Згадаємо історію родини брацлавських земян Боруховських , про яких пише Яковенко Н.М.: ”За яскравий приклад можуть служити брацлавські земяни Боруховські, котрих укладачі гербовників виводять від одноіменної берестейської або малопольської шляхти. В дійсності ж це – нащадки луцького боярина Якова Садовського, котрому у 1533 році кн. К.Острозький замість Садова надав від Луцького замку с. Борухів... У 1570-1575 р.р. власник Борухова називає себе Олешою Боруховським. Джерела: Кривошея В.В. До причин Національно-визвольної війни середини ХVII ст.// Ґілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К., 2009. – Вип. 23. – 464 с. 1 березня 1578 р. Григорій Мошенський подав скаргу на підстаросту канівського Олізара Боруховського про наїзд на добра Мошни [18, арк. 6], возний возив останньому позов за пограбування бидла [18, арк. 230 зв]. Лебедин (нині с. Лебедин Шполянського району Черкаської області) на р. Турін поблизу Черкас 1611 р. тримав Лазар Боруховський як дідич після смерті матері. Тоді ж він позивав Богуша Тишкевича про вибиття з добр Лебедина [18, арк. 7]. 1617 р. позов від Миколи Кельбовського, Лазара Боруховського, Федора і Євстафія Байбуз, дідичів Лебедина і Крилова про захоплення частини Лебедина [18, арк. 346]. 1617 р. позов в Лебедині від Миколи Кільбовського до Федора Байбузи про виділення грунтів в Лебедині [18, арк. 24]. Лебедин пустиня неосіла у володінні Івана Луцкевича і нащадків Федора Байбузи (1629 [1, с. 398]). В 1612 р. Ян Данилович позивав підстаросту черкаського про забрання грунтів і спалення мосту [18, арк. 11]. 1617 р. Микола Кельбовський апелював на дідичів Лебедина і Крилова Лазара Боруховського, Федора і Остафія Байбуз, про заволодіня частиною Лебедина [18, арк. 346]. 1. АЮЗР. – Ч. VII. – Т. І. 18. ІР НБУ. – Ф. І. – № 4104. Rodowód
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >