Білецькі (Луцький пов.)

БІЛЕЦЬКІ (БИЛЕЦЬКІ) - Від села Більча у Луцькому повіті, 
За реєстром 1629 р. 2 особи мають 1 дим у Луцькому та 64 дими в Крем’янецькому повітах.



Олексій
кременез 1566 р. по 15.08.1566 р. 
(втратив уряд через 
походження з Великого 
князівства Литовського 
і недавнє набуття 
власності в Кременецькому
повіті)кременецький ГРОДСЬКІ СУДДя (1569— бл. 1579 р.). 
У 1564 р. великий князь литовський пожалував маєтностями шляхтичів у Кременецькому та Вінницькому повітах. Зокрема в першому господар своїм привілеєм надав Олексію Білецькому маєток Молодків на ленному праві, який шляхтичі Григорій та Перфа Івановичі Василевські, тримаючи до господарської ласки, йому продали109. 109 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 38. — Л. 445–446. Цей
самий документ уже як підтвердження внесено до книги записів ЛМ
№ 41 (10 березня 1564 р., Варшава, підтвердження Сиґізмунда ІІ Авґус-
та кременецькому підстарості Олексію Білецькому на куплений ним у
кременецьких зем’ян Григорія і Перфа Івановичів Василевських за 
135 кіп литовських грошів маєток Молодків на ленному праві (див.: Там
же. — Ед. хр. 41. — Л. 377 об.–378 об.)

Билецький Станіслав.
Рік написання: 1623.
Віровизнання: східний обряд
(гіпотетично).
Місце поховання: не зазначено.
Пожертви: Рухомі речі роздати
по убогих церквах.
ЦЦІАК України: Ф. 25. . Он. 1. .
Спр. 139. .Арк. 779,780 зв.

Известно о существовании нескольких древних дворянских родах этой фамилии шляхетского происхождения, которые были внесены дворянским депутатским собранием в VI часть дворянских родословных книг юго-западных губерний Российской империи[1].
В Черниговской губернии выходцы из Королевства Польскогои Великого княжества Литовского стали появляться приблизительно в начале-середине XVII века. Среди них был и Демьян Белецкий вместе с сыном Иваном Демьяновичем. Внук последнего, Пётр Иванович Белецкий, с 1724 по 1733 год, служил отчизне в чине полкового сотника и первым стал прозываться Белецкий-Носенко[1].
В империи Габсбургов род Белецских подтвердил своё шляхетское происхождение в королевстве Галиции и Лодомерии.[2].
Роды Белецких и Белецких-Носенко были записаны дворянским депутатским собранием в VI часть дворянской родословной книги Черниговской губернии России, однако, Герольдия Правительствующего Сената отказалась утвердить их в древнем (столбовом) дворянстве[1]села Більча у Луцькому повіті, яким у 1648 р. володіє Марина Білецька24.


Маріанна Білецька
~ Григорій Андрійович Чечель
Діти: Яков, Олена.

 Белецький Юрій (дружина .
Маруша Митківна).
Рік написання: 1648.
Віровизнання: православний.
Місце поховання. Малевська
церква в маєтності Романа Загоров-
ського.
Пожертви: пожертву на храм
доручає дати своїй дружині.
ЦЩАКУкраїни: Ф. 25.. On. 1..
Спр. 262. . Арк. 305.307зв.


Упоминается Ян Кароль из Белки Белецкий, который взял в жены Катерину. Катерина является дочерью Тихно (Тимофея) Жищевского, второго сына Василия Жищевского.
Ян Кароль Белецкий занимал титул Burgrabia Grodzki в Луцке.


БІЛЕЦЬКІ-НОСЕНКИ – козац.-старшинський, згодом дворянський рід, що походив від правобереж. шляхтича Івана Білецького (р. н. невід. – перед 1665). Іван був одружений з сестрою прилуцького полкового писаря Семена Раковича Анастасією (р. н. невід. – 1721), яка після його смерті вдруге вийшла заміж – за прилуцького полк. (1708–14) і генерального суддю (1714–15) Івана Яремовича Носа. Нащадки від шлюбу Анастасії з Білецьким приєднали до свого прізвища родове ім'я вітчима та стали зватися Б.-Н. Пасерб Івана Носа – Іван Іванович Б.-Н. (р. н. невід. – 1709) посідав уряд сотника сребрянського (1680), онук – Петро Іванович (р. н. невід. – 1734) – прилуцького полкового хорунжого (1709, 1720–24), прилуцького полкового сотника (1724–33) та прилуцького наказного полк. (1728–29), правнук – Никифор Петрович (р. н. невід. – 1761) – прилуцького полкового осавула (1738–61). З цього роду походить і відомий педагог, етнограф та письменник Павло Петрович Білецький-Носенко (1774–1856).

Рід. Б.-Н. внесений до 2-х ч. Родовідних книг Полтав. та Черніг. губерній.

Томазов В.В.
дата публікації: 2003 р.
5) Билецький Станіслав 1603 р. підписав у Любліні заяву в Сенат, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві.
Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120.

6) Билецький Януш 1603 р. на з’їзді волинської шляхти в Любліні разом з іншими його учасниками підписав заяву на ім’я короля та Сенату, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві.

Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120.

Білецький Іван Се­менович
1 шл. - Настася ДахнівнатГулевичівна Перекальська
2 шл. - Марія Климівна Лешницька
ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 18, арк. 404 ЗВ.-405; ф. 26, оп. і, спр. 7, арк. 717 зв.; спр. 20, арк. 61-62 зв., 576-577 зв.

Comments