 про Баранецьких другої половини XV – початку XVI ст. відо- мо небагато. Напевне, це були нащадки Хотя, згаданого один-єдиний раз у 1427 р. У наступні кілька десятиліть перемишльські акти повідомляють про Ванька (1457 р.), Федька (1474 – 1498 рр.), Міхна (1474 р.). Родинні зв’язки між ними не прослідковуються. У 1498 р. один-єдиний раз акти по- відомляють про братів Івана, Григорія і Данила Баранецьких. Нащадками котрогось із них мав бути Михайло (1515 – 1535 рр.), який у шлюбі чи то з Ганкою, чи то Стахною мав сина Андрія (1515 – 1536 рр.). Так само від ко- трогось із братів напевне походять Хома (1528 – 1559 рр.) та Грицько (1518 – 1528 рр.). У першій половині 16 ст. Баранецькі часто виступають у різних судових та майнових справах разом з Кальнофойськими, нерідко акти йме- нують одних і тих самих осіб поперемінно то Баранецькими, то Кально- фойськими. Напевне, проживаючи поряд, обидва роди підтримували тісні родинні контакти та володіли землевласністю як в Баранчицях Малих, так і у Кальнофостах7. 7. Пашин С.С., Перемышльськая…, op. cit., С. 139. ЦДІАЛ України. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 4. – С. 535; спр. 16. – С. 144; ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 7. – С. 215, 735; спр. 8. – С. 155, 194, 343, 729; спр. 9. – С. 29, 72, 309, 896, 976; спр. 17. – С. 443; спр. 19. – С. 127, 341, 343; спр. 20. – С. 44-46. Baraniecki h. Sas, licznie rozrodzeni na Rusi Czerwonej i Podolu. Nazwisko wzięli od wsi Barańczyce w ziemi przemyskiej. Dziedzicem tej wsi w 1558 r. był Kosta (Konstanty). Stanisław około 1550 r., dziedzic, po żonie Katarzynie Stańkowskiej, majątków Stańków, Faliszów i Strzałków. Oprócz wspomnianych wyżej majątków, Baranieccy posiadali także m. in. dobra Baczyn 1652 r., Konochwosty 1658 r. Zostali wylegitymowani ze szlachectwa w Galicji, w sądach ziemskim i grodzkim przemyskim, grodzkim halickim 1782, w wydziale Stanów we Lwowie 1852, w Królestwie Polskim w latach 1836-1862, w guberni podolskiej 1842 i 1847. Z nich: Łukasz, kanonik lwowski 1836, dyrektor prowincjonalny gimnazjów galicyjskich 1841, proboszcz katedralny, a następnie dziekan lwowski, deputat Stanów galicyjskich 1845, arcybiskup lwowski 1845, tajny radca austriacki 1851. • ELEONORA Konradyna Józefa Baraniecka (1856-po 1889), c. Józefa i Józefy Landowicz; ur. Warszawa, chrz. 1856 (MK Warszawa: św. Krzyż); m. (1889 Warszawa) Stanisław Aleksander Godryd Gadziński (ok. 1859-po 1889), s. Jana i Tekli Fugielskiej, urzędnik Drogi Żelaznej, 1889; zamieszkały w Warszawie; ur. Warszawa; ślub w parafii św. Krzyża, uwagi: on kawaler lat 30 (MK Warszawa: św. Krzyż).  dyr. Marian Baraniecki (1866-1937) • JÓZEF Baraniecki (1813-2 XII 1881), s. Wojciecha i Marianny Liszkiewicz (Liśkiewicz, Leszkiewicz, Delaskiewicz, Daleszkiewicz), prawd. urzędnik Banku Polskiego w Warszawie 1839; zamieszkały Warszawa, ul. Krzywekoło; tenże zapewne Józef, został wylegitymowany ze szlachectwa w Królestwie Polskim 1851 r. z herbem Sas (Bon.; Urus.); ur. Warszawa, zm. Skierniewice, lat 68 (MK Warszawa: św. Andrzej; MK Skierniewice); ż. (29 VIII 1839 Warszawa) Józefa Agnieszka Marianna Landowicz (1819-po 1881), c. Wincentego i Agnieszki Działyńskiej; zamieszkała Warszawa, ul. Rymarska 743; ur. Warszawa, chrz. 1819, na chrzcie otrzymała imiona: Agnieszka Marianna Józefa (MK Warszawa: ASC Cyrkuł I); ślub w parafii św. Andrzeja, uwagi: on kawaler lat 26, ona panna lat 20, przy familii zostająca, ojciec nie żyje, matka mieszka w Warszawie, świadkowie: Dominik Rogowski, Aleksander Zieliński, Stanisław Detyniecki, wszyscy trzej urzędnicy Banku Polskiego, pełnoletni, zamieszkali w Warszawie (MK Warszawa: św. Andrzej); dzieci: Bolesław, Łukasz, Eleonora, Zdzisław. Źródła: Bon. t.1/98; Bork. Sp.; Dw. Teki; Nies.; Szl. Król.; Urus. t.1/85. БАРАНЕЦЬКІ гербу Сас (de Baranczyce, Baranieccy) – земянський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Перемишльсьеому плвіті Перемишльській землі. Джерело: Пашин С. C. Перемышльская шляхта второй половины XIV — начала XVI века. Историко- генеалогическое исследование. Тюмень 2001.З 1460-70-х роках цей шляхетський осідок розпадається на два окремі села – Баранчиці Великі і Малі й стає очевидним, що їхні власники скоріш за все належали до двох різних родів. З одного боку це були Ковиницькі, осілі в Баранчичах Великих та власне Баранецькі – у Баранчицях Малих. Сини Матвія ще звуться Баранецькими або з Баранчич. Наступні покоління вже відомі як Ковиницькі . Власниками Баранчич Малих на сторінках перемишльських актів з’являються не з такою регулярністю як їхні сусіди Ковиницькі, тому важко сказати ким доводилися один одному Федір (1474, 1480, 98), Андрій (1475), Михно (1474) . Безпосередньо родовід Баранецьких, що мешкали в різних частинах Перемишльської землі впродовж 16-18 ст. вдається прослідкувати з другої чверті 16 ст., починаючи від Михайла, священника Грицька, Хоми, Кузьми та племіників котрогось із них – Васька і Яцька. Цікаво, що дехто з них згадується у середині 16 ст. як власник часток у с. Кальнофости та подеколи прямо записаний як Кальнофойський . На жаль, відсутність більш докладної генеалогічної інформації не дозволяє говорити щось на певно про спорідненість між Баранецькими і Кальнофойськими та стверджувати про їхнє спільне походження. Небольшая часть Баранчиц – т.н. Малые Баранчицы (1 лан земли или около того) – принадлежала православной семье Баранецких, которые, как это не удивительно, ни разу не конфликтовали с Ковыницкими. Судебным запискам известны Хоть (1437 г.); Федор (1474-1498) и его кузен Михно (1474 г.); родные братья Иван, Григорий и Данило (1498 г.); Ванько (1457 г.), сын некоей Полячки (Заблоцкой?) Андрей (1475 г.) и вышедшая за Ивана Блажевского дочь Миколая Баранецкого Федя (1498-1499). Последняя полтора года судилась из-за 10 гривен со своей родственницей Федькой Заблоцкой. В 1508 г. большую часть Малых Баранчиц держали самборские шляхтичи Роман и Дмитр Яворские. Ивашко Баранецкий заплатил со своей части села "рекордные" для землевладельцев Перемышльского повета 1 грош 5 денариев налогов. Джерела: Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).
Джерела: 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >
