БУЧАЙСЬКІ (Buczajscy) – шляхетський рід герба Тупа підкова, у XVІ–XVІI ст. – землевласники в Луцькому і Кременецькому повітах Волинського воєводства, Вінницькому повіті Брацлавського воєводства; слуги князів Острозьких та Заславських. Родове гніздо – [?]. Рід походив із Великопольщі. На Волині фіксується з 1560-х. В Острозькій волості володіли на ленному праві селом Білчин (зг. 1594-1614), а в Острозі – двором на Пригородку (зг. 1603-1634). Перший представник – Петро Бучайський († між 1601 і 1603), слуга волинського воєводи кн. Богуша Корецького, а після його смерті (1576) – київського воєводи кн. Василя-Костянтина Острозького. Джерела: Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 25, оп. 1, спр. 160, арк. 194 зв.; ф. 28, оп. 1, спр. 140, арк. 115 зв.-116 зв.; Львівська бібліотека ім. Стефаника. – Відділ рукописів. – Ф. 5, спр. 4043/ІІ, арк. 121; Album studentów Akademii Zamojskiej 1595-1781 / Opracował Henryk Gmiterek. – Warszawa, 1994. – S. 209. І Петро Бучайський († між 1601 і 1603), слуга волинського воєводи кн. Богуша Корецького, а після його смерті (1576) – київського воєводи кн. Василя-Костянтина Острозького. В ост. чверті XVI ст. В.-К. Острозький наділив части ною с. Білчин (тепер Більчин Ізясл. р-ну Хм. обл.) Петра Бучайсь- кого64, вітчима Лавріна Пісочинсь- кого (див. нижче). Невдовзі цю половину села успадкував син Петра Лаврін (Вавжинець) Бучайський. Третім і останнім чоловіком матері Л. Пісочинського був згаданий вище Петро Бучайський, і з ним їй судилося прожити чимало років, можливо до своєї смерті. Вперше її Бучайською названо в датованому 9 грудня 1571 р. вписі в луцьку ґродську книгу зізнання її батька та його брата Михайла 25. Вона прижила з П. Бучайським сина Лаврина, котрий, отже, був зведеним братом Л. Пісочинського; вперше у знаних нам документах його пойменовано в листі Марії і П. Бучайських від 27 березня 1587 р. 26 64 ЦДІАК України, ф. 21, on. 1, спр. 27, арк. 105 зв.; ф. 22, on. 1, спр. 9, арк. 70 зв., 793. ІІ Лаврин (Вавжинець) син Петра староста литовизький і фалимицький (1612-1615), кн. Януша Острозького, острозький (1620) кн. Олександра Заславського, степанський (зг. 1629) кн. Владислава-Домініка Заславського. Усе життя служив роду Острозьких, після вигасання якого в 1620 р. перейшов під опіку їхніх спадкоємців кн. Заславських. половину села успадкував син Пе тра Лаврін (Вавжинець) Бучайсь- кий - «слуга трьох панів», що по чинав свою кар’єру ще при «ста рому» Острозькому, а далі уряду вав у маєтках його сина Януша й онука Владислава-Домініка За- славського65. Саме цей Бучайський і був власником одного з дворів в пригородку. У 1-му шлюбі був одружений з Ганною Куровською, сестрою свого сусіда Андрія (див. нижче). За поділом 1603 двір Бу- чайського в «нижньому» замку та його вислуга у волості опинилися в част. О. Острозького. Крім двору в 1615-1620 Вавжинцеві належала також нерухомість у місті; дім Бу- чайського знаходився на Колісни ць кій вул., у тій част. Острога, що звалася Застав’я66.
65 Описи Острожчини... - С. 103; ЦДІАК України, ф. 25, on. 1, спр. 103, арк. 161 зв.-162; Довбищенко М. Реалії та міфи релігійного протистояння на Волині в кінці XVI - першій поло вині XVII ст. // Соціум: Альманах соціальної історії. - К., 2003. - Вип. 2. - С. 77. 66 Описи Острожчини... -С . 197 ІІІ Войцех син Лавріна Криштоф († 1628) Рік написання: 1628. Віровизнання: римо-католик. Місце поховання: костел Св. Діви Марії в Луцьку. Пожертви: на костел Св. Діви Марії в Луцьку заповів коня. ЦДІАК України: Ф. 25. . On. 1. . Спр. 160. .Арк.194,195 зв.
Гальшка Марина Костянтин син Лавріна IV Станіслав син Войцеха |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >