 БРАТКОВСЬКI  Далі на схід від правого берега Стрия простяглися володіння родини Братковських. Їхнє родове гніздо – Братковичі розмістилося на р. Стрий південніше однойменного міста. Окрім того у власності представників родини перебували такі населенні пункти як Лукавиця, Нанів, Бережниця, частина Добрівлян та Розгірців. Перша згадка про Братковських припадає на 1427 р. (згадується якийсь Прокоп з Бандрова), натомість бульш регулярні відомості про представників родини з’являються щойно в 1450-х роках2. БРАТКОВСЬКІ – давній український шляхетський рід, осілий у Брацлавському та Волинському воєводствах. 1590 р. до замкової в’язниці потрапив Андрій Братковський за невідданий борг у сумі 12 кіп грошів литовських луцькому міщанину Федорові Скрипиці1. ЦДІАК України. Ф. 26. Оп. 1. Спр. 7. Арк. 544 зв. – 545 зв. Джерела: Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). Смуток І. Дрібношляхетські роди Стрийщини в XVI ст. // Стрийщина крізь призму століть. – Стрий, 2004. – С. 34-41. БРАТКОВСЬКІ (de Bratсowіce, Bratkowscy) – земянський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Перемишльській і Галицькій землях. 1. На блакитному полі золотий знак у вигляді хвилястого пояса.
Джерела: 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на правому кінці якого золота шестипроменева зірка, на лівому – золоте вістря стріли.
Джерела: 3. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).
Джерела: 4. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: Братковські зі Стриї Bratkowce powyżej grodu stryjskiego były siedzibą Sasów Bratkowskich. Osiedli tutaj dosyć późno, gdyż po niepewnym Pr okopie de Bradcow z r. 14271 spotykamy dopiero niespornego przedstawiciela rodu w osobie Iwaśka, działającego od r. 1456 do końca tego stulecia2. Wiadomo też, źe jedyne zapisy na Bratkowce pochodziły od króla Kazimierza, niewątpliwie Jagiellończyka3. Iwaśko za.jął wybitniejsze stanowisko wśród okolicznych rodów; około r. 1465 został sędzią grodzkim w Stryju4. W r. 1471 zakupił połowę Dobrowlan, biorąc równocześnie poważną część Uliczna w dzierżawę5. Z małżeństwa z Marusią Ladzką miał czte.rech synów i córkę Anastazję, zamężną r. 1480 za Iwankiem Krynickim6. Z synów Wasyl pojął r. 1480 Anastazję ze Skomoroch, Bohdan czyli Hlebko 1° Ma.r us i ę N., 2° Mas z ę Lubieniecką r. 14927. Żony S e ń k a i Pi ot r a nieznane. Upo.sażenie rodowe obejmowało w latach ośmdziesiątych prócz Bratkowic pobliską Be.r e ź ni c ę vel Wo ł o s z c z ę , Łu k a wi c ę i Ni ni ow. Fatalny rok 1497 przyniósł kon.fiskatę dóbr „starego“ Bratkowskiego i Piotra w Bereźnicy oraz Seńka w Hołobu.towie i Uherskiem, do których wszedł zapewne przez żonę 8. W związku z napadami hosudara mołdawskiego i parokrotną okupacją ziemi halickiej oskarżono ich o zdradę stanu przez przejście do obozu nieprzyjaciela r. 15109. Ten zarzut był niewątpliwie bezpodstawny, to też nie pociągnął żadnych następstw za sobą. Również i konfiskata skończyła się zapewne okupem, gdyż rodowcy utrzymują ten kompleks w całości. Córka Bohdana, Anna, wyszła r. 1504 za Dymitra Roźniatowskiego, kwitując braci z wypłaty posagu10. W r. 1508 i 1515 utrzymywał F e d k o z K o s i k i e m i Mi.chałem prócz czterech powyżej wymienionych wsi także Rozhurcze i Dobrowlany11. W r. 1525 rozpoczęli Bratkowscy akcję celem odgraniczenia swych posiadłości od dóbr królewskich oraz prywatnych. Sprawa utykała parokrotnie z powodu rekursów od sądów polubownych do podkomorskich a nawet sejmowych, tak że ostateczne jej załatwienie dokonało się dopiero w r. 1555. Początkowo stawali imieniem domu przed komisjami bracia Waśko, Iwaśko, Fedko i Kostko, zdaje się po Bohdanie, a wr. 1541 przyłączyli się do nich synowie Fedka: Jack o, Staś, KI im ko, I wa nko i S erik o 12. W ostatnich terminach brał także udział „coheres“ Iwan Bałaban, dziedzic pewnych działów po siostrach ciotecznych Tanice i Anastazji. Kość przeniósł się około r. 1545 do Łukawicy. Iwan Bratkowski wycisnął pieczęć z h. Sas r. 156518. 1 Notaty, nr 849. 2 Agz. XIX, nr 2747. s Ib. XIX, nr ¿065. * Ib. XIII, nr 5924. * Ib. XVIII, nr 157-159. 6 Ib. XVIII, nr 1318. XIX, nr 1252. 7 Ib. XVIII, nr 1313, 2224. • Matr. Sum. II. 817, 1093. 9 Ib. IV. 9462. 10 Agz. XVIII, nr 3357. 11 Źródła dzie.jowe XVIII/1, str. 114, 115, 144. 18 Agz. XIX, nr 3036, 3064-3066, 3068, 3069, 3075, 3076, 3085, 3086, 3093, 3094. »* Piekosiński, Herold polski 1906, str. 218. fig. 1266. І Івашко Братківський (1446, 1497) Власник Братківців, Березниці, Лукавиці та частини Нянова Івашко Братківський у земських записах 1446 і 1466 р. згадується як позивач або відповідач в тяжбах з найближчим сусідом Юхном Нагвазданом. Православне віровизнання не перешкодило йому обіймати в 1465 – 1482 рр. уряд стрийського гродського судді. Розширюючи свої володіння, він придбав в 1471 – 1477 рр. за 300 гривен Добрівляни (біля Нежухова), а в 1494 р. отримав в заставу від Яна Верчанського-Бранецького половину Розгірців. Остання згадка “Братківського-старшого” датується 7 листопада 1497 р. і пов'язана з конфіскацією Братківців за неучасть в посполитому рушенні.
AGZ. – T. 13. – Lwów, 1888. – № 2791, 5924, 6123-6124, 6135-6137. – S. 202, 484, 502−503; T. 18. – Lwów, 1903. – № 157-158, 924, 1690, 2353-2354. – S. 24, 141, 243, 344; Kutrzeba S. Materyały do dziejów pospolitego ruszenia z lat 1497 i 1509 // Archiwum komisji historycznej. – T. 9. – Kraków, 1902. – № 247. – S. 295; Boniecki A. Herbarz polski. – Cz. 1. – Warszawa, 1900. – T. 2. – S. 112. ІІ Анастасія Івашковна Братківська дружина Іванка Криницького (1480 р.). Василь Івашкович Братківський згадується лише в січні 1480 р. у момент здобуття 60 гривен віна за дочкою покійного галицького шляхтича Івашка Ском(о)рохського Анастасією. Богдан Івашкович Братківський записав в березні 1492 р. 100 гривен віна дружині Марії Любенецькій, помер перед 1500 р., залишивши безіменних синів і дочку Ганну – дружину жидачівського шляхтича Дмитра Рожнятовського (1504 р.). Молодші сини судді, Сенько Івашкович Братківський Молодші сини судді, до початку XVI ст. зуміли повернути конфісковані дідичні села і в 1501 – 1503 рр. тримали в заставі Голобутів і дрогобицьке Уличне. Петро Івашкович Братківський Молодші сини судді, до початку XVI ст. зуміли повернути конфісковані дідичні села і в 1501 – 1503 рр. тримали в заставі Голобутів і дрогобицьке Уличне. ІІІ Федько [Богданович] Братківський (1508) Федько і Михайло Братковські, які заплатили в 1508 р. по 0,5 гривен податку зі своїх часток (половин?) Братківців, Лукавиці, Нянова, Березниці, Розгірців і Добрівлян, мабуть, були синами Богдана. Реєстр 1515 р. свідчить про наявність у Братківцях 11 ланів землі. В інших селах було по 3-6 лана. AGZ. – T. 18. – Lwów, 1903. – № 1313, 1318-1319, 2224, 2464, 2787, 2935, 3357, 4097. – S. 195, 327, 361-362, 412, 428, 472, 558; Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno.statystycznym... – S. 115-116, 144. Михайло [Богданович] Братківський (1508) Федько і Михайло Братковські, які заплатили в 1508 р. по 0,5 гривен податку зі своїх часток (половин?) Братківців, Лукавиці, Нянова, Березниці, Розгірців і Добрівлян, мабуть, були синами Богдана. Реєстр 1515 р. свідчить про наявність у Братківцях 11 ланів землі. В інших селах було по 3-6 лана. AGZ. – T. 18. – Lwów, 1903. – № 1313, 1318-1319, 2224, 2464, 2787, 2935, 3357, 4097. – S. 195, 327, 361-362, 412, 428, 472, 558; Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno.statystycznym... – S. 115-116, 144. Братковські з Брацлава і Волині І був дідичем (спадковим власником) сіл Свищева та Надчиць у Волинському воєводстві (нині співзвучні у назві села Млинівського району на Рівненщині). Через сім років Свищевом володіла Гальшка Братковська, ймовірно, Яцькова дружина. Забігаючи наперед зазначимо, що в 1701 році Д. Братковський свою свищівську отчину відписав синам Івану та Олександру. Як зауважує Олена Бірюліна, Яцько і Гальшка могли бути дідусем і бабусею Данила. Попри нез’ясованість цього аспекту, володіння одним маєтком упродовж тривалого відтинку часу вказує на належність шляхтичів до одного роду. ІІ Богдан Братковський (1676) Одноіменний шляхтич зафіксований на посаді братського провізора в 1675–1676 роках. ІІІ Данило Богданович Братковський (р. н. невід. – 26.11. 1702) – укр. громад. діяч, письменник. Належав до давнього укр. шляхетського роду. Автор зб. віршів "Світ, розглянутий по частинах" (польс. мовою, Краків, 1697), в якій критикував сусп. відносини у Речі Посполитій та виступив на захист її правосл. нас. За ініціативи Б. правосл. шляхта Київського воєводства й Волинського воєводства 1699 склала петицію з вимогою надання гарантій правосл. віросповіданню та передала її польс. королю Августу ІІ Фридерику Сильному. Негативне ставлення до діяльності Б. з боку волин. пропольс. шляхти змусило його переїхати до Львова. Шукаючи підтримки, 1700 їздив до І.Мазепи в Батурин. На зворотному шляху в м. Олика затриманий і посаджений у в'язницю. Після звільнення навесні 1702 їздив до С.Палія у Фастів, де брав участь у нараді про початок повстання в укр. воєводствах Речі Посполитої. З цією метою підготував відозву до православних. У жовт. 1702 затриманий шляхтою з текстом відозви та компрометуючими листами. Згідно з постановою військ. суду, страчений у Луцьку. Через три роки за рішенням Луцького гродського суду його діти були піддані баніції, тобто оголошені поза законом. Життєпис поета закарбував у пам’яті один випадок, який не давав йому спокою до самої смерти. Поспішаючи у нагальних справах, дідич Д. Братковський наказав у чагарниках Пелжі (сучасне село Певжа на Млинівщині) відібрати від свого підданого шкапу (коня). Вина, як видно, не покидала Данила навіть перед шляхом до ката. У заповіті він просив старшого синa віднайти родичів-нащадків скривдженого селянина й віддати їм тридцять золотих за коня. Д. Братковський зауважував, що гріх свій вже одного разу намагався спокутувати, бо був у Малині й віддавав компенсацію за шкапу рідним того чоловіка. Останні, напевне, сприйняли дії поважного шляхтича за жарт і чемно відмовилися від грошей.«…potym drugie złotych trzydzieście jeśli żadnego krewnego chłop ten w Pełhach nie ma, u którego szkapę pograbić kazałem w zaroślach – będąc w Malinie oddawałem one, ale wziąć nie chcieli, – czego syn moy starszy doyzreć powinien będzie, jeśli krewni będą, to krewnym oddać, a jeśli nie będą, to na też mieysce święte, do chesnoho Chresta, za duszę jego na połtora sorokousta ten syn moy oddać powinien» / «... потім інші тридцять злотих, якщо жодного кревного той хлоп в Пелгах не має, у якого я наказав шкапу відібрати в чагарниках; коли був у Малині, віддавав їх, але взяти не хотіли, про це син старший потурбуватися повинен». Д. Братковський заповів поховати себе у крипті Хрестовоздвиженської церкви Луцька. Цим побажанням, безсумнівно, засвідчив кревну приналежність до православного братства. Молитви за душу поета мали провадитися у луцьких церквах: Хрестовоздвиженській, Михайлівській і Покровській. Сорокоусти – у Загорівському та Почаївському монастирях. Тестамент – добре джерело до з’ясування середовища найближчих родичів поета. Перш за все, довідуємося про дружину шляхтича, як і про те, що це був другий шлюб чоловіка. «Милою малженкою» Д. Братковського цілком вірогідно була Маріанна Мілковська (за польським геральдистом Адамом Бонецьким). Сини – старший Іван і молодший Олександр, старша (ім’я не вказане) донька і молодша Камілія, як і дівчатка-онуки огорнуті турботою та переживанням за їхнє майбуття з боку батька і дідуся. Останніми рядками духівниці Д. Братковський просив і заповідав дітям бути вірними православній релігії, в боротьбі за яку помирав. «Synow i curki moie napominam, aby się tej wiary trzymali, dla której ja umiram, ieśli chcą mieć błogosławięstwo Boskie»/ «Синам і дочкам моїм нагадую, щоб тієї віри трималися, за яку я вмираю, якщо хочуть мати благословення від Бога».
ІV Іван Данилович Братковський Олександр Данилович Братковський Fedora za Wojciechem Rolą 1643 roku. Jeremiasz Bohdan, żonaty z Katarzyną z Janickich, 1-o v. Rusiecką, 1668 r. Andrzej; żonaty z Zuzanną z Mierzwińskich 1-o v. Rupniewską, 1654 r. Bohdan, żonaty z Reginą z Zahorowskich przed 1682 r. Богдан Братковський (1619)скарбник Брацлавський. Підпис «рукою власною» того ж таки Богдана скріплював договір між старшими (шляхтою) і молодшими (міщанами) луцькими братчиками від 1 вересня 1619 року. Michał, żonaty 1-o v. z Maryanną z Pawłowiczów, 2-o v. z Zofią z Hołowińskich, z pierwszej żony miał córki dwie: Zofię Złotolińską i Anastazyę 1694 r. (Woł. VI C. f. 69; VI D. f. 34; VII A. f. 66; IX f. 182, 187 i 1499). Daniel, skarbnik bracławski, pisał się z województwem wołyńskiem na elekcyę Jana III-go. Inny Daniel z Saborowa, dobrze zasłużony królowi Janowi Kazimierzowi w różnych okazyach wojennych i funkcyach publicznych, osobliwie będąc przydanym legacyi do Moskwy, której był sekretarzem, otrzymał w nagrodę od króla Michała urząd podstolego bracławskiego 1669 r., następnie był podczaszym wendeńskim 1688 roku. Z Maryanny z Miłkowskich pozostawił synów: Aleksandra, Jana, Piotra, i córkę Maryannę, których w 1690 r. pozwała Krasicka (Bracł. XIV f. 736). Daniel, podczaszy wendeński, oskarżony o branie udziału w buncie Kozaków, skazany na śmierć, poniósł ją w 1702 r. (Arch. I. Z. Ros. III 2). Piotr, czy nie syn Daniela, z Heleny Rusianówny miał synów dwóch: Aleksandra i Michała, i córki trzy: Magdalenę, Zofię i Katarzynę (Bracł. XIV f. 859). Nad Maryanną, córką Kazimierza, wnuczką Aleksandra i Heleny z Zapolskich, prawnuką Piotra i Heleny z Rusianów, właścicielką Markowej, Białobok, Mikuliniec etc., sprawowali 1786 r. opiekę Eliasz Wodzicki i Franciszek Michałowski. Akta kijowskie pod r. 1710 wspominają o Franciszku, a pod 1766 r. o Antonim, poruczniku wojsk koronnych (Kij. VIII f. 1190 i XIII f. 1086). |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >
