 Bohowityn h. Pelikan, w W. Ks. Litewskim i na Wołyniu. Protoplasta tego domu, Bohowityn, wymieniony jest pośród bojarów ruskich i litewskich, którzy poręczyli królowi Władysławowi Jagielle w 1431 r. za jeńców litewskich.Źródło: Bon. I 361 БОГОВИТИНОВИЧІ Рід започаткував пан Боговитин, який жив у першій половині XV ст. У поле зору дослідників він потрапляє 1431 р. як один із поручників за групу знатних литовців і русинів, унаслідок угоди між Польським коро лівством і Великим князівством Литовським про перемир'я звільнених королем Яґеллом із полону^ у 1437 р. джерела фіксують Боговитина в найближчому оточенні Свидригайла^. Під час існування на Волині окре мого князівства Свидригайла в межах Луцького й Володимирського повітів (1442—1452) засновник досліджуваного нами роду належав, оче видно, до табору прихильників центрального литовського уряду. У всякому разі, у відомих нам документах, що вийшли з канцелярії правителя цього політичного утворення, його імени немає. Від Казимира Ягайловича Боговитин дістав на Берестейщині маєтки Неплі, Козеради й Овза. Відповідні акти відомі з двох недатованих реґес- тових нотаток про них у третій Книзі записів Литовської метрики^. Цей шляхетський рід функціонував понад двісті років — з кінця першої третини XV до середини XVII ст.— і завдяки розгалуженості, заможності, матримо ніальним зв'язкам, посадам був добре відомий своїм сучасникам. ^ Codex epistolaris saeculi decimi quinti. Monumenta medii aevi historica.— Krakow, 1876.— T. 2, p. 1.— N 73. ^ Архив Юго-Западной России, издаваемьій временною комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Вольїнском генерал-губернаторе (далі— Архив ЮЗР).— К., 1886.— Ч. 7.— Т. 1: Актьі о заселении Юго-Западной России.—С. 6. Обґрунтування дати див.: Наїескі О. Ostatnie lata Swldrygietty і sprawa wolynska za Kazimierza Jagieilonczyka.— Krakow, 1915.— S. 287—288. ^ Lietuvos Metrika.— Vilnius, 1998.— Kn. 3 (1440—1498): Шга§утч knyga 3 / Parenge L. A n u z y t e i r A. B a l i u l i s.— P. 63 2. Геральдика та сфрагистика. шим геральдичним знаком. Він міг походити зі спеціального привілею на герби, виданого імператором Максиміліаном І (1493—1518). Про надання такого документа свідчить реєстр паперів одного з репрезентантів роду, складений 1576 p., у якому зазначено: [...] прикилси, што цсслр Л/Ідксими- АНІ^ НАДАЛ AOMY нашому гсрвьі, которис сут НА.иДЛ€ВАНЬІ в том Ж€ лнстс"^^ I Боговитин Родоначальник их, первый Боговитин, упоминается в 1431 году среди сторонников Великого князя Литовского Свидригайлы. Известны по крайней мере три его сына: Лев, Богуш и Пётр. потрапляє 1431 р. як один із поручників за групу знатних литовців і русинів, унаслідок угоди між Польським королівством і Великим князівством Литовським про перемир'я звільнених королем Яґеллом із полону ^у 1437 р. джерела фіксують Боговитина в найближчому оточенні Свидригайла^. Від Казимира Ягайловича Боговитин дістав на Берестейщині маєтки Неплі, Козеради й Овза. Відповідні акти відомі з двох недатованих реґестових нотаток про них у третій Книзі записів Литовської метрики^. Су-дячи З переліку посадових осіб, причетних до появи привілею на перші два поселення, він з'явився у межах від 1440 до 1452 р.'* Запис про лист на третє з поселень хронологічних ознак не має, але це надання відбулося, імовірно, десь у той самий час. 1513 р. один з онуків Боговитина виклопотав у Сиґізмунда І підтвердження на родові володіння. У цьому акті перераховано такі маєтки: Козеради і Неплі на Берестейщині, Душево під Новгородком та Шумсько, Кут, Кордишів, Горбівці, Загайці, Онишківці, Сураж і Валева, розташовані компактною групою у басейні р. Білії в Кременецькому повіті на Волині^. У листі відзначено, що вказаними маєтками рід володіє за привілеями Вітовта й Казимира. Усі вони становили, очевидно, спадщи ну діда або й давніших предків. ^ Codex epistolaris saeculi decimi quinti. Monumenta medii aevi historica.— Krakow,1876.— T. 2, p. 1.— N 73. ^ Архив Юго-Западной России, издаваемьій временною комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Вольїнском генерал-губернаторе (далі— Архив ЮЗР).— К., 1886.— Ч. 7.— Т. 1: Актьі о заселении Юго-Западной России.—С. 6. Обґрунтування дати див.: Наїескі О. Ostatnie lata Swldrygietty і sprawa wolynska za Kazimierza Jagieilonczyka.— Krakow, 1915.— S. 287—288. a.— Vilnius, 1998.— Kn. 3 (1440—1498): Шга§утч knyga 3 / Parenge L. A n u z y t e i r A. B a l i u l i s.— P. 6 ^ Wolff J. Senatorowie і dygnitarze Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego. 1386—1795.—Krakow, 1885.— S. 34, 72, 254. ^ Vitoldiana: Codex privilegiorum Vitoldi magni ducis Lithuaniae, 1385—1430 / Zebral і wyd. J. Ochmanski.— Warszawa; Poznan, 1986.— S. 76—77. II Лев Боговитинович Богуш Боговитинович Богуш Боговитинович від 1466 до 1487 р. кілька разів фіґурує у списках свідків приватно-правових актів, складених на Волині та під Кобрином і пов'язаних із князями Острозькими, Збаразькими, Санґуш-ковичами, Гольшанськими й Кобринськими^^. Далі майже на півтора десятиліття він зникає з поля зору, а за 1501 р. є знову відомості про нього, цього разу — з суперечки з одним із синів з приводу суми запису дружині, що доводилася дітям мачухою, у маєтку Козеради^^. Служ бову кар'єру цей із Боговитиновичів завершив королівським дворянином, у ролі якого фіґурує в 1487 р.^^Судячи з володінь дітей*, з маєтків роду, перерахованих у підтвердженні 1513 p., під час поділу отчини Богуш Боговитинович дістав частину Козерад на Берестейщині та Шумсько й Кут у Кременецькому повіті, а крім того, йому належало на Волині записане дочці село Теремне, що становило, мабуть, уже власне надбання^®. Перед згаданою жінкою невстановленого походження дружиною Богуша була невідома на ім'я сестра луцького городничого Петра Муша-тича, оскільки останній називає одного з його синів своїм „сестренцом роженьїм"^’. Archiwum k si^ t Lubartowiczow Sanguszk6w w Slawucie (далі — AS) / Wyd. nakladem wlaSciciela pod kier. Z. L. Radziminskiego przy wsp6ludziale P. Skobielskiego і В. Gorczaka.— Lwow, 1887.— T. 1: 1366—1506.— S. 61, 63, 76, 81—82, 139. Акти AM.— T. 1, B u n . 2: 1499—1507 rr.— C. 70. AS.— T. 1.— S. 139. * Див. про них далі у відповідних частинах тексту статті. Село Теремне подане в Литовській метриці в одному з реґестових записів „Книги данин Казимира" початку 40-х pp. XV ст. як поселення, яке належало раніше якомусь Ожоговичу, а тепер надається Проборщу Щулепі (Lietuvos Metrika.— Kn. 3.— P. 63). AS.— T. 1.— S. 132. Пётр Боговитинович Богдан Богушович фіґурує в листі 1496 р. про передачу йому братом батька Петром прав на село Турія, узяте в кременецьких повітників Тур'янських-Синковичів у сумі 12 кіп грошів [1], а далі ні про нього, ні про його нащадків ніде не згадано. 1. AS.— Т. 1.— S. 144—14 Ганна Боговитиновна
.... Боговитиновна
Актьі Литовской Метрики (далі — Актьі ЛМ) / Собр. Ф. И. Леонтовичем.— Варшава, 1896.— Т. 1, вьіп. 1: 1413—1498 гг.— С. 164; Pietkiewicz К. Wielkie Ksi^stwo Litewskie pod rz^dami Aleksandra Jagiellonczyka: Studia nad dziejami panstwa і spoleczenstwa na przelomie XV і XVI wieku.— Poznan, 1995.— S. 19—20. III Богдан Богушович Богдан Богушович фіґурує в листі 1496 р. про передачу йому братом батька Петром прав на село Турія, узяте в кременецьких повітників Тур'янських-Синковичів у сумі 12 кіп грошів [1], а далі ні про нього, ні про його нащадків ніде не згадано. 1. AS.— Т. 1.— S. 144—14 Василь Богушович Василь Богушович у 1505 р. служив господарським дворянином^^, 1522 р. разом із луцьким повітником Семеном Бабинським судився із зем'янами Івашенцевичами за маєтки Кам'яне, Мухоїдовичі, Іспачичі, Подсихи й Жерів, що становили якусь близькість їх обох^^, а в 1525 р. Спаський монастир і подвір'я в Кременці, що раніше були його власністю, великий князь передавав уже братові Івану^. Нащадків у Василя не було. Литовская Метрика.— Санкт-Петербург, 1903.— Т. 1.— Стб. 1039. ^ Описание документов и бумаг, хранящихся в Московском архиве министерства юстиции (далі — Описание документов и бумаг МАМЮ).— Москва, [б. р.].— Кн. 21.—С. 296.— № 482. Богуш-Михайло Богушович Михайло-Богуш, здебільшого відомий як Богуш [1], близько ЗО років провів при дворі, де дослужився до посади земського підскарбія. У першій згадці в джерелах — записі про відрядження влітку 1500 р. до подніпровських волостей для збору данини — він значиться писарем^, хоча відповідний уряд обійняв аж у 1504 p., а раніше був лише дяком^^; у 1509 р. кілька місяців виконував обов'язки земського підскарбія; з 1512 р. титулується господарським маршалком; у 1520 р. повторно посів крісло підскарбія, цього разу вже до кінця життя, залишаючись також писарем і маршалком^. Крім придворних, Богуш Богушович обіймав кілька місцевих урядів. Зокрема, 1506 р. він фіґурує у ролі троцького городничого^, у 1500—1506 pp.— пе-релайського, 1508 р.— жижморського, 1509—1518 pp.— довгівського, з 1518 р.— кам'янецького, з 1522 р.— слонімського намісника^. 12 листопада 1529 р. пан підскарбій склав у Слонімі тестамент, у якому розпорядився маєтками й заповів поховати його в Києво-Печерському монастирі^\ а наступного року померк. Дружиною Богуша була княжна Федора Санґушковичівна, дочка маршалка Волинської землі Андрія Санґушковича та невідомої на ім'я княжни Острозької^. Маючи від чоловіка доживоття на ігоидбаних ним на Підляшші маєтках Яблочно, Слав'ятичі й Довгобороди^ (у першому з поселень пані підскарбієва фундувала навіть монастир святого Онуфрія^), останні роки життя вона провела на Волині, де одна з дочок виділила матері „на вьіховане" замок Жуків і двір Ярославичі^. У Жукові 8 вересня 1565 р. Федора Санґушковичівна склала тестамент^. 24 лютого 1569 р. вона квитувала ще свого урядника за звіт про управління маєтком Ярославичі, а коли 13 липня квит вносився в Луцьку ґродську книгу, була вже покійною^. За результатами „попису" Литовського війська 1528 p., Богуш Богушович повинен був виставляти 78 вершників (64 з панами-радою та 14 із Волинською зем лею )Ч астина їх припадала, очевидно, на маєтки, що перебували в нього в заставі або доживотті. Володіння пана підскарбія були розташовані в Троцькому воєводстві, на Підляшші та Волині. У Троцькому воєводстві на початку кар'єри Богуша Богушовича великий литовський князь Олександр надав йому у Волкиницькому повіті двірець Нарвидишки із селами Юнишки й Войдишки й у 1503 р. підтвердив на вічність^, але Сиґізмунд І у 1510 р. відібрав цей маєток, а натомість дав у Слонімському повіті маєток Oзepницю^^. У Пунській волості 1505 р. Богуш Богушович дістав від Олексащша землю й людей над р. Німаном, а пізніше тут з'явився двір Пром'яз . У 1508 р. Сиґізмунд І надав у Троках двірець, відібраний у князя Михайла Глинського, а також двірець його слуги Матея в Пунському повіті^^ Деякий час у Слонімському повіті Богушу Богушовичу належав ще двірець Стецьківський, але його виміняно на маєток на Підляшші. Така ж доля спіткала й двірець у Троцькому повіті. На Підляшші в Івана Рязанця та його 35ггя Васька Дмитровича на згаданий Стецьківський двірець Богуш Богушович виміняв розташований у Нільському повіті маєток Топчикали^^, а в дяка Єська Івановича на двірець у Троцькому повіті — суміжні з ним села Кошелі й Вервечки^. На час складання тестаменту він мав тут також двір Орля, що був центром цього невеличкого комплексуй. У Берестейському повіті дворянин Урсул Волошин записав Боговитиновичу свій маєток Слов'ятичі^. З тестаменту відомі ще тут поселення Яблочно й Довгобороди, що теж були власними надбаннями^. У Мельницькому повіті в 1527 р. в Андрія і Яна Точинських було придбано маєток Сем'ятичі^. З тестаменту дружини пана підскарбія довідуємося, що в склад володінь іі чоловіка входило ще поселення Костеневичі^. На Волині Богушу Богушовичу належали такі володіння: село Кут^, отримане, очевидно, внаслідок поділу з братами отчини; маєток Свина-рин, записаний у 1506 р. братом матері Петром Мушатичем®, а в 1518 р. разом із успадкованими після дядька двома фільварками під Луцьком підтверджений великим литовським князeм®^ маєток Берестейце „с при-сслікКн", який дістався в 1512 р. за тестаментом удови віленського воєводи Миколая Радзивілла Федори-Зофії, дочки Івашка Рогатинського®^, що доводилася, мабуть, близькою родичкою; двір Жуково з присілками Білів, Новий Став і Гуменники, спочатку наданий Сиґізмундом І тимчасово, а в 1516 р. підтверджений на вічність із правом будувати замок і мати торг^; маєток Ярославичі із селами Підлісці й Городниця та двором Княгинино, отриманий від великого литовського князя в 1519 р. на вічність®^. Село Кут розташоване в Кременецькому повіті, Свинарин підпорядковувався і Володимирові, й Луцьку, а решта названих тут маєтків належала до Луцького повіту. На маєтках Яблочно й Костеневичі Богуш Богушович записав дружині 1 000 кіп грошів віна®^, на тому ж Яблочно, а також на маєтках Слав'ятичі й Довгобороди забезпечив їй доживоття, а решту своїх володінь поділив у тестаменті між дочками. У шлюбі з княжною Санґушковичівною Михайло-Богуш мав дочок Ганну, Федору й Уляну. Значно більша кількість суддів була задіяна у справі між державцею слонімським і кам’янецьким, паном Богушем Боговитиновичем і старо- стою луцьким князем Федором Михайловичем Чорторийським стосовно будівництва замку в урочищі Білеве Луцького повіту, яке нібито нале- жало першому (4 березня 1528 р.). Зі сторони Богуша виступили: князь Юрій Іванович Дубровицький, князь Василь Федорович Четвертинський, князь Іван Андрійович Полубенський, пан Боговитин Петрович, писар господарський, пан Михайло Васильович, пан Андрій Лозка і Федір Гулевич. Князя Ф. Чорторийського повинні були представляти маршалок господарський князь Андрій Михайлович Сангушко, підскарбій двірний пан Іван Андрійович, городничий троцький Петро Михайлович, намісник перелаіський Юхно Волчкович, зем’яни волинські Михайло Семашкович і Тихно Козинський. На них покладався обов’язок розв’язати суперечку «водле обычая права земскаго (мається на увазі Волинської землі. — Авт.)» [РНБ. — Ф. 293. — Оп. 1. — Ед. хр. 35. — Л. 1.]
1. Як Михайло-Богуш він фіґурує лише в тестаменті (Акти, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранние и изданние Археографической комиссией (далі —Акти ЮЗР).— Санкт-Петербург, 1863.— Т. 1: 1361—1598.— С. 75). * Lietuvos Metrika.— Vilnius, 1993.— Kn. 5 (1427—1506): иігар§утч knyga 5 / Parenge E. Banionis.— P. 295. ^ Pietkiewicz K. Wielkie Ksi^stwo Litewskie...— S. 19. Wolff J. Senatorowie і dygnitarze...— S. 185, 259—260 . AS.— Т. 1.— S. 132 ^ Wolff J. Senatorowie і dygnitarze...— S. 185, 259—260. Актьі ЮЗР.— Т. 1.— С. 75—77. ^ Wolff J. Senatorowie і dygnitarze...— S. 185. ^Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszk6w oraz innych potomk6w Lubarta-Fedora Olgerdowicza x. Ratnenskiego.— Lw6w, 1906.— T. 1.— S. 186—207; Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od konca cztemastego wieku.— Warszawa, 1895.— S. 428. У тексті про князів Пронських, оповідаючи про дітей Михайла-Богуша, Ю. Вольфф пише, що Ф. Санґушковичівна була матір'ю середньої і молодшої його дочок, а старша народилася у шлюбі з першою дружиною (див.: Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy...— S. 401), але акт, на який він посилається, не дає цьому твердженню жодної підстави (Российский государственньїй архив древних актов (далі — РГАДА), ф. 389, оп. 1, кн. 31, л. 5 об.— 8). ^ Акти ЮЗР.— Т. 1.— С. 75—77. ^ Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszkow...— Lw6w, 1906.— T. 1.— S. 206—207. * Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy...— S. 401, 428. ^Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszkow...— T. 1.— S. 200—206. Литовская Метрика.— Отд. 1, ч. 3.— Стб. 10, 183. ^ Там само.— 1910.— Отд. 1, ч. 1: Книги записей.— Т. 1.— Стб. 839. ^ Описание документов и бумаг МАМЮ.— Кн. 21.— С. 183.— № 506. “ Pietkiewicz К. Wielkie Ksiqstwo Utewskie...— S. 19—20. Описание документов и бумаг МАМЮ.— Кн. 21.— С. 168.— № 330; С. 170.— № 354. ^ Підтвердження 1512 р. (Там само.— С. 192.— № 624). ^ Підтвердження 1513 р. (Там само.— С. 192.— № 626); підтвердження 1516 р. на це і попереднє надбання див.: AS.— Т. 3.— S. 141—143. ^ Акти ЮЗР.— Т. 1.— С. 75—77. ^ Підтвердження 1516 р. (Описание документов и бумаг МАМЮ.— Кн. 21.— С. 223.— № 378J. “ Акти ЮЗР.— Т. 1.— С. 75—77. ^ Slownik geograficzny Kr61estwa Polskiego і innych kraJ6w slowianskich.— Warszawa, 1889.— T. 10.— S. 542. ^Radziminski Z. L. Monografia хх. Sanguszk6w...— Т. 1.— S. 202. ® У тестаменті згадуються данники Кутляни (Актьі ЮЗР.— Т. 1.— С. 75—77). “ a s .— Т. 1.— S. 131—132. Описание документов и бумаг МАМЮ.— Кн. 21.— С. 141.— № 470. ® РГАДА. ф. 389, оп. 1, кн. 22, л. 2 об.—3 об. ® AS / Wyd. przez в. Gorczaka.— Lw6w, 1890.— Т. 3: 1432—1534.— S. 147—148. ^ РГАДА, ф. 389, on. 1, кн. 22, л. 4—5. ®®Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszkow...— T. 1.— S. 202. Ян-Война Богушович Война Богушович у листі одного з двоюрідних братів, датованому 1540 p., названий Янoм-Boйнoю^^, а в решті джерел фіґурує тільки під другим із компонентів свого подвійного імени. Вперше він з'являється в „пописі" королівських дворян 1512 р.^^, а востаннє згадується в акті ревізії Кременецького замку 1545. Із запису в пом'янику Києво-Печерського монастиря довідуємося, що дружину Войни звали Євдокія^^, а походження її з'ясувати не вдалося. З дітей відомі сини Климент, Іван, Федір та дочка Богдана. Stecki T. J. Wotyn pod wzgldem statystycznym, historycznym і archeologicznym.—Lwіw, 1871.— Seria 2.— S. 447. Лист, датований 12 листопада 9 індикту, якому в даному випадку відповідає 1540 р. Видавець помилково його відніс до 1570 р.
Uetuvos Metrika.— Vilnius, 1995.— Kn. 8 (1499—1514): Шга§рутч knyga 8 / Parenge A. Baliulis, R. Firkovicius, D. Antanavicius.— P. 165. Rewizya zamk6w ziemi wotynskiej w polowie XVI wieku / Wyd. A. Jabtonow.ski / / ^r6dia dziejowe.— Warszawa, 1877.— T. 6.— S. 92, 94, 97. Голубев C. T. Древний помянник Киево-Печерской лаврьі (конца XV и начала XVI ст.) / / Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца.— К., 1892.— Кн. 6, отд. 3.— С. 63 Іван Богушович Богдана Богушовна Про Богдану відомо, що спочатку вийшла заміж за луцького повітника Ігната Дчусу®, на час „попису" Литовського війська 1528 р. була вже вдoвoю^^, а пізніше стала дружиною якогось Олексія Зінковича, разом з яким у 1537 р. відступає братові Івану згадане село Теремне^, отримане від батька замість посагу й виправи. Михайло Ігнатович Дчуса-Ляхівський прямо вказує, що його мати доводилася Іванові Богушовичу Боговитиновичу сестрою (LWA України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 6,арк. 32). Литовская Метрика.— Петроград, 1915.— Отд. 1, ч. 3: Книги публичньїх дел: Переписи войска Литовского.— Стб. 188. ^ АНБ НАН України, від. рукописів, ф. 91 (Родинно-маєтковий архів Радзимінських), оп. 1, спр. 61.1.4, с. 347 Боговитин Петрович Шумбарський был городничим и мостовничим Кременецким. Он упоминается в 1523 и 1538 годах. От него пошла волынская ветвь Боговитиновичей-Шумбарских. «Водлε статутy прав зεмскихъ» Боговитин Петрович Шумбарський з дружиною Софією записали зятю своєму Яну Богдановичу Загоровському маєтки Кокорєв та Динятин вартістю 500 кіп грошей та 40 золотих черлених замість приданого за дочкою Федорою в сумі 300 кіп грошей до того часу, поки їх не віддадуть (7 листопада 1538 р.)39 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі — AGAD). — Tz. ML. — Dz. X. — Sygn. 4787. — К. 1–2; Акти Волинського воєводства кінця XV–XVI cт. (із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві) / Підгот. до друку й автор. текст Андрія Блануци, Дмитра Ващука, Дмитра Вирського (лати- номовні документи). — К., 2014. — С. 101. .
Яків Петрович IV КОЛIНО Ганна Богушовна восени 1538 р. вийшь\а за сандомирсько-го воєводича Станіслава Точинського^, а восени 1565 р. була вже покійною, оскільки в згаданому тестаменті матері фіґурує її дочка — Катерина з Точинських, княгиня Слуцька^. Ганні, зокрема, він призначив підляські двори Сем'ятичі й Орля та дім у місті Вільно. [3]. Оскільки Ганна вийшла заміж за чужоземця, то згідно зі Статутом, замість нерухомости мала дістати від родичів її вартість готівкою. Призначені Сиґізмундом І комісари оцінили частку старшої Боговитинівни в 11 000 кіп грошів, та пані підскарбієва не змогла або не захотіла дати дочці й зятеві цю суму, внаслідок чого великий литовський князь наказав ув'язати їх у маєтки®^. Щоб таке вирішення справи про отчину Боговитинівни, яка набула у Великому князівстві Литовському дуже великого роз голосу®®, не викликало сумнівів щодо його легітимности, наприкінці 1546 р. на прохання Станіслава Точинського і його дружини Сиґізмунд Авґуст вилучив їхні маєтки з Мельницького повіту й підпорядкував Дрогицькому і тим самим поширив на них так зване підляське пpaвo®^. Після см ^ти подружжя Точинських Сем'ятичі успадкувала їхня дочка Катерина^ Wolff J. Senatorowie і dygnitarze...— S. 185, 259—260. Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszk6w...— T. 1.— S. 203. 3. Акти ЮЗР.— Т. 1.— C. 75—77. ^ РГАДА, ф. 389, on. 1, кн. 31, л. 6 об. “ Дюбавский М. К. Дитовско-русский сейм...— С. 274—280; Radziminski Z. L. Monografia хх. Sanguszkow...— Т. 1.— S. 187—191. Balinski М., Lip inski Т. Starozytna Polska pod wzgl^dem historycznym, jeograficz.nym і statystycznym.— Warszawa, 1844.— T. 2, cz. 2.— S. 1285, 1308. Balinski М., Lipinski Т. Starozytna Polska...-- Т. 2, cz. 2.— S. 1286. Федора Богушовна Федора десь у середині 1540-х pp. стала дружиною київського воєводи князя Семена Глібовича Пронського, котрий уже після шлюбу, внаслідок прийняття католицької віри дістав ім'я Фрідріх, і 1555 р. вона овдовіла; у червні 1559 р. вона була вже за гнєзнєнським каштеляном Миколаєм Требуховським, але в 1563 р. знов овдовіла; третім чоловіком середньої з Боговитинівен був хелминський підкоморій Міхал Дзялинський^^ Остання прижиттєва згадка про Федору, пов'язана із записом нею до Луцької ґродської книги листа синові на маєтки, датується серединою 1579 р.^ Федорі — розташований у Троцькому воєводстві замок Озерницю з дворами Близка й Пром'яз, [3]. Князь Пронський після одруження із середньою з Боговитинівен разом із дружиною оскаржив її матір перед великим литовським князем у несправедливості щодо дочок та затримці передачі маєтків і в квітні 1546 р. позвав на суд із вимогою показати батьків тестамент і виділити вказану в ньому частину спадщини^^ Восени того ж року воєвода, його дружина та наймолодша із сестер позивали вже Станіслава Точинського й Ганну Богушівну, звинувачуючи їх у тому, що взяли собі кращі маєтки. Внаслідок розгляду справи Сиґізмунд Авґуст залишив без змін визначений у тестаменті Богуша Богушовича поділ між його дочками, а щоб вирівняти частини, ухвалив маєтки, що перебували в доживотті вдови, після її смерти поділити лише між Федорою та Уляною. У частині спадщини пана підскарбія, призначеній удові, вирок фіксує ще одне поселення — містечко Ганне^, що з'явилося, мабуть, зусиллями вдови вже після його смерти. З листа свекра Уляни до брата її матері князя Федора Санґушковича, який датується січнем 1547 p., можна зрозуміти, що після виходу заміж наймолодшої з Богушівен конфлікт із пані підскарбієвою з приводу маєтків повторився^^, але в середині березня Іван Горностай уже писав, що Федора Санґушковичівна „им€ніл вольїнскии вси [...] по дочц€ свосй пл-НИ У л Ь А Н Є nO C TYnH A A "^^. Невдовзі внаслідок якоїсь невідомої нам угоди отримані Горностаями волинські маєтки опинилися в сім'ї Федори Богушівни, і під час перевірки в жовтні 1547 р. прав волинської знаті на землю документи на них пред'являв уже Фрідріх Пронський^^. У маєтку Берестейце, успадкованому Боговитиновичами після Рогатинських, у 1547 р. князь Пронський осадив місто^. Другий чоловік Федори Богушівни — Миколай Требуховський — 1559 р. роздобув для нього привілей на магдебурзьке право^ За станом на 1568 р. на ґрунті маєтку було вже п'ять поселень — місто Берестечко та присілки Острів, Ридків, Пляшева й Пляшівка Мала^®. На початку 1578 р. Федора Богушівна записала цей невеличкий комплекс своєму синові від першого шлюбу князю Олександрові Пронському^. У маєтку Жуків 1564 p., уже після смерти другого чоловіка, Федора Богушівна теж осадила місто^. Належне до нього село Білів, що територіально тяжіло до Клеванського маєтку князів Чарторийських, вона, очевидно, продала. За податковим реєстром 1570 p., це поселення, що мало вже статус містечка, перебувало в руках сусідів^^ На час продажу Олександром Пронським у 1595 р. Жуківського маєткового комплексу Адамові Ґорайському тут було аж дев'ять поселень: містечко Жуків та села Старий Жуків, Новосілки, Новий Став, Сухівці, Радохівка, Гуменники, Судрівці й Піджуків®^. У Свинаринському маєтку, за поборовим реєстром 1577 p., пані /\зялинська мала чотири села — Свинарин, Ревушки, Мочулки й Чернів^. Цей маєток теж залишився синові Олександру, оскільки в 1583 р. він платить за нього податок®^. Крім волинських маєтків, до рук Федори Богушівни згодом потрапили також батькові володіння в Берестейському повіті. Хоча згідно з вироком великого литовського князя 1546 p., у 1564 p., за кілька років до смерти, Федора Санґушковичівна відступила своє доживоття на підляські володіння чоловіка середній і молодшій дочкам®^, віно на них вона заповіла тільки Федорі®^. У 1597 р. ця частина спадщини Богуша Боговитиновича, де було вже 12 поселень (місто Слов'ятичі із селами Старі Слов'ятичі, Домачово, Кобилки, Яблочне й Лепловки та містечко Ганна із селами Довгобороди, Роликів, Гарси, Липників і Мошаків), залишалася цілісним комплексом®^ і перебувала, очевидно, в нащадків Федори Боїушівни, оскільки відомо, що в 1615 р. 11 внук князь Олександр Олександ рович Пронський про^в Слов'ятичі своїй сестрі по матері Ганні Лещинській з Радзимінських®. Крім отчини, Федора Богушівна мала й деякі власні надбання. На Волині, зокрема, за податковим реєстром 1577 p., у руках пані Дзялинської перебував маєток Жoбpин®^, який пізніше успадкував син. 1587 р. останній віддає в заставу частину в селах Жобрин, Докшин, Круги, Волька, Чорна й Чyдви^^. З інших документів довідуємося, що двір і село Жобрин з належними до нього присілками становили частину так званих Юршанських маєтків; 1595 р. їх відсудив Криштоф Монивид на Дорого-стаях, і 1596 р. вдова Олександра Пронського змушена була іх вiддaти^^ Другу частину тих же Юршанських маєтків становили двір і село Воротнево й половина села Романів, що на час спорядження реєстру 1577 р. теж були власністю пані Дзялинської^, а в 1595 р. їх відсудили в Гі нащадків®^. Уже в 1559 р. Федорі Богушівні належала частина села Cклeн^^. Згодом Гі успадкував син Олександр, який володів нею в 1585 p., а пізнше продав Янові Цимінському^. У Київському воєводстві в 1574 р. Федора Богушівна купила в Гліба Сапєги частину маєтку Гpeжaни^®, яка залишилася після неї нaщaдкaм^^. Відомо також, що в 1558 р. вона придбала маєток Рубишки^. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy...— S. 401—402. ^ Biblioteka Jagiellonska w Krarowie, teka 406 / 69, summariusz pod tytulem „Dokumenta". 3. Акти ЮЗР.— Т. 1.— C. 75—77. AS.-— Т. 4.— S. 443—444. ^ РГАДА, ф. 389, оп. 1, кн. 31, л. 5 об.—8. ” AS.— Т. 4.— S. 529—530. Там само.— S. 534—535. РГАДА, ф. 389, оп. 1, кн. 22, л. 1—5. Архив ЮЗР.— К., 1869.— Ч. 5: Акти о городах (1432—1798).— Т. 1.— С. 47. ^ Акти ЮЗР.— Санкт-Петербург, 1865.— Т. 2.— С. 151. ^ Biblioteka Jagiellonska w Krakowie, teka 406 / 69, summariusz pod tytulem „Dokumenta". ” Там само. ® Wolff J. Kniaziowie litewsko-niscy...— S. 402 “ Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszkow...— Lw6w, 1912—1913.— T. 2, cz. 2.— S. 123. ® Wykazy geograficzno-statystyczne...— S. 55. ®*Там само.— S. 125. Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszk6w...— T. 1.— S. 202, przyp. 1. *Там само.— S. 202. ^ Там само.— Т. 2, cz. 2.— S. 128. ® Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy...— S. 403. ® Wykazy geograficzno-statystyczne...— S. 55. Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszk6w...— T. 2, cz. 2.— S. 35. Там само.— S. 125-126. “ Wykazy geograficzno-statystyczne...— S. 55. ^ Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszk6w...— T. 2, cz. 2.— S. 125—126. ^ M. Требуховський розмежовує Склен із маєтками князя Романа СанГушка Звиняче й Голятин (див.: Там само.— Т. 2, cz. 1.— S. 133, 205—20 ^®Radziminski Z. L. Monografia хх. Sanguszkow...— Т. 2, cz. 2.— S. 126, 135, 153. У 1577 р. пані Дзялинська платила також податок за піманих із сіл Кутрів, Мерва, Порицко й Григоровичі, але на яких правах вони перебували в її руках, не зазначено. Руська (Волинська) Метрика: Регести документів Коронної канцелярії для україн ських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства). 1569—1673 / Упоряд. Г. Боряк та ін.— К., 2002.— С. 251. ^ V 1597 р. двір і село Грежани з містечком і волостю фігурують у заповіті дружини О. Пронського Федори Санґушківни (R а d z і m і п s к і Z. L. Monografia хх. Sangusz.kow...— Т. 2, cz. 2.— S. 130—131). * Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy...— S. 401. Уляна Богушовна Уляна в судовому листi великого литовського князя, датованому серединою листопада 1546 p., фігурує поряд із сестрами як „змовена" за сина надвірного маршалка й земського підскарбія Івана Горностая^, а в січні 1547 р. була вже за ним замужем^. Чоловік Уляни, як і свекор, мав ім'я Іван . Остання прижиттєва згадка про пані Горностаєву є у тестаменті її матері^. Уляні — волинські маєтки, за винятком данників у селі Кут, яких записав племінникові Федорові Войничу®®. " РГАДА, ф. 389, оп. 1, кн. 31, л. 8. ^ AS / Wyd. przez в. Gorczaka.— Lw6w, 1890.— Т. 4: 1535—1547.— S. 529—530. ^ Там само.— S. 534—535. ^ Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszkow...— T. 1.— S. 200—206. Акти ЮЗР.— Т. 1.— C. 75—77. Вацлав Михайлович Климент Войнич Боговитин Колесницький Климент Войнич, який трапляється у джерелах здебільшого лише під власним іменем та патронімом, 1547 р. постає в ролі одного із судадв у розгляді спору Сенют і Ярмолинських^^, за актом ревізії 1552 p., разом із братом Федором відповідає за одну з городень Кременецького зам ку і У квітні 1561 р. ще опікується неповнолітніми дітьми сестри Богдани^^, а в грудні того ж року старший із сестренців у зв'язку зі сн^тю дядька квитує за держання ним під час опіки маєтків його вдову^^. У деяких, пов'язаних із цією опікою, записах 1561 р. Климент фіґурує з то- поантропонімом Колесницький^^, утвореним від села Колесники, розташованого в Луцькому повіті на р. Горині, але як він придбав цей маєток, незрозуміло. Дружиною Климента Войнича була Катерина Дахнівна^^, дочка луцького повітника Дахна Васильовича, кременецького старости королеви Бони другої половини 30-х pp. XVI ст. Остання прижиттєва згадка про неї датується червнем 1571 р. ^ ЦДІА України у Києві, .— Ф. 22, оп. 1, кн. 7, арк. 61 зв.—62. Архив ЮЗР.— Ч. 7, т. 2.— С. 24. ЦДІА України у Києві, ф. 25, оп. 1, кн. 3, арк. 98 зв.—99 зв. Там само.— Арк. 261—261 зв. Там само.— Арк. 98 зв.—99 зв. ЦДІА України у Києві, ф. 25, оп. 1, кн. З, арк. 261—261 зв. Опись актовой книги Киевского центрального архива № 2045 / Сост. О. И. Левицкий.— К., 1889.— С. 28.— № 235. Іван Войнич Боговитин Федір Войнич Боговитин Козерадський
ЦДІАК України, ф. 28, оп. і, спр. 6, арк. 119 зв.—122 зв.; ф. 22, оп. і, спр. 14, арк. 953-956 зв. Богдана Войнич Боговитиноана
ЦДІА України у Києві, ф. 25, оп. 1, кн. 3, арк. 18 зв.—20; кн. 5, арк. 209 зв. Феодора Богушевна (1538)«Водлε статутy прав зεмскихъ» Боговитин Петрович Шумбарський з дружиною Софією записали зятю своєму Яну Богдановичу Загоровському маєтки Кокорєв та Динятин вартістю 500 кіп грошей та 40 золотих черлених замість приданого за дочкою Федорою в сумі 300 кіп грошей до того часу, поки їх не віддадуть (7 листопада 1538 р.) [Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі — AGAD). — Tz. ML. — Dz. X. — Sygn. 4787. — К. 1–2; Акти Волинського воєводства кінця XV–XVI cт. (із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві) / Підгот. до друку й автор. текст Андрія Блануци, Дмитра Ващука, Дмитра Вирського (лати-номовні документи). — К., 2014. — С. 101.] Чоловік: 1538, Ян Богданович Загоровский. Михайло Яковлевич V Адам Климентович Боговитин Козерадський Старший із Климентовичів у 1579 р. став кременецьким підкоморієм під час безкоролів'я після смерти Стефана Баторія був одним із каптурових судадв Волинського воєводства^у 1590 р. й 1596 pp. згадується як депутат трибуналу від Волинського воєводства^ 27 липня 1613 р. на уряд підкоморія, що звільнився унаслідок його смерти, було номіновано вже іншу особу. Дружиною Адама Климентовича спочатку була Барбара Семашківна, про яку є згадка за 1583 р.^^® Вдруге він одружився з княжною Марушою Козечанкою, але в 1594 р. її брати вже домагалися віддачі віна й посагу сестри, що померла, не залишивши нащадків. Уперше з титулом підкоморія фіґурує 8 червня 1579 р. у переліку свідків одного з актів (ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 7, арк. 64).
ЦДІАК України, ф. 26, оп. і, спр. 4, арк. 9 зв.-ю зв., спр. 8, арк. 282-286 зв. АНБ НАН України, від. рукописів, ф. 103 (Князі Сапєги), оп. 1, спр. 6293, арк. 90. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 8, арк. 40 зв.; АНБ НАН України, від. рукописів, ф. 103 (Князі Сапєги), оп. 1, спр. 6282, арк. 62—62 зв. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 22, арк. 2—3. Вопіескі А. Herbarz Polski.— Т. 1.— S. 363. ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 9, арк. 74—74 зв. Андрій Климентович VI Маруша Адамовна Боговитин Спадкоємицею Адама була єдина дочка Маруша. У 1614 р. вона фіґурує як дружина кременецького повітника Адама Човганського^^®, 1622 р. була вже вдовою^^®. Очевидно, їй тотожна Маруша Боговитинівна з Козерад Оборська, яка в 1629 р. платить податок за 21 дим у селах Луцького повіту Колесники, Вільгор, Черняхів та Угольці^. ЦДІА України у Києві.— Кн. 23, арк. 33—34 зв. АНБ НАН України, від. рукописів, ф. 91 (Родинно-маєтковий архів Радзимінських), оп. 1, спр. 218.V.3, арк. 10—12 зв. ^^Баранович О. І. Залюднення України перед Хмельниччиною. І: Волинське воєводство.— К., 1930.— С. 68. Михайло Боговитинович Шумбарський 27 лютого 1552 р. Михайло Боговитинович Шумбарський склав віновий запис своїй дружині Олені Олехновні Борзобагатій Красенській. 1 червня 1557 р. М.Б.Шумбарський склав дарчу на ім’я своєї дружини на суму 2000 кіп грошей [Поліщук В. Урядницький клан луцького старости князя Богуша Корецького. – Український археографічний щорічник, 2004 р., т. 8-9, с. 286, 287; Архив ЮЗР, ч. 8, т. 3, с. 28, № 12; с. 35, № 14]. 8 Боговитин Шумбарський Іван Богушович 1 шл. - NN 2 шл. - Ганна Коптівна ЦДІАК України, ф. 26, оп. і, спр. 2, арк. 757 зв.; АЮЗР. - Ч. І, т. І. - С. 36. 9 Боговитин Шумбарський Михайло Богушович 1 шл. - кн. Софія Рогатинська 2 шл. - кн. Федора Андріївна Санґушківна ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 6, арк. 164-165 зв. ю Боговитин Шумбар ський Михайло- Миколай Михайло вич 1 шл. - Єва Павловичівна 2 шл. - Ганна Ближинська 3 шл. - Марія Єрцовна ЦДІАК України, ф. 26, оп. і, спр. 5, арк. 181-187 . Боговипш Іван (дружина Варвара Харлезька). Рік написання: 1615. Віровизнання, православний. Місце поховання: Жидичинський монастир св. Миколая. Пожертви: відсутні. ЦЩАКУіфаїни: Ф. 25. . Он. 1. . Спр. 101. . Арк. 67 зв. . 69 зв., 12ІЗВ..124. 31. Боговитин Миколай. Рік написання: 1621. Віровизнання: православний. Місце поховання: братська церква в Луцьку. Пожертви: відсутні. На Луцьку братську церкву . 400 злотих. Памятники, изданные Киевскою комиссиею для раэбора древних актов. .Т. П..К, 1898. . С. 18.26. 32. Боговитин Ян (Янович). Рік написання: 1617. Віровизнання: римо-католик. Місце поховання: кафедральний костел в Луцьку. Пожертви: відсутні. ЦЩАКУіфаїни: Ф. 25. . On. 1. . Спр. 109. . Арк. 155 зв..158 зв. З 3 .Боговитин-Шумбарський Микола. Рік написання: 1600. Віровизнання: східний обряд. Місце поховання церква в Загайцях. Пожертви: відсутні. ЦЩАКУкраїни:Ф. 22.. On. 1.. Спр. 13, Арк.111.113. 34. Боговитинівна Анна. Рік написання: 1651. Віровизнання: східний обряд. Місце поховання, не встановлено. Пожертви: не встановлено. ЦЩАКУіфаїни: Ф. 25. . Оп.1. . Спр. 272. . Арк. 275.275 зв. 35. Боговитинівна Ірина-Парас- кева (чоловік Костянтин Ярмолин- ський). Рік написання: 1646. Віровизнання: православна. Місце поховання: Загаєцький монастир. Пожертви: 500 злотих призначає на сорокоуст до різних монастирів, 500 злотих роздати бідним, Загаєць- кому монастирю . 1 тис. злотих на церковні ризи, на скит 500 злотих, до Горохова 100 злотих, до Унева 100 злотих, на Луцьке братство . 200 злотих, на Кременецьке братство . 100 злотих, до Межигір.я . 300 злотих, до Почаєва . 300 злотих. Доручає сину звести шпиталі у Загайцях і Шумбарі. IP НБУВ, Ф. 231. . Спр. 54. . Арк.1.5. 36. Боговитинівна Маруша (дружина Адама Чаплича). Рік написання: 1618. Віровизнання: православна. Місце поховання: Жидичинський монастир. Пожертви: відсутні. ЦЩАКУкраїни: Ф. 26.. On. 1.. Сир. 23. . Арк. 276,276 зв. 37. Боговитинівна Маруша ?(чоловік Януш Оборський?). Рік написання: 1624. Віровизнання: православна. Місце поховання: Жидичинський монастир. Пожертви: на Колесницьку церкву . 100 злотих, на Вільгорську церкву. 100 злотих, на кляштор в Межирічі . 200 злотих. ЦЩАКУкраїни: Ф. 25.. Он. 1.. Спр. 139. .Арк. 180.182 зв. 38. Боговитинівна Meлетія. Рік написання: 1639. Віровизнання: православна (черниця). Місце поховання: братська церква в Луцьку або (у монастирі) в Корці. Пожертви: на церкву, в якій буде поховано її тіло, . 900 злотих. ЦЩАКУкраїни: Ф. 25.. On. 1.. Спр. 225. .Арк. 9зв..11зв. 39. Боговитинівна Феодора (чоловік Григорій Шостаківський). Рік написання: 1630. Віровизнання: східний обряд. Місце поховання: у церкві за обрядами східної грецької Церкви. Пожертви: на церкву, де буде поховано її тіло, жертвує 50 злотих. ЦЩАКУкраїни: Ф. 26.. Оп.1.. Спр. 36. . Арк. 725.727. Rodowód
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >
