БЛИЖИНСЬКІ або БЛИЗИНСЬКІ гербу власний?, Корчак (Bliziński) – земянський рід, у XVІ ст. землевласники у Львівській землі та у Брацлавському повіті. Bliziński h. Korczak, ich gniazdem była ziemia chełmska, niektórzy przenieśli się później do woj. wołyńskiego. Podpisali z ziemią chełmską elekcję Stanisława Augusta 1764. Sprawowali urzędy ziemskie i grodzkie w pow. winnickim 1738 i krasnostawskim 1772/81. Zostali wylegitymowani ze szlachectwa w Królestwie 1844. Źródła: Bon. I 277; Urus. I 227. 1. На червоному полі три срібних вруба; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику з золотого корчака виникає срібний пес, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак).  Джерела: – Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 346.  Ближинський Юрій, земянин брацлавський: Печатка від 12.9.1644: Ян Ближинський Кременчук, за ревізією 1552 р. замку в Черкасах – центру прикордонного Черкаського староства Київського повіту Київського воєводства8, згаданий як уход місцевих міщан. Утім, із зростанням прибутковості уходів, на них усе частіше претендують старости, які здають їх в оренду «чужегородцям». Зокрема, про канівські уходи, «где Хорол речка у Псел упала», говориться 1552 р., що вони «там вси тепер на замок, але тепер пусты, половинники не ходят, а мещаном ходити там староста не дозволяет»9. Напевно, за посередністю старостинської адміністрації відбулася «приватизація» і Кременчуцького уходу. 14 квітня 1589 р. бачимо його вже в руках окремого власника – шляхтича з Київщини Яна (Івана) Ближинського (герба Корчак) 10. 18 березня 1595 р. він поступився своїми правами пожиттєвого-«доживотного» володіння на цей маєток 11 Я.Ближинський був живий ще у 1600 р., коли він судився зі шляхтичем Закжевським 12. 8 березня 1595 р. (акт підписаний на сеймі вальному в Кракові) Ближинський з дружиною поступився своїми правами пожиттєвого-«доживотного» володіння на уход Кременчик-Кременчук іншому васалу Вишневецьких — князю Михайлу Лику (з роду князів Оболенських, гілки чернігівських Ольговичів) та його не названій на ім’я дружині36. Запис, що князь М. Лико здавна ніс службу королівську «з немалым небезпеченством здровя своего и утратою маетности», можливо, натякає на його статус політемігранта (жертву московської опричнини). За королівським привілеєм від 14 квітня 1589 р. (даний у Варшаві, на сеймі вальному) бачимо маєтність вже в руках окремого власника — шляхтича з Київщини Яна (Івана) Ближинського (герба Корчак) та його дружини Федори Красниківни. Уход Кременчик Ближинський з дружиною отримав «в держание и уживание их спокойное доживотное зо всим на все — з озеры, з ловы рыбными, з запесочами, з езищами*, з бобровыми гоны, з ловы звериными и пташими, с пчол хованьем, и зо всими иными пожитки». Як бачимо, це класичний для Подніпров’я майновий комплекс. Ближинські і надалі приятелювали з князями Лика — за Михайла Семеновича Лика, онука згаданого М. Лика, вийшла заміж Маруша Ближинська (Див.: ЦДІАУкраїни. — Ф. 11. — Оп. 1. — Спр. 8. — Арк. 46–47, 425 зв.–427 зв.). 1630 р. М. Ближинська була вже вдовою із сином Матвієм — на ньому, ймовірно, і обірвалася лінія власників Кременчука з роду кн. Лико. 9. Архив ЮЗР. – Ч.VII, т.1. – C.103. 10. Руська (Волинська) Метрика. Регеcти документів … 1569-1673. – К., 2002. – С.434 (документ 25). 11. Руська (Волинська) Метрика. – С.450 (документ 166). 12. Boniecki A. Herbarz Polski. – T.І. – S.277. ІІ Олександр син Яна Ян син Яна Юрій син Яна Ближинський Костянтин. Рік написання. 1649. Віровизнання: римо-католик. Місце поховання: Ровенський костел. Пожертви: на Ровенський костел і шпиталь жертвує рухомі речі . без конкретизації. ЦЩАКУкраїни: Ф. 25.. Оп.1.. Спр. 262. .Арк. 126,127 зв. 27. Ближинський Олександр (дружина Христина Кузьмінська). Рік написання: 1628. Віровизнання: римо-католик. Місце поховання: не зазначено. Пожертви: на костел, де буде поховано його тіло, заповів 50 злотих. ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1.. Спр. 166. . Арк. 345.347 зв. У 1539 р. ко.роль на прохання Яна з Тарнова дарує Миколаєві Блізинському та його спадкоємцям “фортецю Тустань, а власне лише скелю у стрийських горах поблизу кордону з Угорщиною”. Вони зобо.в’язувалися “власним коштом і заходами цей замок на згаданій скелі обороняти, відновити, укріпити і підтримувати в належному стані” (“arcem seu fortalitium Tustan nuncupatur vel potius rupem tantum inter mentes in silvis Stryensibus versus Hungariam sitam... ipse autem Nicolaus Blizinski et eius Legitimi successores dictam arcem in praefata rupe construere ac munire et instaurare teneantur suo proprio sumpta et roboribus”)505. Невідомо, чи була фортеця Тустань відремонтована та укріплена, проте 1541 р. Блізинський продає село “Підгородці і фортецю Тустань” (“Padhoroczcze et fortalitium Thustany”)506 505 Czołowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi halickiej // Teka Konserwatorska. Rocznik Koła C. K. Konserwatorów Starożytnych Pomników Galicyi Wschodniej. – Lwów, 1892. – S. 121; Matricularum Regni Polonice summaria. – Varsovia, 1915, – S. 137. 506 Czołowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi halickiej. – S. 121; Matricularum Regni Polonice summaria. – Varsovia, 1915, – S. 137. Marek Bliziński, dziedzic 1589 r. Naniowa Wyższego, w powiecie stryjskim. W księgach grodu ostrzeszowskiego zapisane są wzmianki: „Florian Bliziński był pułkownikiem znaku hu.sarskiego, miał czterech synów i jedną córkę. Ludwik Bliziń- ski był wojskim Winnickim, miał trzech synów i trzy córki, to jest: Józefa, podporucznika kawalerii narodowej, Tadeusza, takoż podporucznika kaw. nar., Antoniego, ten księdzem Piarem (zachowuje ówczesną pisownię autor) prefektem szkół tychże w Łowiczu, córkę Teresę zaślubioną za Janem Łaskim, komornikiem Łukowskim Brygidę, sterilis, (bezżenną) Fran.ciszkę, która była za Wincentym Kuczyńskim, Anna zmó wiona z Andrzejewskim, komornikiem chełmskim. Antoni Bliziński, który jest wojskim mniejszym krasnostawskim, ma kilku synów i dwie córki, lecz jeszcze wszyscy minores“ , (małoletni), Józef Bliziński, sterilis, (bezżenny), Michał Bli.ziński, który miał za sobą Prażmowską, starościankę, o któ rych potomstwie niema wiadomości“ . Jan Bliziński procesuje się z Zakrzewskim 1600 r., a Aleksander z archimandrytą Mohiłą 1628 r. Anna, wdowa po Janie Zabokrzyckim, żona Samuela Pawłowskiego 1615 r. (Woł. I. f. 570, III. f. 267, V. B. f. 166). ¶ Antoni podpisał z ziemią chełmską elekcyę Stanisława Augusta; tenże Antoni 1772 r. skarbnik krasnostawski, następnie 1781 r. wojski mniejszy. Marcin, cześnik halicki, pokwitowany przez Wykowskich 1792 r. (DW. 108 f. 447). ¶ Augustyn, syn Tadeusza i Julianny Forestier, wnuk Ludwika, subdelegata grodzkiego winnickiego 1747 r., udowodnił pochodzenie swoje szlacheckie w Królestwie 1844 roku (A. b. Her.). [Z tomu Uzupełnień, s. 175:] dodajemy następujące szczegóły, z Teki B. W. Rummla: ¶ Józef Bliziński, nie żyjący 1718 r., z Agnieszki z Milanowskich, pozostawił syna Floryana, regenta ziemskiego chełmskiego 1718 r., mianowanego 1738 r. pierwszym wojskim winnickim. Z Felicyanny Borzymowskiej, córki Piotra, pozostawił synów: Ludwika i Antoniego, oraz córki: Anielę Zgierską, Annę, 1-o v. Antoniowę Andrzejowską, cześnikowę żytomierską, 2-o v. Mądrzycką i Teresę Feliksowę Turbińską, skarbnikowę smoleńską. Zeznali oni 1748 r. komplanacyę, dotyczącą dóbr ojczystych. (Zap. Gr. Chełms. 140 f. 1190). ¶ Ludwik, syn Floryana, subdelegat grodzki chełmski 1747 roku » tekst Herbarza, ożeniony z Anielą Lubieniecką, miał dwóch synów: Józefa, chorążego i Tadeusza, porucznika i kwatermistrza kawaleryi narodowej, którzy kwitowali 1792 r. Kaznowskich, z odbioru sumy, należnej im ze sprzedaży Rownego (Gr. Chełms.). W imieniu ciotek swoich potwierdził Tadeusz sprzedaż Rownego tegoż roku (Gr. Włodzim.). ¶ Tadeusz; ur. w Rownie 1757 r., z Julianny de Forestier, miał syna Augustyna Franciszka, ur. w Warszawie 1796 r. (metr. w kośc. Św. Jana), urzędnika w komisyi rządowej wojny, wylegitymowanego ze szlachectwa w Królestwie 1844 r., który zaślubił 1825 r. Maryannę Zakrzewską i z niej pozostawił: Józefa Franciszka, ur. 1827 r., Jana Augustyna, ur. 1830 r., Walerego Antoniego, ur. 1836 r., Klarę Maryannę, ur. 1831 r. i Stefanię, ur. 1835 r. (wszyscy w Warszawie). ¶ Antoni, młodszy syn Floryana, wojski krasnostawski » tekst Herbarza, kwitował 1792 roku Kaznowskiego z szacunku Rownego (Gr. Chełms.): Ożeniony 1-o v. z Maryanną z Orzęckich Załęską, 2-o v. z Joanną Dobraczyńską, z pierwszej żony miał syna Dezyderyusza, z drugiej - synów: Kajetana, Stanisława, Ignacego, Jana, Józefa, Feliksa i córki: Annę i Teklę, za Józefem Pocisk Dobrowolskim. Zawarli oni 1810 roku układ w aktach ziemskich włodzimierskich, dotyczący działu dóbr po ojcu pozostałych. Z nich: ¶ Dezyderyusz wprowadzony 1795 r. do dóbr Stawki i Owłoczyny, odziedziczonych po ojcu (Zs. Włodzim.), ożeniony z Joanną z Wydżgów, pozostawił syna, Dionizego Antoniego, ur. w Stawkach 1794 r. (metr. w Lubomli), podsędka powiatu włodzimierskiego 1828 r., żonatego z Maryanną Dobraczyńską, z której synowie: Kajetan, ur. 1826 r., Karol, ur. 1827 r. w Żmuczu (metr. w Mielniku) i Adam, ur. 1833 r. (metr. w Kisielinie), oraz córka Anna Karolina, ur. 1831 r. w Twerdyniach (metr. w Kisielinie). ¶ Stanisław, ożeniony z Karoliną Dobraczyńską, pozostawił syna Mikołaja Ignacego Antoniego, ur. w Podryżach 1834 r. (metr. w Hulewiczowie). ¶ Jan, żonaty z Teklą Garlińską, miał dwóch synów: Jana Maksymiliana, ur. w Radziechowie 1832 roku (metr. w Lubomli) i Jana Wandalina. ¶ Potomkom Antoniego przyznano szlachectwo w gubernii wołyńskiej 1835 roku. ¶ Marcin i syn jego Szymon, Blizińscy, procesowali 1795 r. Joannę z Dobraczyńskich, wdowę po Antonim, o dobra Wityniec (Akta sąd. pow. Łuck.). ¶ Marek Bliziński, dziedzic 1589 r. Naniowa Wyższego, w powiecie stryjskim, a N., dziedzic 1578 r. Derzowa, w powiecie żydaczowskim (Paw.). Rodowód
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >
