В часи Ягайла Чишки були польським селом на німецькому праві. Так характеризує їх краєзнавець Василь Лаба (“Штрихи до історії села Чишки”, Львів, 1999). На той час поселення входило до маєтку Миколи Дмитровського (герб Кораб), а пізніше – його синів Яна і Станіслава. На початку ХVст. власник довколишніх земель Миколай Дмитровський запросив сюди з метою колонізації нових жителів - поляків. З того часу і до ХХ ст. село залишається польським. Солтис та інший сільський нобілітет були запрошеними зі Львова німцями. Скажімо, в 1437 р. лавниками Чишок були Гануш Вейге, Клозе Вонар і Матіас Газнар. Корчму тоді тримав Гануш Ланчутер, а солтисом Михайло Сочевич. В 1442-1443 рр. Яна Дмитровського навіть викликали до суду з приводу передачі Чишок в королівську казну, але дідич довів, що Чишки здавна належали до Дмитрович, вотчини Дмитровських. Саме тоді й випливає дата 1364: начебто того року село отримав у дарунок Вацлав, син Жеготи з Голухова – і взяв собі пізніше прізвище Дмитровський. 

Син Яна, якому довелося в суді право на Чишки доводити, теж Ян, став домініканцем, а тому Чишки перейшли його сестрі, яка чи то одружилася з Юрієм Струмилою, чи продала йому маєток, та саме Струмило став власником поселення в 1456 р. і вже 15 травня того ж року подарував Чишки львівським францисканцям.Микола Дмитровський у вже згадуваний день 11 листопада 1420 р. фундував у селі Чишки дерев’яний храм під титулом Всіх Святих і дав йому велике поле та півтора лани сіножаті, плюс став на потоці Шапін (Сапін). Ксьондзу, крім традиційної десятини, дісталася ще й колода жита від кожного селянського лану та овес перед днем св. Мартина.