У січні 1593р. у Соколі розглядалася справа про крадіжку коня краков’янином Криштофом Угликом у підданого Матиса Чернчицького Семена Яцковича з Во- лодимира. Піймали його “з лицемˮ і злодій признав свою вину. Суд п’ять разів питав М. Чернчицького, чи наполягає він на покаранні винуватця смертною карою чи “абы был отъ горла освобожон або горлом откупитиˮ, та позивач від- стоював винесення смертного вироку, дорікаючи суддям, що вони допомагають злодію – “вижу, пане вряде, же болшей за злодием помагаете, ани ж ли при справедливости святой стоитеˮ. На це судді відповіли: “пне Черньчицкий, нам не мий за зле, вшелякий вряд водле права маетъ мити ухоту вызволенью, а не ку караньюˮ218. Семен Яцкович, у якого вкрали коня, виконав присягу над головою злодія, а М. Чернчицький власноручно передав злодія катові219. 218 ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1,, спр. 43, арк. 70. 219 Там само, арк. 70 зв |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ч >