ДОМОНТИ (Домонти-Мошенські, Domontowie, Domontowie Moszeńscy) – князівський рід власного герба, у XVІ – першій половині XVІI ст. землевласники Київського повіту Київського воєводства. Родове гніздо – село Мошни Київського повіту Київського воєводства (нині Черкаського району Черкаської області). За однією з версій, рід мав спільне коріння з Ґедройцями і походив від литовського князя Довмонта. За іншою його засновник Василь (Григорій) був сином кн. Федора Семеновича Глинського і братом путивльського (1495-1500), згодом черкаського (1506) намісника Богдана, який емігрував до Великого князівства Московського (1508). По родовым легендам князь Гарайн Д. служил у подляшского воеводы В.Тышкевича около 1567 года завещал князю боярский дворец (двор) Медухава около Лагойска. Література: Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. – Warszawa, 1895. – S. 51-54; Bobiński W. Województwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. Studium osadnictwa i stosunków własności ziemskiej. – Warszawa, 2000. – S. 199-200; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна. – Київ, 2008. – С. 364. А.Н.Нарбут. Генеалогия Белоруссии. Выпуск 3. М. 1995. С.28,29: Геральдика. Наконечник стрелы между двумя полумесяцами. Domontowie h. Herb ich przedstawia grot od strzały utkwiony w dwóch księżycach, barkami do siebie zwróconych  Генеалогія та біограми. І князь Василь Домонт (1500) Первый видный представитель рода князь Василий он жил между XV и XVI столетиями и владел Мошнами. От первой жены имел сына Василия, от второй Алёны Глинской - 2 дочки, вышли замуж за Яна Келбоузскаго и Михаила Грыбуновича-Байбузу.
ІІ князь Василь Васильевич Домонт (1552) 1535 р. – «Домонтове село та Мошни здавна на замок возили і воду носили по тижню, рік від року ту службу на замок служили».имел сына Григория и дочку Авдотью.
княжна ......... Василівна Домонтівна (1552) У описі Черкаського замку 1552 р. вказано, що «Михайло Грабуновичъ маеть по жоне жъ, княжъне Домонтовне (…) селищо и городище за Днепромъ у Сивере на рец Ворскле, на имя Глинско»51. Напевне, тестем Михайла Грабуновича (Грибунова) був князь Василь Домонт, земянин черкаський, згаданий у тому ж описі безпосередньо перед своїми зятями. Тещею ж Грибуновича, тобто дружиною князя Домонта, як видно з акта 1550 р., була княжна Огрофена Глинська, від якої він і отримав «Глинско». княжна ............ .............. Домонтівна († після 1552) Лебедин на верхів'ях рч. Турії належав з XV в. до кн. Глинських, потім перейшов до зятя кн. Довмонта[Так зазначив Е. Руліковський у Sł. Geogr. V. 642, инакше Wolff, Kn. с. 89.], далі до його зятів Келбовського та Грибуновича Байбузи: їх як-раз зазначає люстрація, перераховуючи уходи черкаські — „Янъ Келбовскій… Михайло Грабуновичъ… по жонѣ княжни Домонтовне въ посазе ее селище у Лебединѣ на полы“ (Арх. VII, І, с. 90), так само зазначив цю систему спадщини Мих. Келбовський у своїм позві, внук Гелени з Глинських Базилової Домонтової (Źr. dz. XXI, 270). В 1613—18 рр. спадкоємці вели між собою судові справи з приводу поділу спадщини і робили наскоки (Źr. dz. XXI, 184, 247, 270). Кирилів на верхів'ях р. Ольшанки згадується в звязку з Лебединим, у судових справах з приводу Лебедина спадкоємці зазначали теж і Кирилів (Źr. dz. XXI, 247, 270). ~ Ян Келбовський
Григорий Васильевич Домонт Мошенський (1585, † бл.1598) владел имениями Мошны, Павуковичами, Домонтов (после продал в 1591г) дворами в Киеве и Черкасах. Григорій одружився з Полонією Тишанкою Биковською і 1585 р. передав їй у власність «маєток свій власний батьківський Домантовичі з людьми». Домантівщина тоді включала Золотоношу, Піщану, Антипівку, Мошни, Лебедин. Мошны он продал князям Вишнявецким. Остальные его имения перешли Аполинарии Тышанки Быковской, она продала их князю Вишневскому 1640 г. После этого про род Д. отсутствует. Последний владел Домонтами, Мошной, Пауковичами, тремя дворами в Киеве и тремя дворами в Черкассах. Он, его вдова и его сестра в основном распродали свои имения кн. Вишневецким. Последнее упоминание о них в 1640 г . Василь Васильович Домонт-Глинський († після 1555) залишив по собі сина Григорія (Юрія) і двох дочок, з яких старша N († до 1552) вийшла заміж за Михайла Івановича Грибуновича-Байбузу, а молодша Овдотя, або Невидана († 1608) – за Михайла Ласка. Власник Мошен, Домонтова і Золотоноші Григорій (Юрій) Домонт-Мошенський († бл. 1598) у шлюбі з Аполонією, дочкою київського підвоєводи Федора Тиші, народив єдину спадкоємицю N, яка побралася з N Олекшичем і, залишивши по собі кількох дітей, померла. В 1613—18 рр. спадкоємці вели між собою судові справи з приводу поділу спадщини і робили наскоки (Źr. dz. XXI, 184, 247, 270). Кирилів на верхів'ях р. Ольшанки згадується в звязку з Лебединим, у судових справах з приводу Лебедина спадкоємці зазначали теж і Кирилів (Źr. dz. XXI, 247, 270).1616 р. Златопольський (за дорученням черкаського старости Я.Острозького) подав позов на Полонію Домонт про незаконне володіння селянами, що нібито належали до Черкаського староства. 1635 р. коронному стражнику С.Лащеві наказано відібрати королівські маєтки від П.Домонт. Стара княгиня, взявши з собою правнуку Марію Олексичну, втекла до Черкас на човні під опіку князя Вишневецького. Лящ володів Домонтовим 4 роки, 1639 р. збройний загін на чолі з князем Вишневецьким повернув Домонтів княгині. Проте наступного ж року купив його у неї за 666 злотих. Він намагався покатоличити населення. Проте населення продовжувало зберігати православну віру. На могилі Довмонта довгий час зберігалась каплиця та 6-метровий хрест. у своїм позві, внук Гелени з Глинських Базилової Домонтової (Źr. dz. XXI, 270).Григорий, продал Домонтов м-ко, в 1591 г., Михаилу Ласко (Lascowi), а от него оно опять переходит из рук в руки, пока не досталось в половине XVIII в. Евстафию Потоцкому.); Дневник Эриха Ляссоты из Стеблева: До места, где впадает в Днепр река Рось с правой стороны (2 мили). Домонтов — городок и замок на левой стороне Днепра в расстоянии одной мили от берега, принадлежащей князю Домонту По словам люстраций 1616 и 1631 гг. Домонтовым владела вдова кн. Григория, княгиня Полония Тышанка Домонтовая (Арх. юго-зап. Рос. ч. VII, т. I, стр. 315, 367))
Овдотя-Невидана Василівна († 1608) ~ Михайло Ласко. IV ............ Григорівна Домонтівна (початок XVII ст.) Наприкінці ХVI ст. Пісочен згадується вже як Піщана або Піщане, приватне містечко князя Григорія Васильовича Домонт Мошенського. В той час містечка Домонтів, Піщана і Золотоноша складали т. зв. «Домонтівщину» – приватне володіння князів Домонтів. У посаг за князівною Домонт вона переходить до київського зем’янина-шляхтича Олекшич-Ґерановського, а потім до його сина – Богуфала. У 1635 р. стражник коронний Самійло Лащ Тучапський вчинив наїзд на містечка Домонтів, Піщану і Золотоношу та захопив їх. Стара княгиня Аполлонія Домонт, схопивши правнучку, ледве встигла втекти до Черкас під опіку князя Костянтина Корибут Вишневецького. Чотири роки вона всюди шукала допомоги. Зрештою, в 1638 р. могутній князь Ярема Вишневецький надав їй тисячний загін своєї приватної армії. Блискавичним ударом був захоплений замочок в Домонтові, а потім відбиті містечка Піщана і Золотоноша. У 1640 р. княгиня продає «Домонтівщину» князю Яремі Вишневецькому, очевидно, не сподіваючись її утримати. Князь Ярема підтверджує свої права на ці землі, що були надані ще його дідам та прадідам. Однак все таки приходиться велику частину своїх володінь забирати збройно(кгвалтом). В цих військових діях на лівобережжі по відвоюванню своїх та захопленню чужих територій історики виділяють шість етапів. В вересні 1635 року, озброївши 1000 чоловік посилає їх на захоплення добр у стражника коронного, старости овруцького та канівського Самуїла Лаща. Командиром цієї хоругви були брати Олександр та Богуфал Олекшичі Кгерановські, і як не дивно княгиня Полонія Домонтівна, вдова князя Григорія Домонтова. Були захоплені «…кгвалтомъ съ знаками военными, съ ротмістрами надъ хоругвями, съ стрельбою огнистою….» городки Домонтов, Піщане, Золотоноша.
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Д >