Борецькі

BORECKI herbu Hołobok; pochodzili ze wsi Borcze w ziemi lwowskiej. A. Boniecki (Herbarz Polski, t. 2, s. 25-26) pisze o nich: „Piotr, syn Piotra Cebrowskiego z Brańczy, sędziego ziemskiego lwowskiego, objąwszy w dziedzictwo Borcze, dał początek tej rodzinie. Był on i dziedzicem Lubienia w ziemi lwowskiej 1484 r. 


 
I

Piotr, syn Piotra Cebrowskiego z Brańczy, sędziego ziemskiego lwowskiego, objąwszy w dziedzictwo Borcze, dał początek tej rodzinie. Był on i dziedzicem Lubienia w ziemi lwowskiej 1484 r. 


ІІ

Адам
Adam, podstarości lwowski 1531 r. Tenże Adam i brat jego Jan, posiadacze wsi Porzecza 1543 r. Додатково зауважимо, що Адам і Ян вказані в реєстрі 1511 р. співвласниками с. Бірче [33, арк. 390зв.], а один з них (ім‘я не вказане) в цей же час утримував 1 лан в с. Зашковичі [33, арк. 262зв., 390].
33. Archiwum Skarbu Koronnego (далі – ASK), Dział 1 (Rachunki Królewskie 1388-1781), sygn. 20, 663 k.
Ян
Додатково зауважимо, що Адам і Ян вказані в реєстрі 1511 р. співвласниками с. Бірче [33, арк. 390зв.], а один з них (ім‘я не вказане) в цей же час утримував 1 лан в с. Зашковичі [33, арк. 262зв., 390].
33. Archiwum Skarbu Koronnego (далі – ASK), Dział 1 (Rachunki Królewskie 1388-1781), sygn. 20, 663 k.

ІІІ

Пьотр, син Адама, Борецький 
.; właściciel Borcz i Porzecza, zabezpieczył posag żonie, Katarzynie Rudziszewskiej, 1553 r. 
Повний тезка останнього (ймовірно, батько) в якості землевласника в с. Поріччя згаданий у 1535 р. Тоді він разом з батьком, Адамом Борецьким, зосереджували в руках місцеве війтівство [43, с. 468 № 17201]. В 1543 р. обоєзаволоділи ще двома дворищами в селі (―medietatem 4 arearum seu dworziszcza‖), що попередньо належали брату Адама Яну [41, с. 410 № 7105; 42, с. 211 № 21360]. 
41. MRPS. – Varsoviae: Typis officinae C. Kowalewski, MCMX. – Pars IV. Sigismundi I regis tempora complectens (1507-1548). –Volumen 1-um: Acta cancellariorum, 1507-1548. – 1550 s. 
42. MRPS. – Varsoviae: Typis officinae C. Kowalewski, MCMXV. – Pars IV. Sigismundi I regis tempora complectens (1507-1548). 
– Volumen 3-um: Acta vicecancellariorum, 1535-1548. – 440 s. 
43. MRPS. – Varsoviae: Typis officinae C. Kowalewski, MCMXII. – Pars IV. Sigismundi I regis tempora complectens (1507-1548). – Volumen 2-um: Acta vicecancellariorum, 1507-1535. – 1536 s. 

IV

Пьотр, син Пьотра Борецький 
Власниками с. Поріччя в 1581 та 1589 рр. названі стрийський суддя Пьотр Борецький (до цього займав уряд стрийського войського [39, с. 311]) та Павел Кречовський. Про останнього відомо, що в 1566 р. він ділив земельні володіння в селі разом зі своїм братом Яном [40, с. 88 № 1326]. Поділ відбувався за участі перемишльського ловчого Рафала Добаневського та згаданого вище Пьотра Борецького. Piotr, syn ?, podczaszy halicki, umarł przed 1604 r
39. Urzędnicy województwa ruskiego XIV-XVIII wieku (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka): spisy / Oprac. Kazimierz Przyboś. – Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1987. – 415 s. – (Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku, t. 3, zesz. 1).
40. AGZ. – T. 10. Spis oblat zawartych w aktach grodu i ziemstwa lwowskiego / Oktaw Pietruski, Xawery Liske. – Lwów, 1884. –VI, 543 s.
Stanisław, syn Piotra, 1581 r.

 
******

Gabryel, pisarz ziemski przemyski 1650 r. Zofia, żona Kazimierza Beydo Rzewuskiego 1657 r. Jerzy Jan w województwie brzeskiem litewskiem 1672 r. Jan, skarbnik starodubowski, stronnik Augusta III-go, głosował za nim 1733 roku. Jan, z Agnieszki Krajewskiej pozostawił córkę Franciszkę, żonę Ignacego Sierakowskiego 1781 r.
Feliks, syn Karola z Emilii Perskiej, wnuk Franciszka, prawnuk Jakóba, praprawnuk Jana, skarbnika starodubowskiego 1733 r., udowodnił pochodzenie swoje szlacheckie w królestwie 1851 r.
W Galicyi dowiedli szlachectwa Aleksander i Szczepan 1782 r. w sądach: ziemskim lwowskim i grodzkim trembowelskim.
Borecki Job (na chrzcie Jan), prawosławny metropolita kijowski w latach 1624 - 1627. Bazylemu potwierdził król przywileje popostwa wrocowskiego 1662 r.”.
Byli ponoć i „prostacy” tego imienia. W. Nekanda Trepka (Liber…, s. 81) powiada:
„Borecki zową się Jędrzej i Stanisław, chłopscy synkowie. Jędrzej sługował u szlachty, trzymał potem folwark w Skalmierzu, circa od r. 1634 (…). Stanisław, starszy, kuśnierstwa uczył się i rabiał rzemiosło u mistrzów.


БОРЕЦЬКИЙ Іов (світське ім'я та по батькові – Іван Матвійович; р. н. невід. – 12(02).03. 1631) – укр. церк., політ. і культ.-освіт. діяч, публіцист. Виходець із дрібної укр. шляхти. Н. в с. Борче (нині с. Бірче Городоцького р-ну Львів. обл.), де мав спадкові права на церкву і монастир св. Онуфрія. Вірогідно, здобув освіту у Львівській братській школі. Можливо, навч. в Острозькій академії, а також за кордоном. 1604 – ректор Львів. братської шк. й учитель грец. й лат. мов. 1605 записався до Віленського братства (див. Вільнюс). Від 1611 – священик київ. Свято-Воскресенської церкви. Один з організаторів і перший ректор Київ. братської шк. (1615–18). 1619 прийняв чернечий постриг під ім'ям Іова і став ігуменом Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Від жовт. 1620 – Київ. правосл. митрополит. На поч. 20-х рр. 17 ст. разом зі своїми політ. союзниками – запороз. козаками – наполегливо боровся за легалізацію відновленої єрусалимським патріархом Теофаном III правосл. ієрархії (див. Теофана III місія в Україні 1620). Прихильник радикальних методів розв'язання правосл.-унійних суперечностей. У цій боротьбі прагнув заручитися політ. підтримкою чільних представників протестантської опозиції Великого князівства Литовського. Пізніше Б. став схилятися до ідеї об'єднання правосл. та унійної церков, проте подібним намірам перешкодила безкомпромісна проправосл. позиція представників Війська Запорозького.Розраховуючи на підтримку одновірної Рос. д-ви в боротьбі правосл. нас. України й Білорусі проти реліг. утисків, Б. 1624 послав до рос. царя Михайла Федоровича посольство на чолі з луцьким єпископом І.Борисковичем. Хоча дипломатична місія останнього зазнала невдачі, Б. продовжував підтримувати політ. контакти з Рос. д-вою. У деяких своїх тв., зокрема "Протестації" (1621), гостро засуджував церк. унію (див. Берестейська церковна унія 1596) та реліг. утиски правосл. нас. Речі Посполитої, героїзував запороз. козацтво. Як перекладач брав участь у підготовці до друку фундаментальної богослужбової кн. " С.Соболя (1628–30). Б. приписується авторство антиунійного та антикатол. полемічного тв. "Пересторога" (1605–06).

П. у м. Київ.





Comments