  . 1. Загальні відомості та походження. Tyszowie-Bykowscy Выписка из реестра 1514 года: [q]Дворянский реистр Станиславу Довкги(рдовичу). Дворянский реистр принесен до мене к Жирмуном наза(в)трие 2 Божьего тела в пятницу от пана Яна, марщалка земского, а принес до мене слуга мой Костюшко тот реистр в пятницу, о нешпорной године, июн(я) 15 день, индикт 2 Гринь Быковский – на 4 кони дано 12 золотых. Лобан Быковский – на 3 кони дано 9 золотых. Верига Быковский – 5 коней, 15 золотых дано. Плохий Быковский – 5 коней, 15 золотых дано. Федор а Янушыко Быковскии – 10 коней, 30 золотых. Офанас Быковский – 6 коней, 18 золотых. Верига Быковский. Мардас Быковский – 3 кони, дано 9 золотых, а порука по нем – Плохий. а порука – Верига Быковский. а порука по них – Гринь Быковский. А порука по них – Гринь а Лука Быковскии. Гридя, Лопот, Тиша, Рыло Быковскии – 20 коней , дано 60 золотых. Головач Быковский – 5 коней, 15 золотых. После тое сумы: Лопот Быковский взял на Горяина Григор(ь)евича на 4 кони 12 золотых. Лопот же взял на Семена, брата его, на 4 кони 12 золотых. Он же взял на Бектиша а на Офонаса на 6 коней 18 золотых. Лопот же взял на Василья Кричовского на 3 кони 9 золотых. http://www.vostlit.info/Texts/...l?id=10455 [/q] Таким образом, в данном случае отталкиваться нужно не слепо от генеалогии Александра Игнатия Ельца и предположения Руликовского, а от документов, из которых очевидно, что Тыша Быковские киевские, это вероятнее всего те же брянские бояре. См. также файлы в следующем сообщении. Кстати, первое упоминание о Тиша Быковских - брянских боярах относится к 1496 году (ЛМ-6): Быковские в Литве: Офанас Михайлович Б., Ивашко Рыло, Г оловач, Федор, Тиша, Лопот Б., 1509–1510, 1514 гг. (Офанас Б. умер не позднее 1526 г.: упом. его вдова; Г оловач Б. и Ивашко Рыло упом. еще в 1532 г.); Гридя Б.; 1506, 1507, 1509, 1510, 1514; Грынь Михайлович Б., 1509, 1523 гг.; Лука Б., 1509 LM. Kn. 8. Р. 164, 352, 353, 390, 399, 402, 407, 409, 410, 429, 430; РА. С. 26–29, 31; ЛМ.Кн. 12. Л. 212–212 об.; кн. 14. Л. 299–299 об.; кн. 17. Л. 299–300, 352–353; кн. 226. Л. 62–63. См. также РИБ. Т. 20 (по указат.) 1528: Быковский (Быховский-?) Гридя, 14; с. 54 Быковский (Быховский-?) Тиша, б. Полацкай з-лi 14, 220; с. 54, 155 Быковский Головач, б. Гародзенскага пав. Троцкага в-д. 99 Быковский Грин, б. Наугародскага пав. Вiленскага в-д. 37 адв. Быковский Лука, б. Гародзенскага пав. Троцкага в-д. 99 Быковский Януш, б. Гародзенскага пав. Троцкага в-д., яго брат - Лобан 13, 99 1496г. в Литовской метрике -волости данные брянским боярам Ивану,Сеньке,Фёдору,Лопоту,Офонасу даётся волость Волконеск(видимо бывшее Волконское удельное княжество)..В это же приблизительно время упоминаются Быковские Новгородские бояре.Потом,в 1514г.упоминается Плохий Быковский в отряде князя Полубенского,в 1528г. и далее в реестрах ВКЛ. При взятии Изборска отрядом кн.Полубенского и последующем взятии Изборска войсками Ивана Грозного,есть описание как Иван Грозный,вместе с сыном убивает взятых в плен в Изборске "шляхтичей" и первым Павла Быковского(это уже сын одного из перечисленных в реестре 1514г.). Юрий Быковский, сын Януша, был послом с объявлением войны к Ивану Грозному(царь посадил его в тюрьму и не выпускал пока не произошло замирение с королём),Гринь Быковский был послом к царю перекопскому,чуть ранее..Иван (сын Фёдора Быковского) был минским войтом и бобруйским старостой..Наверное какая то ветка в середине 16в. перешла на службу Москве,т.к. при взятии Казани Иваном Грозным, упоминается в числе погибших Стеф(п)ан Петров сын Быковский, часть так и остаётся в ВКЛ,оттуда гербы Лопот Быковских,Быковских Якса,Тыши Быковские(Иван Киевский войт)..про Коняя Быковского -Елецкие десятни.Да ещё один нюанс,Афонас,Гринь,Мордас по моему ещё Фёдор упоминаются с отчествами Михайловичи, это в 1496г., в реестре и в документах похоже,что все родственники Быковский Гурын Афанасович, земянин берестейский 31 Быковский Иван (Ивашко) Рыло, дворанин Наявний у реєстрі 1496 р. Льовша Єсипович (Єсифов) у 1502 р. отри- мав від Олександра (спочатку "до тых часов, поки отчину его чистим от неприятеля нашого, великого князя московского", а потім "на вечность")с. Телятичі у Берестейському повіті, яке мусив ділити з іншим брянським боярином, Офанасом Биховським 53.РДАДА. - Ф. 389, оп. 1, спр. 8, арк. 368-369; Акты ЛМ., Т. 1. - Вып. 2. - №631, - С. 108; ОДБ МАМЮ. -С. 217, -№304. Родичі Офанаса - Януш, Федір і Лука Биковські в 1514 р. отримали землі в Городенському повіті (ОДБ МАМЮ. — С. 215. - №№ 268-270). 2. Геральдика та сфрагистика. Знак у вигляді літери Х (тобто, косого хреста) з загнутими кінцями присутній у герботворенні ще кількох панських родів Київської землі. Зокрема, його використовували в якості родового герба вихідці з Сівер- ської землі пани Тиші-Биковські. На печатці пана Федора Тиші від 1528 р. цей знак вміщено в щиті іспанської геральдичної форми в супроводі напису згори: FЕД121. Значно пізніше, 1569 р., пан Федір Тиша користу- вався печаткою з дещо відмінним зображенням герба у вигляді літери Х з загнутими у бік кінцями над двома трираменними літерами Т у стовп у ренесансовому щиті 122. Втім, на печатці мінського підстарости Івана Федоровича Тиші- Биковського від 1569 р. у ренесансовому щиті знову бачимо самий лише знак у вигляді літери Х з загнутими в бік кінцями123. Аналогічне зобра- ження, але цього разу в супроводі шолома з наметом та трьох павичевих пер в нашоломнику, присутнє на печатці пана Юрія Тиші-Биковського від 1571 р. 124 Знак у вигляді літери Х з загнутими в бік кінцями над дво- ма трираменними літерами Т у стовп в ренесансовому щиті знаходимо на печатках панів Гаврила (овальна, 15×13 мм) та Василя (восьмикутна, 15×13 мм; згори літери: V…) Тиш-Биковських від 1584 р. 125 А на печатці пана Григорія Тиші-Биковського від 1590 р. знак має вигляд літери Х з за- гнутими у бік кінцями в ренесансовохоругвами131. Річпосполитські гербовники віднотовують обидві видозміни родо- вого герба панів Тиш-Биковських, відзначаючи також їхнє забарвлення: перша — знак у вигляді літери Х з загнутими у бік кінцями в червоно- му щиті 127, над яким вміщено шолом з наметом під шоломовою коро-ною і три страусячих пера 128 (в іншому варіанті — п’ять павичевих пер з шестипроменевою зіркою) 129 в нашоломнику (“Kleynot starodawny od Książąt Ruskich nadany, kturego w tym wieku używaią Bikowski, ma byc w polu czerwonym, ten przyniesion z ziemie Siewierskiey”) 130; друга — на чер- воному полі знак у вигляді літери Х з загнутими в бік кінцями над двома хоругвами131. 121 ЦДІАУК. Ф. 220, оп. 1, спр. 663, арк. 1 (овальна, 16×15 мм). 122 ЦДІАУК. Ф. 44, оп. 1, спр. 1, арк. 99 (овальна, 15×13 мм; згори літери: F…). 123 Цітоў А. Пячаткі старажытнай Беларусі. — С. 73, мал. 101 (овальна, 16×14 мм; згори напис: • ІВА •). 124 ЦДІАУК. Ф. 44, оп. 1, спр. 1, арк. 520 (восьмикутна, 14×13 мм; згори літери: ІВ). 125 AGAD. AZ, sygn. 2633, st. 60. 126 AGAD. AR, Dz. X, sygn. 18, st. 42 (восьмикутна, 15×13 мм; згори літери: Н: В). 127 Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. — S. 867. 128 Kojałowicz W. Сompendium. — S. 20; Niesiecki K. Herbarz Polski. — Т. VІ. — S. 267; ЛНБ ВР. Ф. 5, оп. 2, спр. 7444/I, арк. 108 (“Bykowski h. Łopot”). 129 Niesiecki K. Herbarz Polski. — Т. ІІ. — S. 375 (вказує на спільне походження з пана- Herbarz Polski. — Т. ІІ. — S. 375 (вказує на спільне походження з пана- Polski Polski. — Т. ІІ. — S. 375 (вказує на спільне походження з пана- .. — Т. ІІ. — S. 375 (вказує на спільне походження з пана- — Т. ІІ. — S. 375 (вказує на спільне походження з пана- S. 375 (вказує на спільне походження з пана- . 375 (вказує на спільне походження з пана- ми Кмітами-Чорнобильськими, очевидно помилково, спираючись на певну подібність між гербами обох родів). 130 Paprocki B. Gniazdo cnoty. — S. 1199. 131 Niesiecki K. Herbarz Polski. — Т. V. — S. 123; ЛНБ ВР. Ф. 5, оп. 2, спр. 7444/I, арк. 106 (“Bykowski Tysza h. Chorągwie”) 3. Генеалогія та біограми. Семен Федор Лопот Биковський Михайло I Тиша Биковський Iван Биковський Мардас Головач Dzieckiem Афанас Михайлович Гринь Михайлович Януш Федiр Лука II Fedor Тихнович Биковський† 1572 P Prawdopodobnie, ze syn tegot Tyszy Teodor byl pierwszym co osiadl w Kijowszczyznie, a to z tego powodu, ze w 1554 r. otrzymal z krolewskiego daru, Chodorkow i Krzywe. Zygmunt August w przywileju donacyjnym nazywa go "sluga pogranicznym hospodarskim". Z czasem atoli potomkowie tegoz Tyszy szeroko w ziemi kijowskiej rozgniezdzili sie. Pomiedzy wielu dobrami posiedli tez, kolo Wasylkowa, Kopaczow i Neszsczerow.1553 р. Фридерик (Фрідріх) Глібович, князь Пронський, чорнобильський державець, два ті «пусті селища» Ходорків та Криве та землі над річками Ірпенем та Вилією (Дубовець) в повіті Київськім Київського воєводства, надав Теодорові (Федорові) Тиші (Tyszy), бояринові київському, який ніс прикордонну господарську службу. Король Сигізмунд II Август 19 грудня 1554 року у м. Вільні особливим привілеєм підтвердив останньому те надання. У привілеї йшлося, що «два селища надаються йому, його жінці та потомству у спадкове володіння за його заслуги в Києві та в Україні з умовою, щоб вони господарську та воєнну службу на рівні з іншою шляхтою в князівстві Литовському завжди несли».[7] Певні права на ці землі, можливо, мали також представники роду Обдул-Почапіцьких (Obduly-Poczapiccy), які ще в 1598 та 1600роках доводили, що Тиші ніби відібрали «Вилійську округу» (від річки Вилії) і там заклали Ходорків та село Липки, на землях вилійських Вельнин (Вільня), Звиздень (Здвизьке — можливо с. Здвижка) та ін. Окрім того, київські митрополити мали претензії до Тишів щодо закладення Ходоркова та села Криве на їх землях.[12] Теодор Тиша став засновником роду Тишів-Биковських в Ходоркові. З того часу рід Тишів в тих місцях широко розрісся та розселився. Їхні родинні маєтності включали Криве, Скочище, Биків та інші населенні пункти, які групувалися навколо Ходоркова. Саме містечко за тих часів поділялося на Нове та Старе місто. Тут Тиші звели дерев'яний оборонний замок, адже, хоча Ходорків і лежав в стороні від Чорного шляху, проте він та навколишні поселення час від часу страждали від татарських нападів. Були тут дві церкви: одна в Старому місті, друга в Новому. У першій був мурований родовий склеп-усипальниця Тишів.[7]. 19 грудня 1554 р. Сиґізмунд ІІ підтвердив боярину Київського повіту Федорові Тиші чотири землі «пустовские» у Грезській волості та сіножать Жередричі й Завою у Троцькому воєводстві (доживотна данина троць- кого воєводи князя Януша Юрійовича Гольшанського, а після його смерті, коли троцьким воєводою став пан Юрій Миколайович Радзивілл, останній долучив до поперед- нього пожалування ще службу землі при Козевській землі братів Остапка, Івана та Ждана Котовичів), а також селища Ходоркове та Криве у верхів’ях р. Ірпені в Київ- ському повіті (доживотна данина київського воєводи кня- зя Фрідріха Глібовича Пронського) на ленному праві78. РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — — Ед. хр. 38. — Л. 1–2 об.
III Aleksander Fedorowicz † 1613 На Брацлавщинi nie inaczej potoczyły się losy majątków Tyszów-Bykowskich. Posiadane przez nich Perporowce** miały niewielkie znaczenie w porównaniu do roz.ległych dóbr kijowskich. W 1602 r. zostały przekazane przez Aleksandra Tyszę-Bykowskiego (zmarł 1613 r.) jego szwagrowi, mężowi Ewy Tyszanki, Janowi Sutkowskiemu i jego braciom Wacławowi i Mateuszowi. з маєтками Тишів-Биковських. їхні Парпурівці15 небагато значили порівняно з чималими київськими землеволодіннями. У 1602 р. Олександр Тиша-Биковський (пом. 1613 р.) передав Парпурівці діверю Янові Сулковському, чоловікові Єви Тишанки, та його братам Вацлаву та Матею16. Ходорків у 1581 році виступає як містечко у володінні Тишів-Биковських, яке вносило 2,5 флоринів чопового.[12] Згідно з книгою поборів № 32 "«по регестру выбирания поборов земли Киевской» власником Ходоркова в цьому році значиться пан Олександр Тиша.[16] У 1606 році м. Ходорків згадується в зв'язку зі втечею підданих Олександра Тиші-Биковського з містечка Ходорків і села Криведо маєтку краківського каштеляна князя Януша Острозького в містечко Кошів Брацлавського повіту і до маєтку князя Януша Збаразького в містечко Погребище Вінницького повіту.[18] 10 Informacje o Tyszach-Bykowskich podaję na podstawie: Ukraina.— Dz. II.— S. 75, 116, 243, 285; Dz. III.— S. 710; Litwin H. Rody pańskie Kijowszczyzny...— S. 260—261. Wasyl Fedorowicz † 1624 ? Є відомості, що в 1618 році Василь Міровіцький, який був економом у маєтку Теодора Тиші-Биковського в с. Кривому, не бажаючи надати звіт про управління цим маєтком, втік і став на чолі однієї з козацько-селянських ватаг. Того ж року цей Міровіцький напав на Ходорків і пограбував його власників та жителів на 10 000 злотих.[7] Також, 1618 року містечко Ходорків згадується у свідченнях генерального возного Київського, Волинського і Брацлавського воєводств про вручення позову головного Люблінського трибуналу Василю Тиші-Биковському щодо повернення селян, які втекли до Ходоркова з маєтку спадкоємців Брацлавського каштеляна Миколая Семашка.[11] Adam Aleksandrowicz † 1636 P 1636 Relacja J. Jerlicz, op. cit., t. 1, s. 43 Fedor Wasylowicz † 1644 K 1644 Relacja Op. cit.. t. 1, s. 47 Варшава, 1638 р., квітня 16.Владислав IV викликає до сеймового суду бобруйського міщанина Шибету, що називав себе Самуелем Скориною, і синів померлого Адама Тишу-Биковського Єреміяша, Габріеля, Яна і Павла в справі звинувачення Теодором Тишою-Биковським у тому, що вони наважилися вважати його незаконнонародженим сином Василя Тиші-Биковського. [Каталог колекції документів київської Археографічної комісії, номер док. 123]. 124. Варшава, 1638 р., квітня 16. Владислав IV викликає до сеймового суду возного генерала Київського, Брацлавського, Волинського і Чернігівського воєводств Миколу Реновського в справі звинувачення його Теодором Тишою-Биковським за фальшиве свідчення, що останній є незаконнонародженим сином Василя Тиші-Биковського. 125. Варшава, 1639 р., червня 16. Владислав IV викликає до сеймового суду Єреміяша, Габріеля, Яна і Павла Тишів- Биковських в справі захоплення ними м. Ходорків у їх брата і стрия Теодора Тиші-Биковського і неправдивого свідчення, що він не є законнонародженим сином Василя Тиші- Биковського. 132. Варшава, 1641 р., жовтня 1. Владислав IV викликає на генеральний сейм Івана Студницького, сина Габріеля Студницького з Закрочинського пов., як уповноваженого Габріеля, Яна і Павла Тишів-Биковських, у зв’язку зі скаргою Теодора Тиші-Биковського за наклепницьку скаргу, внесену Г. Студницьким до Грабовецьких гродських книг та за фальсифікацію королівського декрету в справі між Т. Тишею-Биковським, з одного боку, та Єремією, Габріелем, Яном і Павлом Тишами-Биковськими, з другого боку.Два аркуші: 20 X 31 см. Мова латинська, реставрований. Водяний знак (А. А. Г е р а к л и т о в , вказ. праця, мал. № 578). Печатка короля, круглої форми, паперова кустодія, діаметр 8,8 см (М. Г у мо в - с ь к и й, вказ. праця, мал. № 93). На зв. арк. 2: «Mandat od р. Tysze Teodora po p. Studnickiego in causa porrect[ae] p[ro]t[es]t[ati]oni[s] famosae ad acta Grabov[ecensia feria] 3 p[os]t Michaelis 1641». 133. Варшава, 1641 р., жовтня 6. Владислав IV наказує відкласти розгляд на вальному коронному сеймі справи по обви- нуваченню Єреміяшем, Габріелем, Яном і Павлом Тишамй-Биковськими Теодора Тиші- Биковського у тому, що він є незаконнонародженим сином Василя Тиші-Биковського, в зв’язку з тим, що позвані не з’явились до суду. 136. Варшава, 1643 р., березня 2. Владислав IV викликає на генеральний сейм Яна Студницького, сина Габріеля Студ- ницького з Закрочинського пов., як уповноваженого Габріеля і Павла Тишів-Биковських, у зв’язку зі скаргою Теодора Тиші-Биковського за наклепницьку скаргу, внесену Г. Студ- ницьким до Грабовецьких гродських книг та за фальсифікацію королівського декрету в справі між Т. Тишею-Биковським, з одного боку, та Єреміею, Габріелем, Яном і Павлом Тишами-Биковськими, з другого боку. Wasyl Wasylowicz † 1634 Jeremiasz Adamowicz † 1647 P 1647 Relacja Op. cit., t. 1, s. 60 Варшава, 1638 р., квітня 16.Владислав IV викликає до сеймового суду бобруйського міщанина Шибету, що називав себе Самуелем Скориною, і синів померлого Адама Тишу-Биковського Єреміяша, Габріеля, Яна і Павла в справі звинувачення Теодором Тишою-Биковським у тому, що вони наважилися вважати його незаконнонародженим сином Василя Тиші-Биковського. [Каталог колекції документів київської Археографічної комісії, номер док. 123] 125. Варшава, 1639 р., червня 16. Владислав IV викликає до сеймового суду Єреміяша, Габріеля, Яна і Павла Тишів- Биковських в справі захоплення ними м. Ходорків у їх брата і стрия Теодора Тиші-Бн- ковського і неправдивого свідчення, що він не є законнонародженим сином Василя Тиші- Биковського. 176. Варшава, 1666 р., травня 18. Ян Казимир відкладає розгляд справи Єреміяша, Габріеля і Михайла Тишів-Биков- ських з Юхимом, Михайлом і Олександром Єзлицями про володіння м. Ходорковом до з’ясування всіх обставин. № 3. 1640 р. березня 30. – Скарга шляхтича Єремія Тиші-Биковського на шляхтича Яна Римковича-Корчевського і його синів, що вони, тримаючи в заставі маєтність Тиші-Биковського – містечко Нещерів, одібрали у нещерівських підданих всю худобу, коні, вівці, свині, бджоли, рухоме майно, а також гармату, гаківниці, мушкети, оливо, порох і всю зброю; підданих зубожили, багатьох розігнали і всю маєтність спустошили; коли ж кінчився термін застави, чинять наїзди на це містечко ...Україна перед визвольною війною 1648–1654 рр. : 3бірка документів (1639–1648 рр.) / Відп. ред. М. Н. Петровський, К. Г. Гуслистий. АН УРСР. Інститут історії України; Управління державними архівами МВС УРСР; Центральний державний історичний архів УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1946. – 256 с.с.11 Великого лиха завдала Ходоркову міжусобна боротьба шляхти. Рід Тишів значно збільшився і його численні представники постійно судилися та ворогували між собою за право володіння Ходорківськими маєтками. Часто справа доходила до збройних сутичок, під час яких загони шляхтичів не раз (1588, 1606, 1618, 1635 pp.) нападали на жителів містечка та навколишніх сіл, вбивали і грабували їх.[19] Про ті їх змагання свідчать не лише судові акти, але й польський літописець Йоахим Єрлич, автор «Літописця, або Хронічки різних справ і подій», сестра котрого Тетяна була заміжня за Єремією Тишею, спадкоємцем Ходоркова.[7] Відомий польський літописець проживав у Ходоркові у володіннях свого зятя — Яреми (Єремії) Тиші-Биковського з 1630 по 1647роки зі своєю дружиною Мар'яною. Подружжя мало 9 дітей, з яких принаймні Катаржина (нар. 09.11.1630), Костянтин (нар. 14.12.1636), Василь (нар. 30.01.1641) народилися в Ходоркові, Мар'яна (нар. 30.01.1644) народилася у Бикові біля Ходоркова. Син Костянтин помер невдовзі після народження (23 лютого 1637 р.), похований в ходорківській православній церкві Пречистої Діви у Старому місті, очевидно у родовому склепі Тишів-Биковських.[23] Дійшло до того, що Адам Тиша, син Єремії, в 1647 році вигнав Й. Єрлича з сім'єю з маєтку села Бикова.[7] 1639 року Єремія, Габріель, Ян і Павло Тиші відсторонили від співволодіння ходоківським маєтком свого брата Теодора, аргументуючи це тим, що він є позашлюбним сином Василя Тиші-Биковського. В зв'язку з цією суперечкою польський король Владислав IV викликав братів Тишів-Биковських до сеймового суду за звинуваченням у наданні неправдивих свідчень про Теодора.[11] згадується в житомирських актах у 1646 р. Цей акт – скарга Данила-Юрія Воронича, на групу шляхти, що була призначена королем комісарами для розмежування земель Воронича і його сусідів. Комісарами призначені були: чернігівський воєвода, староста Литинський (Любецький?) і Лоївський Мартин Калиновський, чернігівський підкоморій Миколай Фірлей-Броневський, Новгородський підкоморій Ян Пясочинський, Київський войський Павло Боренський, королівський секретар Андрій Соколовський, каштелян Сепрський Станислав Красинський, підчаший чернігівський Василь Солтик, Данило Голуб, Ярема Тиша-Биковський і Ян Крентовський. Скарга на вищезгаданих осіб від Воронича полягала у тому, що комісари не приїхали в дні назначені для розмежування, чим нанесли збитків позивачу. То ж можна лише уявити розмах приготовленого застілля, що змусило Воронича перед самим Свят Вечором (а позив від 3 січня) їхати до Житомира. Gabriel Adamowicz- ? Після початку повстання під проводом Б. Хмельницького власники Ходоркова Тиші-Биковські втекли з маєтку на Волинь.[24] Під час Хмельниччини ходорківці знову піднялися на боротьбу з шляхтою, створили Ходорківську сотню, яка діяла поперемінно в складі Паволоцького та Білоцерківського полків. Згідно з реєстром 1649 р. в складі Білоцерківського полку зазначено 48 козаків з Ходоркова, серед яких було 4 покозачених шляхтичі — Булковський Іван, Канівець Кирик, Молявка Конон та Садовський Максим. Сотниками ходорківськими в цей час були Гаврило Присович та Василь Петровський.[26] У реєстрі 1649 року вперше згадується про козака Кам'янобрідської сотні Білоцерківського полку Івана Поповича (Поповича-Ходорківського). За деякими даними, він народився у Ходоркові у сім'ї священика. Можливо також, що Попович після козакування в Кам'янобрідській сотні, до призначення паволоцьким полковником міг займати старшинську посаду в Ходорківській сотні за часів Б. Хмельницького, що було обов'язковим перед полковництвом. І. Попович був Білоцерківськимполковником (1649), Кам'янобрідським сотником (1654), Паволоцьким полковником (1660—1663), керівником козацького повстання Паволоцького полку проти гетьмана П. Тетері у 1663 році.[27] Протягом постійних військових дій територія Ходорківщини зазнала значних руйнувань та спустошення. Маємо про це свідчення з 1650 р. державця Ходоркова Габріеля Тиші-Биковського: «Предместья ы большая часть Ходоркова опустошень… казаков реестровых осталось не более 50, а остальные все прочь разошлись».[17] Не тільки Ходорків, але й 15 навколишніх сіл стояли спустошеними. Усі жителі тих сіл втекли за Дніпро.[24] ∞ Тетяна Олізарівна Єрлич 18.07.1651 ∞ 1. Самуель Володкевич 16281635 2. Ярема Тиша-Биковський 11.07.1647 Paweł Adamowicz- ? Варшава, 1638 р., квітня 16.Владислав IV викликає до сеймового суду бобруйського міщанина Шибету, що називав себе Самуелем Скориною, і синів померлого Адама Тишу-Биковського Єреміяша, Габріеля, Яна і Павла в справі звинувачення Теодором Тишою-Биковським у тому, що вони наважилися вважати його незаконнонародженим сином Василя Тиші-Биковського. [Каталог колекції документів київської Археографічної комісії, номер док. 123] Jan Adamowicz P 1632 Literatura M. A. Maksimovič, t. 2, s. 203 Найжорстокішим з усіх співвласників був Ян Тиша, котрий як з братами, так і з сусідами мав тривалі сутички. Він, очевидно, навіть був банітований через свою войовничу діяльність. Відтак спіткав його трагічний кінець. По сусідству з Ходорковом, в Романівці мешкав Самійло Лящ, стражник коронний, знаний «баніта (порушник закону, на якого наклали баніцію) і збитник». «Тримав він біля себе цілий озброєний почт, який складався в-основному з синів збіднілих родин з Брацлавщини, власність та маєтки яких понищили татари. Лящ сприяв їм шляхом сватання їх та одруження зі шляхтянками в заможній Київщині. Для одного з них він знайшов багату землевласницю по сусідству з Ходорковом. Проте Ян Тиша чи з певних власних причин, чи просто наперекір пану стражнику, довідавшись про це, випередив того у сватанні і забрав шляхтянку. Лящ, зібравши своїх людей, напав вночі на двір Тиші в Ходоркові, вбив свого кривдника й відібрав багату дідичку. Убитого Тишу поховано в окремій могилі в куті кляштору капуцинів, а не на цвинтарі, як злочинця, на якого накладено баніцію.»[7] Adam Jeremiowicz P 1632 Literatura Op. cit. Jan Fedorowicz † 1646 Michał Fedorowicz Gabriel Fedorowicz У листі невідомого автора з табору коронних військ від 30 липня 1651 року говориться, що «Повідомляють, що двох панів Тиш, рідних братів, їхні селяни з козаками, примчавши у двісті кінних, взяли живцем і челядь повбивали, a котрі боронилися, тих спалили з домом, це було у Ходоркові, потім селяни табором пішли. Селами і де інде селяни йдуть таборами, чекаючи на більшу громаду селян i скрізь повно цього селянства».[28] Польськомовний панегірик Петру Могилі «Пам'ять слави…»(«Mnemosinon» К., 1633) був написаний Георгієм, Іоанном та Адамом Тишами-Биковськими, які були серед (студентів) одними з перших спудеїв (студентів) об'єднаного Києво-Могилянського колегіуму (1632). Ці брати воювали на польському боці в роки Національно-визвольної війни українського народу, причому Адам потрапив у полон до українських повстанців у Ходоркові (ймовірно, що саме про нього йдеться у вищезазначеному листі). Не виключено, що вони доводилися ріднею Михайлу Тиші, звягельському полковникові повстанців (1648—1651), який у 1651 р. перейшов на бік Речі Посполитої.[29] Лише після цих буремних подій колишні землевласники змогли повернутися у свої маєтки. Зазнавши величезних спустошень у минулому, Ходорків відроджувався повільно. Ще в 1720 році старий Ходорків був пустим урочищем; потім зовсім на новому місці почав забудовуватися.[24] Навіть 1741 року в ньому налічувалося лише 30 дворів.[19] Один із співвласників Ходоркова, Міхал Тиша, потрапив ще за війн козацьких до татарської неволі. Його дружина, вважаючи, що він вже мертвий, вийшла заміж за Станіслава Росцішевського, який квартирувався зі своєю хоругвою в її маєтку, а потім і дочку свою Людвіку видала за сина того ж Росцішевського. Міхал повернувся з полону й у відчаї від зради дружини прийняв постриг ченця в якомусь кляшторі й жив там до кінця життя. Ходорків тоді перейшов у володіння його брата Габріеля, котрому Міхал відписав свою частку. Проте на Габріелю рід Тишів-Биковських по чоловічій лінії скінчився, весь їх маєток перейшов до Росцішевських.[24]
Суттєвим недоліком багатьох таких дерев’яних «замочків» була нестій- кість до пожеж. Так, 1638 р. слуга Федора Тиші-Биковського вніс про- тестацію до житомирських книг про знищення вогнем його маєтності у Ходоркові: «15 февраля праве ополночи, кгды люди были вси сном обтя- жоны, не ведат от чого през што и з якое причины чили з умислу запаленя людского, чили за неопатрностю якою з допущеня Божого башта, на которой его млст мешкане свое мел, которая се была от большого погореня зостала тилко сама одна, гдыж и в року прошлом 1637 на ден свята руского Богоявления албо Крещения пана Избавителя нашого, также в том дворе дом зо всим на все згорел, в который час также сила речей погорела и самих изб сем белых згорело, толко што ся одна вышменованая башта зостала, на которой то баште все зховане и субстанция протестуючого была под час тривог и небезпеченства од неприятеля Крижа святого… привилей на Ходорков, также вси привиле на маетности ходорковские»19. 19 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі — ЦДІАУК). — Ф. 11. — Оп. 1. — Спр. 9. — Арк. 215. Георгій, Іван та Адам Тиші (Тиша-Биковські у XVII ст. були власниками сіл Моделів, Горбулів, Осеча-Заньки, Нянівка та довколишніх земель). Королівською грамотою 1653 р. підтверджуються права Льва Тиш- Биковського на село Витославське або Вигурівщину.4 19 грудня 1733р. С.Тиша-Биковський подав до запису в Овруцьку гродську книгу скаргу на спустошення Фастівської волості військами конфедератів на чолі з С.Свідзінським, розташованими в Білій Церкві. Внаслідок утисків частина селян змушені були тікати за кордон, а інша, як констатувалось у документі, "замислює тікати"Акты о гайдамаках (1700-1768)//Архив Юго- Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов.-Ч.З.Т.З.-К.-1876.-с. 45-46 Tysza Iwanowicz Bykowski, dworzanin królewski 1508 r. (Akta XIII f. 10). Tysza Iwanowicz Bykowski, bojar połocki 1533 roku (ML. 201 f. 734). Pewnie tenże sam Tysza, właściciel Perchunowiec, o którym wspomina rewizya zamku winnickiego z 1545 r. (Zr. Dziej.). ¶ Teodor Tysza Bykowski otrzymał Chodorków w województwie kijowskiem od Prońskiego, wojewody kijowskiego; nadanie to potwierdził mu Zygmunt August 1554 roku w Wilnie (Rulik.). Jego prawdopodobnie córką była Apolonia Tyszanka Bykowska, żona ks. Wasila Domonta Moszyńskiego 1585 r. (Kniaź.). Synowie Teodora: Aleksander i Bazyli, dziedzice Chodorkowa po ojcu 1585 r. (Op. Żyt. 8 i Bracł. XVII f. 1218 )i Woropajewa 1603 r. (Woł. I f. 860). Aleksander, żonaty 1588 r. z Maryą Janówną Ołyczanką (Bracł. II f. 1540 i Op. Żyt. 8), a Bazyli z Eufrozyną z Chrynickich, której w 1581 r. na części swej Chodorkowszczyzny, przypadłej mu z podziału z bratem Aleksandrem, zapisał 2000 kóp (Bracł. V f. 1546). Bazyli miał dwóch synów: Teodora i Bazylego; w 1618 r. wniósł skargę z synem Teodorem na Marciszewskiego (Arch. I. Z. Ros. III. i i Op. Żyt. 14). Teodor, żonaty z Magdaleną z Piasoczyńskich, właściciel Świdy i Wydyborza 1636 r. (Kij. V f. 1064 i 1065; Arch. I. Z. Ros. VII. 1): Aleksander miał czterech synów: Aleksandra, Bazylego, Adama i Jeremiasza, oraz córki: Apolonię za Gabryelem Iwanickim, Maruszę za Wacławem Sułkowskim, i Aleksandrę za Szczęsnym Sleszyńskim; procesują się oni wszyscy z Hoścką w 1613 r.; z Lemieszem 1618 r., a Bazyli kwituje bratanka Jeremiego 1628 roku (Bracł. IV f. 484; Kij. III A. f. 233 i Op. Żyt. 14). Adam, syn Jeremiasza, zapisał sumę żonie Teresie na Chodorkowie 1647 r. (Op. Żyt. 17 i 21). Synowie jego: Gabryel, Jan, Michał i Paweł, właściciele Kopaczewa w województwie kijowskiem 1639 r. (Op. Kij. 1; Kij. IV B. f. 95 i IV C. f. 1). Gabryel, ożeniony z Przerembską, chorążanką sieradzką, umarł przed 1651 rokiem, pozostawiwszy syna i córkę (Pam. Koniecpolskich). Ewa, córka Jeremiasza za Jerzym Szyrmą (Kij. XI f. 945). ¶ Leo, żonaty z Maryanną Lemieszówną, otrzymał w 1653 r. siedlisko wielostowickie, alias Nigurowszczyznę (AGZ. X 4459; Kij. V f. 3 i M. 195 f. 13); podpisał on z województwem kijowskiem elekcyę Michała Korybuta i Jana III-go. ¶ N. został cześnikiem kijowskim 1702 r. Mikołaj, skarbnik czerniechowski 1727 r., urodzony był z Zofii Horaimówny, córki Jerzego (Bracł. XVI f. 266). ¶ Stanisław, cześnik połocki 1733 r. Kazimierz, stronnik Augusta III-go, głosował za nim 1733 roku (Obl. Warsz. 49 f. 608). Potomek tych Tyszów Bykowskich Stanisław, cześnik połocki, wydał córkę swoją N. za Michała Wychowskiego, który nabył w 1745 r. część dóbr Chodorkowskich od Stachowskiego, potomka Ewy Szyrmowej, córki Jeremiasza Bykowskiego (Kij. XI f. 945). Nie wiem, czy do Tyszów Bykowskich należy zaliczyć Teodora, horodniczego żytomierskiego 1735 roku. Rodowód
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >
