ЧАЙКОВСЬКІ - дрібношляхетський рід зі Львіської землі. Джерело: Смуток І. Дрібношляхетські роди Львівської землі на Перемишльщині у XVI – початку XVII ст. ЧАЙКОВСЬКІ (Погорецькі з Чайковичів, з Погорців, de Czaikowicze, de Pochorcze, Czaykowscy) – земянський рід, у XV–XVІI ст. землевласники у Льівській землі. 1. На блакитному полі золотий знак у вигляді перехрещеної стріли вістрям вгору.
Джерела: 2. На блакитному полі золотий знак у вигляді півкола кінцями догори під хрестом.
Джерела: 3. На блакитному полі золотий знак у вигляді двораменного хреста над півколом з загнутими догори та в бік кінцями.
Джерела: 4. На блакитному полі золотий знак у вигляді стріли вістрям вгору над півколом, що лежить кінцями догори.
Джерела: 5. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).
Джерела: Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/chajkovski/ Czajkowice nad Dniestrem w pobliżu Rudek były w posiadaniu kilku rodów, między innemi także Sasów Czajkowskich. Nie można ich całkiem pewnie wy.odrębnić ze względu na silny rozrost wszystkich współposiadaczy oraz brak dokład.niejszych określeń w zapiskach źródłowych. Część Czajkowic razem z pobliskiemi Pohorcami przeszła do niejakiego Czaplica jeszcze w czasach Kazimierza Wielkiego8. Jego potomkowie, Iwan i Hryć, świadczyli Filowi z Lityni 1415 r. jako współklejnotnicy babki matczynej naganionego9. W tym samym dokumencie świadczyli ze strony matki Fila bracia Iwan i Chodor z Czajkowicz Brzechowicze. Rzecz ciekawa, że dokument króla Kazimierza znajdował się w ręku tych właśnie Brzechowiczów a nie Czapliców. Okazywał go Steczko Brzechowicz 1443 r. podczas konfrontacji wszystkich zapisów na Pohorce, wydanych w międzyczasie przez kancelarje królewskie1#. Brzechowicze używali proklamy Sudkowicz, zatem, ściśle rzecz biorąc, Sasami nie byli11. To samo dotyczy również Czapliców o nieznanym bliżej herbie rodowym. Pomijając w dalszym ciągu właścicieli Czajkowic pochodzenia polskiego, jak n. p. Działoszów, Mściszków i Źubrskich, dochodzimy wreszcie do mało uchwytnych zarysów linji Sasów Czaj.kowskich z przydomkiem B e r e n d a. Na zjeździe 1427 r. byli obok znanych Brzecho.wiczów, Iwana i Chodora, także D r o b i s z i St e c zko, najprawdopodobniej Beren.dowie 1S. Niewiadomo, ilu i których pozostawili potomków, gdyż przydomek Berend zjawia się w zapiskach dopiero obok Prokopailhnata 1475 r. oraz Iwana 1483 r.13. Nieco wyraźniej zarysowuje się gałąź Pankratowiczów w układzie: Pankrat, syn Andr zej 1440 r., wnuk Zaan 1443 r., po nim Art em, Ih nat, i l w a n k o 1464 r.oraz syn Artema, Hryć 1484 r.1 *. Oczywiście Berendów było znacznie więcej, jednak skryli się w masie Brzechowiczów i Czapliców. Jak spora liczba dziedziców istniała n. p. w r. 1464, widzimy z protestu, wniesionego do sądu przez Czajkowskich z po.wodu przepisania tych dóbr na rzecz Jacimirskich z Sanockiego. Oczywiście wina była całkowicie po stronie kancelarji królewskiej, która bez badania darowała własność prywatną jako tenutę. Zagrożeni posiadacze jawili się natychmiast przed trybunałem lwowskim w liczbie 20, dowodząc świadkami, że Czajkowice są „bona hereditaria et perpetualia ex atavis, avis et patribusu, skutkiem czego sąd oddalił pretensje Jaci.mirskich*. Widać stąd jednak, że Czajkowscy nie mieli zapisów na swe dobra, co zdarzało się dość często także w innych środowiskach. W r. 1515 zapisano na części Czajkowic Berendę obok Hr y n i a i M i k o ł a j a 3. Pa wł a wprowadzono w odebrane dobra 1541 r.4 *. Stanisław i Jan prowadzili w tymże roku spór z Korytkową Anną6 8 Akty jużnoj i zap. Rossij II. 62. 9 Mon. m. aevi hist. XII. nr 65. 10 Agz. XIV. 603, 651 653. 11 Ib. XIII. 1116. Notaty, nr 773, 782, 784, 1228. >» Agz. XVIII. 780. XV. 4106. 1 Ib. XIV. 849, 2768 XV. 4823. * Ib. XV. 3281. * Źródła dziejowe XVIII/1 str. 161. « Agz. X. nr 632. * Ib. X. nr 637 Чайківські зۥявляються в Перемишльській землі у перші десятиліття XVI ст., одночасно в кількох осередках самбірської гніздової шляхти. Зокрема, у 1520-х роках якийсь Петро Чайківський Вронбович одружився з єдиною дочкою Климка Білинського Ліга й останній заставив зятю всі свої маєтки у с. Білина Велика (152-1525)lxxx. У 1529 р. Станіслав Чайківський отримав даровизну від Сенька і Проця Винницьких у с. Винникахlxxxi. Через рік якийсь Ілько Чайківський зۥявляється у с. Гордині, що біля Білини Великої, де його боржник Матвій Гординський відступає йому певні маєтки до часу повернення боргу у розмірі 50 гривеньlxxxii. Нарешті, на початку 1550-х років Іван Чайківський Юхан судився з Созанськими Пилиповичами, претендуючи на маєтки своєї баби покійної Фенки Созанської, й домігся свогоlxxxiii. Усі ці випадки, де Чайківські присутні як одна зі сторін у майнових справах з перемишльською шляхтою, й на різних умовах володіють землевласністю у Гордині, Білині Великій, Винниках, Созані, не спричинили до укорінненя цього роду в жодному зі згаданих поселень. Застави у Гордині і Білині Великій не переросли у повноправну власність й, позбувшись їх, Чайківські зникають з цих сіл. У Созані, відсудивши частку по бабі, Іван Чайківський одразу відступає її позваним, отримавши відповідну матеріальну компенсаціюlxxxiv. Станіслав Чайківський, професійний правник, що виконував обовۥязки пленіпотента у Перемишльському земському суді, відстоюючи інтереси однієї зі сторін, одночасно провадив складні майнові комбінації й власність у Винниках не була його кінцевою метою. Повторна хвиля міграції Чайківських до Перемишльщини припадає на кінець XVI ст. У 1580-х роках вони зۥявляються у с. Кульчицях. Відомо, що у 1582 р. четверо братів Чайківських Трунковичів дарували свою частку у цьому селі Кульчицьким Дашковичамlxxxv. Питання коли і як Чайківські Трунковичі стали землевласниками серед Кульчицьких, залишається без відповіді. У наступному десятилітті інші відгалуження Чайківських продовжують мігрувати до Кульчиць. До них належить Васко Чайківський, що тримав у 1598 р. у заставі від Сенька Кульчицького Тарасовича половину маєтків останньогоlxxxvi. Якийсь Павло Чайківський, священик у Вошанцях, у 1614 р. разом з дружиною Полахною Кульчицькою Васькович набув землевласність від Васька Кульчицького Тарасовичаlxxxvii. До 1620 р. у Кульчицях мешкали Васько і Пашко Чайківські. Вони дарували свої маєтки Яцьку і Максиму Кульчицьким Дашковичамlxxxviii. Окремо варто вказати на чисельні шлюби Чайківських з представниками Перемишльщини, які за абсолютною кількістю випереджають аналогічні шлюби решти львівської шляхти. Вони розподіляються наступним чином: з Кульчицькими – 8, Попелями – 5, Сілецькими – 5, Білинськими – 4, Луцькими – 3, Гординськими – 2, Городиськими – 2, Яворськими – 2, Бачинськими – 2, Боярськими – 1, Ільницькими – 1, Уруськими – 1, Турянськими – 1, Замойськими – 1, Кальнофойськими – 1, Тустанівськими – 1, Бережницькими – 1, Літинськими – 1, Заплатинськими – 1, Созанськими – 1, Ортинськими – 1lxxxix. Разом – 45 шлюбів. lxxx ЦДАУ у м. Львові. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 8. – С. 442-443, 549-550. lxxxi Там само. – Спр. 9. – С. 740. lxxxii Там само. – Спр. 17. – С. 107-109. lxxxiii Там само. – С. 13-14; спр. 265. – С. 27. lxxxiv Там само. – Спр. 265. – С. 27. lxxxv Там само. – Спр. 39. – С. 854-858. lxxxvi Там само. – Спр. 63. – С. 1405-1406. lxxxvii Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 330. – С. 133-134. lxxxviii Там само. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 90. – С. 518-521, 812-814. lxxxix Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 295. – С. 205; спр. 298. – С. 201-202; спр. 315. – С. 1379; спр. 323. – С. 727-728, 1551; спр. 328. – С. 538, 868, 869, 1047-1048; спр. 329. – С. 1461-1462; спр. 330. – С. 191-192; спр. 331. – С. 203-204, 618-619, 1095; ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 9. – С. 139, 1063; спр. 14. – С. 840; спр. 17. – С. 223, 527; спр. 19. – С. 123-124, 344-345, 535-536; спр. 24. – С. 616-617, 766, 768-769, 938-939; спр. 35. – С. 783-784; спр. 37. – С. 1056; спр. 38. – С. 308; спр. 43. – С. 615, 986-987; спр. 44.– С. 1831-1832; спр. 47. – С. 18a-19, 104-105; спр. 48. – С. 564-565; спр. 51. – С. 946; спр. 53. – С. 428; спр. 55. – С. 352-354; спр. 56. – С. 310-314; спр. 57. – С. 759-760; спр. 63. – С. 702, 1292; спр. 64. – С. 1534; спр. 65. – С. 155-157; спр. 73. – С. 973-975, 978-980; спр. 81. – С. 1086; спр. 89. – С. 2083-2084; спр. 91. – С. 1171-1174, 1178, 1440; спр. 275. – С. 22; спр. 279. – С. 38-39. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ч >
