Відразу помічаємо, що Ян Чаплинський – арендатор села Клепачів був представником шляхетського роду, який походив із Волині. Тому не варто утотожнювати його із іншим Чаплинським, відомим в історії нападником на маєток Богдана Хмельницького, гілка роду якого походила із Брацлавщини.

Шляхтичі Чаплинські із Волині мали родовий маєток Село Міловша Луцького повіту.

Найвідомішим представником цього роду був Рафаель Чаплинський – волинський підвоєвода. Після того, як у Корсунській битві загинув таборівський староста Гдещинський, пан Рафаель Чаплинський одружився на його вдові, а король за особливі заслуги пожалував йому Таборівське староство. Ян Чаплинський, про якого, власне і піде мова, доводився рідним братом Рафаелю і обіймав посаду Луцького бургкрабія. Їх брат Криштоф служив товаришем повітової хоругви Волинського воєводства.

10 червня 1625 року Ян Чаплинський отримав у чотирьохрічну аренду село Клепачів разом із «сеножатями на грунте Жидычинском и огородами в Жидычине».

Проте уже 23 червня уніатський жидичинський архімандрит Никодим (Шибінський) передумав і відібрав городи жидичинські. Умови цієї аренди неналежно дотримувалися, а тому у Луцькому гродському суді розглядалася скарга шляхтича Яна Чаплинського, а суперечка виникла через сінокоси, які, як видно, знаходилися між Жидичинським і Клепачівськими грунтами.

Ян Чаплинський із дружиною Агнєшкою Русновською за три роки аренди мали заплатити монастиреві 1500 злотих, з яких 1000 віддали зразу. Невдовзі Ян Чаплинський поскаржився до Луцького гродського суду на слуг архімандрита, що вони клепачівських селян бунтують і до робіт своїх змушують. При цьому архімандрит мав віддати разом з Клепачевом сіножаті у Жидичині на урочищах Малявчина, Пілковська та Сизовське, але не віддав. За порушення умов аренди архімандрит мав віддати шляхтичу Чаплинському 25 мац жита, 5 –гречки, 10-вівса, і 3 – ячменю, але цього пан так і не дочекався.

У травні 1627 року була пожежа у «пущі Жидичинській». Вогонь обійняв і Гремяче, і село Клепачів. У цьому документі згадується Вороновська дорога і Піщаний брід біля Клепачева.

У середині 17 століття на постої у селі Клепачів були військові жовніри, гусари. У 1639 році монастирські селяни скаржилися на поручика Сулятицького, хорунжого Прездецкого та інших із гусарської хоругви Петра Потоцького, які знаходилися у селах Жидичин, Сапогів і Клепачів. Конфлікт продовжився нападом Яна Чаплинського на монастир. Вирішив спірне питання за Клепачів архімандрит жидичинський Йосип (Макосей-Баковецький), який викупив Клепачів у Яна Чаплинського за 700 злотих.