БЕРЕЖНИЦЬКІ гербу Сас (Berezniccy) – земянський рід, у XVI–XVII ст. землевласники у Перемишльській землі. Бережницькі належать до кількох родів, що виводили себе з галицько-волинської епохи. Підставою для цього була грамота від 2 травня 1299 року, котрою Лев Данилович, галицький князь, дарував надвірному священику Костю село Бережницю. 12 січня 1550 р. Сигізмунд І на прохання протопопа Інгата підтверджує князівську грамоту . Власне в тексті підтверджувального привілею вона дійшла до нас. Вказана грамота належить до найбільш невдалих фальсифікатів. Її неавтентичність практично ніким не заперечувалася. Насправді Бережницькі з’являються доволі пізно. Зокрема, 28 липня 1545 р. Перемишльський владика Лаврентій Терлецький продав Якиму, бережницькому попу, свою частку у Баранецькій Волі за 520 червоних злотих . В цьому записі Яким названий небожем перемишлььского владики, можливо Бережницькі справді виокремилися від Терлецьких. Bereznicki h. Sas, v. Bereźnicki, rozrodzona rodzina, z Bereznicy na Rusi Czerwonej, gdzie dziedziczą w 1580. Liczni Berezniccy zamieszkiwali woj. ruskie, przybierając różne przydomki: Abramowicz, Ganat, Humenowicz, Hulesza, Kupryniak i Myszka. Szlachta w większości zagrodowa, poza Bereznicą posiadali m. in. Olizarów, o który procesują się w 1614, Poniatowo w woj. lubelskim 1843. W XVI i XVII w. są na Wołyniu, w pow. łuckim. Z woj. ruskim podpisali elekcję Augusta II w 1697. Kilkudziesięciu z nich, począwszy od 1782, udowodniło szlachectwo w Galicji, w ziemi halickiej, inni zaś w ziemi przemyskiej w 1782. Jedna gałąź tej rodziny osiedliła się w Wielkopolsce, w pow. wschowskim. Ci wylegitymowali się ze szlachectwa w Królestwie 1843. Byli też w woj. wileńskim Berezniccy tego herbu. Zostali wylegitymowani w Cesarstwie w 1840 i zapisani do ksiąg szlachty gub. kowieńskiej. Źródła: Bon. I 167; Urus. I 139. Bereznicki h. Sas. TEODOR Bereznicki (ok. 1810-po 1861), s. Bazylego, otrzymał przyznanie szlachectwa w Cesarstwie 1861 r. z synami, Bazylim i Grzegorzem i zapisani zostali do ksiąg szlachty gub. kijowskiej. Źródło: Urus. I 139. Джерела: Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: 1645 р. Єрий Бережницький протестував проти Якуба Подскарського, який чинив шкоди в с. Олізарові, де дружина Бережницького Полонія Станіславівна Олізаровська «шєстнадцатую часш маєть»70. 70 Там само, ф. 25, оп. і, спр. 243, арк. 101 Бережницький Юрій. Рік написання: 1653. Віровизнання: православний. Місце поховання: церква в Оліза- рові.Пожертви: Підтверджує своє надання Олізарівській церкві 2 волок поля, дарує храму 40 злотих на літургію, на братську церкву в Луцьку жертвує 100 злотих, Звиняцькій церкві на молитву за душу брата . 15 злотих, на Луцький братський шпиталь . 30 злотих та 2 маци житнього борошна, на руський шпиталь у Горохові . 5 злотих та мацу житнього борошна. ЦДІАК України: Ф. 25..On. 1. . Спр. 273. . Арк. 180 зв..185 зв. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >
