Бучайські

БУЧАЙСЬКІ (Buczajscy) – шляхетський рід герба Тупа підкова, у XVІ–XVІI ст. – землевласники в Луцькому і Кременецькому повітах Волинського воєводства, Вінницькому повіті Брацлавського воєводства; слуги князів Острозьких та Заславських. Родове гніздо – [?]. Рід походив із Великопольщі. На Волині фіксується з 1560-х.  В Острозькій волості володіли на ленному праві селом Білчин (зг. 1594-1614), а в Острозі – двором на Пригородку (зг. 1603-1634). 

Перший представник – Петро Бучайський († між 1601 і 1603), слуга волинського воєводи кн. Богуша Корецького, а після його смерті (1576) – київського воєводи кн. Василя-Костянтина Острозького. 

Джерела:
Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 25, оп. 1, спр. 160, арк. 194 зв.; ф. 28, оп. 1, спр. 140, арк. 115 зв.-116 зв.; Львівська бібліотека ім. Стефаника. – Відділ рукописів. – Ф. 5, спр. 4043/ІІ, арк. 121; Album studentów Akademii Zamojskiej 1595-1781 / Opracował Henryk Gmiterek. – Warszawa, 1994. – S. 209.

І


Петро Бучайський († між 1601 і 1603), 
слуга волинського воєводи кн. Богуша Корецького, а після його смерті (1576) – київського воєводи кн. Василя-Костянтина Острозького. В ост. чверті XVI ст. 
В.-К. Острозький наділив части­
ною с. Білчин (тепер Більчин Ізясл. 
р-ну Хм. обл.) Петра Бучайсь- 
кого64, вітчима Лавріна Пісочинсь- 
кого (див. нижче). Невдовзі цю 
половину села успадкував син Петра Лаврін (Вавжинець) Бучайський.
Третім і останнім чоловіком матері Л. Пісочинського був згаданий вище Петро Бучайський, і з ним їй судилося прожити чимало років, можливо до своєї смерті. Вперше її Бучайською названо в датованому 9 грудня 1571 р. вписі в луцьку ґродську книгу зізнання її батька та його брата Михайла 25. Вона прижила з П. Бучайським сина Лаврина, котрий, отже, був зведеним братом Л. Пісочинського; вперше у знаних нам документах його пойменовано в листі Марії і П. Бучайських від 27 березня 1587 р. 26
У шлюбі з Марією Єловичівною-Куневською († між 1604 і 1606) 
Діти: Лаврин (Вавжинець).
64 ЦДІАК України, ф. 21, on. 1, спр. 27, арк. 105 зв.; ф. 22, on. 1, спр. 9, арк. 70 зв., 793.

ІІ

Лаврин (Вавжинець) син Петра
староста литовизький і фалимицький (1612-1615), кн. Януша Острозького, острозький (1620) кн. Олександра Заславського, степанський (зг. 1629) кн. Владислава-Домініка Заславського. 
Усе життя служив роду Острозьких, після вигасання якого в 1620 р. перейшов під опіку їхніх спадкоємців кн. Заславських. 
половину села успадкував син Пе­
тра Лаврін (Вавжинець) Бучайсь- 
кий - «слуга трьох панів», що по­
чинав свою кар’єру ще при «ста­
рому» Острозькому, а далі уряду­
вав у маєтках його сина Януша й 
онука Владислава-Домініка За- 
славського65. Саме цей Бучайський 
і був власником одного з дворів в 
пригородку. У 1-му шлюбі був 
одружений з Ганною Куровською, 
сестрою свого сусіда Андрія (див.
нижче). За поділом 1603 двір Бу- 
чайського в «нижньому» замку та 
його вислуга у волості опинилися в 
част. О. Острозького. Крім двору в 
1615-1620 Вавжинцеві належала 
також нерухомість у місті; дім Бу- 
чайського знаходився на Колісни­
ць кій вул., у тій част. Острога, що 
звалася Застав’я66.
Дружина 1-а: Ганна Куровська
Дружина 2-а: Марія (Малґожата) Манецька 
Діти: Войцеха, Криштофа († 1628), Гальшку, Марину і Костянтина. Сини служили Замойським і кн. Заславським. Син Войцеха і Кристини Кревської Станіслав Бучайський, вихованець Замойської академії (зг. 1651/1652), жив ще в 1695 р.
65 Описи Острожчини... - С. 103; ЦДІАК України, ф. 25, on. 1, спр. 103, арк. 161 зв.-162;
Довбищенко М. Реалії та міфи релігійного протистояння на Волині в кінці XVI - першій поло­
вині XVII ст. // Соціум: Альманах соціальної історії. - К., 2003. - Вип. 2. - С. 77.
66 Описи Острожчини... -С . 197

ІІІ

Войцех син Лавріна
Криштоф († 1628)
Рік написання: 1628.
Віровизнання: римо-католик.
Місце поховання: костел Св. Діви
Марії в Луцьку.
Пожертви: на костел Св. Діви
Марії в Луцьку заповів коня.
ЦДІАК України: Ф. 25. . On. 1. .
Спр. 160. .Арк.194,195 зв.
дружина Софія Заяцівна
Гальшка
Марина 
Костянтин син Лавріна

IV

Станіслав син Войцеха







Comments