 БІЛЧИНСЬКІ Родове гніздо – село Билчин Кременецького повіту Волинського воєводства (в Острозькій волості кн. Острозьких, нині Більчин Ізяславського району Хмельницької області). За родовою легендою, походили зі Смоленської землі. Після того, як вона опинилася в складі Великого князівства Московського, втратили свої володіння. На початку XVI ст. Іван Сметанка († після 1522) отримав від кн. К.І. Острозького село Билчин на умовах служби. Відтак, його нащадки іменувалися Билчинськими, з кінця XVI ст. Сметанковичами-Билчинськими. Нащадків чоловічої статі залишили Ієв та Василь. Рід існував ще на середину XVII ст. Література: Тесленко І. Хто є хто в імперії «старого» князя. «Острозька шляхта» // Соціум. Альманах соціальної історії. – Київ, 2008. – Вип. 8. – С. 125, 133; Тесленко І. Шляхетська нерухома власність у «нижньому» острозькому замку («пригородку») наприкінці XVI – на початку XVII ст. // Студії і матеріали з історії Волині. 2009 / Редактор випуску Володимир Собчук. – Кременець, 2009. – С. 201-202. I генерація Іван Сметанко († після 1522) За родовою легендою, походили зі Смоленської землі. Після того, як вона опинилася в складі Великого князівства Московського, втратили свої володіння. На початку XVI ст. Іван Сметанка († після 1522) отримав від кн. К.І. Острозького село Билчин на умовах служби. Відтак, його нащадки іменувалися Билчинськими, з кінця XVI ст. Сметанковичами-Билчинськими. ∞ кн. Марина Білогородська ІІ генерація Андрій Іванович Білчинський († після 1575), острозький сінничий ∞ Степанида Батковська ІІІ генерація Ганна Андрійовна Сметанковна Білчинська Михайло Андрійович Сметанкович-Білчинський Ієв Андрійович Сметанкович-Білчинський На даний момент неможливо відповісти на питання, як часто острозька корогва брала участь у військових кампаніях – таких, наприклад, як операція 1593 р., в якій люди київського воєводи зійшлися в битві з козаками Криштофа Косинського під П’яткою, де було «в потребе насмерть забито» зем’янина Василя Білчинського, а його рідного брата Ієва смертельно поранено [ЦДІАУК. Ф. 22, оп. 1, спр. 17, арк. 131 зв. – 132]. Федір Андрійович Сметанкович-Білчинський Василь Андрійович Сметанкович-Білчинський († І.1593) отримав смертельне поранення у битві з козаками Криштофа Косинського під П’яткою і помер у січні 1593 р. Станом на 1609 вдова В. Білчинського (походила з роду Лудвиських) вже кілька літ була дружиною Семена Мировицького - іншого острозького зем’янина і посесора с. Білчин. 1621 один з її синів посідав дім в Острозі на Загродді (частина Я. Острозького) [ Описи Острожчини... - С. 297]. Двір Білчинського в пригородкѵ згадується в поділі Острога 1603 За цим документом, ділянка опинилася в частині О. Острозького (який за цим актом мав успадкувати пд.-сх. Острожчину із с. Білчин [ЦДІАК України, ф. 22, оп. 1, спр. 17, арк. 143 зв. (1609: ідеться про 1570-ті рр., коли жив Андрій Білчипський5*); Поділ 1603. - С. 7953, 84м, 9 ∞ ....... ........ Лудвиська (2° брак - Степан Мировицький) Петро Андрійович Сметанкович-Білчинський (1592, 1612) – всі слуги кн. Острозьких. Петро Сметанкович-Билчинський († після 1612) виконував обов’язки дубенського (1592-1598) і здетельського (1602-1605) намісника кн. В.-К. Острозького. За свідченням Петра Андрійовича Білчинського, колишнього лубенського старости і одного з найближчих слуг В.-К. Острозького, дім у пригородку належав його батькові, «который и тепер вдова братовая моя п[а]ни Василевая Былчинская и братаничи мое не в обычай жадного подданс-тва, але для приязду [...] своего мают» (1609). коли в 1595 р. острозький зем’янин Петро Білчинський, поранений слугами кременецького повітника Адама Єловича-Букоємського, позвав останнього до суду, той не без іронії заявив, що визнає свою провину, але просить «о информацыю», чи має платити штраф за поранення шляхтича, а чи за простолюдина23, бо знає, «иж Былчин не ест его властьный, с которог[о] се он зовет, толко маетност… его м[и]л[ости] п[а]на воеводы киевског[о]»24. Ображений Білчинський, на час розгляду справи – дубенський староста, відпарирував: «што поведаеть, иж тая маетност, с которое ся зову Былчинским, ест его м[и]л[ости] п[а]на воеводы киевског[о], теды так есть, одно ж то давно дано за учтивые послуги продъков моихъ… не естем властным Былчинским, толко ж з маетности зовучи, але естем с продков своих шляхтич старожитный Сметанкович»25. Аби в майбутньому таких проблем більше не виникало, дубенський староста почав називати себе Сметанковичем-Білчинським, а слідом за ним (у деяких випадках навіть раніше) до аналогічного «запобіжного заходу» вдалася трохи не вся острозька шляхта. Відтак, Лебедські стали Немирами-Лебедськими, Новоселецькі – Чечелями-Новоселецькими, Патрикійовичі Радогоські – Сенютами-Радогоськими, а Деревенецькі, Долотецькі, Хорівські та Цурківські, пригадавши своє спільне походження, почали іменуватися Промчейками. 23 Порівн. 11 та 12 розділи Литовського Статуту 1566 р. («О кгвалтех и о головщызнах шляхецких» та «О головщызнах и навезках людей посполитих»), див. Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса, 2003. Т. 2 [Статут Великого князівства Литовського 1566 року]. С. 168–186. 24 ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 62, арк. 199. 25 Там само ІV генерація Стефан Ієвлевич Миколай Василійович 1 ∞ N Билчинський 2 ∞ - Григорій Сосницький ЦДІАК України, ф. 22, оп. і, спр. 14, арк. 554 ЗВ.-556. Згадується 26 березня 1592 р. проведення у Луцьку потребного суду, в якому засідали: лентвійт Дахно Гораїнович, бурмистр Зенко Никонович, райці Матвій Труше- вич, Іван Дубницький, Михайло Билчинський, сім лавників (не названих по- іменно) та писар Ярош Суєтич176.ЦДІАК України, спр. 47, арк. 2/266 Билчинська Вощана (чоловік. Гурин Русинович-Берестецький). Рік написання: 1612. Віровизнання: православна. Місце поховання: церква Різдва Христового у Берестечку. Пожертви: на Берестецьку церкву . атласову матерію для виготовлення риз. ЦЩАКУкраїни: Ф. 26.. On. 1.. Спр. 21. . Арк. 478,479 зв. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >