БАРАНОВСЬКІ (Барановичі) гербу Лодзя (Лад’я) - боярський рід з овруцької околичної шляхти, родове село Гошов, родові землі Гошов, Чорногубовська. Перша згадка 1518. Землі надав буцім-то Вітовт. Баранівщина знаходилася по сусідству з Багринівцями, в 59 км від Овруча.
Іван Баранович (1544) В 1544 году Сигизмундъ Августъ охранилъ Ущаповъ отъ посягательствъ овруцкаго державцы, Криштофа Кмитича; но Кмитич попытался, не смотря на неудачу подчинить себе некоторыя другія околицы, он потребовал от них замковой сторожи, а когда к нему явились Григорій Мошкович и Иван Барановичъ съ документами, доказывавшими их земянскія права, то он документы у них отобрал и уничтожил, а их посадил в тюрьму, как ослушных бояръ. Депутація от околиц отправилась къ великому князю, который для обсужденія дела немедленно назначилъ коммиссію, состоявшую изъ епископа луцкаго и берестейскаго, Юрія Хвальчевскаго, и изъ кіевскаго воеводы, Ивана Юріевича Глебовича. Коммиссія, разсмотрѣвъ документы, представленные истцами, признала Бмитича виновнымъ въ превышеніи власти я приказала, ему уплатить 20 рублей штрафу въ пользу истцевъ, которымъ и выдала, въ замѣнъ документовъ уничтоженныхъ Кмитичемъ, новую подтвердительную въ званіи земянъ грамоту.
Мелех Баранович (1595, 1614) В іншій справі, яка зустрічається в київській підкоморській книзі під датою 24 липня 1595 року, фіксується, що Мелех Баранович звернувся до підкоморія зі скаргою на панів Трипольських на основі декрету Трибуналу від 10 травня 1595 року. Лист підкоморія до коморника, в якому він уповноважує його на ведення цієї справи, був написаний під час трибунальських засідань 7 липня, себто, цілком можливо, що звернення до підкоморія фактично могло відбутися одразу після рішення Трибуналу, який початково розглядав спірну справу з приводу нерухомості, а потому відправив сторони до підкоморія для розмежування спірних ґрунтів44 44 Книга Київського підкоморського суду (1564-1644). – С. 61 (№ 2).
Про рід Барановських у книзі «кверенд» збереглося небагато інформації.
Вперше пан Барановський згадується у 1619 р.: 2 вересня, а потім 2 жовтня він
дав якусь пленіпотенцію (лист-уповноваження) пану Андрію Козловському. 17
серпня 1644 р. Лаврин Барановський у м-ку Ловків подав позов на Михайла
Стрибиля, який йому завинив 550 злотих. 19 серпня 1644 р. Петро Кучборський
подав позов у Радомишлі на київського митрополита, який уповноважив Яна
Негребецького, Адама Барановського і Зенона Боруховського шукати якісь записи
у житомирських замкових книгах. 28 лютого 1646 р. пан Барановський склав
позов у селі Болсунові на овруцьких бояр, які за наказом овруцького старости
привласнили гроші на виробництво поташу. 16 серпня 1646 р. Семен
Барановський судився з Юрієм Коркошкою, за наказом якого побили його
підданого в селі Бридки, який їхав з села Мартиновичі. 13 серпня 1646 р. Семен
Барановський подав позов на Тимофія і Самійла Коркошків про побиття у селі
Піщаниця. 23 серпня той же Семен Барановський подав позов на тих же Тимофія
Коркошку і його сина Самійла за напад на дорозі поміж селом Бридки і слободою
Христинівка в лісі, не доїжджаючи річки Меловки.
Барановські герба Равич, мешкали в селі Козіївка (на північ від Коростишева). Попри той факт, що Барановські з Козіївки довели свою дворянську гідність у Києві в 1803 році, з документів, що мали
слугувати доказами станової належності, з’ясовується їхня як на той час не-
давня білоруська минувшина. Так, у 1794 році шляхтичі Яків Барановський,
Станіслав Гриневич і Йосип Скжинський підписали у Гуличах Новогрудсько-
го воєводства свідоцтво про благородне життя Антонія Барановського герба
Равич, сина Олександра, та його предків, користування ними шляхетськими
привілеями впродовж усього часу мешкання в Новогрудському воєводстві. На
підставі цього та ще двох свідоцтв Антоній Барановський з п’ятьма своїми си-
нами були визнані у російському дворянстві [6, арк. 480–482]. Зауважимо, що
й на теренах Новогрудського воєводства Равичі-Барановські мешкали нещо-
давно, адже, як зазначав А. Бонецький, цей шляхетський рід бере початок від
краківського райці нобілітованого в 1552 році [15, s. 107].
6. ДАКО, ф. 782, оп. 2, спр. 344, 1097 арк.
15. Herbarz polski. Część I. Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich.
Tom I / Ułożył i wydał Adam Boniecki. – Warszawa: Gebethner i Wolff, 1899. – 385 + V s
1614 р. Декрет королевскаго суда Жикгимонта ІІІ, выданных по иску старосты овруцкого князя Михаила Корибута Вишневецкого к различным группам держателей королевских сёл в старостве о том, что эти держатели, владея землями, обложенными службою боярской путной и поляницкой, уклоняются от исполнения её и тянут с землями своими в земство.
1) Ознаймуемъ симъ листомъ нашимъ всемъ вобецъ и кождому зособиа, кому о томъ ведати належить. Ижъ кгды се приточила справа передъ насъ и судъ нашъ межы инстыктаторомъ нашимъ зъ однесевья велможного Михаила Корыбутовича княжати Вышневецкого, старости нашого овруцкого, поводами зъ одвое а боярами нашими и шляхтою, земль и кгрунтовъ боярскихъ державцями до староства и присуду замку Овруцкого, нижей въ позве выписаными, належачими, позваними зъ другое стороны, теды постановившися очевисто отъ стороны поводовое вицеинстыкгаторъ нашъ урожоны Янъ Кгумовский и отъ делятора княжати Михаила-Висневецкого, старосты нашого овруцкого, урожонный Касперъ Пепловский, давшы сторону позваную черезъ возного енерала коронного двору нашого шляхетного Крыштофа Чыжовского но три дни до права прыволывати, за которымъ прыволаньемъ возного сторона позваная не стала, зачымъ поводове зъ допущенья суду нашого оныхъ въ зиску речи в отсуженья ихъ кгрунтовъ нашихъ вздати на позвы отъ стороны поводовой выданые, которые вси въ одинъ вписаные такъ ся въ собе мають: „Жыкгимонтъ Третий, Божью милостью король Полский, великий князь Литовский, Руский, Пруский, Жомойтский, Мазовецкий, Ифянтский а Шведский, Кготский, Вандалский дедичный король. Вамъ Семенове Козику, Яцку и Гаврилу Кубилинцомъ, бояромъ нашимъ, также иншой шляхте державцомъ и поплечникомъ всимъ села Кубылинъ, до староства нашого и присуду замку Овруцского належачимъ, вамъ Пашку Истимовичу, Мартину Гридковичу, Яцку Тумиловичу, Оникию Хыневичу Ледковцомъ, Тишку Диаконовичу, Степану а Ивану Невмирицкимъ, бояромъ нашимъ, также иншой шляхте и всимъ державцомъ и поплечникомъ села Ледковцовъ, до староства нашого и присуду замку Овруцкого належачихъ, вамъ Мелеху и Василью Губичомъ Бараномъ, бояромъ нашимъ, также шляхте, державцомъ и поплечникомъ вашымъ всемъ, вамъ Ивану, Остапу, Олешку Козичомъ Закусиломъ, бояромъ нашимъ, также шляхте державцомъ и поплечникомъ всимъ вашимъ села Закусили, вамъ Захарку, Яцку и Семенови Верповицомъ, бояромъ нашимъ, также шляхте державцомъ и поплечникомъ всимъ вашимъ села Верповъ; вамъ Левринови а Богдану Оношкомъ, Александрови Поповичови Моногулницомъ, также шляхте державцомъ и поплечникомъ всимъ кгрунтовъ Григоровскихъ, Тишковичовыхъ, Телошевскихъ, Фетисовскихъ, Федоровскихъ, Гапоновскихъ, Скорчевскихъ, Губарецкихъ, Демковскихъ, Сурковецкихъ, Беховскихъ, Речицомъ Покалева Мелеховскихъ на заставю Точинскихъ, въ Госове Сыгирецкихъ земль н людей до староства нашого и присуду замку Овруцкого належачихъ; вамъ Ивану, Васку и Богдану Геевичомъ Лондиковцомъ, Логмину, Артемю Доротичомъ и Росметкомъ, бояромъ нашимъ, также шляхте державцомъ а поплечникомъ всимъ села Геевичъ, до староства нашого и присуду Овруцкого належачимъ; вамъ отцу Рафалу Непитущому, игумену монастыра Николского Пустынского, и всей капитуле того монастыра земли боярское Таталевское до замку и присуду староства Овруцкого межи селми тоежъ земли Таталевское вашими поплечниками послушными належачое державцомъ,— съ тыхъ же кгрунтовъ боярских и зъ особь и зо всехъ добръ вашыхъ рухомыхъ и нерухомыхъ росказуемъ, абысте за тымъ мандатомъ нашимъ отъ положенья его за недель шесть передъ нами и паны радами нашими у Варшаве, албо тамъ, где на тотъ часъ щасливе зъ дворомъ нашимъ постановлены будемъ, завите в очевисте стали на правное попарте инстыкгатора нашого и велможного Михаила Корыбута княжати Вишневецкого, старосты нашого овруцкого, яко делятора, которы васъ позивають о то, ижъ вы, будучи боярами староства Овруцкого и ужываючы кгрунтовъ до него належачыхъ, для отдаванья намъ и Речы Посполитой службы панцерное боярское противъ неприятелюви фундовани и повинностями иншими, то есть присуду староства Овруцкого слухать, службу ордынскую служить, при старостахъ овруцкихъ, албо ихъ наместникахъ на войну ездити, у замковыхъ вороть чергою своею тижднемъ стерегивать, отъ ставу замкового гатити, старосту свого стацыею подоймовати и подводы до ночлегу давати обовязаные, яко о томъ ревизые, ивквизыцые, инвентари, мандаты и присуди старостовъ в наместниковъ овруцкихъ и декрета съ контроверсыи первой въ Малборку року тисеча пятсотъ девятдесятъ осмого мца июня дванадцатого дня, а другие у Варшаве року тисеча шестсотъ тринадцатого межы инстыкгаторомъ нашимъ зъ деляцыи старостовъ овруцкихъ а зъ другое стороны братью а поплечниками вашыми боярами непослушными черезъ насъ учыненые, сведчатъ, чому всему вы ся спротивляючы, зъ юрыздыкцыи старосты нашого овруцкого, тытулуючы ся шляхтою, которыми вы, боярами властными будучы и седячи на кгрунтахъ Речы Посполитое, быть не можете, упорне и змовнами въ земстве, въ кгроде и на трибунале декретами ухронитися и выти усилуєте, повинностий помененыхъ боярскихъ отдавати не хочете, въ чимъ вамъ шкоду и Речы Посполитой великую чините, которую инстыкгаторъ и деляторъ нашъ шацуетъ собе противъ кождому зъ васъ на тисечев копъ грошей литовскихъ; на то и отсуженья добръ, земль и кгрунтовъ боярскихъ зе злого ихъ ужыванья подпали есте. А васъ, шляхту, которые есте добра и кгрунты наши отъ боярь нуллитеръ покупили и повинности вшелякихъ боярскихъ службы ордыынское вышъ менованыхъ отдавати не хочете, до касованя, тыхъ записовъ и отсуженья васъ добръ купленыхъ позваные есте на то и што вамъ большее на термине пришломъ довожено будеть, абысте ся справили и отповедали. Писанъ у Варшаве двадцать девятого дня мца сентября року тисеча шестсоть тринадцатого". А по прочытанью того позву поводъ вицеинстыкгаторъ нашъ урожоный Янъ Кгумовский а отъ делятора княжати Михаила Вишневецкого, старосты нашого овруцкого, урожоный Касперъ Пепловский, умоцованы на попарте тое справи вывели терминъ реляцыею возного Василья Крупского въ книгахъ замковыхъ овруцкихъ девятого дня мца декабря року тисеча шестсотъ тринадцатого, также показалъ ревизые, анквизыцые, инвентары, мандаты и книга замку Овруцкого ихъ прусуду и декретъ малборский, черезъ насъ въ року тисеча пятсотъ девятдесятъ осмомъ и декрета варшавские року тисеча шестсоть тринадцатого противко тымъ и другимъ иншымъ бояромъ и подданымъ нашимъ съ контроверсыа сторонъ учыненые, въ которыхъ повинность ихъ зъ земль и кгрунтовъ и добръ боярскихъ есть достаточно описаная и суть юриздикцыи старости овруцкого присужоные, права и привилее ихъ, которыми ся щитили, яко вонтпливые поднесеные. А такъ мы, господарь, съ паны радами нашими при насъ на тотъ часъ будучими, бачечы такие доводы, отъ стороны поводовое вношоные, прихиляючи до мандатовъ святое памяти короля Жыкгимонта Августа, вуя и продка нашого, рукою ксендза Францышка Красинского подписаныхъ, которыми бояромъ а подданымъ овруцкимъ повинности и службы наказуеть, также ревизыю замку Овруцкого в инвентары, въ которыхъ тимъ бояромъ и подданымъ повинность есть описаная, венцъ и инквизыцыю пановъ земянъ, обывателювъ и урадниковъ земскихъ и кгродскихъ воеводства Киевского, въ которой сознаваютъ, же тые боярове не суть и не была николи шляхтою, только боярами присуду замку Овруцкого, а на все бачечы декрету въ Малборку и у Варшаве съ контроверсыи сторонъ въ подобныхъ справахъ съ тыми жъ боярами и поддаными овруцкими черезъ насъ учыненые, а зъ другой стороны, ижъ се непослушенство и упоръ явне показуетъ, позваныхъ всихъ тыхъ земль, кгрунтовъ и добръ, на которыхъ яко боярове и поддани седятъ н повинность зъ нихъ маетъ быти отправована, отсужаемъ, права, записы и привиля, естлибы якие мели, за неважные узнаваемо, зносимо и внивечъ оборочаемъ, так самыхъ бояръ, яко и шляхты, которые противъ праву посполитому в нашое зверхности такие добра отъ нихъ покупили, касуемъ и добръ тыхъ нашихъ боярскихъ отсужаемъ и диспозыцыи нашое в Речы Посполитое до староства Овруцкого старосте нинешнему велможному Мыхалови Корыбутови княжати Вишневецкому уживаню доживотне въ способъ зыску присужаемъ и возного зъ шляхтою, которыхъ собе онъ способитъ на увязанье въ тые добра вси боярские помененые въ позве, кгды зехце, прыдаемъ. А въ далшомъ поступку на кождомъ съ преречоныхъ позваныхъ подданыхъ и бояръ такъ особахъ самихъ, яко и всихъ где колвекъ маючихъ иншихъ добрахъ за шкоды черезъ тотъ часъ занесет, даваньемъ повинности походячое, вины тисячу злотыхъ полскихъ въ способъ деляторови всказуемъ, а спротивленья тому декретови нашому, яко есть въ немъ описано для далшое тыхъ винъ отправы и ексекуцыи тое справи до уряду кгроцкого Киевского яко блисшого налезного суду, не дерекгуючы ничого юриздицыи старосты нашого овруцкого напотомъ надъ посесорами тыхъ селъ одсылаемъ, который урядъ декретъ нашъ, яко въ справе Речы Посполитое екзеквовати повиненъ будетъ подъ винами въ праве посполитомъ описаними и до насъ листомъ своимъ одослати на баныцыю тыхъ позваныхъ бояръ, кгды бы послушные не были екзекуцыи уряду Киевского и декрету нашого за якою ремисою, албо одосланьемъ рокъ при позву сторонамъ передъ нами заховуемъ, до которого листу декрету нашего на большую веру и твердость печать коронную притиснути росказали есмо. Писанъ у Варшаве року тисеча шестсотъ четырнадцатого месца марца десятого дня а панованья королевствъ нашихъ Полского двадцать семого,а Шведского двадцать первого року. Felix Kryski in Drobnin Cancellarius Eegni. Справа того жъ."См. Книга Коронных Записей XVI, Листы 19-26, 51 на обор.- 60. Опубликовано: Архив ЮЗР, Ч. 8, Т. 5., стр. 404—427https://runivers.ru/bookreader/book9531/#page/525/mode/1up |