Яскравим прикладом сутичок між можновладцями є конфлікт між Кмітами та Диньовськими. Очевидно суперечки між родинами розгорілися ще задовго до моменту, коли про них вперше згадується в джерелі. Зокрема вперше натрапляємо на сліди конфлікту в 1481 р., коли староста Сяноцької землі встановив заклад між Андрієм Кмітою з Вишниця та Яном Диньовським “…у зв’язку з суперечками і незвичайними війнами між ними проти статуту короля [1, № 1527]”. Цього ж року конфлікт доходить своєї кульмінації, – незважаючи на встановлену домовленість, Андрій Кміта здійснив збройний напад на передмістя Динова, що було власністю Яна Диньовського. У наїзді брало участь близько 60 осіб шляхти і близько 100 осіб нижчого стану. Нападники були озброєні списами, арбалетами, панцирями, мечами та іншою зброєю. Під час сутички нападники пошкодили міські укріплення та огорожу, завдали ран людям, здійснювали стрільбу, при цьому із лайкою викликали Яна Диньовського [1, № 1530-1532]. 1. Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej z Archiwum t.zw. Bernardyńskiego we Lwowie, wydane staraniem Galicijskiego Wydziału krajowego. / A. Prochaska. – Lwów, 1894. – T. ХVI. В ході іншого випадку Станіславу, Сигізмунду та Івану Деденським була завдана шкода людьми Івана Деньовського. Шкоду, яку завдали слуги і селяни Івана Деньовського, яскраво ілюструє судовий акт: нападники “знищили на півланку копи зібраної пшениці, на іншому – стоптали ще не вижату пшеницю, забрали 2 серпи. На третьому півланку [нападники] завдали ран дівчині, забрали серп, там таки перевернули віз, побили двох людей, забрали сокири, ідучи далі [вони] пошкодили просо і гнали дівчину, яка втікаючи, впала і була ними побита і є напівжива, також забрали її серп...” [3, 104]. 3. Fastnacht A. Słownik historyczno-geograficzny ziemi sanockiej w średniowieczu. – Brzozów, 1991. cz. 1.– S. –176. Ян Диньовський не мав прямих нащадків, тож після його смерті спадщина перейшла до його двоюрідних братів – Миколи і Петра Жешовських. Водночас на спадщину претендувала вдова по Яну – Ядвіга, яка вдалася до сили, щоби відстояти своє право на спадщину. Близько 1494 р. вона наслала загін, що складався приблизно із 30 осіб, на село Веселе. Нападники вчинили розбій і викрали 40 корів, 24 воли, 400 овець, згодом вторглися в село Ходорівку, де силоміць зібрали з селян чинші, нарешті пограбували кілька млинів [1, № 2337-2350, 2357]. Цікаво, що навіть через два роки конфлікт ще не був остаточно вичерпаний, це опосередковано засвідчує той факт, що коли брати Жешовські продавали місто Динів з прилеглими селами можновладцю Яну Амору Тарновському, то зі свого боку зобов’язувались берегти Тарновського від посягань на маєток Ядвіги Диньовської та інших родичів [1, № 2286, 2287]. 1. Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej z Archiwum t.zw. Bernardyńskiego we Lwowie, wydane staraniem Galicijskiego Wydziału krajowego. / A. Prochaska. – Lwów, 1894. – T. ХVI. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Д >