ЧЕРНІЇВСЬКІ  ЧЕРНІЇВСЬКІ або Чернийовські (Czerniejowscy) – земянський рід, у XVI–XVII ст. землевласники у Львівській та Холмській землях. Czerniejewski h. Korczak, vel Czerniejowski, rzadko Czerniewski, rodzina czerwonoruska, pochodzenia węgierskiego lub wołoskiego, pisała się z Czerniejowa. Wedle Bonieckiego, nazwisko wzięli od dóbr Czerniejów w ziemi lwowskiej, a protoplastą ich ma być Benedykt, Węgier, kasztelan halicki 1387. Istnieje też kilka osad tej nazwy w woj. lubelskim, m. in. Czerniejów, dawniej w parafii Wola Wołoska, gmina Turno, pow. Włodawa (SGKP), obecnie powiat Parczew. Mikołaj z Czerniejowa 1459 r. kupił Załuże, a z braćmi swymi, Janem i Marcinem, był dziedzicem Kamieńca, Czerniejowa, Hołobutowa i Kłodnicy (Bon.). Antoni, podstoli halicki 1475. Jan, podczaszy lwowski 1613, podkomorzy lwowski 1615. Jan, skarbnik parnawski, poseł ziemi liwskiej na sejm 1783. Czerniejewscy byli właścicielami m. in. dóbr Czarnowiec w pow. ostrołęckim, gminie Rzekuń. Zostali wylegitymowani ze szlachectwa w Królestwie Polskim w latach 1836-1862. • ANTONINA (Tola) Helena Józefa Czerniejewska (ok. 1870-7 VI 1936), c. Władysława i Heleny Sampławskiej; ur. prawd. Warszawa, zm. tamże, zapisana jako Tola z Czerniejewskich Michniewiczowa (Nekrologi Warsz.); m. (1891 Warszawa) Maurycy Władysław Michniewicz (ok. 1860-10 IV 1913), s. Władysława i EmiliiStrzeszewskiej; ślub w parafii św. Aleksandra (MK Warszawa: św. Aleksander). • TOMASZ Czerniejewski (1807-po 1840), s. Walentego i RozaliiCybulskiej, dziedzic dóbr Czarnowiec, pow. Ostrołęka, parafia i gmina Rzekuń; jego syn został wylegitymowany ze szlachectwa w Królestwie Polskim1852 r. z herbem Korczak; ur. Postoliska, parafia Postoliska, pow. Wołomin, woj. mazowieckie, chrz. 1807 (Bon.; Urus.; Szl. Król.; MK Postoliska); ż. (1838 Warszawa) Antonina JustynaPinińska h. Jastrzębiec (ok. 1798-po 1840), c. Wawrzyńca i Marianny Płoskiej, dziedziców dóbr Pyszkowo, parafia Chodecz, pow. Włocławek (MK Chodecz); ślub w parafii św. Jana (MK Warszawa: św. Jan); 1v. żona (1823 Chodecz) Andrzeja vel Jędrzeja Tomasza Żebrowskiego (1788-1837), uwagi: on wielmożny, ona lat 25 (MK Chodecz); dzieci: Władysław. Źródła: Bon. t.3/369-370; Kos. t.1; Nies.; SGKP t.1/824; Szl. Król.; Urus. t.3/10-11. 1. На червоному полі три срібних вруба.
Джерела: 2. На червоному полі срібний двораменний хрест.
Джерела: 3. На червоному полі три срібних вруба; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику з золотого корчака виникає срібний пес, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак).
Джерела: Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/cherniyivski/ Андрій Чернийовський у період від 1475-1498 рр. тримав уряд галицького підстолія і одночасно справовував обов’язки управителя «tenutarius» королівського маєтку Чернийов у галицькій землі [24, с.182]. Понад тим він був уповноваженим зі сторони галицького старости Яна з Ходчі у вирішення низки судових процесів у ґродському суді [25, с.313]. 24. Справа у галицькому ґроді над шляхтичем Якубом Вроною у 1486 році: AGZ. T. XIX. №. 1703–1709. S. 313. 25. AGZ. T. XIX. №. СССLXXXVI. S. 296. Початки міста Роздола майже анекдотичні. Це чи не єдине місто, засноване без королівського привілею на пустому місці, фактично, контрабандою – “ґвалтовним способом”. Перша згадка про місто відноситься до 12.09.1569 р., коли король Зигмунт Август видав універсал, яким наказував львівському підстарості Андрію Борзому з Блозева розглянути справи привласнення королівських дібр Солонки і Поршни Петром Борецьким і грунтів міста Роздола Мацеєм Чернейовським7 . Чернейовські належали до середньої шляхти, яка вийшла з галицького боярства і швидко перейшла на бік польської влади, забезпечивши собі не тільки збереження, але й приріст земель- них володінь. Родовим їх гніздом було с.Черніїв (Чернів) поблизу Рогатина, вперше згадане під 1387 р.8. Це володіння вони втратили у суперечці з Бидльовськими, але зберегли Черницю та Юшківці у Жидачівському повіті, де скоро в результаті шлюб- них зв’язків прилучили до цих володінь Нове село, Облазницю, Сулятичі та Рудники (Обласницькі та Сулятицькі вигасли). У 1469 р. Микола Чернейовський тримав ще й Березину та Крупсько за обов’язок виставляти у похід одного списоносця та двох лучників9. Але утримати Березину і Крупсько його нащадкам не вдалося. Обидва села відійшли до родини Чорторийських (невідомої волинської князівської роди- ни, яка утримувала Чорторийське та Клеванське князівства, а шляхетської родини з Чорториї – нині с. Кам’яне Жидачівського району). Чернейовські цього не визнали і продовжили суперечку із сусідами за ці села. Невдовзі перед 1569 р. або на початку цього року Мацей Чернейовський, будучи дозорцею королівських лісів, які тягнулися від Стільська та Ілова до впадіння Ко- лодниці у Дністер, заложив місто на спірних грунтах Жидачівського та Львівського повітів10. Із жидачівського боку – це були грунти сіл Березина і Крупсько (це поле під назвою Розділ вперше згадується в документі короля Владислава ІІІ Варненчика від 5.06.1442 р.11), які належали Чорторийським. Із львівського боку це були королівські бори, за якими мав доглядати Мацей Чернейовський. Десь при впадінні у Дністер р. Колодниці до цих борів притулився хутір Колодниця, згаданий під 1439 р., коли він разом з Крупськом, Ляшками та Підмонастир’ям належав Добеславу Кривському12. Можливо, що це поле (роздільне поле, розділ) було якраз межею між землями Бере- зини, Крупська і Колодниці13. М.Чернейовський переніс цю назву на новозасноване місто. Оскільки Колодниця більше в документах не згадується, можна припускати, що вона ввійшла до складу міста. Перша люстрація міста у 1570 р., відзначаючи, що місто було засноване “на сиро- му грунті” (напевно, Колодниця була дуже незначним поселенням), із заглибленням у королівські бори (які, звичайно, незаконно частково вирубали, беручи матеріал під забудову міста та його укріплення) зафіксувала також, що заснування нового міста у такому вигідному пункті принесе збитки торгівлі королівського міста Щирця14. У 1571 р. вийшов королівський вердикт, в якому зазначалося, що “коли донесли нам люстратори і староста львівський, що Мацей Чернейовський на міць якогось привілею зважився ґвалтовним способом заложити місто Розділ у борах королівських, через що завдав шкоду скарбові на 20 тис. гривен і з цього приводу вже викликаний зістав, дозволяємо йому посідати іменоване місто аж до хвилі остаточного вирішення справи через визначених комісарів”. Під щасливою зіркою народився Мацей Чернейовський! Заснувавши контрабандою місто на чужих грунтах і без відповідного королівського привілею, при цьому завдавши збитків королівській скарбниці на 20 тис. гривен і примноживши ряди своїх ворогів, куди, окрім Чорторийських, потрапили ще й Тарли та Мнішки, зацікавлені у розвитку новозаснованого Миколаєва, він відбувся легким переляком. Можна припускати, що якби королівська канцелярія знала про вчинок Мацея Чернейовського, то привілей на заснування Миколаєва 20.02.1570 р. міг бути не підписаний. Існувала практика не закладати нових міст, які би шкодили розвитку і торгівлі вже існуючих добре розвинених міст. Розділ і так заважав торгівлі таких старих і знаних міст, як Щирець і Комарно. Крім них, поблизу знаходилися міста Велика Горожанна (магдебурзький привілей від 1448 р., підтверджений 1487 р.), Вербіж (магдебурзький привілей від 1403 р., підтверджений у 1408, 1423, 1425, 1433 рр.), Ричагів (магдебурзький привілей від 1464 р., підтверджений у 1545 р.), а також Журів (магдебурзький привілей від 1510), Берездівці і такі значні міста, як Жидачів, Ходорів та Журавно. Але й розганяти ко- лоністів з новозаснованого Роздолу скарбниця не стала. Розділ лежав на давньому шляху з Перемишля до Галича, міг (і став) поважним портом на Дністрі, отже, обіцяв приносити прибутки. Важливий і давній шлях з Перемишля до Галича проходив через Комарно, Велику Горожанну на Дроговиж і Верин. Миколаїв також був поставлений на цьому шляху над Чорним потоком, який впадав у Дністер. Тому найдавніше передмістя цього міста, де було збудовано церкву св. Миколая, називалося перемиським. Далі дорога повертала через гору на Верин і Крупсько. При цій дорозі було поставлено у 1599 р. “фігуру” – надгробок А.Рзевському. Саме на місці, де було засновано Розділ, цей шлях перетинав Дністер. Було над чим замислитися королівським комісарам. У 1576 р. король Стефан Ба- торій підтвердив рішення 1571 р., знову доручивши королівським комісарам винести остаточний вердикт15. Ситуація, що склалася у наступні роки, не дозволяла займатися цією проблемою. Розділ продовжував розвиватися, використовуючи сприятливу транс- портну мережу і природню нішу. Незважаючи на те, що без королівського привілею місто мусило відразу платити податки (як правило, новозасновані міста звільнялися від податків на 12-20 років по всій території королівства – Миколаїв мав звільнення на 20 років, що стимулювало приплив нових поселенців), Розділ швидко розвивався. Зате занепали і позбулися магдебурзьких привілеїв Велика Горожанна (у 1570 р.), Вербіж та Ричагів. Безперечно, що однією з причин цього був швидкий розвиток но- возаснованого Миколаєва, але й Розділ вніс до цього процесу “свій гідний вклад”. За податковим реєстром 1578 р. Розділ мав вже 6 пекарів, 2 ткачів і 2 ковалів. Міс- то сплатило 25,5 злотих податку, в т. ч. “шосу” – 6 злотих16 (“шос” – міський податок з нерухомого та рухомого майна, який складав, звичайно, 1,16 % оцінної суми). Мацей Чернейовський дожив до глибокої старості, посів високий уряд галицького каштеляна і зберіг за собою і своїми нащадками місто Розділ. Уже у 1609 р. його спад- коємці вписали у львівські гродські книги скаргу на роздільських міщан за побиття та вбивства17. Це означає, що Чернейовські мали у місті свій двір, напевно на тери- торії пізнішого замку. Мацей Чернейовський також поспішив заложити католицьку парафію та почав будівництво костьолу. Але будівництво тяглося аж до 1647 року. Згідно з документом, виданим 21.07.1636 р. у Вінниці, Станіслав і Анна Жевуські продали недобудований костьол у Роздолі. Анна Жевуська, дружина львівського судді Станіслава Жевуського, була внучкою Мацея Чернейовського і отримала частину міста як посаг, виходячи заміж. У 1650 р., як остання з Чернейовських, вона повністю успадкувала все місто18. 7 Szczygiel R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. – Lublin, 1989. – S.275. 8 Golкbiowski J. Panowanie Wіadysіawa Jagieііy. – Т.1. – Warszawa, 1846. – S.132. 9 Jabіonowski A. Polska XVI wieku pod wzglкdem geograficzno-statystycznym. – T.18. – Cz.1. – Warszawa, 1902. – S.21. 10 Капраль М. Жидачівський повіт Львівської землі в XVI ст. (За матеріалами поборових реєстрів) // До джерел. Збірник наукових раць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Т.1. – Київ-Львів, 2004. – С.760. 11 Matricularum Regni Poloniae summaria… – T.4. – Cz.1. – Warszawa, 1904. – N 4929. 12 ЦДІА України у Львові. – Ф.165. – Оп.2. – Спр.1299. 13 Лаба В. Історія міста Розділ… – С.3. 14 Heck K.J. Pomniejsze їrуdіa do dziejуw literatury i cywilizacyi polskiej w XVI I XVII stuleciu. – Zesz.2. – Stryj, 1890. – S.38. 15 Sіownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajуw sіowiaсskich. – T.9. – Lwуw, 1888. – S.830. 16 Jabіonowski A. Polska XVI wieku pod wzglкdem geograficzno-statystycznym. – T.18. – Cz.1. – Warszawa, 1902. – S.69. 17 Horn M. Walka klasowa i konflikty spoleczne w miastach Rusi Czerwonej w latach 1600-1647 na tle stosunkуw gospodarczych. – Wrocіaw, 1872. – S.150. 18 Sіownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajуw sіowiaсskich. – T.9. – Lwуw, 1888. – S.830. 1469 році за люстрацією королівських маєтків Руського воєводства, Березина і Крупсько (сусіднє село) були в володінні Миколи Чернейовського. Але утримати Березину і Крупсько його нащадкам не вдалося. Обидва села відійшли до родини Чорторийських (невідомої волинської князівської родини, яка утримувала Чорторийське та Клеванське князівства, а шляхетської родини з Чорториї – нині с. Кам’яне Жидачівського району). Чернейовські цього не визнали і продовжили суперечку із сусідами за ці села. У 1515 році у королівському селі Березина був священик східного обряду, діяв млин, у цьому ж році село разом з Крупськом було дотла спалене татарами. Невдовзі перед 1569 р. або на початку цього року Мацей Чернейовський, будучи дозорцею королівських лісів, які тягнулися від Стільська та Ілова до впадіння Колодниці у Дністер, заложив місто на спірних грунтах Жидачівського та Львівського повітів . Із жидачівської сторони – це були грунти сіл Березина і Крупсько (це поле під назвою Розділ вперше згадується в документі короля Владислава ІІІ Варненчика від 5.06.1442 р. ), які належали Чорторийським. Із львівської сторони це були королівські бори, за якими мав доглядати Мацей Чернейовський. У 1590 власником села був Іван Чернейовський. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ч >
