БАКУРИНСЬКІ:

      Філарет Гумілевський вважав родину Бакуринських нащадками Володимиро-Волинських князів. Самі Бакуринські вели свій родовід від вірменського князя Бакура, тим самим, за висловом Ю.Татищева, “повторюючи басносл‘івя польських генеалогій”. 

     І.

     1.Бакуринський Микола (?-1587-1649-?) – любецький шляхтич. У 1609 р. пiд час вiйськового походу отримує грамоту Сигізмунда Ш , "иж будучи весновь з нами в обозе нашем под Смоленском". Бакуринський затвердив за собою Пероцковщину, до якої належали Рiпки, острiв Туричи та Чарничин лiс. Крiм цього, на Миколу Бакуринського були записанi с.Густинка, Велика Вiсь та Осняки, "которые маетности лежат в воеводстве Кiевском". У 1646 р. вів боротьбу з Геронімом Кроховським за с.Осняки Під час Визвольної війни середини ХУІІ ст. пішов до козацьких лав, загинув до 1656 р.

      ІІ.

      2.Ян Миколайович (?-1628-1650-?) - після початку війни 1648р. втiк на Правобережжя........1

      3.Павло Миколайович (?-1628-1674-?) - під час війни  втiк до Польшi. Раніше 1674 р. повернувся в Україну. Вiдомий продажний лист Павла Бакуринського та його дружини Ганни Пероцької-Бакуринської 1674 р., який зафiксував продаж любецькому священику Григорiю Пронкевичу "пляця с огородом" у Любечi.............................1

      Д.:Ганна Миколаївна Піроцька (?-1630-1674-?). У сiмейному архивi Бакуринських Ю.Татищев знайшов два  листа 1645 та 1647 рр., у яких батьки домовляються про заручини i весiлля Павла Бакуринського та Ганни Піроцької.

      4.Юрій Миколайович (?-1636-бл.1693) - в.т.(1656). 

26 червня 1656 р. Б.Хмельницький наказав "ему Юрiю Бакуринскому уневерсал написати, ствержаючи по купле отца его сел Великая Весь, Осняки, Репки, Густинка, Буявка и слободка вновь зачатая садить отцем его Николаем на дуброве Свинопуское, остров Грабовскiй с займою, на млин згожою, млин на рице Глинянце, яко онiе села  имеють в себе ограниченiе”.  У 1688 р. "старинный" войськовий товарищ Юрiй Бакуринський отримав унiверсал чернiгiвського полковника Григорiя Самойловича на "власний своим коштом побудований" млин на р.Виру що на Грабовщинi.21 лютого 1693 р.  склав тестамент, "видячи себе ближнее ку смерти нежели к животу", за яким залишає всi свої володiння дружинi Феодорi Бакуринській.....................................1

       Д.:Феодора NN

       5.Криштоф Миколайович -(На його існування вказував О.Лазаревський).......................1

      - Софія Павлівна...........................3

      6.Федор Юрійович - старший син (можливо вiд першої дружини), за тестаментом батька отримав "волов чтири, коров две, свиней четверо, а иншей худобы по части уделилем и грунт ему купилем на чем бы мешкать поле пахать"....................4

      7.Клим Юрійович (?-1680-ран.1730) - в.т....4

      Д.:Катерина Павлівна Устимович. Пiсля смертi чоловiка вдруге одружується з з. т. Захаром Леговим (Леговцем). 

      8.Яків Юрійович(?-1672-бл.1749) - службу розпочав у 1692 р. походом на Білгородську орду, двічі брав участь в походах на Кизикермен (1693, 1695 рр.), під Азов (1696), до Пскова (1700), під Орешком (1701), Любарем (1705), рік провів у Польському поході (1706), під Гомелем (1708), під Полтавою (1709), Кам’яним Затоном (1711), в Києві (1713), Царицині (1719), на Ладозі (1722), на Коломаку (1723). У 1698 р. I.Мазепа "в обозе" бiля р.Самари затвердив за Климом та Яковом Бакуринськими "в зуполное владение" половину Рiпок "на власних... отчистых грунтах". У 1699 р. чернiгiвський полковник Юфим Лизогуб пiдтвердив за Климом i Яковом половину Рiпок, у 1703 р. це ж саме робить i Iван Мазепа -"так владети, як за полковничества небожчика пана Василия Борковского,обозного енерального”. У 1716 р.  був обраний роїським сотником. У 1721-1724 рр. вiн входить до складу козацького посольства до Москви. 1725 р.  знаходиться у "низовому походi". У 1728 р. вiн тимчасово, замiсть Василя Полунецького, якому за "злочин" було наказано виїхати до Москви, займав уряд бунчукового товариша. У тому ж роцi - уряд наказного чернiгiвського полковника.  1729 р. гетьман Д.Апостол збирався послати Якова Бакуринського до Москви з "прошениями в малороссийских нуждах". 1734 р., з початком росiйсько-турецької вiйни,  бере участь у вiйськовому походi до Криму у складi команди пiд проводом генерала графа фон-Вейбаха. 1737 р. - у вiйськових походах до Переяславля та  Очакова. Наступного року  був звiльнений вiд служби "за дряхлостью" за наказом графа Румянцева.  1749 р.склав  заповiт.............4

      Д.:Марія (Павлівна?) Ворошило-Ярмолтовська - власниця с.Вербичі

 з.т. (1760-1761) Роїської сотнi.

      Д.:Ганна NN

      10.Йосип Климович (?-1710-1762-?) - з.т. (1730), в.т. (1762)..............................7

 в.т. (1761). У 1732 та 1734 рр. бере участь у "польських" походах, 1737 р. - у Самарському та Кодацькому, 1738 р. - на Дон, а 1740 р. - у "Турецькому" походi. У 1761 р. звiльнений з вiйськової служби за станом здоров'я - "что не толь на лошадь зсесть, но за поврежденiем состава оной руки в гору поднять и на сторону отвесть не может"......................7

      12.Леонтій Якович (?-1715-1760-?)

з.т., роїський сотник (з 1738 р.). Займав цей уряд до 1742 р. З 1754 р. став сотником вдруге,щонайменьше до 1760 р........................................8

      Д.:Марія Лаврентіївна N.

      V

      13.Іван Йосипович

 - службу розпочав у 1772 р. полковим канцеляристом, з.т. (1774-1779-?), в.т., проживав у с.Убежичі (1785).............10

       Д.: Ірина Василівна Силич, донька підсудка земського суду 

      14.Григорій Йосипович.....................10

      15.Федір Йосипович........................10

      Д.:Марфа Іванівна Мокрієвич

      16.Іван Йосипович.........................10

      17.Іван Андрійович - в.т..................11

      Д.:Марфа Андріївна Тризна, донька чернігівського полкового обозного

      18.Яків Леонтійович (бл.1740 - 1812)

службу розпочав з 1759 р., з 1760 р. – войськовий канцелярист, 1768 р.- чернігівський полковий писар, 1768-1771 рр. був  писарем, 1770 р. згадується як полковий осавул, 1771 р. – полковий суддя, у 1771-1779 рр. - був  суддею Чернiгiвського полку (1775 р. займає уряд Чернiгiвського полковника),з травня по листопад 1777 р. - Чернiгiвський губернатор, потiм вiце-губернатор. 1779 р.- колезький асесор та надвірний радник у ранзі "сухопутного майора", 1781 р. – радник чернігівської громадської палати, 1784 - 1786  рр. – голова чернігівської карної палати, 1787 р. – порутчик – правитель Чернігівського намісництва, 1793 р. – статський радник, 01.6.1797 р.- губернатор малоросійської губернії, 11.26.1797 р.- таємний радник, звільнений у відставку...................................... 12

     Д.: Тетяна Андріївна Безбородько. Сестра одного з найвпливовiших осiб Росiйської iмперiї, державного канцлера (з 1797 р.) князя О.А.Безбородько.

     19.Семен Леонтійович - 

“в службе” з 1763 р.  У 1770 р.- чернiгiвський полковий осавул. 1771 р. –  вiдзначається при облозi Перекопу. 1776 р. супроводжував турецьке посольства через Польшу  ........................................12

Бакуринськi користувались власним гербом. Гербовою основою слугував щит, подiлений на чотири частини. У першiй на срiбному тлi - хрест червоного кольору, у другiй на блакитному полi - дворянська корона, у третiй на червоному полi - срiбна пiдкова, у четвертiй на золотому полi - червоне серце з плум'ям, яке хрест-навхрест перетинається шаблею та стрiлою. Щит увiнчаний шоломом i короною з пiр'ям. Намет на щитi золотий та червоний на блакитному та срiбному фонi.

Опубліковано: Кондратьєв І. Кривошея В. Нариси історії 

Чернігівщини періоду козацтва: Любеч. – К., 1999. – 109 с.

Мешкали у селі (Роїще) й представники шляхетсько-козацької родини Бакуринських. Філарет (Гумілевський) вважав родину Бакуринськiх нащадками Володимиро-Волинських князiв. Самi Бакуринськi вели свiй родовiд вiд вірмнського князя Бакура, тим самим, за висловом Ю. Татищева, „повторюючи баснослiв'я польських генеалогій”. У 1607 р. Микола Бакуринський позичає Миколi, Iвану, Ждану та Михайлу Пiроцьким „золотою монетою червонцев чотири тисячи на чотири года”. Пiроцькi обов‘язувались  повернути п‘ять тисяч червонцiв, або ж віддати свою маєтнiсть – „имянно Репки с людьми по обох сторонах речки жиючими”.

1716 р. Яків Бакуринський був обраний Роїським сотником, це обрання було засвiдчено унiверсалом I.Скоропадського. У 1721 – 1724 рр. він входив до складу козацького посольства до Москви, де придбав для Рiпкiнської церкви Євангеліє “львiвської печатi” 1670 р. „за деньги братерския цеху гончарного репицкого”. У 1725 р. Я.Бакуринський знаходився у “низовому походi”. 1728 р. вiн тимчасово, замiсть Василя Полунецького, якому за „злочин” було наказано виїхати до Москви, займав уряд бунчукового товарища Чернiгiвського полку. У тому ж роцi  займав уряд Чернiгiвського полковника. У 1729 р. гетьман Д.Апостол збирався послати Яківа Бакуринського до Москви з „прошениями в малороссийских нуждах”. 

1734 р., з початком росiйсько-турецької вiйни, Яків Бакуринський брав участь у вiйськовому походi до Криму у складi команди пiд проводом генерала графа фон-Вейбаха. У березні 1737 р. він був відправлений „к Перяславлю козаков в поход на не приятеля”. У тому ж році разом з сином Леонтієм  брав участь у вiйськовому поході до Очакова. Наступного року Яків Юрiйович Бакуринський був звiльнений зi служби „за старостью и дряхлостью”, за наказом графа Румянцева. 

13 квітня того ж таки року Леонтiй Якович Бакуринський став роїським сотником. Його конкурентами на посаду були представники ще однієї родини любецької шляхти – сотенний хорунжий Стефан та войськовий товариш Микола Шихуцький. Леонтій займав цей уряд до 1742 р. (а за даними Ю.Гаєцького – до 1760 р.). У 1740 р. народився Яків Леонтьевич Бакуринський. 

У 1742 р. роїським сотником знов став його дiд Яків Юрiйович Бакуринський. Вiн володiв трьома млинами на р.Вир та Гусинка, з яких один був збудований ще Юрiєм Бакуринським, два iншi – придбанi у козакiв Гамальї та Шершановича. У 1749 р. Яків Юрiйович Бакуринський склав свiй заповiт.

У 1754 р. Леонтiй Якович Бакуринський знову зайняв уряд роїського сотника, і займав його щонайменьше до 1757 р.. У 50-60-і рр. ХVIII ст. значковим товаришем Роїської сотнi був Василь Федірович Бакуринський, десь у цей же час Марiя Бакуринська придбала у козака Федіра Красулича його землi. 

За даними Генерального (або Румянцевського) опису Лівобережної України 1765-1769 рр., удові роїського сотника Леонтія Бакуринського належали землі у селах Церковище, Постовбиці, Вербичі, Гусинці, Вирському хуторі та Грабові.

У 1777 р. Яків i Семен Бакуринськи розподiляли спадок свого батька Леонтiя. На 1778 р. Яків володів 408 селянами у Ріпках, Церковищі та Постовбиці Роїської сотні. Такою ж кількістю селян володів і Семен – у Вербичах, Гусинці та Грабові. Атестат 1778-1779 рр. характеризує братів позитивно, Яківа, незважаючи не те, що він „в походах и сражениях не был”, як гідного до подальшого проходження статської служби та підвищення у чині, характеристика Семена більш лаконічна – „способен, достоин, холост”. 

У 1818 р. одна з гілок цього роду представила докази на дворянство до Полтавського дворянського депутатського зібрання. Свої права доводила удова Матрона Бакуринська, дружина титулярного радника Мартина Бакуринського, батько якого Яків був Роїським сотником, а дiд Юрiй -  войськовим товаришем.  Серед представлених документiв були „випись из книг местких права Магдебурского ратуши Черниговского” 1688 р., яка засвідчила  купiвлю Юрiєм Бакуринським маєтностей у козачки Фекли Федіровой з сином Прокопом Кіндратовичем, унiверсали I. Мазепи та Д. Апостола 1696 i 1733 рр., „випись” 1733 р. з магдебурських книг про купiвлю роїським сотником Яківом Бакуринським землi у значкового товарища Василя Ширшановича, „випись” 1734 р. яка засвiдчувала придбання Яковом Бакуринським земель в с.Церковище у полкового писаря Холодовича, свiдоцтво дванадцяти дворян якi пiдтверджували за Василем Бакуринським дворянство та iн. Можливо, що рiдним дядьком Матвiя Олексійовича Бакуринського був колезький секретар Юхим Бакуринський.

Бакуринськi користувались власним гербом. Гербовою основою слугував щит, поділений на чотири частини. У першiй (на срiбному тлi) - хрест червоного кольору, у другiй (на блакитному полi) - дворянська корона, у третiй (на червоному полi) - срiбна пiдкова, у четвертiй (на золотому полi) - червоне серце з плум'ям, яке хрест-навхрест перетинається шаблею та стрiлою. Щит увінчаний шоломом i короною з пір'ям. Намет на щитi золотий та червоний на блакитному та срібному фонi. Роїський сотник Леонтiй Бакуринський у 1738-1747 рр. користувався власною печаткою овальної форми. Зображення: у овальному щитi серце, увiнчане хрестом i пробите шаблею та стрiлою, над щитом короноване забороло, з обох бокiв якого литери "L","B", пiд щитом лiтери - "S","R" (тобто - "Леонтiй Бакуринський - сотник роїський"). Як бачимо це лише елемент загальнородового гербу.

Печатка роїського сотника Леонтія Бакуринського

(за публікацією І.Ситого „З історії української 

сфрагістики” в журналі „Родовід” № 14 за 1996 р.)

Опубліковано: Кондратьєв І.В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського району у ХV – першій половині ХVII ст.). – Чернігів, 2005. – С. 87-89..