БАРВІНСЬКІ герба Ястшембець і герба Айхінгер (можливо і інших гербів). Обидва роди походили з Руського воєводства.
Рід Барвінських (Темберщина, суч. Узин), добре відомий на Західній Україні.
Один з західноукраїнських Барвінських - Іван Дем'янович - вже в
середині XVIII ст. приїхав з Галичини на Київщину як свя­
щеник і дав початок потужному церковному роду, що згодом
осів у багатьох по парафіях Південної Київщини. Чи
Барвінські з Темберщини були його нащадками, чи тільки
гілкою з єдиного стовбуру Барвінських з Галичини, поки що
невідомо, але сам факт, що гілка (чи гілки) ішіяхетського ро­
ду з Галичини існувала серед православної шляхти Ва­
сильківського повіту, є досить показовим.


Барвіч-Барвінські гербу Jastrzębiec походять з Перемиської землі Руського воєводства. Про них є згадка в гербівнику Уруського, де вони помилково віднесені до гербу Bartsch, можливо через схоже написання їхнього придомку - Barwicz. До цієї родини належали відомі на Західній Україні Олександр, Мартин, Осип, Василь, Богдан Барвінські.
В першій половині 18 ст. в Київське воєводство переїхали брати Теодор, Прокоп, Каспр-Габріель. Син Каспра-Габріеля Моисей, та сини Теодора подавали в Київське дворянське зібрання документи на підтвердження дворянства, саме про них згадує Уруський. Сини Теодора та Прокопа мешкали в селі Новоселиця, зараз Попільнянського району Житомирської області, де їх нащадки мешкають і до нині з призвіщем Барвіцькі.
Молодший син Прокопа Пантелеймон оселився на початку 19 ст. під Білою Церквою, його сини Федір та Антон дали початок тамтеким.
Ще одна гілка Барвінських невідомого герба походить від Григорія Івановича Барвінського, який виїхав з Валахії у 1812 році і вступив на службу в Київську губернську канцелярію перекладачем. Знав 5 іноземних мов. Київське дворянське зібрання внесло його до 1, а згодом до 2 частини родословної книги. Онук Григорія Івановича Євгеній Михайлович на початку 20 ст. служив у Петербурзі і мав посілості на Херсонщині.
Ще одна родина Барвінських з Таращанського повіту доводила свї дворянські права у 1802 році. Мешканці села Житники Миколай, Олександр з братами, сини Шимона. Вони користувалися гербом Доленга. При поданні документів вони подали лише метрики, свідоцтво благородних осіб, та герб. Герб Доленга є подібним до герба Ястжембєц, якщо враховувати слабку гербову пам'ять більшості шляхти, можна стверджувати, що і ця родина належала до Барвіч-Барвінських герба Ястжембєц.
В 1802 році Подільське дворянське депутатське зібрання визнало в дворянстві Стефана, Петра, Григорія, Павла, Олексія та Ілью синів Тимофія, внуків Федора Барвінських. Мешкали вони в с. Байроки Брацлавського повіту.

В тому ж році, теж зібрання визнало в дворянстві жителів Проскурівського повіту Григорія, Василя, Созона, Єпіфана Иванових синів Барвінських.
Нажаль, інформація про їх герби та територію походження в мене відсутня.
По сповідальним розписам Таращанського повіту за 1798 рік Барвінські мешкали в наступних селах.
Село Гейсиха - звільнений священник Іван Барвінський 56 років, д'ячок Агафонік Барвінський 25 років, понамар Осип Барвінський 19 років.
Село Житники - вдова священника Семена Барвінського Анна Іванівна 61 рік. Про цю родину повідомлення від 03 жовтня 2010.
Село Кашперівка - священник Андрій Іванович Барвінський 67 років.
 1765 Лубенським протопопом був обраний Федір Барвінський, уроженець області Польської. Згадуваний вище Лубенський протопоп Федір Барвінський був одружений з Анною Іванівною Ореховською, що походила з місцевої Лубенської родини. На успадкованій від батька землі Анна заснувала хутори Барвінщину і Маляриху.