ДАХНОВИЧІ - шляхетський рід, служебники князів Острозьких. І Дахно Васильович (1524, +1538) Dachno Wasilewicz, namiestnik upicki, ostrogski i kozieliski ks. Konstantego Ostrogskiego, nabył dom w Wilnie od Korsaka 1529 r. (ML. 36 f. 65). W 1533 r. został klucznikiem, horodniczym i mostowniczym łuckim, a 1536 roku jest i starostą krzemienieckim. Umarł w 1538 r. Pieczęć jego zachowała się przy dokumencie z 1534 r. (Arch. Sang. III f. 469). Pierwszą jego żoną miała być Marya Fedorówna, krewna ks. Konstantego Ostrogskiego, który wydając ją za mąż, dał jej Raznicę nad Styrem. Гетьман ВКЛ, князь Костянтин Іванович Острозький, видавши свою служницю «паннy съ сtнtи своих… Марю Фtдоровнy» за Дахна Васильовича, дав за нею «tму вtчно поспол зъ tго жоною сtло Разничи и три дворища в Рyдниках»107. 107 ЦДІАК України. Ф. 26, оп. 1, спр. 7, арк. 594 зв. Wdowa po nim Nastazya, wspólnie z synami, Wasilem i Harasimem, sprzedali dom w Wilnie Świniuskiemu 1540 r. (ML. 36 f. 66).
ІІ Василь Дахнович Герасим Дахнович Harasim Dachnowicz, starościc krzemieniecki, właściciel Wojnicy, Poddubiec, Wilkoszczy i Zubylna, w 1561 r., umarł nie pozostawiwszy potomstwa, bo spadek po nim, złożony z dziesięciu wsi, wzięły w 1566 r. siostry jego, Magdalena Hulewiczowa, chorążyna wołyńska i Katarzyna Bohuszewiczowa Koleśnicka (Op. Łuck. 2035, 2042 i 2093). ІІІ Андрій Дахнович відомий на Волині адвокат. Andrzej, komornik graniczny włodzimierski 1613 r.; żona jego, Helena Dobroniska, w 1605 r. За послуги, надані Луцькій кафедрі, тримав у посесії на початку XVII ст. церковні маєтки, які давали йому 120 коп литовських грошей щорічного прибутку, що відповідало 300 злотим [15, арк. 635 зв.]. Якщо взяти до уваги, що в цей час 1 волоку землі (21 га) на Волині продавали за 200 злотих [12, арк. 649 зв. — 652], а двір у Луцькому замку можна було придбати за 800 злотих [14, арк. 624–626 зв.], то стане зрозуміло, що пан Дахнович отримував цілком достойну винагороду. Луцький шляхтич Андрій Дахнович за договором орендував у Кирила Терлецького село Липняни з хутором, а також поле Сопалаєвщину і дім у Луцьку терміном на три роки із щорічною виплатою орендодавцю 20 кіп грошів85, 85 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі — ЦДІАК України). — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 12. — Арк. 345–348 зв. У 1610 р. кн. Юрій Михайлович Чорторийський позивав до Воло- димирського земського суду Януша Лисаковського, холмського войського, Фрід- ріха Подгороденського, холмського підсудка, кн. Яна Курцевича Булигу, Галшку Стужинську та її чоловіка Миколу Харлинського й Андрія Дахновича: «На жалобу [...] князя Юря Михайловича Чорторыского [...], яко потомок нигды велможного Немиры Резановича, луцкого старосты, и сукцесора добр по нем зосталых, [...] позывает о то, иж тот то впрод речоный Немира [...] заставил добра свое дедичные [...] села Вербое обедве, Гнойно, Могил но, манастыр Блаженик и Руды нигды урожоному Солтанови в трехстах копах грошей литовских, от которого Солтана потомков верность ваша тые добра заставные розными способами, не ведати яким правом и до сего часу держите». Кн. Ю. Чорторийський вимагав повернути йому ці маєтки, серед яких згадується «манастыр, называемый Блаженик»1.
12. ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 65. 14. ЦДІАК України, ф. 26, оп. 1, спр. 16. 15. ЦДІАК України, ф. 26, оп. 1, спр. 20. 1 ЦДІАК України у Києві, ф. 27, on. 1, спр. 19, арк. 154-157. Дахнович Павло. На 2 квітня 1608 р. в бору Пузовському за Бєліним полем була призначена копа с. Овлучим і околичних сіл за скаргою пані Магдаліни Аврамової Пузовської про порубку восьмирічної бортної сосни, вибраннямеду і спалення сосни. У цьому проступку вона обвинувачувала Вербських панів: паню Васильову, пана Семена Русальського, пана Мартина Андрузького і пана Павла Дахновича. На копу зібралося біля 150 копних суддів, з запрошенням згідно з копним правом обвинувачених і селян з належних обвинуваченим сіл Верба та Вохновичі. Обвинувачена пані та пани на суд не прибули, нікого за себе не прислали, селян своїх не надали. З цієї причини розгляд справи перенесли на другу копу, призначену на тому ж місці на 27 квітня. Обвинувачені і цю копу проігнорували таким же чином. Не з’явились вони і селян своїх не прислали і на третю копу, призначену на 4 травня [10, с. 62-68]. 10. Иванишев Н. О Древнихъ сельскихъ общинахъ въ Югозападной Россіи.– Кіевъ. Въ типоргафіи Федорова и Мин., 1863. – 72 с Рік написання: 1645. Віровизнання: римо-католик. Місце поховання: костел кляшто- ру оо. бернардинів у Янові. Пожертви: на Янівський бернардинський костел . 800 злотих, на Вохновицьку церкву, де поховано родичів, . 100 злотих, до Сокальського костелу . 50 злотих. ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1. Спр. 242. .Арк. 356,357 зв. Дахновичівна Раїна Рік написання: 1623. Віровизнання: православна (гіпотетично). Місце поховання: церква Св. Василів у Дрозденах. Пожертви: на дрозденську церкву . 100 злотих, на дзвін до тієї ж церкви . 50 злотих, священику дрезденському . 10 злотих за сорокоуст. На костел Св. Якуба у Луцьку . 20 злотих. ІЩІАК України: Ф. 25.. On. 1. Спр. 133. . Арк. 179 зв..180 зв.
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Д >