Бережецькi



БЕРЕЖЕЦЬКІ герб ? Косцеша, ? Правдич (пол.Bereżecki h. Kościesza, vel Bereziecki, Berezecki) – земянський рід Волинського воєводства. Родове прізвище походить від назви села Бережці (тепер Великі Бережці) в Кременецького повіті, где дідичали у 1525 р. Також дідичі Савчиць та Почаєва, які втратили, віддавши їх під заставу Гойським, останні не повернули ці маєтки.
Wylegitymowani w Cesarstwie i zapisani do ksiąg szlachty gub. wołyńskiej 1835, 1847 i 1853.


Matiasz Berezecki (arch. Czołowskiego)
1.1. Tomiła Berezecka + ? Butowicz (moze Aleksander Butowicz?)
1.1.1. Helena Butowicz; sprzedała dobra w pow. owruckim Teodorowi Woroniczowi za 60 000 złp 2 sierpnia 1641 w Zytomierzu + Andrzej Sokołowski (jego brat Wojciech Sokołowski)
1.2. córki Berezeckie

Василь Богданович Гостський у першій чверті XVI ст. набув у Кременецькому повіті від Кудина і Юська Бережецьких Почаїв. На вічність він придбав, очевидно, тільки третину цього маєтку, а решту взяв під заставу певної суми грошей, оскільки зем’яни Бережецькі не раз нагадували потім його синові й невістці, правда, безрезультатно, щоб ті взяли свої гроші й повернули маєток. Уперше про Почаїв як про володіння Василя Богдановича, одного з синів колишнього луцького ключника, йдеться в листі великого князя кременецькому намісникові Якубу Монтовтовичу, виданому 20 травня 1527 р., про заборону стягувати мито під час ярмарку, що збирався тут на день Успіння Пречистої (15 серпня)168. Крім поселення Почаїв, маєток включав, мабуть, і сусіднє село Савчичі. Як володіння Гост- ських уперше це поселення згадується в акті ревізії Кременецького замку 1545 р.169, але відоме воно з кінця першої половини XV ст.170, причому в найдавніших джерелах фігурує разом із селом Почаїв.
168 Левицкий В. K вопросу о времени основания Почасвской лаврьі... - С. 96.
169 Rewizya zamków ziemi wołyńskiej... - S. 94,97.
170.  Згадка 1442 p. (див.: ЛНБ НАНУ ім. В. Стефаника, від. рукописів. - Ф. 91, спр. 410.1.4, Radzimiński Z. L. Słowo o namiestnikach rusko-litewskich i marszałkach wołyńskiej ziemi, wywołań Wolffa «Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Ks. Litewskiego», poprzedzone i zakończone uwagami i uzupelnieniami do niej. - Kraków, 1885. - S. 17-18, przyp. 2; Halecki O. Ostatnie lata Swidrygiełły... 1451 p. (див.: Литовская Метрика. - Отд. 1. - Ч. 1: Книги записей. - СПб., 1910. - Т. 1. - Стб. 59, те саме  Lietuvos Metrika. - Yilnius: Żara, 1998. - Kn. nr. 3 (1440-1498): Użraśymą knyga 3 / Paren A. Baliulis. - P. 42.


 1. Бережецькі

Авраам, Іван, Григорій, Андрій — дідичі Бережців у 1583 році
Лаврентій — київський ловчий у 1594 році
Андрій, Хома та Василь Бережецькі подають позов Ганні Козинській-Гойській за неповернення закладених маєтків Почаїв, Савичі і Комарівка
Андрій та його дружина Маріанна Хорошко судяться за маєток Холопичі у 1603 році


2. Некрашевичи Бережецькі

Некрашевичи- Бережецькі

Брати Фалелій, Сава та Матис Некрашевичі Бережецькі: Хвалилей (Фалелій) Некрашевич у 1569 році склав присягу вірності Короні після підписання Люблінської унії, дружина Ганна Ледоховська.

Бережецький Некрашевич Іван
1 шл. - Федора Лосятинська
2 шл. - Гелена Бранська
ЦДІАК України, ф. 22, оп. і,
спр. 14,арк. 699 зв-702.


Антоній Некрас Бережецький у 1738 році має справу з паном Цешковським.

Лев і Миколай Бережецькі, звинувачуючи Францишка Халецького у вбивстві їх брата Вавринця Бережецького, яке той вчинив за змовою зі своєю матір’ю Галшкою Францишківною з Фальчевських, дружиною вбитого, так опи-сують дії нападника: «Голову поганским а бесурменским обычаем утял, опаливши, псом выкинулъ, а тело у мих уложивши, у ставу почапецком под плав затопил».  ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 52, арк. 58–62.

Гораїни-Бережецькі Редагувати
Брати Лаврин Гораїн Бережецький, Грицько та Яцко Бережецькі і сини Яцка - зем'яни кременецького повіту у 1564 році, власники частини Бережців.
В наступних поколіннях важко визначити належність Бережецьких до того, чи іншого роду:

Параска Бережецька — дружина Опанаса Микитовича Лешницького, власниця частини Бережців у 1596 році
Настасія зі своїм чоловіком Теофілом Молітором та Маруша з чоловіком Ярошем Телецьким отримали від опікунів спадковий маєток в Бережцях у 1604 році. Теофіл Молітор - відомий социніанський проповідник і викладач в социніанській школі в Гощі, яку заснували Гойські, в судових справах з Бережецькими виступав на одному боці з Ганною Козинською-Гойською.
Микола Бережецький одружений з Федорою Лосятинською, дочкою Івана Лосятинського, згадується у 1615 році


устилузьким урядником Миколи
Лисаковського у 1577 р.  Іван Бережецький38,

Прокіп Григорович Бережецький
У 1584 р. Прокіп Григорович Бережецький
позичив у своєї дружини Катерини Павлівни
Шпаковської 200 кіп грошей, «которыt jна
з учтивоt выслуги своtt з дому их млстии зо-
шлоє кнtгини Миколаtвоt Збаражскоє, ста-
ростиноє крtмянtцкоє, кнtгини Ганны
Дtспутовны и вtлможных кнжtн Марины,
Алtксандры и Фtдоры, дочок зошлого год-
ноє памtти кнжати Романа Санкгушка,
воtводы браславского, мeла»45. У 1586 р. Ян
Жоравницький скаржився у суді, що у його
відсутності на маєток Жабче відбувся зброй-
ний напад, під час якого «братанку мою ро-
жоную, которая въ мtнt въ jпtцt tстъ, панну
Александру Михаиловну Жоравницкую,
подкоморянку луцкую, и при нtи другую
сtстрычну мою, панну Ганъну Прокоповну
Бtрtжtцкого, з ыншими панънами служtб-
ными и зъ бtлыми головами … оныхъ па-
нtнъ и чtлядь бtлую пошарпали и похва-
тали»46. Як бачимо, тут, окрім челяді, йдеть-
ся про служебниць шляхетського похо-
дження, причому за текстом можна думати,
що Ганна Прокопівна Бережецька, попри
близькі родинні стосунки як з самим Яном
Жоравницьким, так і з Олександрою Ми-
хайлівною Жоравницькою була при ній на
правах служебниці.
Протягом багатьох років Прокіп Григорович Бережницький перебував на службі «в домy их мл кнжат Санкгушковъ» («з молодости лtт моих, почонши tщtjт нtбожчика кнжати Ярослава Санкгушка»). Вислуживши у них маєток Мислін
і маючи в ньому свій власний «двор», він
також має своїх власних слуг і челядь, долю
яких залишає на вирішення своєї дружини:
«шо ся дотычtтъ заплаты слугамъ и чtляди
дворнои и jтправы, кого бы юж нt трtба
ховати, пущаю то на бачtня жоны моtt»53
45 Там само.  Ф. 26, оп. 1, спр. 4, арк. 566. 
46 Там само.  Ф. 25, оп. 1, спр. 35, арк. 1093; АЮЗР.  Ч. I.  Т. I.  С. 223227.
53 ЦДІАК України.  Ф. 26, оп. 1, спр. 8, арк. 1417 зв. 54 Там само.





Бережецька Богуміла (+1648)
Рік написання: 1648. Віровизнання: римо-католичка. Місце поховання: костел у
Горохові. Пожертви: на Горохівський костел . 50 злотих, на різні костели в Луцьку . 30 злотих. Крім того, її
чоловік . поки житиме . має щороку давати на костели 20 злотих щорічно на молитву за її душу.
ЦЩАКУкраїни: Ф. 25.. Oil 1.. Спр. 262. . Арк. 32,33.
Дружина Войтеха Гурського.

Бережецький Іван
 (дружини:Федора Лосятинська та Гелена Бранська).
Рік написання: 1605. Віровизнання: східний обряд. Місце поховання: церква в Бережцях.
Пожертви: відсутні. ЦДТАК України: Ф. 22.. Оп. 1.. Спр. 14..Арк. 700.
Бережецький Феодосій,
чернець Пересопницького монастиря. Рік написання: 1612. Віровизнання: східний обряд.
Місце поховання: не зазначено. Пожертви: на храм Різдва Богородиці в Пересопницькому
монастирі . 10 кіп лит. грошей, архімандриту Пересопницького монастиря о. Никону . 1 копа лит. грошей,
священику мирському о. Івану . 1 копа лит. грошей, священноіноку о. Єзекілю . 1 копа лит. грошей, свя-
щеноіноку о. Ісаї . 1 копа лит. грошей, архімандриту о. Леонтію . 24 лит. грошей, іноку Герману . 1
злотий, іноку Протасу . 1 злотий,іноку Манасії . 1 злотий, понамарю Феську . 1 злотий, ключнику
Грицьку. 1 злотий, кухарю Луці .1 злотий, "хлопцям церковним" по1 злотому. Крім того, дарує
монастирю своє власне срібло, а також срібло, яке має в заставі від Адама
Чаплича. Останній після його викупу має віддати гроші монастирю.
АЮЗР. . Ч. 1. . Т. VI. . К.,1883. . С. 403.405.
Бережницький Юрій.
Рік написання: 1653. Віровизнання: православний.
Місце поховання: церква в Олізарові.Пожертви: Підтверджує своє надання Олізарівській церкві 2 волок
поля, дарує храму 40 злотих на літургію, на братську церкву в Луцьку жертвує 100 злотих, Звиняцькій
церкві на молитву за душу брата .15 злотих, на Луцький братський шпиталь . 30 злотих та 2 маци
житнього борошна, на руський шпиталь у Горохові . 5 злотих та
мацу житнього борошна. ЦДІАК України: Ф. 25..On. 1. . Спр. 273. . Арк. 180 зв..185 зв.


1573 р. недорослий Васко Григорович Бережецький з метою опанувати «науку писати» перебував на службі у Юхна Новоселицького.


У Кременецькому повіті Ярофій Гостський успадкував села Почаїв і Савчичі.
Зем’яни Бережецькі, в яких його батько придбав ці поселення, починаючи з 30-х рр. XVI ст., намагалися повернути їх назад185, але, переконавшись у безрезультатності своїх зусиль, одна з гілок цього роду за додаткову винагороду відмовилася згодом від своїх домагань; у 1550 р. відповідну угоду було укладено з Івашком Матвійовичем Бережецьким186, а в 1556 р. своїх прав зреклися двоюрідні сестри останнього Олена й Настасія Михнівни та їхні чоловіки Іван Демидецький і Некраш Городницький187. 23 травня 1557 р. пан Гостський розмежував Почаївський маєток із ґрунтами Лосятинського маєтку зем’ян Ісерницьких190.
185 ЛНБ НАНУ ім. В. Стефаника, від. рукописів.  Ф. 91, спр. 140.I.2, арк. 23.
186 ЦДІАК України.  Ф. 21, оп. 1, кн. 2, арк. 1111 зв. Запис про розмежування володінь зберігся фрагментарно, але з того, що межею визнається р. Кімнатка, випливає, що тут ідеться про розмежування маєтків Почаїв і Савчичі та села Бережці.
187 ЦДІАК України.  Ф. 22, оп.  1, кн. 13, арк. 688689.
190 Теодорович Н. И. Декрет короля Стефана Батория по тяжбе владелицы Почаева и части Бережцов Анны Тихоновны Гойской с Иваном Некрашевичем-Бережецким и его братьями, владельцами другой части Бережцов, от 20 ноября 1585 года, а также разграничение Почаевского имения от Бережецкого 17 ноября 1592 года и от Лосятинского имения 22 сентября 1594 года (К истории Почаевской лавры) // Волынские епархиальные ведомости: Часть официальная.  1896.  С. 956958. Лист дійшов до нас у складі декрету кременецького підкоморія від 22 вересня 1594 р. у справі між Ісерницькими та вдовою Ярофія, копія якого на польській мові зберігалася в архіві Почаївської лаври.1

Лев і Миколай Бережецькі, звинувачуючи Францишка Халецького у вбивстві їх брата Вавринця Бережецького, яке той вчинив за змовою зі своєю матір'ю Галшкою Францишківною з Фальчевських, дружиною вбитого, так описують дії нападника: «Голову поганским а бесурменским обычаем утял, опаливши, псом выкинулъ, а тело у мих уложивши, у ставу почапецком под плав затопил» ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 52, арк 58-62. Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 54, арк. 287-289..




За реєстром 1629 р. 2 сім’ї мають 26 димів
у селі Бережці Крем’янецького повіту.

Галшка з Фальчевських Вавринця Бережецького, київська ловчина (30 січня 1602 р.): заповіла 100 золотих «законником светого Доминика до Луцка, где теж в братстве их насветший Панны
Марии вписана была», про отримання яких пріор «квитовал» 18 липня 1603 року [5, спр. 19, арк. 237 зв.; 4, спр. 65, арк. 497].
4. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАК України). – ф. 25, оп. 1. 
5. ЦДІАК України. – ф. 26, оп. 1

Бережецький Прокіп Семенович (? – 1619 – 1671 – ?) – шляхтич з старовинного волинського, а потім канівського роду Некрашевичів–Бережецьких, православний (його родич Федір Бережецький був 
протопопом київським). З жовтня 1648 р. маємо звістку, що в «городе Нежине урядник, козачей атаман, запороского гетмана Хмельницкого племянник, Прокоп Бережицкий» [2,Т.2,с.78]. Семен Бережецький козакував у Кальницькому полку в Бабинській сотні (1649). Не виключено, що це батько Прокопа. 1649 р. він як полковник і його брат Григорій були в Чигирині. Мабуть, був наказним полковником чигиринським і відповідно сотником чигиринським. У реєстрі 1649 р. він серед визначного 
товариства, що не мало урядів, мешканець чигиринський[1,с.27]. Активно підтримували Бережецькі молодого Хмельницького. Крім двоюрідного брата молодого гетьмана Прокопа козацьким полковником був Федір Бережецький (мабуть, наказний чигиринський ?). З Іркліївщини до Переяслава перейшов і став полковим писарем переяславським Михайло.

Бережецький, який в 1649 р. зафіксований як Мисько Бережецький в Кропивненському полку. Вперше згадується як наказний полковник чигиринський в березні 1662 р. В наступному після обрання Петра Дорошенка 
генеральним осавулом (навесні 1663 р.) змінив його на чигиринському полковництві. В травні 1664 р. був послом Тетері до короля. Його на пол-
ковництві чигиринському в цьому році змінив Федір Коробка. За гетьмана 
Дорошенка знову став полковником чигиринським (? – 1666.02. – ?). 
Обраний послом на варшавський сейм, на який і прибули 28 квітня 1666 р. 
На полковництві у 1667 р. замість нього уже був Городничий Яцько. Став 
генеральним суддею (1671.02), мабуть, обраний на корсунській раді (1672), 
як противник Ханенка. В листі від 22 лютого 1671 р. до короля дякував 
за грамоту козацькому війську з наданням його давніх прав. В 1674 р. від 
Дорошенка їздив на Січ. Обозний генеральний (1676). Після капітуляції 
Дорошенка залишився жити в Чигирині. 

Бережецький Аврам 1 шл. - NN
2 шл. - Галшка Хмелецька
ЦДІАК України, ф. 22, оп. і,
спр. 14, арк. 430 ЗВ.-432



Бережецька Раїна
 1 шл. - Юхно Оранський
2 шл. - Матей Вольський
ЦДІАК України, ф. 27, оп. і, спр. 7а, арк. 285-285 зв.; спр. ю, арк. 119 зв

 У вересні 1564 р. шляхтич Фарлей Некрашевич-Бережецький звернувся до лентвійта із скаргою на міщанина Занка і його жінку, які нібито вкрали у шляхтича шматок дорогої тканини.

Бережецький Богдан.  Генеральний бунчужннй у П. Дорошенка (1676).

Бережецький Гнат. - Корсунський полковник і посол на сейм у березні 1666 року.

Бережецький Григорій Семенович
. - Козак та сотенний старшина Чигиринсыкого полку (1660).

Бережецький Ілля Васильович
. - 1728 р. н. Служив у Ніжинському полку військовим товаришем (1782). Доводився праонуком Стефану.

Бережецький Михайло. Переяславськнй полковий писар (1661-1663; 1669). У 1669 році підписався під Глухівськими статтями.

Бережецький (Бережицький) Прокіп Семенович. - Племінник Б. Хмельницького. Народився, ймовірно, в родині Семена Бережицького (у 1649 р. - козака Бабинської сотні Кальницького полку) та рідної сестри Б. Хмельницького. Бережецькі-Некрашевичі належали до канівської шляхти. Уперше згаданий у документах у жовтні 1648 р. як небіж гетьмана на посаді ніжинського городового отамана. Наказний чигиринський полковник (1649). У ресстрі 1649 р. - полковник без полку. 1658 р. їздив послом I. Виговського до Москви. У подальшому обіймав посади чигиринського сотника (1660), наказного чигиринського полковника (березень-грудень 1662), чигиринського полковника (1663-1666. з перервами), був послом гетьмана П. Тетері до Бахчисарая (березень 1664) та до короля Яна II Казимира (травень 1664), послом від Війська Запорозького на варшавський сейм (березень 1666). Від лютого 1671 р. став другим генеральном суддею (1671-1674) в уряді П. Дорошенка (поряд з С. Половцем). Як його посол у січні 1674 р. їздив на січ вести переговори про спільні військові акції. У лютому 1674 р. призначений гетьманом генеральним обозним (другою особою в уряді). Був з П. Дорошенком до його здачі Г. Ромодановському у 1676 р. Залишився опісля в Чигирині Подальша доля невідома. За однією з версій, Прокіп Бережецький після руйнації Чигирина у 1678 р. передав на Лівобережжя і як значний військовий товарищ жив у доньки Параскеви. На той час вона була заміжня другим шлюбом за І.І. Канівцем (у 1669— 1671 рр. - охотницьким полковником у П. Дорошенка, а в 1680-1696 рр. - бубнівським сотником Переяславського полку). Нащадки П. Бережецького мешкали на Сіверщині (Короп, Новгородок).

Бережецький Стефан [Прокопович]. Військовий товариш у Ніжинському полку (1669). Стародубський полковий осавул (до 1690 р.).

Бережецький Федір.
 - Наказний чигиринський полковник у Ю. Хмельницького. У 1661 році, за наказом Якима Сомка, страчений (повішений) під Ірклієвом.

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.


Бережецький Мисько – перейшов з Іркліївщини до Переяслава і став полковим писарем переяславським. 1649 р. зафіксований як Мисько Бережецький у Кропивненському полку.

Кривошея В.В. Козацька старшина Кропивнянського полку доби Національної революції середини ХVІІ ст.


Comments