 ЧАПЛИЧІ-ШПАНОВСЬКІ  ЧАПЛИЧІ (Чапличі-Шпановські) — шляхетський рід герба "Кирдея", у 16—17 ст. — землевласники Волинського воєводства та Київського воєводства Речі Посполитої. Родове гніздо — с. Шпанів Луцького пов. Волин. воєводства (нині село Рівнен. р-ну Рівнен. обл.). На думку Н.Яковенко, засновником роду був Чапля (Лук’ян) Кирдейович, що жив наприкінці 14 — на поч. 15 ст. Його онуки Митько (Дмитро), Івашко та Кад’ян Андрійовичі Чапличі започаткували 3 гілки фамілії, з яких дві перші вигасли на поч. 17 ст. Рід існує в наші дні. I Кірдей ІІ ......... IIІ Іван? Лук'ян? Чапля (1421) Iwaszko w r. 1421 dostał od króla Władysława Jagiełły zatwierdzenie przywileju na wieś Podgórze, lub też Podhorce nad Dnistrem, danego jego przodkowm. IV Єсько (Єнко, Ясько, Яцко) Чаплич (1466) Земянин волинський Янко Чаплич входить з кн. Острозьким в таку умову: він віддає йому своє отчинне село Гольче й дістає від князя грошима 30 кіп широких грошей і двір Межиріче, уже в службу. В грамотї продажи він зве се продажею, в иньшій („поступній”, як звали ся такі в московськім праві), де зобовязуєть ся до служби — проміною. Приймаючи княжий двір Межиріче, він зобовязуєть ся „служити вЂчно” князеви й його потомкам, за себе й за своїх потомків. Своєю державою він не може роспоряджати — „ни продати, ни замЂнити, ни по души дати”; „а коли быхъ я хотЂлъ от князя є. м. проч Ђхати, любо дЂти моЂ не хотЂли бы єго дЂтем служити, тогды я и дЂти моЂ мають Ђхати куды хотят, а той дворъ МежирЂчьє и моє село Голче маєт князя єго милости вЂчно быт и єго дЂтей”. По смерти сього Янка Чаплича кн. Острозькі „допустили к єє отчинЂ, к половинЂ Межиречя” його доньку Білуху, з її мужем і дїтьми, і вони при тім знову видають „запись” на себе, обовязуючи за себе й свою родину службою й вирікаючи ся всяких претенсий на „проміняне” село Гольче, з тим що вони, як і їх предок Янко, не мають бути „отхилени нигде от Острога”. Другу половину Межиріча дістала иньша донька Янка, і з огляду на її безпотомність кн. Острозькі позволили її взяти собі за сина свого сестринича Федора Іванковича, слугу кн. Конст. Острозького, й записати на своїй половинї Межирічя 50 кіп грошей широких, аби було кому по смерти її „душею печаловати ся и поминати” 30).Archiwum Sanguszków І ч. 64, 65, 88, 89, 90, III ч. 85. Пор. запись на службу в т. III ч. 166, або в т. IV ч. 99 позволеннє в. князя В. Сангушкови, аби міг купити село у земянина Ласковича, що при тім „ и самь єму в опеку и оборону ся далъ”. Jacko i Andrzej, bracia Czaplicowie, świadkowie 1464 r. przy sprzedaży dworzyska oziereńskiego (Arch. Sang.). Janko zamienił Holcze na Międzyrzecze z ks. Ostrogskim w 1466 r., przyczem świadczy brat jego rodzony Fedko, a wspomnieni i inni bracia. 10 березня 1487 р. маємо в Луцьку лист князів Михайла й Костянтина Івановичів Острозьких удові покійного Єнка Чаплича Тетяні на маєток5 та зобов’язання останньої їм служити6. Wdowa Janka Tacyanna i córki: Marya Michnowa Omeljańska i Biełucha Iwaszkowa Ochrenowiczowa, potwierdzają w 1486 i 1487 roku zamianę Holczy (Ibid.). ~ Тетяна (1487). 5 Archiwum ksiàzat Lubartowiczow Sanguszkуw w Slawucie / Wyd. nakщadem wщaъciciela pod kier. Z. L. Radzimiсskiego przy wspущudziale P. Skobielskiego i B. Gorczaka. Lwуw, 1887. T. 1: 13661506 (далі AS. T. 1). Ibid. S 86; щодо дати див. пояснення до цього акту: Ibid. S. 163. 6 Ibid. S 85. Андрій Чаплич (1464) Jacko i Andrzej, bracia Czaplicowie, świadkowie 1464 r. przy sprzedaży dworzyska oziereńskiego (Arch. Sang.). Федько Чаплич (1466) Janko zamienił Holcze na Międzyrzecze z ks. Ostrogskim w 1466 r., przyczem świadczy brat jego rodzony Fedko, a wspomnieni i inni bracia. IV генерація Бровка Єнкович Чаплич Білуха Єнковна Wdowa Janka Tacyanna i córki: Marya Michnowa Omeljańska i Biełucha Iwaszkowa Ochrenowiczowa, potwierdzają w 1486 i 1487 roku zamianę Holczy (Ibid.) Марія Єнковна Wdowa Janka Tacyanna i córki: Marya Michnowa Omeljańska i Biełucha Iwaszkowa Ochrenowiczowa, potwierdzają w 1486 i 1487 roku zamianę Holczy (Ibid.). Лев Федорович Чаплич (1532) Степан [Андрійович] Чаплич (1508) Митько Андрійович Чаплич (1494) Відповідно до наказу короля Олександра Ягеллончика від 10 вересня 1506 р. судді, яких взяли собі князь Андрій Олександрович (Сангушко) і князь Іван Юрійович Жеславський, князь Петро Михайлович, пан Микита Чаплич, городничий луцький, пан Петро Мушатич та пан Митко Бабинський розмежували маєтки острозькі від заславських в Білотині [Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie … — T. III. — S. 38–39.]. O dobra Holcze ma spór z ks. Ostrogskim Mikita Czaplic 1494 r. (ML. 6 f. 8). Tenże Mikita otrzymał Myków ze starostwa łuckiego, o czem rewizya tegoż starostwa z 1552 r. poucza (Arch. I. Z. R. VII. 1). Otrzymał również w 1502 r. Radochów w powiecie łuckim (ML. 5 f. 310 i 351). Івашко Андрійович Чаплич (1475,1494) Kadyan i Iwaszko, bracia, otrzymali 1475 r. od Kazimierza Jag. 14 kóp gr. z myta łuckiego (ML. 4 f. 338). ?? Кадьян Андрійович (1475) Kadyan i Iwaszko, bracia, otrzymali 1475 r. od Kazimierza Jag. 14 kóp gr. z myta łuckiego (ML. 4 f. 338). V генерацiя Василь Микитович Чаплич (1528) Bazyli 28 zbrojnych konnych winni bli dostawiać na potrzeby wojenne 1528 r. Bazyli założył na Wołyniu w 1530 r. wieś Oleksiniec Mały; jego córka Marya była żoną Bohusza ks. Koreckiego. - NN 2 1 1 Івашко Іванович Чаплич Шпановський (1510) Kadyan i Iwaszko, bracia, otrzymali 1475 r. od Kazimierza Jag. 14 kóp gr. z myta łuckiego (ML. 4 f. 338). ziemianin wołyński 1510 r. (ML. 8 f. 595).
Кад’ян Іванович Чаплич (1528) Piotr i Kadyan, bracia, dostarczali na ekspedycye wojenne w 1528 r. pięć koni (Akta XIII. i Arch. Zbor. Dok. I.). Kadyana druga żona Maryna; z pierwszej miał synów: Fedora, Iwana i Grzegorza, którzy w 1571 r. zawarli między sobą układ (Op. Łuc. 2045 i 2036).
Петро Іванович Чаплич Шпановський (1541, 1554) Piotr i Kadyan, bracia, dostarczali na ekspedycye wojenne w 1528 r. pięć koni (Akta XIII. i Arch. Zbor. Dok. I.). dworzanin hospodarski, rozgranicza dobra ostrogskie w 1541 r. (Arch. Sang.). 1548 V 13 Piotr Czaplic Szpanowski z żoną Marią Michałówną Koziczanką odstępują szóstą część dóbr macierzystych Dołhe Fiodorowi Hulewiczowi władyce łuckiemu i jego dzieciom za 100 kop groszy. Piotr wyznaczony był z sejmu 1554 r. do osądzenia zaległych spraw w województwie podolskiem; miał on dwóch synów, Fedora i Iwanaщ
Грицько Івашкович Чаплич 1514 r. (Arch. Sang.). VI генерацiя .... Василівна Чол. кн.Богуш Корецький Федір Кадянович Чаплич Шпановський (1568, 1586) 9 червня 1586 р. Федір Чернчицький призначив синам Олександру і Ярошу від першого шлюбу з Магдаленою Оличанкою опікунами свого патрона князя Романа Санґушка, а також Івана і Федора Кадяна Чапличів Шпановських та Василя Бабинського, а дочці Ганні від другого шлюбу з Мар’єю Гулевичівною – Василя Федоровича і Дем’яна Романовича Гулевичів [ЦГIА, ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 234 зв. – 236 зв.]. Fedor, świadek na zapisie Hornostaja 1568 r. (Arch. I. Z. Ros. I.), sędzia ziemski łucki 1581 r., właściciel Szpanowa, Zaborowa i Mokwina (Jabł.), a na mocy działu z 1571 r. Ponebyla i Poroszkowszczyzny (Stecki), pozostawił synów: Marcina, Adama, Jana, Mikołaja i Jerzego, których wymienia w testamencie swoim brat ich stryjeczny, Konstanty Fedorowicz, w 1601 r. (Arch. Zbor. Dok. I.). Троюрідний брат київ. каштеляна Івана Ч.-Шпановського був луцьким земським суддею (1581—1602) і, водночас, одним із найвпливовіших покровителів аріанської секти (див. Аріанство) на Волині (його дід по лінії матері — відомий польс. поет, письменник і теолог Миколай Рей з Нагловиць).
Григорий Кадьянович
Іван Кадянович Іван Петрович Чаплич-Шпановський (п. 1607) зробив блискучу кар’єру від слуги кн. В.-К.Острозького до луцького войського(1566—85) і, врешті, київ. каштеляна (1585—1607). Шляхтич більше 20-ти років посідав сенаторське крісло — успіх, який не вдалося повторити жодному ін. носієві родового прізвища. Єдиною донькою сенатора була Федора (п. між 1614 і 1618), яка тричі виходила заміж: спочатку — за Яна Федоровича Бокія-Печихвостського (п. 1597), потім — за останнього представника роду Кирдеїв-Мильських Юрія Олізаровича (п. 1606), а після його смерті — за київ. каштеляна кн. Юрія Михайловича Вишневецького (п. 1618). Син судді Луцького повіту 1555 р. Петра Івановича Чаплина1. Напевно, біля батька в канцелярії пройшов добру школу судочинства та застосування права. 4 квітня 1566 р. іменований луцьким войським2. На цій посаді перебував до лютого 1585 р., коли Стефан Баторій увів його до сенату, надавши київську каштелянію по померлому князі Михайлові Вишневецькому3. Каштеляном залишався до смерті у 1607 р. До отримання сенаторського крісла неодноразово обирався шляхтою послом на сейм. Відомі джерельні дані дозволяють припустити з великою долею ймовірності, що він був послом на сейм 1572 р., де виклопотав у короля привілей на надання своїй маєтності Шпанів маґдебургії та права проведення ярмарків і торгів4. Напевно, обирався послом на коронаційний сейм 1576 р., оскільки за рішенням цього сейму увійшов до складу комісії, що мала розмежувати Волинське, Белзьке, Руське й Подільське воєводства5. У 1566 р. Сиґізмунд ІІ Авґуст, «потребуючи гроші на заплату людям служебним і на інші потреби наші господарські і земські, ведучи валку (війну — А.Б.) з неприятелем нашим князем великим московським після взяття замку нашого Полоцького», позичив 1 тис. «черлених» угорських золотих у луцького войського Івана Чаплича Шпановського, заставивши двір Гнідаву Луцького ключа терміном на 1 рік144. 144 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1.. — Ед. хр. 48. — Л. 75 об.–77 об. 10 жовтня 1568 р. великий князь адресував листа до підканцлера ВКЛ пана Остафія Воловича, в якому наказував йому виділити Іванові Чапличу на «хлебокормление» 10 волок землі на території Добучинської волості (належала до великокнязівського домену). Згідно з наказом господаря, О. Волович мав також ув’язати І. Чаплина у володіння141. РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 267. — Л. 222. Володів такими селами: Шпанів, Тайкури, Миловчин6, Гнідава, Підгайці7- в Луцькому, Почапки - в Кременецькому повіті8. Поборовий реєстр 1583 р. зафіксував, що йому належало у Луцькому повіті 142 дими і 159 огородників9.1.Чаплич-Шпановський охоче сприймав нові прогресивні методи господарювання, засновував у своїх маетностях фільварки, провадив активну торгівлю збіжжям і попелом з Ґданськом через Берестейську митницю10. Це дозволяло йому виступати навіть щодо князів позикодавцем. Так, у 1569 р. він позичив князеві Льву Сангушку 3 тис. 400 кіп литовських грошів. За це отримав від того у заставу на два роки село Конюхи11. Брав у борг і сам. Зокрема, 1589 р., позичивши у Остафія Єло-Малинського 1 тис. кіп литовських грошів, заставив йому село Миловчин12. У кінці XVI ст. перейшов з православ’я на аріанство13. Користувався серед шляхти авторитетом знавця права. Саме тому обирався депутатом до Луцького трибуналу. Приватні акти (позики, застави, даровизни, продажі), де І.Чаплин виступав однією зі сторін, відзначаються високою юридичною грамотністю14. Войцєх Соколовський вважає його прихильником київського воєводи князя К.-В.Острозького15. Видається, що І.Чаплин дійсно отримав київську каштелянію не без допомоги цього князя: на сеймі 1585 р. К.-В.Острозький підтримав Стефана Баторія й канцлера Яна Замойського у їх протистоянні зі Зборовськими, у зв’язку з чим Стефан Баторій охоче задовольняв усі прохання князя, зокрема, іменував його сина Януша волинським воєводою16. У червні цього ж року київський каштелян виступає як свідок при продажі О.Короваєм-Селіцьким своїх брацлавських маєтностей Дашів і Данилківці брацлавському воєводі Янушові Збаразькому17. Серед депутатів, обраних у 1589 р. для корегування Статуту 1566 р., І.Чаплин, напевно, представляв інтереси князя К .-В.Острозького. Jan, wojskiego łuckiego 1568 r., kasztelana kijowskiego 1589 r., Iwan wykonał przysięgę wierności 1569 r., po przyłączeniu Wołynia do Korony. W 1562 r. dopełnił z bratem Fedorem działu dóbr Szpanowa, Płoski, Mykowa, Oleksina, Rusiwla, Sakowszczyzny i Sozowa (Op. Łuc. 2036). W 1577 r. był właścicielem Młynowa i Koniuchów, w powiecie włodzimierskim, a 1570 r. Milatyna (Jabł. f. 18 i 74). Ідеться про Івана Петровича, луцького войського від 1566 р., що помер у 1608 р. Наталя Яковенко всупереч прийнятим досі твердженням (Boniecki, PSB) ідентифікує київського каштеляна як Івана Кад’яновича. Проте вона не подає жодних пояснень і посилається у відповідних місцях на раніше вже відомі джерела, пор. Яковенко Н., цит. праця, с. 131, 134; Boniecki A., Herbarz.., t. 3, s. 270; Chodynicki K., Czaplic Szpanowski Jan, PSB, t. 4, s. 170; він же, Czaplic Szpanowski Jerzy, там само.
1 Яковенко Н. Українська шляхта... С. 134. 2Крикун М. Земські уряди на українських землях... С. 103. 3 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 216, л. 338об.-339об. 4 Там же. Д. 191, л. 233об.-235об. 5 Крикун Н. Административно-территориальное устройство... С. 45. 6 Торгівля на Україні, XIV - середина XVII століття. С. 197. 10 червня 1578 р. у Луцьку І.Чаплин уклав з луцьким владикою Іоною Борзобогатим-Красенським договір міни своєї маєтності Миловчин на села владики Боголюбів і Л іпляни (РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 2 16, л. 166). Договір, ймовірно, не був реалізований,оскільки луцький войський володів Миловчином і далі. 7 Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник документів і матеріалів / Відпов. ред. М.Крикун.Київ, 1993. С. 47, 60. 8 Торгівля на Україні... С. 197. 9 Źródła dziejowe. Т. XIX. S. 92-93, 95. 10 Торгівля на Україні... С. 197. 11 Волинські грамоти XVI ст. С. 53-57. 12 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 199, л. 30. 11 Litwin Н. Napływ szlachty... S. 204 14 Попов Г.Л. Луцький трибунал 1578 р. С. 36. 15 Sokołowski W. Politycy schyłku złotego wieku. S. 28. 16 Kempa T Konstanty Wasyl Ostrogski... S. 8 Федор Петрович Маріанна Петрівна Чапличівна-Шпановська. Дружина Заславського Маріанна Петрівна Чапличівна-Шпановська померла, очевидно, на початку 1561 р., одразу після народження молодшого сина Михайла. На користь цієї дати свід- чить ряд фактів. По-перше, нам відомо, що старший син подружжя Заславських князь Януш Янушевич став повнолітнім навесні чи влітку 1575 р., а відтак народився він 1560 р. [16, арк. 122 а; 21, арк. 74 зв.]. По-друге, Януш Кузьмич помер удівцем і був ним вже у травні 1561 р. [27, s. 129: лист Я.К. Заславського про заставу Гаврилу Вербовецькому в cумі 350 кіп литовських грошів с. Вербівці. 18 травня 1561 р. Заслав. У цьому документі, між іншим, зазначено, що заставлене село до повернення суми у Вербовецького не може відібрати ані сам князь Януш, ані його діти, ані «малжонка моя, которую ми єсли Пан Б[о]гъ з ласки своее дати рачить»]. Таким чином, дружина Заславського померла у 1560 або 1561 р., а з огляду на те, що в 1560 р. народився її старший син, смерть мала наступити в перші половині 1561 р., після появи на світ молодшого. VII генерацiя Мартин Федорович Чаплич Шпановський Synowie Fiedora: Marcin, Adam, Mikołaj i Jerzy, zeznali w 1612 r. dział dóbr ojczystych i po wuju Jerzym Kierdeju Mylskim. Marcin wziął Hłupanin, Adam Milostów, Płoskę i Myków, Mikołaj Ponebyl, Rohaczów, Komaczów, Jerzy Kisielin i Dmitrowce. Adam Федорович Чаплич Шпановський Synowie Fiedora: Marcin, Adam, Mikołaj i Jerzy, zeznali w 1612 r. dział dóbr ojczystych i po wuju Jerzym Kierdeju Mylskim. Marcin wziął Hłupanin, Adam Milostów, Płoskę i Myków, Mikołaj Ponebyl, Rohaczów, Komaczów, Jerzy Kisielin i Dmitrowce. Adam i Andrzej ze Szpanowa, procesowani przez Kozińską 1627 r. (Woł. V. A. f. 149).
ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 245, арк. 266-269. Jan Федорович Чаплич Шпановський Миколай Федорович Чаплич Шпановський Synowie Fiedora: Marcin, Adam, Mikołaj i Jerzy, zeznali w 1612 r. dział dóbr ojczystych i po wuju Jerzym Kierdeju Mylskim. Marcin wziął Hłupanin, Adam Milostów, Płoskę i Myków, Mikołaj Ponebyl, Rohaczów, Komaczów, Jerzy Kisielin i Dmitrowce. Mikołaj z żony, Barbary z Kozierad Bohowitynównej, miał trzech synów: Jana w zakonie Bazylianów, Józefa, biskupa łuckiego dyzunickiego, który z działu 1632 r. wziął Kosmaczów, Mikołaja i Krzysztofa Onufrego, którzy wzięli Ponebyl i Poroszkowszczyznę. Krzysztof zmarły 1669 r., miał syna Mikołaja Jacentego Dominikanina i córkę Joannę, 1-o v. Bieniewską, 2-o v. Hulewiczową (Stecki).
Юрій Федорович Чаплич-Шпановський (1594—1649) Молодший син судді розбудував у своєму маєтку Киселині (нині с. Кисилин Локачинського р-ну Волин. обл.) засновану на поч. 17 ст. аріанську школу, де знайшли притулок викладачі закритої 1638 Раківської академії. Небіж Юрія, а онук Федора о. Йосиф Миколайович Ч.-Шпановський (п. 1655) — архімандрит Мелецького монастиря (із 1637), 1650 обраний шляхтою правосл. єпископом Луцьким і Острозьким по смерті о. Атанасія Пузини (див. Пузини). Synowie Fiedora: Marcin, Adam, Mikołaj i Jerzy, zeznali w 1612 r. dział dóbr ojczystych i po wuju Jerzym Kierdeju Mylskim. Marcin wziął Hłupanin, Adam Milostów, Płoskę i Myków, Mikołaj Ponebyl, Rohaczów, Komaczów, Jerzy Kisielin i Dmitrowce. Jerzy, Andrzej i Aleksander, dziedzice Kisielina i Bereska w 1640 r. (Arch. I. Z. Ros. I. 6). Юрій народився в сім’ї луцького земського судді Теодора Чаплина й Катерини Кірдей-Мильської. Його дядьком був Іван Чаплич-Шпановський (див. 8.1). Близько 1612р. Юрій заснував у родинному Киселині аріанську громаду, а 1638 р. - академію236. Із середини 1620-х рр. він згадується як активний учасник волинських сеймиків, зокрема, у 1625 р. обирався поборцею воєводства, був послом на сейми 1626 (звичайний) і 1633 рр., виконував обов’язки маршалка депутатських сеймиків 1634 й 1635 рр.237 У 1632 р., під час міжкоролів’я, Юрій увійшов до складу каптурового суду Волинського воєводства; на елекції Владислава IV фігурував як “старший каптуровий суддя Волинськоговоєводства ”238. На волинському сеймику 20 липня 1640 р. Ю.Чаплич обирався депутатом для прийняття звіту в поборці Михайла Пузини, а 27 березня 1642 р. - ревізором луцьких гродських книг239. У 1640-х рр. через посилення тиску на аріан Юрій більше часу почав присвячувати їх захистові. Це проявилося в участі у процесах на трибуналі, які розпочалися ще в середині 1630-х рр.240 Він відмовився підпорядкуватися рішенню трибуналу від 18 травня 1644 р. про заборону аріанської громади й школи у Киселині, за що наступним декретом був засуджений на інфамію, яку підтиском волинської шляхти замінили на двохтижневе ув’язнення й штраф 6 тис. польських гривень241. Волинський сеймик 1645 р. вимагав скасувати незаконні, на його думку, трибунальські декрети, винесені проти Юрія, Андрія, Олександра Чапличів і Петра Сенюти242. Як усі аріани, Ю.Чаплич активно займався господарською діяльністю: вів торгівлю з Ґданськом, орендував чужі маєтності, при цьому звільняючи селян від повинностей, надавав кредити243. Згідно з даними подимного реєстру 1629 р., Юрій виступає власником містечка Киселин, сіл Старе Село, Дмитрівка,Журавель (усього 113 димів) у Володимирському повіті244. У 1643 р. йому належало село Марковичі цього ж повіту245. Мав земельну власність і в Київському воєводстві: 1640 р. володів селами Рокитне й Мазинці, в яких знаходилося 104 дими246. У 1629 р. разом з Габріелем Іваницьким орендував село Затурці Володимирського повіту - власність А.Лагодовського, а самостійно - села Вічин й Остриїв у Луцькому повіті - власність князя Якуба Воронецького247. В 1639 р. Юрій Чаплич-Шпановський (пом. 1648 р.) купив тут у Регіни з Гостських Соломерецької маєтності Рокитне та Мойшевичі у північно-західному куті Овруцького повіту. Ці володіння нараховували у 1640 р. 104 дими. Уже через чотири роки вони зменшилися внаслідок продажу Мойшевичів Бабинським64. Дружина Ізабелла Грабовська248. 236 Tazbir J. Antytrynitaryzm na ziemiach ukraińskich... S. 96. 237 Кременецький земський суд. Вип. III. С. 277; SeredykaJ. Parlamentarzyści... S. 75; Dzięgielewski J. Izba poselska... S. 164; ЦДІАК, ф. 25, on. 1, cnp. 192, арк. 645-645зв.; спр. 196, арк. 1196зв.-1197зв. 238 Архив ЮЗР. 4. II. T. 1. С. 172, 216: “starszy sędzia kapturowy województwa Wołvńskiego“. 239 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, спр. 230, арк. 175-175зв., 359зв. 240 Там само. Спр. 196, арк. 1233зв.; див. також: Архив ЮЗР. Ч. І. Т. 6. С. 758-761. 241 Архив ЮЗР. 4 . 1. Т. 6. С. 788-796; Tazbir J. Antytrynitaryzm na ziemiach ukraińskich... S. 107. 242 Архив ЮЗР. Ч. II. T. 1. С. 297. 243 Торгівля на Україні... С. 273; Tazbir J. Antytrynitaryzm na ziemiach ukraińskich... S. 100; ЦДІАК, ф. 25, on. 1, спр. 230, арк. 1291-1295. 244 Баранович О. Залюднення... С. 80, 154. 245 Селянський рух... С. 475. 246 ЦДІАК, ф. 11, on. 1, спр. 9, арк. 894. 247 Баранович О. Залюднення... С. 81, 62. 248 Boniecki A. Herbarz Polski. Т. III. S. 271. 64 ЦДІАУК, ф. 11, оп. 1, спр. 9, арк. 1740; AP w Krakowie, Archiwum Dóbr Pomorzany, nr 85, k. 1–10; BJ 4503, k. 32. Андрей Юрьевич Jerzy, Andrzej i Aleksander, dziedzice Kisielina i Bereska w 1640 r. (Arch. I. Z. Ros. I. 6). Adam i Andrzej ze Szpanowa, procesowani przez Kozińską 1627 r. (Woł. V. A. f. 149). Aleksander i Andrzej pisali się z województwem wołyńskiem na elekcyę Jana Kazimierza. Aleksander jako aryanin i żona jego Anna z Rupniowskich (Gr. Krak. z 1653 r. )utracili Kisielin w 1660 r. W 1669 r. Aleksander, major regimentu niemieckiego, kwituje Sapiehę (Sig. 3 f. 166 i M 210 f. 24). Andrzej na Beresku, starosta horodelski 1651 r., żonaty z Maryanną z Obodeńskich, 1-o v. Woroniczową (Kij. V. f. 47), pozostawił synów: Marcyana v. Marcina, Maksymiliana i Władysława, oraz córki: Annę, Krystynę i Aleksandrę: Wymienione dzieci zyskały wyrok banicyi na Samuela Leszczyńskiego 1654 r. (Woł. VII. D. f. 2). sprzedał połowę Haliczan bratu stryjecznemu Marcyanowi 1660 r. (Woł. VII. A. f. 538). Fedora Iванiвна Костянтин Федорович (*VI.1571) nad którym opiekę sprawował stryj jego Jan, o czem wspomina w swoim testamencie, sporządzonym 1601 r. (Arch. Zbor. Dok. I.). 25 червня 1588 р. Катерина Сенютянка Ляховецька визнала 18-ліття свого сина Костянтина Федоровича Чаплича7. Ф. 26, оп. 1, спр. 61, арк. 257 зв.–258 зв. VIII генерацiя Józef син Mikołaja Czaplic Szpanowski (+1654) biskupa łuckiego dyzunickiego, który z działu 1632 r. wziął Kosmaczów, nominat władyka łucki i ostrogski 1650 r., zatwierdzony przez Jana Kazimierza na władyctwie 6-go Lutego t. r., umarł w 1654 r. Jan син Mikołaja w zakonie Bazylianów Mikołaj син Mikołaja Krzysztof Onufrі син Mikołaja którzy wzięli Ponebyl i Poroszkowszczyznę. Krzysztof zmarły 1669 r., miał syna Mikołaja Jacentego Dominikanina i córkę Joannę, 1-o v. Bieniewską, 2-o v. Hulewiczową (Stecki). Krzysztof procesowany przez Zamoyskiego 1654 r. (Woł. XII. A. f. 101). Aleksander Юрьевич Czaplic-Szpanowski herbu Kierdeja (zm. 1664[1] r.) – członek wspólnoty braci polskich, wnuk Teodora (Fedora) Czaplica ze Szpanowa (zm. 1611), syn Jerzego Czaplica (zm. 1649).Studiował w Holandii, podróżował po Anglii, przebywał w Niemczech. Po powrocie za żonę pojął Annę z Rupniowskich. Odziedziczył Beresk i Kisielin (Wołyń) – przez pewien czas stolicę polskiego [braci polskich. Za swe poglądy i czyny stawiany był przed sądem. Jako delegat województwa wołyńskiego brał udział w elekcji Jana Kazimierza.W 1655 r. podczas potopu szwedzkiego przeszedł na stronę króla Szwecji, Karola X Gustawa za co został ukarany konfiskatą dóbr. W toku wojny powrócił do zwolenników króla i odzyskał swe dobra w 1659. Ponieważ nie zgodził się przejść na katolicyzm w 1660 r. musiał opuścić Kisielin i Polskę. Przed wyjazdem sprzedał swe dobra Marcjanowi Czaplicowi, który przeszedł na katolicyzm. Aleksander dołączył do swego zięcia Zbigniewa Morsztyna (męża Zofii Czaplicówny) w Prusach Książęcych. Po 1660 wspólnota braci polskich z Kisielina rozproszyła się, a część z niej przyjęła katolicyzm. Jerzy, Andrzej i Aleksander, dziedzice Kisielina i Bereska w 1640 r. (Arch. I. Z. Ros. I. 6). Aleksander i Andrzej pisali się z województwem wołyńskiem na elekcyę Jana Kazimierza. Aleksander jako aryanin i żona jego Anna z Rupniowskich (Gr. Krak. z 1653 r. )utracili Kisielin w 1660 r. W 1669 r. Aleksander, major regimentu niemieckiego, kwituje Sapiehę (Sig. 3 f. 166 i M 210 f. 24). Marcin син Андрiя Marcin, Jerzy i Mikołaj z województwem wołyńskiem podpisali elekcyę króla Michała. Marcyan, podstoli kijowski 1663 r., ożeniony z Barbarą Niemiryczówną (Zap. Lub, 47 f. 942), nabył od brata swojego stryjeczno-rodzonego Andrzeja, połowę Haliczan i innych dóbr w 1660 r. (Woł. VII. A. f. 538). W 1664 r. Marcyan był deputatem na trybunał lubelski (Zap. Lub. 48 f. 774), a w 1676 r. podkomorzym kijowskim.
Maksymilian Władysław Władysław i Aleksandra pozwali 1684 r. córki matki swej z następnego jej małżeństwa z Jarosławem Pociejem, o zwrot kosztowności (Woł. IX. f. 451). Władysław i Andrzej, kapitan w regimencie królewskim, pisali się z województwem wołyńskiem na elekcyę Jana III-go. Annа Krystynа Aleksandrа донька Андрiя Aleksandra, 1-o v. Zacharyaszowa Kaszowska, 2-o v. Janowa Hulewiczowa, 3-o v. Mikołajowa Poniatowska (Bracł. XV. f. 1141). Mikoła syn Konstantego, procesuje Mikuliczów 1638 r. (Bracł: XIV. f. 681). Marcin, Jerzy i Mikołaj z województwem wołyńskiem podpisali elekcyę króla Michała. IX генерація Mikołaj Jacentego син Криштофа Dominikanina Joannа донька Криштофа
Jerzy Andrzej син Мартина (Zap. Lub. 60 f. 576), dziedzic Nowego Dworu, chorąży usarski, starosta krzemieńczugski, podwojewodzy kijowski i stolnik owrucki 1698 r., stolnik wołyński 1708 r., podkomorzy kijowski 1710 roku, pułkownik królewski 1711 r., ożeniony z Franciszką Lenkiewiczówną, podkomorzanką mozyrską (Bracł. XV. f. 1133), pozostawił synów: Andrzej син Мартина Dominik син Мартина Konstancyę, донька Мартина
X генерація Marcyan v. Marcin син Ежи starostę krzemieńczugski. Marcyan otrzymał w 1726 r. konsens królewski, na ustąpienie starostwa krzemieńczugskiego Lenkiewiczom (Sig. 20). Pozostał jednak starostą był nimi jeszcze w 1738 r. W 1718 r. był i łowczym żytomierskim. ¶ W 1740 r. został księdzem i wówczas przestał być łowczym i starostą. Marcyan, łowczy żytomierski 1718 ruku, starosta krzemieńdzugski, 1726 r., złożył te urzedy i został księdzem, Aleksandr łowczy owrucki 1738 r., następnie żytomierski, umarł w 1762 r. Aloiz Gabryel w zakonie Dominikanów Augustyna, którzy procesują się z Kisielem 1729 r. (Woł XII. f. 96). Konstancya донька Ежи 1-o v. za Sołtykiem, 2-o v. za Jarockim 1731 r. (Bracł XVI. f. 354 i 564). Целестин син Ігнация (1723 — 23 травня 1804) син Ігнация, вишегродського підстолія, і Францишки з П'ясковських. Київський підчаший (1746-1765 рр.), луцький підкоморій (1765-1773 рр.), дубенецький староста (1768 р.), великий коронний ловчий (1773-1784 рр.). Власник Тульського ключа в Житомирському повіті. Одружений з Анною з Джевецьких, з якою мав доньок Теклу і Терезу. Помер 23 V 1804 р. (ZNiO, sygn. 500/ІН, s. 47; Boniecki, t. III, s. 272; PSB, t. IV, s. 167-168; UCNP, s. 75; UK, s. 44; UWoł., s. 87). Czaplic Celestyn h. Kierdeja, — активний політ. діяч Речі Посполитої доби її занепаду, поет; київ. підчаший (1746—65), луцький підкоморій (1765—73), великий коронний ловчий (1773—84), дубенський староста (1768—69). Маршалок вального сейму 1766 (т. зв. сейм Чаплича), на якому угруповання князів Чарторийських (див. Чорторийські) безуспішно намагалося впровадити в життя проект реформ держ. устрою, а рос. посол кн. М.В.Рєпніндомагався зрівняння шляхти-іншовірців у правах із католиками. Celestyn, syn Ignacego i Franciszki z Piaskowskich, podczaszy kijowski 1746 r. i podstarości łucki 1753 r., podkomorzy łucki 1765 r., łowczy wielki koronny 1773 r., kawaler orderu Św. Stanisława 1767 r., a Orła Białego 1775 r., konsyliarz rady nieustającej 1779 r., komisarz komisyi wojskowej obojga narodów 1792 r. (DW. 95 f. 323 i 108 f. 399). W 1768 r. otrzymał starostwo dubieńskie, które odstąpił Chołoniewskim 1769 roku. Z łowczostwa koronnego rezygnował w 1784 r. Kandydat do podkanclerstwa 1780 r. (MP.). W 1766 r. nabył Szmyski, a 1773 r. Hulsk od Lubomirskiego; w 1780 r. Borowe od Oborskiego (D W. 87 f. 1001; 90 f. 232 i 96 f. 239). Z Anny Drzewieckiej, podkomorzanki krzemienieckiej, córki jego: Tekla za ks. Antonim Jabłonowskim, kasztelanem krakowskim, zmarła 1820 roku w Rzymie i tam pochowana u Św. Michała i Teresa za Franciszkiem Ksawerym Woyną, starostą stanisławowskim (DW. 100 f. 1103). кий Федор Кадианович (1581,1602) земск.судья.Луцк(1581-1602). Syn jego, Wasil Mikitycz, ma sprawę z Sanguszką 1533 r. Żonaty z Nastazyą Iwanówną Chreptowiczówną, której król Zygmunt przysądził w 1528 r. trzecią część Czetwertni i Lutohoszczy (ML. 8 f. 294 i 26 f. 94). W tym ostatnim roku Wasil dostarczał na potrzeby wojenne 28 koni (Akta III.). Jego córką zapewne byłą Marya Wasilewna Czaplanka alias Czaplicówna, żona ks. Bohusza Koreckiego, wojewody wołyńskiego 1576 r. (Kniaź.). Grzegorz Wasilewicz Czaplic 1571 r. (Op Łuc. 2045). Tenże Grzegorz wykonał w 1569 r. przysięgę wierności, po przyłączeniu Wołynia do Korony. Żona jego Dorota Rejówna, której w 1567 r. zapisał Miłostowo i zastawił w 2000 kóp groszy Oleksin, Pawłowszczyznę, Poroszkowszczyznę, pół Szpanowa i drugiego Oleksina (Op. Łuc. 2043 i 2093). Lew Fedorowicz sprzedał w 1533 r. Migów Gasztołdowej (ML. 2). Grzegorz, żonaty z Heleną Jeło-Malińską, 2-o v. Pawłową Pilawską (Woł. VI. C. f. 258). ¶ Po Jerzym, sędzim kapturowym wołyńskim 1632 r. (Arch. I. Z. Ros. II. 1), szedł syn Konstanty, który procesował Mikuliczów w 1688 r. o Daniczewo (Bracł. XIV. f. 681). Jan i Samuel z województwem witebskiem, podpisali elekcyę króla Michała. Katarzyna z ks. Sokolskich za N. Czaplicem 1598 r. Fedora za ks. Jerzym Wiśniowieckim 1619 r. (Woł. i f. 13 i 449 i IV. f. 2; Kij. III. A. f. 420). Katarzyna, wdowa po Andrzeju Wołyńcu 1628 r. (Woł. V. B. f. 258). W województwie witebskiem Eliasz Jakóbowicz, świadek na zapisie Chocimskiego 1594 r. (Istr. Jur. Mat. XX). Hieronim, Jan i Samuel, pisali się z województwem witebskiem na elekcyę Jana III-go. Hieronim, podstoli witebski 1697 roku, podczaszy 1698 r., w końcu pisarz ziemski 1700 r. W 1698 r. otrzymał myto mostowe w Zamołoczu (Ist. Jur. Mat. XXI). Jan i Samuel wzięci do niewoli przy zdobyciu Witebska 1654 r., trzymani byli w Kazaniu 1655 r. (Akta XIII). Samuel, syn Stanisława, podczaszy witebski 1687 r. Michał Kazimierz, administrator hibernowy województwa witebskiego 1708 r. (Ist. Jur. Mat. XX). Eufrozyna, 1-o v. za Danielem Borejką, 2-o v. za Stanisławem Horbowskim 1688 r. (Bracł. XIV. f. 681). Andrzej, wojski włodzimierski 1676 r., żonaty z Dorotą Suchodolską 1689 r. (Zap. Lub. 65 f. 32). Adam, z żony Zofii Morsztynównej, zostawił córkę Annę, żonę Stefana Łabęckiego, której, jako aryance, dobra skonfiskowano 1701 r. (Gr. Krak.). Stanisław, stolnik owrucki 1710 r., żonaty z Ludwiką Gołuchowską 1721 r. (Bracł. XV. f. 1761). Anna za Stefanem Błędowskim 1675 r. (Kętrz. f. 481). Teofila z Szostakowskich, wdowa po Kazimierzu 1680 r. (Woł. IX. f. 34). Piotr Jozafat, żonaty 1698 r. z Anastazyą Turówną, a Krzysztof ze Szpanowa 1699 r. z Heleną Duszewską (Sap. III). Jan, pisarz grodzki kowieński 1720 r. Adam, łowczy żytomierski 1748 r. Antoni, miecznik owrucki 1746 r. N., mianowany podstolim kijowskim 1700 r., zmarły 1732 r., miał dwóch synów: Ignacego i Józefa (Czerniech. f. 992). Józef podstolic kijowski, a skarbnik żytomierski, z Maryanny Wiśniewskiej miał syna Michała, skarbnika mścisławskiego 1750 r., miecznika owruckiego 1766 r., podstolego żytomierskiego 1769 r., który zeznał w 1778 r. zapis dożywocia z żoną, Joanną Lubańską, cześnikówną liwską (D W. 94 f. 930 i 101 f. 1207). Z niej syn Feliks i córki: Anna i Franciszka, którym stryj ich Celestyn odstąpił 1788 r. część swoją na Strzemigrodzie (M. 301 f. 128). Celestyn, Michał i Benedykt, koniuszy i poseł piński, podpisali elekcyę Stanisława Augusta. Joachim w powiecie lidzkim 1764 r. (V. L.). Wincenty 1785 r. i Joachim, szambelanowie Stanisława Augusta. Antoni, syn Sebastyana z Maryanny Rogowskiej, i Floryan, syn Tomasza z Elżbiety Rydzewskiej, wnukowie Tomasza, dziedzica Chmieliszcza 1772 roku, udowodnili pochodzenie swoje szlacheckie w Królestwie w latach 1842 i 1843 (A. b. Her.).
"CZAPLIC h. KIERDEJA. Senator w rodzinie, Iwan kasztelan kijowski 1589-1600 r. Pisali się ze Szpanowa, a niekiedy Szpanowskimi. Paprocki zowie ich domem dawnym, majętnym i zasłużonym. Kojałowicz zaś wywodzi od Kierdeja Caryka (hana v. murzy tatarskiego), który, osiadłszy na Rusi, przyjął z chrztem poddaństwo książąt tego kraju. To pochodzenie tatarskie tak Czapliców jak i innych domów, herbu Kierdeja, jakkolwiek niepoparte żadnym historycznym dowodem, musi mieć przecież zasadę, gdy nietylko tradycya, ale i dawniejsi heraldycy o niej zgodnie wspominają. łuckiego, a od 1589 r. dasztelana kijowskiego, żonatego z Heleną Bołbasówną. Kadyan pozostawił synów: Grzegorza, Iwana i Fedora. Fedor, dziedzic dóbr Szpanowa, sędzia ziemski łucki 1580 r., miał synów: Marcian, Jana, Adama, Mikołaja i Jerzego; z nich Mikołaj poślubił Barbarę Bohowitynównę i z niej posostawił synów: Józefa, bisjupa łuckiego dyzunickiego 1630 r., Mikołaja i Onufrego, a Jerzy, sędzia kapturowy wołyński 1632 r., miał syna Konstantego. Andrzej, starosta horodelski, dziedzic dóbr Beresko, duputat do konstytucyi e zapłaty wojska z sejmu 1653 r., z żony Marynanny Obodenskiej miał synów: Marcyana v. Marcina, Władysława, który podpisał elekcyę 1674 r. z wojew. wołyńskiem, i córkę Aleksandrę 1v. Kaszowską, a 2v. za Janem Hulewiczem. Z nich Marcyan, dziedzic dóbr Haliczany, podstoli kijowski 1663 r., deputat na trybunał lubelski, a ostatnio 1676 r. podkomorzy kijowski, z żony Barbary Niemirycz pozostawił syna Jerzego, podwojewodzego kijowskiego i stolnika owruckiego 1698 r., a od 1710 r. podkomorzego kijowskiego, po którym z żony Franciszki Lenkiewicz córka Konstancya Sołtyk i synowie: Marcyan, Aleksander i Augustyn, Dominikanin. a Aleksander, łowczy owricki 1738 r., Krzysztof, podstoli kijowski 1700 r., z żony heleny Duszewskiej, miał synów, Ignacego i Józefa. Józef, skarbnik żytomierski 1732 r., poślubił Maryannę Wiśniewską i z niej pozostawił syna Michała. skarbnika mścisławskiego 1750 r., miecznika owruckiego i marszałka sejmu 1766 r., na którym bronił reform Czartoryskich, a ostatnio 1769 r. podstolego żytomierskiego, po którym z zony Joanny Lubańskiej, cześnikówny liwskiej, syn Feliks i córki, Anna i Franciszka. Ignacy, starszy syn Krzysztofa i Heleny Duszewskiej, podstoli wyszogrodzki, z żony Franciszki Piaskowskiej, pozostawił syna Celestyna, podczaszego kijowskiego 1746 r., podstarostę 1753., a w 1765 r. podkomorzego łuckiego, starostę dubieńskiego, a ostatnio 1773 r. łowczego wielkiego koronnego, kawalera orderów św. Stanisława i Orła Białego, konsyliarza Rady Nieustającej, po którym z żony Anny Drzewieckiej, podkomorzanki krzemienieckiej, córki: Tekla za Antonim ks. Jabłonowskim, kasztelanem krakowskim, i Teresa, żona Franciszka Wojny, starosty stanisławowskiego. Andrzej, kapitan regimentu królewskiego, z wojew. wołyńskeim, Heronim, Jan i Samuel z wojew. witebskiem podpisali elekcyę 1674 r. Heronim, podczaszy 1698 r., a następnie pisarz ziemski witebski 1700 r. Andrzej, wojski włodzimierski 1690 r., był żonatym z Dorotą Suchodolską. Jan, cześnik kowieński 1717 r. Stanisław, stolnik owrucki 1724 r., poślubił Ludwikę Gołuchowską. Adam, łowczy żytomierski 1750 r. Benedykt, koniuszy piński, Celestyn, podczasy kijowski, i Michał podpisali elekcyę 1764 r. z wojew. kijowskiem. Joachim, szambelan królewski 1788 r. Z innych członków rodziny. Michał, syn Stanisława z synami, Janem i Wincentym, Stanisław, syn Andrzeja, z synem Michałem, i inni wylegitymowani w Cesarstwie 1861 r. i zapisani do ksiąg szlachty gub. mińskiej. Justyn, generał-major wojsk ros. 1863 roku. Po Tomaszu, dziedzicu dóbr Chmieliszcze 1772 r., sny Sebastyan z żony Maryanny Rogowskiej pozostawił syna Antoniego, obywatela m. Chełma, wylegitymowanego w Królestwie 1842 r.; z tej linii Floryan, syn Tomasza i Elżbiety z Rydzewskiech, wylegitymowany w Królestwie 1843 r. № 1 [Не пізніше 1478 р.], серпня 9. – Олехно і Федір Болбасовичі ділять між собою та братами Пашком і Васьком, які перебувають на службі, села Підгайці, Розтоки і Кушлин Q, пан Wлєхно Болбасович и пан Feдор Болбасович, дилили с2 єсмо w[т]чиною своeю прєд паном Анъдрeeм Чапличeмъ а прeд п[а]номъ Ескомъ Еловичом, прєд своими д2д2ми, а дву братовъ [наш]их*1 нє было – Пашка и Васка – на службє были. Мы дeлници на них брали: пан Wлєхно вз2л д4лницу на сєбe [и] на брата своєг[о] Пашка – Подгаици, а пан Feдор вз2л д4лницу на сєбe и на брата своєг[о] Васка – уз2л дв4 сeли Ростоки и Кушлинъ и став Вєрхнии по Сосонку. Коли пан Пашко при4дєт из службы и к своєи wтчизн4, eхати eму до пана Wлєхна к своєи д4лници, што на нєг[о] вз2л, а пан Васко пры4дєт из службы к своєи wтчизн4, eхати eму до пана Feдка к своєи д4лници, што на нєг[о] уз2л. Коли жє узрит котора2 кривда пану Пашку, [и]но єму нє искати братии своee ни Хвєдка, ни Васка, искати eму пана Wлєхна у своeи д4лници. А коли ж узритс2 котора2 кривда пану Васку, нє искати eму брати своee ни пана Wлєхна, ни пана Пашка, искати eму пана Fєдъка. А пан Fєдко мовит брату своєму пану Wлєхну: 2 с2 у Дубища нe уступаюс2, што eси купил. А хто бы имал ис тог[о] дeлу выступити, тот королю заплатит п2тдeс2т копъ, а старостє двадцат копъ. А при том у мовєных был пан Андрeи Чаплич, пан Еско ®лович, а пан Кадъ2н Анъдрєєвъ с[ы]нъ, пан Микита Андрєєвъ с[ы]нъ, а Покотило, пан Qн*2, Wлизаров слуга, воeвода издолбитскии, а писал д2к Павєл, игумєнов с[ы]нъ. А про лєпшую справєдливост подписалис под пєчат под пан Андрєєвъ Чапличю и под другую пєчат под панъ Еско ®ловича. И писан сии лист м[e]с[e]ца августа въ 9 д[e]нъ. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 118. До оригіналу були притиснені дві печатки. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ч >