Бібліографія: Олег Однороженко (Київ). Шляхетська геральдика Київської землі XV — першої половини XVII ст. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної кОлекції Музею Шереметьєва // Сфрагістичний щорічник · Випуск ІІ. брацлавська галузь роду Кміти- чів — пани Черленковські (Кміти-Черленковські), що походили від мо- лодшого брата пана Богухвала — Олександра Дмитровича Кмітича, та- кож користувалися гербом із зображенням трьох врубів 42. Щоправда, на печатці 1628–1630 рр., що належить брацлавському земському писа- реві Сильвестру Черленковському (1628–1659), знаходимо герб, який ви- разно нагадує родовий герб панів Кміт-Чорнобильських — знак у вигляді з’єднаних у стовп двох трираменних літер Т над трьма врубами розта- шовано в іспанському щиті, над яким розміщено шолом з наметом під шоломовою короною і корчак, з якого виникає пес, в нашоломнику 43. 42 Paprocki B. Gniazdo cnoty. — S. 1181–1183; Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. — S. 852. 43 ЦДІАУК. Ф. 256, оп. 1, спр. 144, арк. 3, 7 зв., 27 зв. (восьмикутна, 17×15 мм; згори напис: SC). наместн. жит. Александр (1530) Черленковские Першим ловчим був, напевно, Стефан Черленковський. Привілеєм короля Сиґізмунда III від 20 лютого 1603 р. він був переведений з ловецтва на підчашство (І1А) У зв ’язку з переведенням С. Черленковського за привілеєм від 20 лютого 1603 р. на підчашство з уряду ловчого останній за привілеєм від 28 лютого того ж року дістався його братові Єроніму Черленковському (315)-до 1609р.65 [q]Рід Черленковських на Брацлавщині здобув собі славу за державні служби. Відомі ще з XV ст. брати Кміти-Александровичі: Кміта I, вінницький намісник, Бик (Юрій) Вороновицький—батько Івашка Вороновицького (1545–1552), Кміта III (Богдан), який обіймав уряд вінницького намісника і є дідом Філона Кміти-Чорнобильського. Його брат Дмитро Кміта-Александрович в 1529 р. передає в спадщину сину Олександру Дмитровичу, брацлавському войському, м. Черленків [13,с. 162]. Відтоді ця гілка носить прізвище Черленковських. Його син Юрій Олександрович згадується з 1597 р. як брацлавський войський і земський суддя. Іван Юрійович Черленковський, правнук Дмитра, тримає як державу с. Тютьки [7, с. 610]. Під 1603 р. зазначені надання двом його нащадкам: Єрониму — брацлавське ловецтво, Стефану — пiдчашство [7, с. 510]. Ще у 1585 р. Черленковські як близькі родичі Кмітів розняли угоду по селищу Жогалове (Жигалівка) [7, с. 415]. В 1589 р. їм належить Новоселиця, яку чоловік заставляє дружині за 400 кіп грошей, а потім передає їй в дожиттєве користування. Сильвестр Черленковський, мечник брацлавський (1620) по батьку отримує Тютьки , а в 1624 р. йому підтверджують на нього привілей [7, с. 636]. На посаді брацлавського земського писаря (1628–1659) він у 1634 р. отримує Бохоники, Крищинці. Сильвестр — одна з найцікавіших постатей Брацлавщини: він опікувався Києво-Могилянською академією, що відомо із заповіту Петра Могили [13, с. 163]. В 1647 р. Сильвестр Черленковський передає свої маєтки в заставу Яну Дзику, брацлавському хорунжому [1, с. 443]. Родина Черленковських ще в 1623 р. фундує у Вінниці конвент домініканців. В 1670 р. Антоній Черленковський, чернець-василіянин, син Сильвестра, дарує Стефану Костянтиновичу Пісочинському, брацлавському старості, свої маєтки: м. Селище, або Новий Черленків, з замком, Старий Черленків, Неродинці, Комарів, Ровець, Слобідку (Яришівку), Грижинці, Юрківці, Івонівці, Бохоники [7, с. 794]. Ważną rolę w społeczności lokalnej pełnili także przedstawiciele rodu Czerlenkowskich. Familia ta była boczną linią Kmitów, która od połowy XVI w. zaczęła używać nazwiska toponimicznego pochodzącego od jednej z majętności braclawskich. Z tym też województwem były ściśle związane jej losy, choć istniały także kijowskie i zachodniopodolskie dobra Czerlen.kowskich. Protoplastą rodu był Aleksander Dmitrowicz Kmitycz (zmarł przed 1545 r.), który nie używał jeszcze nazwiska Czerlenkowski. Jego jedynym spadkobiercą — syn Jurij (zmarł przed 1605 r.), wojski bracławski (przed 1601 r.), który posiadał Czerlenków, Siedliszcze, Jurkowce, Bochen niki, Rowiec* i kilka innych wsi, skupionych w jednym kompleksie ziemskim pod Winnicą. Występujący w źródłach w pierwszych latach XVII w. Czer.lenkowscy byli jego synami. Co do Hieronima (zmarł 1609/1610 r.), łowczego bracławskiego (od 1603 r.), Kiryła (zmarł po 1609 r.) i Dymitra (zmarł po 1609 r.) mamy tylko wyrywkowe informacje. Jeden z nich był ojcem Anny (zmarła przed 1644 r.), zamężnej za Zygmuntem Oczosalskim, pozostali — najprawdopodobniej bezdzietni. Dwaj pozostali bracia pozostawili więcej śladów w źródłach. Stefan (zmarł 1622/1623 r.) był najpierw łowczym (przed 1599 r.), później podczaszym (od 1603 r.), potem stolnikiem braclawskim (od 1609 r.). Iwan (zmarł 1617 r.) — sędzią ziemskim bracławskim (od 1609 r.). Obaj byli uczestnikami wyprawy smoleńskiej Zygmunta III i właśnie w jej trakcie otrzymali swe najważniejsze nominacje. Ich losy toczyły się jednak nieco odmiennie. Stefan został katolikiem i fundatorem pierwszych „rzyms.kich" świątyń na Bracławszczyźnie. Iwan pozostał prawosławny i jeszcze jego syn, Sylwester należał do najbardziej znanych protektorów cerkwi Wschod.niej. Po śmierci pozbawionych męskich potomków braci Stefan i Iwan skupili w swych rękach rodowe włości i przekazali je swoim synom, odpowiednio Jerzemu i Sylwestrowi (zmarł po 1648 r.), miecznikowi (od 1622 r.) a potem pisarzowi ziemskiemu braclawskiemu (od 1629 r.). Jerzy zmarł rychło po ojcu (1624 r.) a jego dobra objął syn, Jan (zmarł po 1648 r.). W 1629 r. rejestr podatkowy wymienia dwóch właścicieli dóbr czerlenkowskich, właśnie Sylwestra (216 dymów) i Jana (133 dymy). Obaj mieścili się zatem w przedziale zamożnej szlachty. W rozgrywkach majątkowych brały też akty.wny udział żeńskie przedstawicielki rodu. Wspomniana już Anna Oczosalska, siostra Stefana i pozostałych Jurijowczów, Maria (Marusza) Iwanowa Krasnosielska, siostry Sylwestra Zofia Janowa Obodeńska (II voto Janowa Petrykowska) i Cecylia Mateuszowa Czaplicka i małżonka Sylwestra, Anna Mikołajówna Szaszkiewiczówna. Czerlenkowcy bywali reprezentantami Bracławszczyzny na sejmie walnym: Iwan — w 1585 r., Sylwester — w 1633, 1638, 1641 r. Odgrywali jak wspomnieliśmy istotną rolę w życiu grup wyz.naniowych. Mogli być cennymi sojusznikami poszczególnych magnacko.szlacheckich ugrupowań. Jurij był związany z Januszem Zbaraskim. Stefan i Iwan najwyraźniej należeli do fakcji dworskiej, reprezentowanej na Podolu przez Potockich. Sylwester był aktywnym uczestnikiem stronnictwa dyzu.nickiego. Jan był z kolei klientem Kalinowskich. Zachowywali niezmiennie silną pozycję w lokalnej społeczności pirzez cały badany okres21 * Dawne Czerlenków i Bochenniki tworzą dziś jedną wieś Бохоники; Селище і Рівець ist.nieją w tych samych miejscach, co w XVI—XVII w.; dawne Jurkowce to dziś Лапи. Ziemie te leżą na Bohem, pod Winnicą, na południe od miasta. 21 Informacje o Czerlenkowskich podaję na podstawie: AP w Lublinie, Akta Trybunału Koronnego, sygn. 1028, N 30, 38, 79; AP w Krakowie, AS, Teki Rzymskie, teka XIII, N 50; Ukraina.— Dz. I.— S. 103, 131, 133— 134, 139, 141; Dz. II— S. 238, 339, 400, 522, 536— 537, 539, 575, 577—578, 583, 618, 621—622; Dz. III.— S. 711; Архив ЮЗР.— 1886.— Ч.- 7.— T. I.— C. 443— 447; Документи Брацлавського воєводства...— C. 786, 824—825, 1019; Metryka Ruska (Wołyńska)...— S. 545—546, 610, 620, 636, 725; Herbarz Polski..— T. I.— S. 361; To III— S. 361; T. XI.— S. 136; T. XII.— S. 225; MazUr K. W stronę integracji z Koroną...— S. 423—425; Litwin H. Napływ szlachty polskiej...— S. 208—210.
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ч >
