БАЛИЦЬКІ (з Балиць, de Balyczе, Baliccy) – дрібний земянський рід, у XV–XVI ст. землевласники у Жидачівському повіті Львівській землі.

Ігор Cмуток. Дрібношляхетські роди Жидачівського повіту на Перемишльщині у XVI – початку XVII ст.

У першій половині XVI ст. кілька вихідців роду побралися з представниками перемишльської шляхти. Зокрема, Федька, дочка Івашка Балицького, стала дружиною Кузьми Копистенського (1502 р.)19, Анна, дочка Павла Балицького, вийшла заміж за Федька Криницького (1547)20, Федір Балицький одружився з Марухною Височанською (перша половина XVI ст.)21. В цей час Балицькі пробують утвердитися серед землевласників Перемишльщини. Зокрема, Януш Балицький у 1530 р. отримав від Фелікса Блажівського під заставу певну земельну власність у Тростянці коло Мостиськ22. Втім, це не мало якихось далекосяжних наслідків. У другій половині XVI ст. Балицькі ще зустрічаються зрідка у майнових справах з перемишльською шляхтою. Наприклад, Мартин виступив кредитором Георгія Новоселицького та Андрія Замойського, позичивши відповідно 100 і 300 зл.23 Серед шляхти - землевласників Перемишльщини вони так і не з’явилися.
19 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospoltej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie. Lwów, 1909. T. 18: Najdawniejszezapiskisąduziemskiegoprzemyskiego 1469-1506 / Wyd. A. Prochaska. № 4072.
20 ЦДІА України у м. Львові, ф. 13, оп. 1, спр. 24, c. 225-230.
21 Там само. Спр. 308, c. 997-998.
22 Там само. Спр. 17, c. 223-225.
23Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 38, c. 1483; спр. 40, с. 663-664.






1. На блакитному полі срібний знак у вигляді стріли вістрям вгору над колом в супроводі двох золотих семипроменевих зірок обабіч та золотого півмісяця ліворуч, що лежить рогами вправо.



Джерела:
– печатка Татомира з Балиць 1427 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 689; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 815; Halecki O. Z Jana Zamoyskiego Inwentarza Archiwum Koronnego. – n. 8 [11], 54; Akta grodzkie i ziemskie. – Tom XVIII. – S. XVIII).

2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки.



Джерела:
– печатка Данька і Мика з Балиць 1464 р. (ЦДІАЛ, ф. 131, оп. 1, спр. 190).
– печатка Сенька з Балиць 1464 р. (ЦДІАЛ, ф. 131, оп. 1, спр. 190).
– Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 331.
– Грушевський М. Історія України-Руси. – Том VI. – С. 237, 240, 242.
– Wyrostek L. Rόd Dragόw-Sasόw. – S. 83, 155.

Олег Однороженко

Балицький Ян-Станіслав.
Рік написання: 1641.Віровизнання: римо-католик.
Місце поховання, лубенський кляш-
тор оо. бернардинів.
Пожертви: на Лубенський кляш-
.тор оо. бернардинів жертвує коня,
пару пістолетів, срібні речі та різні
боргові суми в розмірі 36, 15 та 2,3
тис. злотих. Крім того, на костел в
Коблині жертвує 60 злотих.
ЦЩАК України: Ф. 25. . Oil 1. .
Спр. 225. . Арк. 120,121зв.



История рода Балицких начинается с того момента, как сын Пеха, Ванько, в январе 1400 г. за 140 гривен пражских грошей купил у перемышльского мещанина Яна Чеха село Баличи (12 км восточнее Перемышля, ныне ( в Мостисском районе). Пех, возможно, был в родстве с первым перемышльским войтом Михалко (1353-1392). Между 1402 и 1424 гг. Ванько сам стал войтом. В 1444 г. он с согласия сыновей ( ксендза (кустоша) Петра и Яна ( пожертвовал 6 гривен ежегодно на содержание нового кафедрального собора. В этом документе, а также в папской булле 1463 г., упоминается второе имя войта (“Валентин, иначе Ванько”), по-видимому, данное после перехода в католичество.
У умершего в 1444 или 1445 г. Ванька было трое сыновей и дочь Елизавета ( жена самборского мещанина Юрия (1448 г.). Еще одна Елизавета ( дочь рано ушедшего из жизни безымянного сына войта ( не позднее марта 1443 г. с 30 гривнами приданого вышла за львовского шляхтича Яна Братковского. Ян Балицкий не позднее июля 1437 г. женился на некоей Анне, в январе 1443 г. получил за ней 100 гривен приданого, с июля 1462 г. исполнял обязанности гродского судьи, умер в феврале-октябре 1467 г., оставив сына Миколая и четырех дочерей: Екатерину ( жену Миколая-Миклаша Мжуровского (1467 г.), вышедшую в 1469 г. за Миколая Розу Барбару-Петрушу, Дороту ( супругу Яна Подлесецкого (1474 г.) и Маргариту (1473 г.).
Миколай в апреле 1469 г. получил 300 гривен приданого за Сусанной Лысаковской, в январе 1470 г. предъявил в перемышльский лавничий суд грамоту князя Льва о продаже войтовства некоему Ивану, в 1480-1481 гг. выкупил у троих Новосельских большую часть села Малые Новосельцы (Сельце, Седлец) под Перемышлем, умер ранее февраля 1490 г.
Наследницами Миколая Балицкого стали две его дочери. В 1494 г. Елена была замужем за соседом Андреем Островским. Екатерина, схоронив первого мужа Станислава Стадницкого, вышла за перемышльского подстаросту Яна Войцеховского. В январе 1498 г. сестры разделили поровну всю недвижимость, а в мае Елена заложила свояку Яну свою половину Сельца. В 1508 г. их мужья заплатили в казну по 4 гривны: Войцеховский ( с Сельца и половин войтовства и Баличей, Андрей Островский ( с дедичного Острова и вторых половин войтовства и Баличей. Львиная доля налогов (около 7 гривен) была собрана с владений покойного Миколая Балицкого.