БАЛАКИРI. Загальна характеристика та походження роду Балакирів. БАЛАКИРI гербу власного — упоминаются в конце ХIV века среди тюрко-язычного войска Мансура —Кията сына Мамая вместе с Глинскими в Литве (W., D., 1986, st, 22), Пан Балакир, в Вильне. 1474. Ю. З. А. II, 109. Пан Герасим Балакир, земянин мозырский, зап. 1543. З. А. II, 402. Пани Богушовая Балакировая Оксинья Круневичовна , землевладелица в Мозырском повете. 1592. Арх. Сб. I, 186. Бубнів - село до Канівського замку. Балакирі володіли Стрельськом і Селищем у Мозирському повіті, які обміняли у Гаштольда на Вельчу під Любечем. Федір Балакир був писарем земським і поборцею (1576). До книги записів №44 ввійшов привілей Сиґізмунда ІІ Авґуста від 8 березня 1566 р., яким він із-поміж чотирьох запропонованих на писарський уряд шляхтичів22 Київського повіту затвердив Федора Балакиру23. 1578 р. Бубнів підтверджений родині Балакирів. 22 Тут уже діяла норма Литовського статуту редакції 1566 р., згідно з якою великий князь литовський мав сам обрати одного шляхтича з-поміж чотирьох на запропонований місцевою шляхтою повітовий уряд (див.: Статут Великого князьства Литовского 1566 года / Издание Императорского Московского общества истории и древностей российских. – Москва, 1855. – Разд.4, арт.1). 23 Метрыка Вялікага княства Літоўскага: Кніга 44: Кніга запісаў 44 (1559–1566 гг.) / Падрыхтаваў А.І.Груша. – Мінск, 2001. – С.122. Тримали також Бубнів (1552), 1578 р. підтверджений родині Балакирів. Мабуть, син Федора Яна Балакир, де в укріпленому містечку Бубнів в 1629 р. мав 8 димів. За даними на 1618 р. містечко належало Федору Богушу, 1628 і 1631 pp. - Яну Балакиру, який сплачував подимне з 8 димів. У "Книге большому чертежу" (1627) - "город Дубков, на Московской стороне Днепра"; на картах Боплана - укріплене містечко. 1636 р. староста переяславський Лукаш Жолкевський позивав Самуеля Сокора про заволодіння добрами 1/3 частини м. Бубнів, сс. Сушками і Прохоровим від старости канівського осаджених і у володіння Яна Балакиря надане.1636 р. позов від Кароля Корецького до старости канівського Станіслава Конецпольського про показ прав на Мліїв і Бубнів.1. Територія майбутньої Бубнівської сотні Переяславського полку була частиною Канівського староства. Поселення Бубнів відоме з кінця XVI ст. В 1578 р. ґрунтами тут володів Богуш Балакир, підсудок Мозирський, нащадки якого володіли Бубновим і через 50 років 23 серпня 1514 р. Сигізмунд І Старий адресував свого листа мозирському державці Івану Якубовичу Щитовичу з наказом надати та ув’язати київського зем’янина Івону Болакиревича — двох людей — Микиту Ляшутича та Ходора — з їх «данми, поплатки» та землями у Мозирській волості «межи Бабич и Седелникович»34 34 LM 9. — № 419. — P. 254. Fedor, pisarz mozyrski, 1578 r. [Z tomu Uzupełnień, s. 62:] Marcin i Jan, ziemianie mścisławscy, utracili w 1654 r., przy zdobyciu Mścisławia, ruchomości i przywileje ks. ks. Mścisławskich, na dobra Nielizarowo, o czem manifestują w 1664 roku (Ist. Jur. Mat. XXV). |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >