Білинські

Biliński h. Łodzia, z tego samego Bilina w powiecie samborskim, co Bilińscy herbu Sas; używali przydomku Taras. Udowodnili swoje pochodzenie szlacheckie 1782 r. w sądzie grodzkim halickim, 1844 r. w Wydziale Stanów we Lwowie.

ŹródłoBon. I 265.

Biliński h. Sas, v. Bieliński, z Bilina w powiecie samborskim; posiadali tę wieś w 1589.
Dom licznie rozrodzony, gdyż 206 Bilińskich udowodniło pochodzenie szlacheckie w b. województwie ruskim 1782 r., a 140 po 1800 r. w Wydziale Stanów we Lwowie. Nieliczni wylegitymowali się w Królestwie Polskim 1855.  Dla rozróżnienia nosili różne przydomki, jak: Grodź, Grodziewicz, Hero, Jaroszewicz, Kaczkienowicz, Hur, Mielesiewicz Gedz i Wołczak, Mielkowicz Fedyniak, Paszko i Szafran, Słotyło i Słotyło Wanda, Słotyłowicz i Tarasowicz. 
Bilińscy byli właścicielami m. in. Nowosiółek w ziemi lwowskiej, którą to wieś ustąpili Korytkom w 1771.
Podpisali z woj. ruskim elekcję Augusta II. Niektórzy z Bilińskich są wymieniani jako Bielińscy. 

ŹródłoBon. I 265-266.

БІЛИНСЬКІ h. Сас

Перший відомий власник Білини – Васько – учасник шляхетського зібрання 1427 р. Можливо його сучасником був Миколай Слотило. У 1617 р. Павло Білинський Слотило від імені родини облятував у перемишльських земських актах вивід шляхетства, учиненого їхнім далеким предком Миколаєм Слотилом з Жукова у 1449 р. Характерно, що обидва мали різні герби, жоден з яких не був Сасом.
З перервою у кілька десят років власники Білини Великою з’являються знову у 1479 р. Цього разу це були брати Іван і Мартин, які позичили Михнові Корнелівському 30 угорських флоринів . З початку 16 ст. документальні згадки про Білинських у перемишльських актах стають регулярними . Рід, ймовірно, виводиться з кількох родин, а не від одного предка.

Джерела:
Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.)

Про ще один рід - Білинських - існує думка, що він «бере свій початок з XIII століття, за часів Данила Галицького від Драго-Саксів».12 Згодом цей рід став дуже розгалуженим, з численними придомками. У 1782 році 206 Білинських доводять своє шляхетське походження в Руському воє­водстві Речі Посполитої, а скільки їх мешкало на той час в інших воєвод­ствах? Є відомими Білинські трьох гербів. Родовим гніздом Сасів-Білинських визнається с. Білина Самбірського повіту. Зиновія Служинська і Ко­стянтин Білинський, припускаючи, що «першим місцем поселення і роз­ширення роду було Прикарпаття», відносять життя їх протопласти до «часів князя Данила Галицького або Лева». Серед названих ними придомків Білинських, що цікаво, є Тарасович.13 Про Юноша - Білинських ма­ємо відомості з «Rоdzіnу» С. Уруського. Перша подана згадка стосується часів короля Александра Ягелончика, який 1505 року видав привілей Федьку Білинському на три осади в його родовому селі Білинки в Русь­кому воєводстві.14 Таким чином, родовим гніздом Юноша - Білинських є с. Білинки. Є.-С. Дунін - Борковський подає відомості про Лодзів - Білинських, які фіксуються в 1782 році у Руському воєводстві. Дуже цінною є згадка про їх придомок - Тарас. Серед придомків Сасів-Білинських та­кож подається й придомок Тарасович.15 Усі ці роди – Саси-, Юноші- та Лодзі-Білинські - напевно походять від одного протопласти, який осів у селах Білин і Білинки аж за часів короля Ягайла. Це твердження ми зробили, спираючись на копію привілею, подану до Київського дворянсько­го депутатського зібрання на початку XIX ст. Тарасами-Білинськими г. Сас, мешканцями Липовецького повіту. Пізніше цей привілей був пода­ний до дворянської родовідної книги в скороченому описі:

Привилегия данная 1432г. генваря 18 дня королем польским Владиславом Ягеллою дворянину Йвану Тарасу и его наследникам на пожалованные ему за военные услуги имение прозываемое Билин и Билинки со всеми к оным принадлежностямп. Полями, Лугами, Лесами и прочим, которая того же года, месяца и числа в Пржемысльском городском суде явлена и из оного в Выписи выдана. (Привілей даний 1432 р. січня 18 дня королем польським Влади­славом Ягеллою дворянинові Іванові Тарасу та його спадкоємцям на подаро­вані йому за військові заслуги маєток названий Білин і Білинки з усім до ньо­го належним. Полями, Луками, Лісами та ін.. що того ж року, місяця й числа в Пржемисльському міському суді поданий і з нього у Виписці виданий).16

Як виходить з цього привілею, шляхтич Іван Тарас є протопластою: Білинських герба Сас із Білина та Білинки: Білинських герба Юноша, бо родовим гніздом останніх є Білинка; Білинських герба Лодзя, бо їх придомком є Тарас. Цікаво також, що Саси-Білинські мали не тільки придомок Тарасович, але й Тарас. Та разом з цим бачимо, що рід Білинських за­початкований набагато пізніше часу вигасання роду короля Данила.
12. Служинська 3. Білинський К. Походження роду Білинських // Служинська З. Рід Білинських.-Львів: «Арсенал». 1998.- С. 221.
13. Там само.-С. 222.
14. Uruskі S., Коsіnskі А., Wlodаrskі А. Rоdzіnа. Неrbаrzszlасhtу роlskіеj. – Wаrszаwa. - 1904.-Т. І.-S. 186.
15. Dunіn-Воrkоwskі J.-S. hr. Sріsnаzwіskszlасhtу роlskіеj. - Wаrszаwa: "Jasenszуk".1997.-S.502.
16. ЦДІАК України.ф. 481. оп. І.спр. 14. арк. 224 зв.
Comments