Довбищенко Михайло. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець XVI - перша половина XVII ст.).  К.: ПП Сергійчук М. І., 2008.  882 с.

католицьку родину панів Буркацьких, яка традиційно виявляла симпатії до унії та надавала їй

діяльну підтримку. Цікавим у цьому сенсі є тестамент одного з підписантів Люблінської заяви 1603 року . Адама Буркацького (f 1617 року). Ставлення до унії у цій родині виявилося крізь призму згаданого документу досить яскраво та неординарно. Звертаємо увагу, що пан Буркацький висловив волю, щоб тіло його дружини (Маріани Линевської), яке

покоїлося в церкві містечка Локачі, було перенесено до костелу,

де мала бути його власна усипальниця. Подібні прохання

історики Церкви православної традиції зазвичай вважають

святотатством і наводять їх в якості прикладу релігійного

фанатизму католиків. Втім, пояснення, які дав автор тестаменту

щодо подібного рішення, дають нам підстави змінити

акценти щодо його оцінки. Виявляється, що дружина Буркацького

перед самою смертю навернулася до католицизму і просила

сповіді у ксьондза. Але його син (теж Адам), який займався

похоронами, вважав, що нема різниці, де знайде вічний

спочинок його мати . чи у костелі Римської церкви, чи у храмі

грецького обряду, який є в унії з Римом. З приводу

останнього варіанту він вважав, що і там їй буде дуже добре61. За таких

обставин тіло Маріани Линевської, фактично уже римо-като-

лички, було поховано в уніатській церкві м. Локачі.

У цій ситуації цікавими є не тільки самі обставини перепо-ховання, які, на наш погляд, звільняють Адама Буркацького

від звинувачень у святотатстві, але й "фонова інформація"

про повагу і навіть симпатії його сина . римо-католика .

до Уніатської Церкви. 

ми при розгляді ситуації про право патронату в маетностях

Буркацьких, які несподівано виявилися під час їх маєткових

суперечок з відомим протектором православ.я Адамом

Киселем на початку 40-х років XVII ст., коли останній придбав у

Адама (Адамовича) Буркацького маєтки Тумін і Губін. Нам

не вдалося встановити конкретні умови контракту про

продаж згаданих маєтків, тому логіку протестації Буркацького

пояснити важко. Втім, в даному випадку це неважливо. Для

нас цікавішимим є її зміст, ніж юридична обгрунтованість.

Отже, Адам Буркацький звинуватив Адама Киселя у

незаконному зведенні у с. Туміні православної церкви, що

сталося на шкоду Римського Костелу та на кривду "...едности

святое которая од давного часу в тых маетностях квит-

нула...", в результаті чого піддані відриваються від унії62. Це .

друга "фонова інформація" про сталу традицію підтримки

родиною Буркацьких Уніатської Церкви у своїх посілостях

наприкінці XVI.XVII ст.

4. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в 

Україні ХVІ – ХVІІ ст. – К., 2002.

5. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995. 

 Буркацький Адам.

67. Буркацький Ян.

Рік написання: 1645.

Віровизнання: римо-католик

(гіпотетично).

Місце поховання: не зазначено. -

Пожертви: Луцьким боніфра-

тріям . 100 злотих.

ЦЩАК України: Ф. 25. . On. 1. .

Спр. 251. . Арк. 442-444.

68. Буркацький Ян.

Рік написання: не пізн.1647.

Віровизнання: римо-католик

(гіпотетично).

Місце поховання: не встановлено.

Пожертви: на Луцький кляштор

оо. домінікан . 300 злотих.

Згадується: ЦДІАК України: Ф.

25. . On. 1. . Спр. 260. Арк. 456

зв., 457.