 БОЛБАСИ-РОЗТОЦЬКI - українського шляхетського роду Болбасів-Розтоцьких. На початку своєї кар’єри ця кровноспоріднена спільнота, заснована, ймовірно, вихідцем з тюркського середовища, володіла в Кременецькому повіті Волинської землі кількома поселеннями, але скоро втратила свої позиції, і її представники перетворилися в зем’ян князів Острозьких. Згодом одна з гілок роду зуміла відновити статус господарських зем’ян, пробитися до регіональних урядів і надійно забезпечити собі місце поміж середньої шляхти. Гніздом Болбасів-Розтоцьких, одного з численних шляхетських родів Волині, було село Розтоки, яке лежало на західній окраїні Кременецького повіту, у межиріччі верхів’їв Горині та Ікви***. Литература: Володимир Собчук, Ігор Тесленко. перші покоління шляхетського роду Болбасів-Розтоцьких. Rodzina: Bołbas Herb: Bołbas Wstęp: na Wołyniu. Herb ich przedstawia znak obok zamieszczony (patrz także: » Rostocki ) Pisali się: z Rostok I Болбас судячи з його імені, на основі якого утворено патронім, міг походити з тюркського середовища1. Крім родового гнізда Болбас залишив синам у Кременецькому повіті села Кушлин і Підгайці, розташовані на річці Горинка****. Друге з цих поселень він мав придбати в заможного шляхтича Дениска Мукосійовича, котрому воно було надане великим князем 1442 року2. Стосовно ж Кушлина, як і щодо села Розтоки, даних, що проливали б якесь світло на час та обставини їх набуття, не виявлено. II Олехно, Федько, Пашко й Васько Болбасовичі Перші представники цієї кровноспорідненої спільноти – брати Олехно, Федько, Пашко й Васько Болбасовичі – з’являються в джерелах у 1470-х роках. Батько їх, судячи з його імені, на основі якого утворено патронім, міг походити з тюркського середовища1. Крім родового гнізда Болбас залишив синам у Кременецькому повіті села Кушлин і Підгайці, розташовані на річці Горинка****. Друге з цих поселень він мав придбати в заможного шляхтича Дениска Мукосійовича, котрому воно було надане великим князем 1442 року2. Стосовно ж Кушлина, як і щодо села Розтоки, даних, що проливали б якесь світло на час та обставини їх набуття, не виявлено. Десь у середині 1470-х років, під час перебування Пашка і Васька Болбасовичів на службі, Олехно і Федько вчинили “прєд своими д2д2ми” Андрієм Чапличем та Єськом Єловичем поділ батькової спадщини, за яким село Підгайці відійшло Олехнові та Пашкові, а села Розтоки й Кушлин – Федькові й Васькові (див. документ 1). Повернувшись на батьківщину, Васько Болбасович 1 березня 1479 р. видав у Луцьку лист, за яким продав “дєлницу свою Кушлин брату своєму Хвєдору вєчно со всєм с тым, што к тому здавно слушало, за п2тдєс2т копъ широких грошєи” (див. документ 2). Село Підгайці Федір, імовірно, також прибрав до своїх рук, оскільки розпоряджався потім, як побачимо далі, розташованим тут, на річці Горинка, ставом. Пізніших згадок про Пашка й Васька Болбасовичів у писемних джерелах уже немає.По сусідству з родовим гніздом Болбасовичів лежало пусте селище Рацлавка*, на яке, крім них, претендували також власники суміжного села Лосятин. З підтвердження великого князя Сиґізмунда І 1533 року братам Гаврилові й Михайлові Лостиським на половину маєтку Лосятин (придбану їхнім батьком у Васька Ісернського) довідуємося, що згаданий вище Олехно Болбасович судився колись із цим Васьком перед берестейським намісником Якубом Андрійовичем Немировичем “о селища на имя Рацлавъку и о сеножати и о лесъ Стаховъ” і “самъ очевисто вызнал, иж то есть селища и сеножати именья его лосятинъскии”3. Довідавшись про визнання братом спірних ґрунтів за сусідом, Федько Болбасович поскаржився Казимиру Ягайловичу, що зупинився проїздом у Луцьку, “штож дєи wн промєнил wтчину свою д4лницу єго Исєрнскому”. У відповідь на скаргу 10 листопада 1487 р. великий князь видав тут спеціальний лист, в якому наказав луцькому старості й маршалку Волинської землі Петру Яновичу, “штобы єси вeлил тому брату єг[о] стати пєрєд собою ку праву и то бы єси мєжи них досмотрил и справєдливост тому вчинил” (див. документ 3). Невідомо яким був вирок Петра Яновича, але селище Рацлавка так і залишилося за Ісернським. Села Розтоки і Кушлин разом зі спустом Підгаєцького ставу (розташованого в частці Олехна й Пашка) Федір Болбасович заставив спочатку за 150 кіп широких грошів князю Семену Васильовичу Збаразькому4. Згодом же село Розтоки Федір завів у 100 копах грошів своїй дружині, що походила з родини господарського дворянина Заяця, і воно перейшло до рук її батька, а той перезаставив зятеву отчину за ту саму суму князю Семенові Гольшанському5. Не маючи змоги викупити село Розтоки, 16 лютого 1491 р. Федько продав його разом із присілком Поріччя за 150 кіп широких грошів кредиторові тестя на вічність6. Села Кушлин і Підгайці з часом потрапили до князів Вишневецьких. Уперше, правда, вони згадуються серед володінь цього аристократичного клану аж 1545 року7, але придбані були, мабуть, наприкінці XV або на початку XVI ст., тобто в найскрутніший для нащадків Болбаса час. III Iван Федорович Болбас-Розтоцький Не змирившись з утратою поселень Розтоки й Поріччя, син Федора Болбасовича Іван судився потім з удовою Семена Гольшанського за свою отчину перед великим князем Олександром, але безрезультатно. Лише після смерті княгині, коли маєток перейшов до її зятя Костянтина Івановича Острозького, Іван Болбасович бив чолом останньому через княгиню Марію Ровенську, матір тещі князя, і таки отримав продані батьком володіння. У виданому з цього приводу листі, датованому в Острозі 7 квітня 1516 р., Іван Болбасович бере на себе та своїх нащадків обов’язок служити Костянтину Івановичу і його нащадкам, а в разі, якби захотів “отдалити ся” і служити комусь іншому, сплатити 500 кіп королю та 200 кіп князям Острозьким. І після цього “с того им4ня мают их милост мене и жону и д4ти мои и щадковъ моих и ближних моих, – відзначає Іван Болбасович далі, – моцно выслати и тое им4не к своим рукам м4ти, а мн4 противку их милости жадного слова не мовити, бо господарь мой, князьКост6нтин его милост Иванович Острозский дал тое им4не Ростоки и Пор4че мн4, слуз4 своему, съ своей ласки господарьское”8 . 1530 року Івахно Болбасович згадується як колоденський намісник того ж князя9. Пізніше Іванові Федоровичу вдалося визволитися з цієї залежності й зміцнити свій статус. У листі Сиґізмунда І, датованому 1541 роком, він значиться вже як зем’янин королеви Бони (див. документ 5). Але це сталося всупереч волі князів Острозьких, бо 1548 року його щодо названих сіл позивала вдова Іллі Костянтиновича10, а в 1583 р. про них його нащадкам нагадував і Василь- Костянтин Острозький11. За актом ревізії 1545 року на Іванові Болбасові лежала городова повинність на користь Кременецького замку зі згаданих вище поселень Розтоки і Поріччя12, а в аналогічному документі 1552 року серед його маєтків згадується також нове село Горинка13, осаджене на витоках річки Горинь. Наприкінці 40-х років XVI ст. Іван Боговитинович, що старостував тоді в Кременці, та дворянин Бони Себастіан Дибовський “с тамошними зєм2ны крємєнєцкими wбобрали и постановили” бути Івану Федоровичу суддею Кременецького повіту “на мєстцє нєбощика Сємєна Цаты”. 9 лютого 1550 р. королева писала новому старості Петрові Семашку, щоб “w том в4дал и справы судовыє водлуг тамошнєг[о] звычаю судити и справовати в замку тамошнимъ Крємєнєцкомъ дозволил” (див. документ 7). У подальшому Іван Болбас неодноразово фігурує в актових книгах Кременецького замку у зв’язку з розглядом різних судових справ14. Остання прижиттєва згадка про нього датується 1555 роком15. Олехно Болбасович, крім отчини, володів у Кременецькому повіті маєтком Дубища (що розміщувався у басейні річки Случ), придбаним ним ще до поділу з братами (див. документ 1), та селами Ходаки й Тетерівка (на річці Вілія)16.Про час та обставини набуття Олехном Болбасовичем останніх двох поселень у джерелах не йдеться. Оскільки вони межували із селом Ісерна, родовим гніздом згаданих вище зем’ян Ісернських, дуже ймовірно, що це могла бути плата за компроміс щодо спірних володінь у басейні Ікви – саме це мав на увазі Федір Болбасович, звинувачуючи потім брата, “штож дєи wн промєнил wтчину свою д4лницу єго Исєрнскому” (див. документ 3). Пізніше власником сіл на Вілії став господарський писар і берестейський ключник Лев Боговитинович. Спочатку Олехно заставив їх, як довідуємося з підтвердного листа луцького старости Петра Яновича, виданого 1 березня 1488 р., у сумі 80 кіп широких грошів (див. документ 4), а незабаром контрагент сплатив йому 600 кіп і обидва поселення перейшли у його вічне володіння17. Крім підтвердження Петра Яновича, в архіві Болбасів-Розтоцьких були ще інші папери на села Ходаки й Тетерівка. Зокрема, про це говориться в листі великого князя Сиґізмунда I від 1 березня 1541 р. зем’янину Волинської землі Олександру Богдановичу Дзусі з вимогою повернути зем’янину королеви Бони з Кременецького повіту Іванові Федоровичу Болбасу-Розтоцькому документи на ці маєтки, передані свого часу його батькові на збереження, або постати перед судом (див. документ 5). Подібний за змістом лист 18 березня того ж року видала сама Бона (див. документ 6). Перебування паперів на вказані села у Федора Болбасовича та намагання потім його сина Івана повернути їх додатково свідчить на користь висловленого вище здогаду про те, що найстарший із Болбасовичів отримав ці поселення ціною поступки сусідам із братової частки отчини. Згаданий вище маєток Дубища опинився у володінні Некраша, Мацини й Мамая Колчейовичів: 21 серпня 1497 р. вони продали належні їм “двое селища на имя Дубищо” за 60 кіп широких грошів чеської монети князю Михайлові Олександровичу Сангушковичу18. А вже 30 вересня того ж року великий князь надав обидва Дубища разом із деякими іншими поселеннями Кузьминської волості, в яку вони входили, Костянтинові Івановичу Острозькому19.Судячи з імен, Колчейовичі, як і Болбасовичі, мали тюркське походження20. Привертає увагу те, що маєток, який вони продають, трактується ними як “отчизна и дедизна”21, а в 1545 р. “Дубищо на Случи, Дубищо на Полнои на Понури” знову перебувають у руках когось із Болбасовичів22. Складається враження, що Колчейовичі були нащадками (чи не внуками?) Олехна Болбасовича, які після продажу свого маєтку продовжували володіти ним вже не як господарські зем’яни Кременецького повіту, а як зем’яни князів Острозьких. Натякають на це також свідчення джерел про матримоніальні зв’язки, зокрема згадка 1569 року про Олюхну Болбасівну як дружину крупського намісника володарів Острога23. Як бачимо, шляхетський рід Болбасів-Розтоцьких започаткований, імовірно, вихідцем із тюркського середовища, уже в першому – другому поколіннях нагромадив на півдні Волині кілька поселень. Але представники роду скоро втратили свої маєткові та соціальні позиції і перетворилися в залежних зем’ян князів Острозьких. Згодом одна з його гілок відновила статус господарських зем’ян, дісталася до виборних регіональних урядів і, врешті-решт, забезпечила собі місце поміж середньої шляхти Кременецького повіту. *** Тепер село Розтоки Кременецького району Тернопільської області. 1 Основою імені могли послужити тюркські слова bilbдs (“нетямущий, неук”) або bulbars (“лев”) (Баскаков Н. А. Русские фамилии тюркского происхождения. Москва, 1979. С. 252). **** Тепер село Кушлин Кременецького та село Підгайці Шумського районів Тернопільської області. 2 Собрание государственных и частных актов, касающихся истории Литвы и соединенных с ней владений (от 1387 до 1710 года), изданное Виленскою археологической коммиссиею под редакциею ученаго секретаря Маврикия Круповича. Вильна, 1858. Ч. І. С. 21. № XIX. * Тепер село Раславка Кременецького району Тернопільської області. 3 Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, колекція Оссолінських, грамота № 2103. Якуб Немирович зафіксований у джерелах як берестейський намісник у 1483 й 1487 рр. (Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Ksiкstwa Litewskiego. 1386–1795. Krakуw, 1885. S. 9). Отже суд, про який тут ідеться, міг відбутися десь у 1480-х роках. 4 Archiwum Paсstwowe w Krakowie, Archiwum Sanguszkуw (далі – APKr., AS), rkps 88 (Права, привілеї, листи й диспозиції дому княжат Острозьких, 1627 р.), s. 43. Лист Федора Болбасовича датований у сумарії 7024 роком, якому мав би відповідати 1516 рік, який, звичайно, тут неможливий. 5 Ibid. S. 43. 6 Российский государственный архив древних актов в Москве, ф. 389 (Литовская Метрика), оп. 1, д. 196, л. 213 об.–214; Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od koсca czternastego wieku. Warszawa, 1895. S. 691. Пор.: Archiwum ksi№ї№t Sanguszkуw w Sіawucie (далі – AS). Lwуw, 1890. T. III: 1432–1534 / Wydane przez Bronisіawa Gorczaka. S. 137–138. 7 Литовська Метрика. Київ, 2005. Кн. 561: Ревізії українських замків 1545 року / Підготував Володимир Кравченко. С. 196, 200. Село фігурує тут під назвою Кушнин. 8. AS. T. III. S. 137–138. 9 Центральний державний історичний архів України у Києві (далі – ЦДІА України у Києві), ф. 25 (Луцький ґродський суд), оп. 1, спр. 192, арк. 680 зв. 10 APKr., AS, teka VI, plik 26 (лист кременецького старости Щасного Герцика, датований 15 квітня 1548 р.). 11 Ibid. Rkps 88, s. 44. 12 Литовська Метрика. Кн. 561. С. 196, 200. 13 Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Киев, 1890. Ч. VII. Т. II: Акты о заселении Юго-Западной России. С. 24. Селу Горинка відповідає сучасне село Велика Горянка або село Мала Горянка Кременецького району Тернопільської області. 14 ЦДІА України у Києві, ф. 21 (Кременецький ґродський суд), оп. 1, спр. 2, арк. 5 зв., 7, 14 зв., 29 зв. (1550 р.); спр. 3, арк. 3 (1551 р.); та ін. 15 Там само. Спр. 7, арк. 10 зв. 16 Локалізувати село Тетерівка, яке тепер не існує, дозволяє дільчий лист дітей княгині Богдани Масальської 1571 року, де поряд із ним фігурують поселення Оношківці, Сураж, Турівка, Валево, Бриків, Баймаки, Попівці, Ходаки та Зеньки (Там само. Ф. 22 (Кременецький земський суд), оп. 1, спр. 4, арк. 84 зв.–87 зв.; див. також: Собчук В. Д. З історії землеволодінь шляхетськихродів із княжими титулами у Південній Волині ХV – першої половини ХVІІ століть // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2000. Т. CCXL: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. С. 351). Ходаки – тепер село Ходаки Шумського району Тернопільської області; Дубища – тепер село Дубище Красилівського району Хмельницької області. 17 APKr., AS, rkps 88, s. 57–58. У сумарії лист датовано 1466 роком, який тут, звичайно, неможливий. За реґестовим записом іншого сумарію князів Острозьких, підтвердження цієї угоди тим самим старостою датоване 1486 роком, а замість Тетерівки фігурує Турівка (AS. T. III. S. 20). 18 AS. 1887. T. I: 1366–1506 / Wydane nakіadem wіaњciciela pod kierownictwem Z. L. Radzimiсskiego, przy wspуіudziale P. Skobielskiego i B. Gorczaka. S. 112. Лист відомий лише з копії, де він датований 1490 роком та 15-м індиктом, який із ним не узгоджується. Надаємо перевагу датуванню за індиктом, тому датуємо лист 1497 роком. 19 Ibid. S. 113–114. 20 Баскаков Н. А. Русские фамилии… С. 222. 21 AS. T. I. S. 112. 22 Литовська Метрика. Кн. 561. С. 208. 23 ЦДІА України у Києві, ф. 21, оп. 1, спр. 21, арк. 121–123. Після декількох років професорської роботи його обрали спочатку секретарем Литовської провінції Василіянського чину, потім — генеральним секретарем Василіянського чину в 1759. На капітулі в Бересті 1772 року був обраний протоігуменом Литовської провінції василіян. Як здібного адміністратора в 1780 році на капітулі його переобрали ще на чотири роки протоігуменом. Як провінціял Литовської провінції ЧСВВ 6 березня 1781 року востаннє мав канонічну візитацію Бучацького монастиря.[1] 2 липня 1784 року обраний єпископом Холмським. Митрополит Ясон Смогожевський вибрав його єпископом-коад'ютором. Його хіротонія на коад'ютора Київської митрополії відбулася 11 квітня 1785 року, а 19 червня 1785 року він зайняв єпископський престол в Холмі. 1 листопада 1788 року, після смерті митрополита Ясона Смогожевського, став митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси. 4 квітня 1790 року залишив престол єпископа Холмського. Греко-католицький митрополит Теодосій Ростоцький — перший з владик, хто отримав гідність сенатора і місце (з 1790) у сенаті Речі Посполитої, чого об'єднана Церква безуспішно домагалася для своїх ієрархів протягом двох століть. В 1792 році підтримав Торговицьку конфедерацію. Після третього поділу Речі Посполитої (1795), заради обмеження і контролювання діяльності греко-католицької церкви, російська імператриця Катерина II затримала митрополита Ростоцького в Петербурзі, звідки він, відокремлений від своєї митрополії, був пов'язаний з паствою тільки дипломатичним шляхом. Помер у Санкт-Петербурзі 25 січня 1805 року. Митрополит фактично став останнім повноправним і повнотитульним греко-католицьким Київським митрополитом, тому поставлених російським царським урядом на таку гідність наступних митрополитів Апостольська Столиця вважала тільки адміністраторами давньої Київської канонічної митрополії. Був прихильником польської Конституції 3 травня. В 1790 відзначений Орденом святого Станіслава, в 1791 році отримав Орден Білого Орла. 33 Болбасівна Ростоць- ка Ганна Григорівна 1 шл. - Михайло Федорович Сербин Хорохоринський 2 шл. - Іван Чаплич Шпа- новський ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 6, арк. 171-171 зв.; спр. 8, арк. 232-234, спр. 18, арк. 413-414. 34 Болбасівна Ростоць- ка Марія 1 шл. - Іван Ощовский 2 шл. - Андрій Іванович Кол- питовський 3 шл. - Іван Васильович Ли- невський ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 6, арк. 149 ЗВ.-151; спр. 5, арк. 19; АЮЗР.-Ч. VIII, т. VI. - С. 140-143. 35 Болбасівна Ростоць- ка Настася 1 шл. - Ждан Боровицький 2 шл. - Іван Михайлович Хрінницький ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. ш,арк. 4 4 5зв-447; спр. 243, арк. 443 ЗВ.-445 зв., 437- 439* зб Болбасівна Ростоць- ка Орина 1 шл. - Прокіп Матвійович Угриновський 2 шл. - Дмитро Іванович Ро- гозинський ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 7, арк. 251 зв; спр. 13, арк. 51;АЮ ЗР.-Ч.VIII,т. III. - С. 254-255. 1596 року Катерина Ростоцька разом зі своїми синами вчинила наїзд на володіння Маруші Боговитинової та Федори Печихвостської, захопивши їхні спадкові частини маєтків у селах Ростоки, Горинка та Поріччя. Iwan Fedorowicz Bołbasowicz otrzymał od ks. Ostrogskiego Rostoki i Porzecze 1516 r. (Arch. Sang. III). Iwana Bołbasa z Rostok wymienia rewizya zamku krzemienieckiego z 1545 r. Hrehor z Rostok, pisarz ziemski krzemieniecki 1570 r., z żony Katarzyny (Op. Łuck. 2036) pozostawił córkę Annę, 1-o v. za Michałem Serbinem, podkomorzym łuckim, 2-o v. za Iwanem Czaplicem, kasztelanem kijowskim (Bibl. Warsz. Zesz. 563). Wasil z Rostok, właściciel Ostryjewa w powiecie łuckim 1583 r. (Jabł.). Jan, pisarz ziemski krzemieniecki 1632 r. Jerzy, sędzia grodzki słonimski, Michał, proboszcz witebski, Roman, porucznik lejbgwardyi wojsk saskich, i Franciszek, porucznik regimentu koronnego, bracia, 1778 r., urodzeni z Rozalii Juriewiczówny (Akta XII). . Болбас-Росгоцький Єреміяш. Рік написання: 1639. Віровизнання: римо-католик. Місце поховання: Межиріцький костел оо. францискан. Пожертви: на Межиріцький костел оо. францискан . 2 тис. злотих та ін. ЦЩАКУкраїни: ф. 25.. От 1. . Спр. 216, Арк. 715 зв.717 зв. Rodowód
ДОКУМЕНТИ № 1 [Не пізніше 1478 р.], серпня 9. – Олехно і Федір Болбасовичі ділять між собою та братами Пашком і Васьком, які перебувають на службі, села Підгайці, Розтоки і Кушлин Q, пан Wлєхно Болбасович и пан Feдор Болбасович, дилили с2 єсмо w[т]чиною своeю прєд паном Анъдрeeм Чапличeмъ а прeд п[а]номъ Ескомъ Еловичом, прєд своими д2д2ми, а дву братовъ [наш]их*1 нє было – Пашка и Васка – на службє были. Мы дeлници на них брали: пан Wлєхно вз2л д4лницу на сєбe [и] на брата своєг[о] Пашка – Подгаици, а пан Feдор вз2л д4лницу на сєбe и на брата своєг[о] Васка – уз2л дв4 сeли Ростоки и Кушлинъ и став Вєрхнии по Сосонку. Коли пан Пашко при4дєт из службы и к своєи wтчизн4, eхати eму до пана Wлєхна к своєи д4лници, што на нєг[о] вз2л, а пан Васко пры4дєт из службы к своєи wтчизн4, eхати eму до пана Feдка к своєи д4лници, што на нєг[о] уз2л. Коли жє узрит котора2 кривда пану Пашку, [и]но єму нє искати братии своee ни Хвєдка, ни Васка, искати eму пана Wлєхна у своeи д4лници. А коли ж узритс2 котора2 кривда пану Васку, нє искати eму брати своee ни пана Wлєхна, ни пана Пашка, искати eму пана Fєдъка. А пан Fєдко мовит брату своєму пану Wлєхну: 2 с2 у Дубища нe уступаюс2, што eси купил. А хто бы имал ис тог[о] дeлу выступити, тот королю заплатит п2тдeс2т копъ, а старостє двадцат копъ. А при том у мовєных был пан Андрeи Чаплич, пан Еско ®лович, а пан Кадъ2н Анъдрєєвъ с[ы]нъ, пан Микита Андрєєвъ с[ы]нъ, а Покотило, пан Qн*2, Wлизаров слуга, воeвода издолбитскии, а писал д2к Павєл, игумєнов с[ы]нъ. А про лєпшую справєдливост подписалис под пєчат под пан Андрєєвъ Чапличю и под другую пєчат под панъ Еско ®ловича. И писан сии лист м[e]с[e]ца августа въ 9 д[e]нъ. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 118. До оригіналу були притиснені дві печатки. № 2 1479 р., березня 1. Луцьк. – Васько Болбасович зізнає продаж своєму братові Федору села Кушлин А сe 2, пан Васко Болбасовичъ, сознаваю симъ своимъ листомъ кождому доброму, кому eго потрeба слухат, нинeшнимъ и потом будучимъ. Продал eсми дєлницу свою Кушлин брату своєму Хвєдору вєчно со всєм с тым, што к тому здавно*3 слушало, за п2тдєс2т копъ широких грошєи, а на сєбє ничог[о] нє вымєн2ючи. А колыбых мєл жєну а дeти, тогды нє потрєба жєнє моєи, ани дєтєм моимъ, ани братии моєи*4 у то с2 вступат ани w то мовит. А хто бы хотєл тоє взрушит, тои бы eщє нє уступилъ у право, мєл г[оспо]д[а]рю королю положит двєстє золотых, а Хвєдору сто золотых, тож бы мєл тои в у право*5 уступит и w то мовит. А под свєдомом пана Wлизаровым, маршалка Волынскоє зємли, старосты володимєрского, а пана Анъдрє2 Чаплич, а пан Fєдък[о] Чаплич, пан ®ско ®лович. Писан в Луцку марта 1 дєн индикта 12*6. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 117–117 зв. До оригіналу були притиснені три печатки. № 3 1487 р., листопада 10. Луцьк. – Великий князь литовський Казимир наказує луцькому старості Петру Яновичу розглянути скаргу кременецького зем’янина Федька Болбасовича на свого брата Олехна щодо передачі ним під час обміну із зем’янином Ісернським належної скаржникові частки отчини Казимир, Бож[ю] м[и]л[остю] корол полскии, вєликии кн2з литовскии, рускии, прускии, кн[2]жа жомотскии и иных. Старостє луцкому, маршалку Волынскоє зeмли пану Пєтру Qновичу. Жаловал нам зємєнин крємєнєцкии на им2 Fєдко Болбасович на брата своєг[о] Wлєхна, штож дєи wн промєнил wтчину свою д4лницу єго Исєрнскому, протож штобы єси вeлил тому брату єг[о] стати пєрєд собою ку праву и то бы єси мєжи них досмотрил и справєдливост тому вчинил.Писан в Луцку но2б[р2] 10 д[e]нъ индик[та] 6*7. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 120 зв. До оригіналу була притиснена одна печатка. № 4 1488 р., березня 1. Луцьк. – Луцький староста Петро Янович засвідчує заставу кременецьким зем’янином Олехном Болбасовичем писарю короля берестейському ключнику Левку Боговитиновичу маєтків Ходаки і Тетерівка Q, Пєтръ Qнович, староста луцкии, маршалокъ Волынскоe зємли. Пришодши пєрєд мєнє Wлєхн[о]*8 Болбасовичъ, зємєнин крєм2нєцкии, заставил им4нe своє писару королєву, ключнику бєрєстъскому Лєвку Боговитиновичу у Крємєнєцком повєтє на им2 Ходаки а Тєтєрєвъку в wсмидєс2т копах широких грошeи готовых, а коли бы Wлєхно Болбасович хотєл выкупити та2*9 им4н2 у Лєвона Боговитиновича, тогды Wлєхно Болбасович ни маєт ничим инымъ платити тых п[e]н[e]зєи Лєвку Боговитиновичу, толко готовыми п[e]н[e]зми. А што Лєвко Боговитиновичъ на тиє им4н2 вложит, люди wсадит и иными н4которыми р4чми наложит, то Wлєхно Болбасовичъ Лєвку Боговитиновичу маєт eго наклады поплатити, што добриє люди наидутъ. А коториє люди с тых имєнєи усхот2т за Лєвка Боговитиновича поити, то Wлєхно Болбасович тых людєи маєт пустити, ничим нє гамуючи. А коториє люди на тых им4н2х wстанутс2, за тиє люди Wлєхно маєт дати Лєвку Боговитиновичу по копє грошєи выходу с каждог[о] чоловєка. А при том был писар королєвъ Fєдъко Qнушєвичъ. А просил м2 Wлєхно Болбасовичъ, штобых 2 пєчат свою приложилъ к сєму листу, и 2 пєчат приложилъ к сєму листу, а Wлєхно тєж и свою пєчат приложилъ к сєму листу про твєрдостъ сєго листа. Писан в Луцку под л4тъ Божог[о] Нарожєн2 1000 и 400 л4т 97 мар[та] 1 д[e]нъ инъдикта 6*10. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 119–119 зв. До оригіналу була притиснена одна печатка. № 5 1541 р., березня 1. Вільно. – Великий князь литовський Сиґізмунд I наказує зем’янину Волинської землі Олександру Богдановичу Дзусі повернути зем’янину королеви Бони з Кременецького повіту Іванові Федоровичу Болбасу- Розтоцькому документи на маєтки Тетерівка і Ходаки, передані свого часу його батькові на збереження, або з’явитися на суд Жикгимwнт Б[о]жию м[и]л[остю] корол полскии, вєликии кн2з литовскии, рускии, прускии, жомотскии*11, мазовєцкии и иных. Зємєнину Волынскоє зємли Wлєксандру Богдановичу Дзус4. Жаловалъ намъ зємєнинъ королєвоє нашоє ee м[и]л[о]сти вєликоє кн2гини Боны повєту Крєм2нєцког[о] Иван Fєдорович Ростоцки Болбас w том, штож дєи нєбощикъ wтєц eг[о] Fєдор далъ листы свои в захованє нєбощику wтцу твоєму Богдану Дзус4, которыи иж дєи то єст листы на блискост єго на дв4 им4[н]2 на Ходаки а на Тєтєровку, гдєж дєи тыи листы посли wтца твоєг[о] в тєбє с2 зостали, 2кож дєи ты с тых листов и коп4и eму подавалъ и тых дєи листовъ eму на блискост eг[о] wтдати нє хочєшъ. Протож приказуємъ тобє, абы eси тиє листы eму на блиcкост eго wтдалъ. Єсли ж бы eси єму тых листов wтдати нє хотєл и ты бы пєрєд нами ку праву стал и в том с2 з нимъ росправил на тот рокъ, на которыи wнъ тєбє пєрєд нас позовєт симъ нашим листом, пак ли ж бы єси пєрєд нами стати ку праву и в том с2 з ним росправити нє хотєл, вєдаи пєвнє, иж пошлєм по тєбє дєцког[о] нашог[о] и кажєм тєбє пeрєд нами ку праву моцнє поставити. Писан у Вилни под л4т[о] Божeг[о] Нарожєн2 1541 м[e]с[e]ца мар[та] 6 дєнъ индик[та] 14. Горностаи. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 120. До оригіналу була притиснена одна печатка. № 6 1548 р., березня 18. Вільно. – Королева Бона наказує своєму кременецькому зем’янину Олександру Дзусичу повернути кременецькому зем’янину Іванові Болбасу документи, які батько останнього дав його батькові на збереження Бона, Божю м[и]л[остю] королєва полска2, вeлика2 кн2гини литовска2, руска2, пруска2, жомотска2*12, мазовєцка2 и иных. Зeмєнину нашому крeмєнєцкому Алєксандру Дзусичу.Жаловал нам зємєнин нашъ крєм2нєцкии Иван Болбас w том, штож дєи wтєц eг[о] нєбощик Fєдор дал wтцу своєму*13 нєбощику Дзусє в захованe к вeрнымъ рукам листы и твєрдости на имєн2 свои Тєтєровку а Ходаки, которых жє дєи листов ты вжє по смєрти wтца своєг[о] eму копии под пєчатю своєю подавал, а листов дєи самых головных за упоминанємъ єг[о] нє вєдати в которую причину вєрнути eму нє хочєшъ, а за тым дєи wнъ в нємалую шкоду приходитъ. Прото кгдыж будутъ тии листы wтцу своєму*14 в захованє даны, а ты по смєрти wтца своєг[о] маючи их в руках своих, и єму з них копии списаныи дал, приказуємъ тобє, абы eси w то з ним в болшии трудности нє заводил, а eму wныи листы єг[о] потрєбныи вєрнулъ и з нимъ в том добрє наложилъ, 2кобы wнъ по другоє w том намъ жаловати причины нє мєл. Єсли ж бы eси за сим росказанєм и писанєм нашимъ тог[о] нє вдєлал и тых листов eму вєрнути нє хотєл, вєдаи пєвнe, иж мы eго 2ко подданог[о] нашог[о] в том и справєдливости єг[о] нє wпустимъ. Писан у Вилъни под лєт[о] Бож[eго] Нарож[eн2] 1541*15 м[e]с[e]ца мар[та] 18 дєнъ индик[та] 14. Иванъ. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 118 зв.–119. До оригіналу була притиснена одна велика печатка. № 7 1550 р., лютого 9. Варшава. – Королева Бона наказує кременецькому старості Петрові Семашку дозволити зем’янину Кременецького повіту Іванові Болбасу-Розтоцькому, обраному за її згодою повітовим суддею, здійснювати судочинство Бона, Божю м[и]л[остю] королєва полска2, вєлика2 кн2гини литовска2, руска, пруска, жмутска, мазовєцка и иных. Старостє нашому крєм2нєцкому пану Пєтру Михаловичу Сємашку. Што которог[о] зємєнина тамошнeг[о] Ивана Болбаса Ростоцког[о] бывшы староста нашъ крєм2нєцкии пан Иван Богушєвичъ поспол з дворєнином н[а]шим Сєбєсти2ном Дыбовским с тамошними зєм2ны крємєнєцкими wбобрали и постановили тамъ у повєтє Крємєнєцкомъ судиeю быти на мєстцє нєбощика Сємєна Цаты, 2кож на wн час мы єсмо были на нєго зволили и тєпєрeчи звол2єм, ижбы wн там у повєтє Крєм2нєцкомъ судeю был потому, 2кос то по инших повєтєхъ тамошних заховываєт, до воли н[а]шоє господарскоє, и ты бы w том в4дал и справы судовыє водлуг тамошнєг[о] звычаю судити и справовати в замку тамошнимъ Крємєнєцкомъ дозволил, конєчно.Писан в Варшави под лєт[о] Бож[eго] Нарож[eн2] 1550 м[e]с[e]ца fєвъ[рал2] 9 дєн, индиктъ 8. Qнъ Маковєцкии. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, спр. 41, арк. 120 зв. До оригіналу була притиснена одна печатка. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >
