Богдашевськi



БОГДАШЕВСЬКІ (Bohdaszewscy) – шляхетський рід герба Пилява, у XVІ–XVІІІ ст. землевласники Луцького повіту Волинського воєводства, Овруцького повіту Київського воєводства.
Родове гніздо – село Богдашів Луцького повіту Волинського воєводства (нині Здолбунівського району Рівненської області). Маєток цей лежав у межах доменіальних володінь князів Острозьких і їхніх спадкоємців. Відтак, немає нічого дивного у тому, що перший відомий Богдашевський – пан Сасин, який жив на початку XVI ст., і три покоління його нащадків служили спочатку князям на Острозі, а згодом Замойським.
Джерела:
Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 25, оп. 1, спр. 131, арк. 1216; спр. 200, арк. 260-262; спр. 264, арк. 1452 зв., 1453; Державний архів Житомирської області. – Ф. 146, оп. 1, спр. 913; Album studentów Akademii Zamojskiej 1595-1781 / Opracował Henryk Gmiterek. – Warszawa, 1994. – S. 129, 203.
Література:
Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. – Warszawa, 1904. – T. 1. – S. 269; Тесленко І. Клієнтела кн. Василя-Костянтина Острозького // Острозька академія XVI-XVII ст. Енциклопедія. 2-е видання, виправлене і доповнене. – Острог, 2011. – С. 151; Тесленко І. Двір князя Януша-Павла Острозького // Крізь століття. Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя. – Львів, 2012. – С. 438.


I генерація


Сасин

II генерація

Гришко Сасинович Богдашевський
Син Сасина Гришко обіймав уряд рівненського намісника в 1558 р., згодом цю ж функцію виконував онук засновника роду Андрій Богдашевський (зг. 1569-1570, 1581, 1588). 
Петрашко Сасинович.
В сусідньому Сатиївському маєтку кн. Острозьких в середині XVI ст. староствував інший представник сім’ї Петрашко Сасинович.

III генерація


Андрій Гришкович

IV генерація


Мацей Андрійович
Ян Андрійович
– королівський ротмістр, на початку XVII ст. учасник бойових дій в Інфлянтах, у 1621-1622 рр. коронний стражник.

V генерація


Стефан Мацейович 
З трьох синів Андрія Гришковича рід продовжив Мацей. Його діти в середині XVII ст. оберталися на дворі Замойських, тримали з їхньої руки в оренді Рівне, Александрію, Сарни з околицями. Стефан Мацейович і його племінник Ґабріель Миколайович – студенти Замойської академії. 
Миколай Мацейович
Влітку 1649 р. Миколай Мацейович у складі військ калуського старости Яна Замойського брав участь у Зборівській кампанії. 

VI генерація


Ґабріель Миколайович




У XVIII-ХІХ ст. на Волині жили нащадки Миколая Мацейовича, з яких Домінік Богдашевський у 1801 р. виконував обов’язки підкоморія Рівненського повіту.


 

Ян Богдащевський (Богдашовський) герба Пилява — нащадок давнього шляхетського роду, витоки яко­го сягають кінця XV — початку XVI ст. Богдашевські з діда-прадіда бу­ли ленниками князів Острозьких, а їхнє родове гніздо село Богдашів зна­ходилося в межах князівських володінь, у Рівненській волості (нині — село Здолбунівського району Рівненської області). У 1625 р. Анна-Алоїза з Острога, вдова віденського воєводи й литовського великого гетьмана Яна-Кароля Ходкевича, надала Яну Богдашевському в пожиттєве три­мання села Курмань і Гірки у Звягельській волості (нині — села Тернів­ка і Гірки Новоградволинського району Житомирської області). У записі відзначено, що пожалування є винагородою за „вірні і статечні служби", які Я. Богдашевський „naprzód godney pamięci x[iążę]tom ich m[iło]sciom 
Konstantemu у Ianuszowi Ostrogskim, braciey moiey, a potym mnie samey az do tego czasu chętliwie у szczyrze oddawał у oddawa". Через п’ять ро­ків Анна-Алоїза Ходкевич видала новий „привілей", за яким на згаданих селах записано суму 2 тисячі злотих, без повернення якої Я. Богдашевський і його нащадки не могли бути позбавлені цієї „держа­ви". Окрім цих сіл, Я. Богдашевський був власником двора в місті Звягель. Помер після 1649 р. (ЦДІА України у Києві, ф. 25, on. 1, спр. 142, арк. 218 зв.—219 зв.; спр. 262, арк. 446—447 зв.; ф. 26 (Луцький земський суд), on. 1, спр. 34, арк. 928—929; BZNO we Wrocławiu, dział rękopisów, N 3669/11, k. 345—346 v.; Rodzina...— T. I.— S. 269).

Села ж, стосовно яких посе-
сором у тарифі подимного названий С. Олтажевський, слід вважа-
ти замковим комплексом, а решту – належачою слугам-клієнтам, 
один з яких – М. Богдашевський – згодом (очевидно, в 1649 р.) 
згадується як рівненський староста, що свідчить про завершення 
оренди замкових сіл принаймні у 40-х рр.XVII ст., а його родич С. Богдашевський – як один з ревізорів Рівненської волості [Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів 
до наших днів / Л. Зашкільняк, М. Крикун. – Львів, 2002., 44; 
37, 7]. Прямо на посесорські – служебні та орендовані – маєтності 
Рівненської волості вказує інвентар 1620 р. Серед слуг-клієнтів в 
ньому згадується і М. Бодашевський [44, 161v.].

кн. Я.Замойський у 1643 р. здав у посесію Л.Богдашевському Рівненський “ключ”, а той передав містечко з навколишніми селами в оренду шляхтичам Яневським.



 Wojciech Bogdaszewski i syn jego Szymon układają się z Mroczkiem w grodzie czerskim 1765 r. Szymon, pisarz solny w Górze Kalwaryi, zeznał z żoną, Heleną z Potrykowskich, zapis dożywocia 1781 r. dzieci ich: Leonard, Antoni i Anna, wprowadzeni do Żerówka 1781 r. (Perp. Czers. 33, 34, 36 i 37). Stanisław, subdelegat grodzki czerski 1766 r. Inny Wojciech, syn Michała i Teresy z Łochowskich, wnuk Pawła, i Katarzyny z Wąsowskich, kwitował Szymona 1779 r., w którym mu sprzedał Żerówek. Tenże Wojciech zeznał z żoną, Petronelą z Łańcuchowskich, zapis dożywocia 1773 r. dzieci jego: Stanisław, żonaty z Bogumiłą z Fiałkowskich 1787 r. i Franciszka, żona Michała Krajewskiego, łowczyca łomżyńskiego, 1791 roku (Perp. Czers. 34, 36, 39; Debit. Czers. 4 f. 83 i DW. 107 f. 408). Sebastyan pokwitowany z sumy 1792 r. (DW. 109 f. 804). ¶ Na Litwie, w województwie mścisławskiem, spotykamy Bohdaszewskich. Czy to nie będzie ta sama rodzina? [Z tomu Uzupełnień, s. 220:] dodaj: Ambroży, viceregent grodzki włodzimierski 1790 r. (Kal.), syn Stanisława i Teresy Podhoreckiej, wnuk Michała i Teresy Łochowskiej, prawnuk Pawła i Katarzyny Wąsowskiej, zaślubił Kunegundę Czachorską, z której synowie: Manswet i Aleksander i tego ostatniego syn Walery, legitymowali się ze szlachectwa w gubernii wołyńskiej (Herb. hr. Uruskiego).

Comments