БІЛЕЦЬКІ (БИЛЕЦЬКІ) - Від села Більча у Луцькому повіті, За реєстром 1629 р. 2 особи мають 1 дим у Луцькому та 64 дими в Крем’янецькому повітах. Олексій кременез 1566 р. по 15.08.1566 р. (втратив уряд через походження з Великого князівства Литовського і недавнє набуття власності в Кременецькому повіті)кременецький ГРОДСЬКІ СУДДя (1569— бл. 1579 р.). У 1564 р. великий князь литовський пожалував маєтностями шляхтичів у Кременецькому та Вінницькому повітах. Зокрема в першому господар своїм привілеєм надав Олексію Білецькому маєток Молодків на ленному праві, який шляхтичі Григорій та Перфа Івановичі Василевські, тримаючи до господарської ласки, йому продали109. 109 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 38. — Л. 445–446. Цей самий документ уже як підтвердження внесено до книги записів ЛМ № 41 (10 березня 1564 р., Варшава, підтвердження Сиґізмунда ІІ Авґус- та кременецькому підстарості Олексію Білецькому на куплений ним у кременецьких зем’ян Григорія і Перфа Івановичів Василевських за 135 кіп литовських грошів маєток Молодків на ленному праві (див.: Там же. — Ед. хр. 41. — Л. 377 об.–378 об.) Билецький Станіслав. Рік написання: 1623. Віровизнання: східний обряд (гіпотетично). Місце поховання: не зазначено. Пожертви: Рухомі речі роздати по убогих церквах. ЦЦІАК України: Ф. 25. . Он. 1. . Спр. 139. .Арк. 779,780 зв. Известно о существовании нескольких древних дворянских родах этой фамилии шляхетского происхождения, которые были внесены дворянским депутатским собранием в VI часть дворянских родословных книг юго-западных губерний Российской империи[1]. В Черниговской губернии выходцы из Королевства Польскогои Великого княжества Литовского стали появляться приблизительно в начале-середине XVII века. Среди них был и Демьян Белецкий вместе с сыном Иваном Демьяновичем. Внук последнего, Пётр Иванович Белецкий, с 1724 по 1733 год, служил отчизне в чине полкового сотника и первым стал прозываться Белецкий-Носенко[1]. В империи Габсбургов род Белецских подтвердил своё шляхетское происхождение в королевстве Галиции и Лодомерии.[2]. Роды Белецких и Белецких-Носенко были записаны дворянским депутатским собранием в VI часть дворянской родословной книги Черниговской губернии России, однако, Герольдия Правительствующего Сената отказалась утвердить их в древнем (столбовом) дворянстве[1]села Більча у Луцькому повіті, яким у 1648 р. володіє Марина Білецька24. Маріанна Білецька
Белецький Юрій (дружина . Маруша Митківна). Рік написання: 1648. Віровизнання: православний. Місце поховання. Малевська церква в маєтності Романа Загоров- ського. Пожертви: пожертву на храм доручає дати своїй дружині. ЦЩАКУкраїни: Ф. 25.. On. 1.. Спр. 262. . Арк. 305.307зв. Упоминается Ян Кароль из Белки Белецкий, который взял в жены Катерину. Катерина является дочерью Тихно (Тимофея) Жищевского, второго сына Василия Жищевского. Ян Кароль Белецкий занимал титул Burgrabia Grodzki в Луцке. БІЛЕЦЬКІ-НОСЕНКИ – козац.-старшинський, згодом дворянський рід, що походив від правобереж. шляхтича Івана Білецького (р. н. невід. – перед 1665). Іван був одружений з сестрою прилуцького полкового писаря Семена Раковича Анастасією (р. н. невід. – 1721), яка після його смерті вдруге вийшла заміж – за прилуцького полк. (1708–14) і генерального суддю (1714–15) Івана Яремовича Носа. Нащадки від шлюбу Анастасії з Білецьким приєднали до свого прізвища родове ім'я вітчима та стали зватися Б.-Н. Пасерб Івана Носа – Іван Іванович Б.-Н. (р. н. невід. – 1709) посідав уряд сотника сребрянського (1680), онук – Петро Іванович (р. н. невід. – 1734) – прилуцького полкового хорунжого (1709, 1720–24), прилуцького полкового сотника (1724–33) та прилуцького наказного полк. (1728–29), правнук – Никифор Петрович (р. н. невід. – 1761) – прилуцького полкового осавула (1738–61). З цього роду походить і відомий педагог, етнограф та письменник Павло Петрович Білецький-Носенко (1774–1856). Рід. Б.-Н. внесений до 2-х ч. Родовідних книг Полтав. та Черніг. губерній. Томазов В.В. дата публікації: 2003 р. 5) Билецький Станіслав 1603 р. підписав у Любліні заяву в Сенат, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві. Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120. 6) Билецький Януш 1603 р. на з’їзді волинської шляхти в Любліні разом з іншими його учасниками підписав заяву на ім’я короля та Сенату, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві. Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120. Білецький Іван Семенович 1 шл. - Настася ДахнівнатГулевичівна Перекальська 2 шл. - Марія Климівна Лешницька ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 18, арк. 404 ЗВ.-405; ф. 26, оп. і, спр. 7, арк. 717 зв.; спр. 20, арк. 61-62 зв., 576-577 зв. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >