БАЧИНСЬКІ (Автор інформації Ігор Смуток) 1. Загальні відомості та походження. БАЧИНСЬКІ гербу Сас (Baczyński) - дрібношляхетський рід з села Бачина Самбірського повіту Перемишльської землі. Перша згадка припадає на 1513 р. На сьогодні не виявлено документу, який би засвідчував надання с. Бачини, земель, де згодом виникло село, особам–протопластам роду. Однак питання, чи існував такий документ, чи ні, залишається відкритим. Попри те, що він відсутній у актахКоронної метрики часів правління Ягеллонів і його не віднайшли польські дослідники С. Курась й І. Сульковська–Курась, упорядники та видавці найбільш фундаментального корпусу документів XII – середини XV ст. для Малопольщі та Руського воєводства, є певні підстави припускати, що у Бачинських все таки були якісь документи на їх родові маєтки. Під час ревізії прав власників земельної нерухомості у Руському воєводстві 1564 р. Бачинські показали «вічний лист» на Бачину (“Polozili listh wieczny na dziedzisthwo na Bacziną. Dobrÿ”)1. На жаль, у актах ревізії привілеїв Руського воєводства 1564 р., що у вигляді окремої книги зберігається серед актів Перемиського гродського суду у Центральному державному історичному архіві України у м. Львів, не зазначено, коли, ким і кому с. Бачина була надана у довічне володіння. Відповідь на ці питання можуть дати лише пошуки у Головному архіві давніх актів у Варшаві, де також зберігаються акти ревізії прав і привілеїв землевласників Руського воєводства, проведеної у середині 1560–х років2. Відсутністю монаршого акту донації Бачинським на с. Бачину не вичерпуються проблеми, що неминуче виникають перед дослідником ранньої історії цього роду. Бачина, чи не єдине село Самбірського повіту – дрібношляхетська власність, – згадки про яке повністю відсутні у актах Перемиського гроду та земського суду, опублікованих К. Ліске (охоплюють період до 1505 р.)3. Ба більше, його також немає у переліку зем’янських і королівських поселень Перемиськоїземлі перших поборових реєстрів Руського воєводства. Зокрема, відсутні згадки про Бачину та Бачинських у поборових реєстрах 1508, 1515 рр., опублікованих О. Яблоновським та реєстрах за 1507, 1510, 1511, 1512. 1517 рр.4 Отже, коли і за яких обставин з’являються Бачинські? Перша згадка припадає на 1513 р. Тоді на Вишенському сеймику Станіслав Хотецький, львівський староста й маршалок, спираючись на певні свідчення, задекларував приналежність до шляхетського стану власників сс. Винників, Сільця та Бачини5. Складений на основі цього документ, внесений згодом до Коронної метрики, містив перелік осіб, яким підтверджувалося шляхетство. Серед них названі Сенько Чепель з братом Ігнатом та їхні племінники, імена яких не вказані, – усі з Бачини (“Szyenko Czepyel et cum fratre Ihnath acінформації Ігор Смуток)stris ipsorum de Baczyny”)6. 1 Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі – ЦДІАУЛ). – Ф.13 (Перемишльський гродський суд). – Оп. 1. – Спр. 286. – С. 76. 2 Archiwum Główne Akt Dawnych. – tzw. Metryka Litewska, IV–B. – Sygn. 8, 9. 3. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum t.zw. Bernardyńskiego we Lwowie, wydane staraniem Galicijskiego Wydziału krajowego / Wyd. K.Liske, A. Prochaska, W. Hejnosz. – Lwów, 1888. – T.XIII; 1901. T. XVII; 1903. – TXVIII. 4 Źródła dziejowe. – Warszawa, 1903. – T. XVIII, cz.1: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ruś Czerwona. – 1902. – S. 114–116, 139–142. Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie.– Archiwum Skarbu Koronnego. – Oddział I.– Rps. 20. – k.1–604, rps. 21. – K. 406, 422, 441–449. 5. Matricularum Regni Poloniae Summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservatntur Монастиря те/ Ed. Th. Wierzbowski. (MRPS) – Varsoviae, 1912. – Pars IV: Sigismundi I regis tempora complectens (1507–1548). Vol.2: Acta vicecancellariorum 1507–1535. – Nr 10437. – S.167. 6. Ibidem Джерела: Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). Бачинські гербу Сас у XVI – на початку XVII ст. / І. Смуток // Генеалогічні записки: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 8. — С. 62-69. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. 3. Геральдика та сфрагистика. 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).  Джерела: – засвідчення шляхетства перемишльським земським судом 1594 р. (ЦДІАЛ, ф. 14, оп. 1, спр. 297, с. 215–217). – засвідчення шляхетства вишенським сеймиком 1601 р. (ЦДІАЛ, ф. 13, оп. 1, спр. 395, с. 1102–1106). – Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 331. 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).  Джерела: – Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том ІІ. – S. 40. – Boniecki A. Herbarz Polski. – Tom I. – S. 67. Олег Однороженко 2. Генеалогія (родовод) та біограми. 1513 р. Тоді на Вишенському сеймику Станіслав Хотецький, ьвівський староста й маршалок, спираючись на певні свідчення, задекларував приналежність до шляхетського стану власників сс. Винників, Сільця та Бачини5 . Складений на основі цього документ, внесений згодом до Коронної метрики, містив перелік осіб, яким підтверджувалося шляхетство. Серед них названі Сенько Чепель з братом Ігнатом та їхні племінники, імена яких не вказані, – усі з Бачини (“Szyenko Czepyel et cum fratre Ihnath ac cum filiastris ipsorum de Baczyny”)6 . Пізніших відомостей про Сенька Чепеля немає, натомість, дещо більше інформації про його брата. У 1526 р. Ігнат провадив судову справу в Перемиському гродізДанилом Бачинським7 . Останній згадується один–єдиний раз в цьому році. Якими були його родиннізв’язки з рештою відомих на той час представників роду з’ясувати не вдалося. 21 квітня 1531 р. Ігнат Бачинський бере участь у засіданні самбірського замкового уряду8 . Через рік він виступає у Перемиському гроді від імені Василя Ортинського, який позивався з Удею, дружиною Михайла Шептицького, звинувачуючи її у завданні тілесних ушкоджень9 . А наприкінці 1534 р. він провадив судову справу з племінником Гринем Бачинським10. Невдовзі після цього Ігнат помирає, оскільки його ім’я відсутнє у позові королеви Бони проти Бачинських з приводу незаконного володіння с. Бачиною та вимогою показати привілеї й інші документи, на основі яких вони володіють селом11. Можливо, ровесником Сенька та Ігната Чепелів був Хома Бачинський. Його ім’я з’являється у 1539–1540 рр. під час судового процесу між священиком Лавром і Давидом Винницькими з одного оку, та Олюхною, дружиною Василя Тимковича Гортинського, й Тацею, дочкою вже покійного на той час Ігната Чепеля, власницями частини Бачини – зіншого. Брати Винницькізвинуватили жінок у незаконному захопленні частки в Бачині, яка їм належала по покійних матері Марухні й дідові Хомі Бачинському12. Отже, маючи цілком дорослих внуків на кінець 1530–х років, можна припустити, що Хома жив наприкінці XV– на початку XVI ст. Ким він доводився братам Чепелям, документи не повідомляють. Нарешті, ще один виходець з Бачини, Ілля, сучасник Сенька, Ігната Чепелів, Данила та Хоми у 1519 р. отримав королівський привілей на заснування с. Вовче у Самбірському старостві13. Про його приналежність до власників Бачини, принаймні, попереднє місце проживання саме в цьому селі, промовляє те, що наприкінці XVIII ст., під час отримання легітимації, його нащадки – Вовчанські – виводили своє коріння з Бачини (“Wołczańscy z Baczyny”)14. Наступне покоління Бачинських представлене нащадками Ігната Чепеля та його племінниками. Зокрема, це вже згаданий Гринь Бачинський, що вперше з’являється у 1534 р., позиваючи до Самбірського замкового суду свого дядька Ігната. На той час він вже був немолодого віку, оскільки мав дорослу дочку, одружену з Яцьком Созанським (1536 р.)15. Починаючи з середини 1530-х років, маємо більш–менш регулярні згадки про нього у перемиських гродських та земських актах. Гринь прожив до 1567 р. Востаннє він з’являється, протестуючи в Перемиському гроді проти Созанських Вороничів. Останні, збудувавши млин, залили водою частину його земельної власності у Бачині16. У 1557 р. Гринь став ченцем, але невідомо, якого саме монастиря17. Не менш відомим сучасником Гриня був Лехно (Олехно) Бачинський. Перша згадка про нього датується 1537 р. Королева Бона позивала його разом з Гринем та Василем Бачинськими до королівського суду, звинувачуючи у незаконному володінні с. Бачиною18. Він також, як і Гринь, активний учасник майнових операцій та судових процесів, тому його ім’я практично не зникає зі сторінок актових книг Перемиського земського та гродського судів впродовж 1540–1550-х рр. Помер Лехно чи то у 1561 р., чи то у 1562 р. Ще на початку 1561 р. він та Андрій Бачинський позивалися своїми племінниками до суду у зв’язку іззахопленням частки у Бачині, яка належала Монці, сестрі Лехна та Андрія й матері позивачів19. Натомість у травні 1562 р. під час судового розгляду скарги синів та внуків Гриня Бачинського на синів Лехна, останній названий покійником20. Лехно Бачинський мав кількох братів. Вже згаданий Андрій на прізвисько Угрин помер незадовго перед 1571 р. 21 Інший – Лукач Бачинський – у 1537 р. заставив свою частку у Бачині брату Лехну за 14 злотих, а через три роки, у 1540 р., продав йому свій маєток у цьому ж селі за 34 злотих22. Лукач був священиком у Беньковій23. Після 1540 р. жодних відомостей про нього немає. Третій брат Іван був також священиком. Як і Лукач, він у 1542 р. усю земельну власність у Бачині продав Олехну Бачинському за 40 злотих24. З середини XVI – до початку XVII ст. рід Бачинських представлений нащадками Гриня, Лехна, Андрія Угрина та Чепелів. Бачинськими Гриньовичами називалися діти та внуки Гриня. Його рід продовжили двоє синів – священик Петро та Василь. Молодший син Яцко загинув у 1555 р. у сутичціз Бачинським Лехном25, доля іншого – Івахна, згаданого єдиний раз у 1548 р. – невідома26. Священик Петро, ймовірно, старший від брата Василя, помер наприкінці 1570-х років, залишивши п’ятеро синів та дочку27. Його дружиною була Марухна, дочка Леська Комарницького. Сини Петра наприкінці XVI – початку XVII ст. використовували прізвисько “Попович”, “попов’ята”, зрідка – “попович Петрович”28. Василь Гриньович, бiльше відомий як Василь Котел (“Kothel, Koczliel, Kothlik”), пережив брата Петра й згадується ще у середині 1585 р29. Його четверо синів та внуки в останній чверті XVI – початку XVII ст. регулярно з’являються в актах Перемиського гроду та земського суду з прізвиськом “Котлович”. Лехно Бачинський залишив чисельну родину, що складалася з семи синів й однієї дочки та внуків30. Всі вони послуговувалися прізвиськом Лехнович або Леськович. У третьому поколінні ця родина використовувала вже подвійні прізвиська, похідні від імені діда та від імені батьків, наприклад, Юркович Леськович, Лукашович Леськович, Петрович Леськович31. БратЛехна Андрій започаткував відгалуження Бачинських Угриновичів, які у другому поколінні були представлені його п’ятьма синами та шістьма внуками32. БачинськіЧепелі найбільш складне для генеалогічної реконструкції відгалуження роду. У другій половині XVI– початку XVII ст. за різних обставин натрапляємо на згадки про священика Стецька з синами Ігнатом та Павлом33; Юрка та Івана й Лукаша Юрковичів34; Івана Пукшина з сином Іваном Пукшиновичем35; братів Хому та священника Сенька та їхніх племінників священника Тимка та Леська36. Всі вони належать до третього або четвертого покоління Чепелів. Лише у випадку з Хомою, священиками Сеньком, Тимком та Леськом відсутні переконливі докази приналежності до цього відгалуження Бачинських. Так само всі вони, окрім останніх чотирьох осіб, були нащадками Ігната Чепеля. Розселення У XVI– початку XVІI ст. Бачинські проживали у своєму родовому гнізді, що у с. Бачині. Лише окремі представники роду за різних обставин опинялися в сусідніх селах Самбірського повіту. Найбільш віддалений населений пункт, де на цей час віднаходимо носіїв цього прізвища, був Дрогобич та навколишні села Котів і Попелі. У 1551 р. Павло Бачинський вперше згадується серед власників с. Білини Великої. Зокрема, він заставив за 10 гривень півдворища у цьому селі Сенькові Татомиру37. Будучи власником нерухомості у Білині Великій, Павло Бачинський залишався землевласником у Бачині. У 1568 р. він заставив всю свою частку у родовому селі Івану Бачинському38. Ймовірно, Павло на цей час остаточно перебрався до Білини Великої у зв’язку з одруженням з дочкою Гринька Білинського Качкина. Останній дарував половину свого маєтку дочці Ганці, дружині Павла39. Можливо, незабаром право власності на цей маєток поширилося й на Павла. Його нащадки продовжували мешкати у Білині Великій, при цьому як на шляхетській частині села, так і на королівській. Зокрема, у 1567 р. син Павла – Андрій – отримав від самбірського старости Яна Стажеховського привілей на попівство у Білині40. Ще один Бачинський – Лазар – у 1550–60-х роках проживав у Дрогобицьому повіті. В документах він вперше з’являється у 1552 р. у зв’язку із заставою Андрієм Кропивницьким частки у с. Східниці. Тут Лазар названий попом з Котова41. Через декілька років, у 1556 р., він провадив судову справу з Павлом Брошньовським про несплату 4 злотих. Цього разу він фігурує як священик з Дрогобича (“nlis ac rel. Lazur Baczinsky pop ritus rutheni in civis Drohobycz ”)42. В такому статусі Лазар Бачинський згадується ще в кількох судових і майнових справах Перемишльського суду (“La.zar Baczinsky pop troyeczky Drohobyczen”, “Lazur pop de drohobycz”, “Lazur Baczinski protopop de Drohobycz”). То він позиває Павла Попеля Кунашовича Клюса за несплату 10 гривень та 2 злотих (1556 р.)43, а Демка Попеля Столбановича – 7 злотих (1559 р.)44, то судиться з Андрієм Кропивницьким за порушення умов оренди землі у Східниці та повернення 100 злотих (1559, 1561 рр.).45 Востаннє Лазар Бачинський з’являється у 1566 р. Він відступає частку в Попелях, записану йому Яцьком Попельом Стояном, Бартоломею Найдаковському46. Серед власників Попелів і Котова у 1560–70-х роках були й інші Бачинські. Зокрема, у 1567 р. якийсь Яцько Бачинський заставив Попелям Мальвичам свого кметя у Котові за 10 злотих47. У 1579 р. Іван Бачинський відступив свою частку у Попелях і Котові Мартину Попелю48. Залишається невідомим, у яких родинних зв’язках перебували між собою всі три згадані особи з роду Бачинських. Так само нез’ясованим є питання, яким чином вони опинилися у Дрогобичі та Дрогобицькому повіті. Пізніших згадок – з 1580–1600-х років – про перебування Бачинських у вказаних населених пунктах сусіднього повіту немає. Десь перед 1570-ми роками Бачинські з’являються у сусідньому шляхетському селі Созані. Це, зокрема: - Федько Бачинський, який одружився з Марухною, дочкою Станка Созанського. Подружжя мало кількох дітей, які претендували на маєтності свого діда по материнській лінії у с. Созані. - Левко Бачинський Федькович, згаданий у 1575 р. власником частки у Созані, яку заставив за 37 злотих Івану Созанському Солтану. Після смерті останнього заставу тримав Іван Созанський Фашула49. - Марухна, сестра Левка Бачинського й дочка Федька, яка у 1577 р. продала свою частку в Созані тому ж Івані Созанському Фашулі за 50 зл. 50 - З 1570-х років один з Бачинських – Васько – проживав у с. Гордині. Його ім’я згадується у різноманітних майнових і судових справах власників с. Гордині до початку 1600-х років. Цікаво, що в документах він часто вказується з прізвищем Гординський51. На початку 1600-х років у Топільниці серед землевласників з’явився Андрій Бачинський Федорович. Зокрема, у 1603 р. він набув частку у Миська Топільницького Поповича52. Десь у цей час Андрій стає власником часток Василя і Проця Топільницьких Галков’ят. Розміри його земельної власності у Топільниці були чималими, якщо лише третина його маєтності у цьому селі була заставлена за 400 зл. Міськові Топільницькому Поповичу53. У XVI– початку XVII ст. Бачинські тримали у виглядізастави земельну власність у Комарниках (1557 р.)54, Корналовичах (1583 р.)55, Кульчицях (1597 і 1605 р.)56. Однак, ця форма землекористування була тимчасовою й не передбачала постійного проживання власника застави у вказаних селах. Одним з напрямків міграції Бачинських зі свого родового гнізда були землі Самбірського староства (економії). Першим, хто залишив Бачину, був вже згаданий Ілля – засновник с. Вовчого та родоначальникВовчанських. Впродовж 1550–1560-х років наступні покоління цього роду продовжували колонізаційну діяльність, закладаючи нові поселення та започатковуючи нові роди князів–війтів у цих селах. Зокрема, у 1522 р. брати Михалко та Іван з Вовчого отримали дозвіл Сигизмунда І на заснування с. Присліп та князівства у ньому57. Іван, Василь та Ілля, сини Михалка з Прислопа, спираючись на привілей Сигизмунда Августа від 12 березня 1559 р., заснували с. Яблінку Дубову58. У 1553 р. князі з Вовчого заснували Жукотин, а у 1567 р. – Дністрик Дубовий59. Пам’ять про приналежність до одного роду та виведення свого коріння з Бачини нащадки засновників цих сіл зберігали впродовж століть. Наприклад, у 1677 р. під час укладання угоди у Самбірському замку між священиком Григорієм з Жукотина з одного боку, й батьком та сином Жукотинськими – з іншого, останні підписалися: “Joan з Бачины Жукотинскы … Theodor z Baczyny Zukotynski”60. Серед шляхти, що підтвердила приналежність до привілейованого стану та отримала легітимацію, були також Дністрянські з Бачини та Вовчанські з Бачини61. Наприкінці XVI– на початку XVII ст. Бачинські зустрічаються ще у кількох королівських селах Самбірської економії. Зокрема, у 1570 р. Юрко Бачинський Чепельович купив за 166 злотих половину війтівства у с. Вицьові від князів з Головецького62. Міжіншим, у акті купівлі–продажу вказано, що Юрко перебрався у Виців з села Ісаї, також розташованих на королівських землях. До Бачинських могли належати також Ігнат Холевчич та Іван Холєвин, князіз Віцьова, згадані у самбірських замкових актах, відповідно, у 1605 і 1612 рр. 63 Можна припустити, що вони були нащадками Лехна Бачинського, який послуговувався прізвиськом Холєва64. У першому десятилітті XVII ст. у с. Волошинова на війтівстві мешкав Тимко Бачинський65. Шлюби За період з початку XVI– до 1605 р. в перемишльських земських та гродських актах зафіксовано 58 подружніх пар, створених за участю Бачинських. Їхніми шлюбними партнерами були вихідці з таких родин як: Бережницькі (1 подружжя), Білинські (2), Блажовські (2), Братковські (1), Винницькі (2), Гординські (1), Городиські (2), Ільницькі (1), Коблянські (1), Комарницькі (1), Кульчицькі (8), Любенецькі (1), Пацлавські (1), Попелі (3), Сілецькі (1), Созанські (6), Сроковські (1), Топільницькі (1), Турянські (1), Чайковські (2), Чолганські (1). У п’яти випадках шлюб укладено між самими Бачинськими. Цілкомочевидно, що Бачинські, в першу чергу, родичалися з такими, як і вони, дрібнопомісними родами. Однак, доволі значною була частка одружень з вихідцями нешляхетного стану. Джерела фіксують 7 таких випадків. Зокрема, у 1584 р. Лукач Бачинський засвідчив отримання від старосамбірського міщанина Станіслава 20 злотих посагу, які Станіслав записав своїй дочці Анні, дружині Івана Бачинського Лукачовича66. У тому ж році Марухна Бачинська, вдруге одружена з Юрком, міщанином з Хирова, зреклася своїх прав на батьківське і материнське майно на користь решти співвласників Бачини67. Двічі Бачинські одружувалися з представниками селянського стану. Зокрема, дружиною Андрія Бачинського була Марухна, дочка працьовитого Бориса з Дережич біля Дрогобича (1572 р.)68. Натомість інша Марухна, дочка священика Павла Бачинського, вийшла заміж за працьовитого Яцька з с. Бистрого Самбірської економії69. У 1570-х роках мав місце випадок одруження Бачинської з сином священика з Торчинович Самбірської економії70. Статус чоловіка окреслено як “учтивий”. Ще один з категорії “учтивих” на ім’я Ігнат був чоловіком Монки Бачинської (1561 р.)71. До категорії “учтивих” (honestus, providus) на той час зараховувалися представники різноманітних верств населення, включно з вихідцями зі шляхетного стану, котрі мешкали на князівствах–війтівствах, попівствах у Самбірській економії72. Таким чином, священик з Торчинович та його нащадки разом з Ігнатом могли в однаковій мірі бути як представниками непривілейованого стану, так і вихідцями зі шляхти. Географія шлюбних контактів Бачинських у більшості випадків обмежується територією Самбірського повіту. Просторовий фактор відігравав не останню роль у виборі партнера для подружнього життя. За кількістю одружень з Бачинськими перші місця посідають Кульчицькі та Созанські. Їхні родові гнізда розташовані неподалік с. Бачини. Кількість одружень зі шляхтою рівнинної частини Самбірського повіту, де проживали самі Бачинські (усього – 12), домінує над кількістю одружень зі шляхтою південної, гірської частини цього ж повіту (4). Найвіддаленішим від Бачини населеним пунктом Самбірського повіту, де в результаті одруження опинилася одна з представниць роду, було королівське село Гусне, розташоване на кордоні з Угорщиною. Тут на війтівстві мешкала родина Ільницьких Телеп’яновичів. Дружиною Стецька Ільницького Телеп’яновича була Олена Бачинська73. У чотирьох випадках маємо справу з одруженням Бачинських з вихідцями сусідніх повітів Перемишльської землі. Зокрема, двічі вони обирали собі жінок з с. Попелів, що у Дрогобицькому повіті74. У 1580–90-х роках їхніми дружинами ставали шляхтянки з родів Любенецьких (1) та Братковських, які мешкали у Стрийському повіті75. Інтенсивними були контакти Бачинських з родами сусідньої Львівської землі, насамперед тими, що проживали на лівому березі Дністра у сс. Підгірці та Чайковичі. Це засвідчено одруженням Дашка Бачинського з Федькою Чайківською, дочкою Тараса Трунка (1580 р.), та Лехна Бачинського з Фенною Чайківською, дочкою Васька Слонинки (1578 р.)76. Натомість дочка Петра Бачинського Марухна вийшла заміж за Матвія Попеля, який мешкав у Підгірцях (1580 р.)77. Немаємо жодного шлюбу Бачинських з вихідцями Сяноцькоїземлі та територій, розташованих на захід від Бачини – Перемишльського та Пшеворського повітів, не кажучи вже про Краківське або Сандомирське воєводства. Шлюб Марухни Бачинської з Сеньком Пацлавським, зафіксований у 1581 р., не був винятком. На той час родина Пацлавських міцно вкорінилася серед дрібнопомісної шляхти Самбірського повіту, будучи співвласником часток у Гордині78. Географія шлюбних зв’язків Бачинських не позбавлена певних особливостей. Попри очевидний вплив на вибір шлюбного партнера такого фактору, як місце його проживання, останній не завжди є визначальним. Родичаючись з Кульчицькими, Бачинські “ігнорують” Радиловських, чиє родове гніздо розташоване ближче до Бачини, аніж Кульчиці. Віддаючи своїх дочок до Винників, Блажова та беручи собі в дружини шляхтянок з родів Винницьких, Блажівських, Бачинські впродовж XVI ст. не створили жодної сім’ї з Уруськими, Монастирськими, чиї володіння межують з Винниками, Блажовом та Блажівською Волею. Так само, родичаючись з Городиськими й Сілецькими, жодного разу Бачинські не згадуються серед шлюбних партнерів Ступницьких. Нарешті, виникнення родинних звязків Бачинських з Попелями і їхня відсутність у випадку з Бориславськими, Тустановськими – ці та вищенаведені приклади вказують на існування додаткових чинників, які впливали на вибір шлюбних партнерів. Такими чинниками, на нашу думку, були певні відмінності, що існували серед родів дрібнопомісної шляхти, пов’язані з часом та обставинами їхньої появи у Перемишльській землі. Созанські, Кульчицькі, Винницькі, Березницькі, Сілецькі, Гординські тощо – це шляхта, чиє походження залишається до кінця не з’ясованим. Частина цих родів декларувала своє давньоруське походження, посилаючись на грамоти князя Лева (Кульчицькі, Березницькі, Гординські), або невідомі привілеї руських князів (Созанські). Решта не мали грамот та привілеїв, які б засвідчували, у який спосіб та на яких умовах вони набули у власність свої поселення та потрапили до шляхетського стану. Ступницькі, Уруські, Монастирські, Радиловські, Тустановські, тощо належали до категорії шляхти, перші представники якої з’являються в кінці XIV – початку XV ст. Волоське походження частини з них не викликає сумнівів. Всі ці роди володіли відповідними привілеями Владислава Опольчика або польських монархів, які засвідчували їхній статус власників одного, двох та більше поселень, що, у свою чергу, гарантувало входження до шляхетського стану. Бачинські, за всіма ознаками, належали до першої групи, тому їхні шлюбні контакти зіншими родами цієї категорії дрібнопомісної шляхти були такими інтенсивними. Щойно наприкінці XVI ст., коли відмінності між цими двома групами нівелюються, Бачинські починають одружуватися з особами, що представляли другу групу, наприклад, з Блажовськими (1581, 1597 рр.), Чолганськими (1589 р.), Любенецькими (1581 р.), Турянськими (1597 р.). З-поміж 58 зафіксованих у XVI ст. сімей 35 створили представники чоловічої статі роду Бачинських, решта – представниці жіночої статі. Шлюби чоловіків різняться більшою репрезентативністю шляхетських родів, з якими вони родичалися. Зокрема, це – Бережницькі (1), Білинські (2), Блажовські (2), Братковські (1), Гординські (1), Городиські (2), Коблянські (2), Комарницькі (1), Кульчицькі (3), Любенецькі (1), Попелі (2), Созанські (3), Сроковські (1), Топільницькі (1), Чайковські (1), Чолганські (1). Всього перелік охоплює 16 прізвищ. Саме чоловіки одружувалися з представницями шляхетських родів Дрогобицького, Стрийського повітів та сусідньої Львівської землі. Шляхтянки з родини Бачинських за межі території Самбірського повіту заміж не виходили (за винятком одного шлюбу з Попелем). Вони частіше одружувалися з представниками непривілейованих верств населення (5 випадків з 7). У їхньому випадку очевидним є домінування Созанських та Кульчицьких в якості шлюбних партнерів з–поміжрешти родів. На них відповідно припадає 3 і 5 шлюбів, натомість на інші – по одномушлюбу (Білинські, Вінницькі, Гортинські, Ільницькі, Сілецькі, Турянські). Підсумовуючи, варто зазначити, що згадки про Бачинських з’являються доволі пізно, щойно на початку XVI ст. На цей час рід був представлений кількома сім’ями, які започаткували окремі відгалуження. Кожне з них на кінець XVI ст. нараховувало до десяти дорослих чоловіків з сім’ями. У вказаний період Бачинські продовжували в основній масі проживати у родовому гнізді. Лише декілька осіб зилишили Бачину та опинилися у сусідніх селах Самбірського та Дрогобицького повітів. Для Бачинських було властивим в однаковій мірі переселення як у шляхетські маєтки, так і у королівські. Шлюбнізвязки представників цього роду демонструють їхній соціальний статус, тобто приналежність до дрібнопомісної шляхти. Вони одружуються з рівними собі та, в окремих випадках, з міщанами чи селянами. _______________ Примітки: 1 Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі – ЦДІАУЛ). – Ф.13 (Перемишльський гродський суд). – Оп. 1. – Спр. 286. – С. 76. 2 Archiwum Główne Akt Dawnych. – tzw. Metryka Litewska, IV–B. – Sygn. 8, 9. 3 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum t.zw. Bernardyńskiego we Lwowie, wydane staraniem Galicijskiego Wydziału krajowego / Wyd. K.Liske, A. Prochaska, W. Hejnosz. – Lwów, 1888. – T.XIII; 1901. T. XVII; 1903. – TXVIII. 4 Źródła dziejowe. – Warszawa, 1903. – T. XVIII, cz.1: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ruś Czerwona. – 1902. – S. 114–116, 139–142. Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie.– Archiwum Skarbu Koronnego. – Oddział I.– Rps. 20. – k.1–604, rps. 21. – K. 406, 422, 441–449. 5 Matricularum Regni Poloniae Summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservatntur / Ed. Th. Wierzbowski. (MRPS) – Varsoviae, 1912. – Pars IV: Sigismundi I regis tempora complectens (1507–1548). Vol.2: Acta vicecancellariorum 1507–1535. – Nr 10437. – S.167. 6 Ibidem. 7 ЦДІАУЛ. – Ф.13. – Оп.1. – Спр. 26. – С. 15, 613–614; 627–628, спр. 16. – С. 5–7, 15–18, 64–65, 95–96. 8 Там само. – Ф.9 (Львівський гродський суд). – Оп. 1. – Спр. 961/1. – С. 21. 9 Там само. – Ф. 14 (Перемишльсьский земський суд). – Оп. 1. – Спр. 261. – С. 404. 10 Там само. – Ф. 9. – Оп. 1. – Спр. 961/1. – С.159. 11 Там само. – С. 244–245. 12 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 263. – С. 86, 539–540, 13 MRPS. – P.IV, Vol.1. – Nr 3016. Грушевський М. Матеріали до історії суспільно–політичних і економічних відносин Західної України // Записки НТШ. – Львів, 1905. – Т. 64. – № 73. 14 Poczet szlachty galicyjskiej i bukowińskiej. – Lwów, 1857. – S. 356. 15 ЦДІАУЛ. – Ф.14. – Оп. 1. – Спр. 12. – С. 307. 16 Там само. – Ф. 13. – Оп.1. – Спр. 287. – С. 77–78. 17 Там само. – Спр. 284. – С. 192; Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 271. – С. 606. 18 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр. 961/1. – С. 244–245. 19 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 271. – С. 1300. 20 Там само. – Ф. 13. – Оп.1. – Спр. 285. – С. 374. 21 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 276. – С. 236. 22 Там само. – Спр. 14. – С. 221–222. 23 Там само. – Ф. 9. – Оп.1. – Спр. 961/1. – С. 311–312. 24 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 14. – С. 469–470. 25 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.28. – С.243. 26 Там само. – Спр. 25. – С. 23. 27 Там само. – Спр.293. – С.135–136. 28 Там само. – Ф.14. – Оп.1. – Спр. 44. – С.57–58. Ф.13. – Оп.1. – Спр. 307. – С.599. 29 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 44. – С.1930–1931. 30 Там само. – Спр. 276. – С.236. 31 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр. 312. – С. 1277; спр.311. – С.65. 32 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 276. – С.236. 33 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр. 35. – С,953–954. 34 Źródła dziejowe. – Warszawa, 1903. – T. XVIII, cz.1: Polska XVI wielu pod względem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ruś Czerwona. – 1902. – S. 34; Наукова бібліотека. Львівського національного університету. Відділ рідкісної книги і рукописів (далі – НБЛНУ. ВРКіР). – Спр. 520/ІІІ. – Арк. 495зв. 35 ЦДІАУЛ. – Ф. 13. – Оп.1. – Спр. 316. – С.1525–1526. 36 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 28. – С.736–737. 37 Там само. – Спр. 16. – С. 298–299. 38 Там само. – Спр.25. – С. 699–700. 39 Там само. – Спр.12. – С. 422–423. 40 Грушевський М. Сторінка зісториї українсько–руського сільського духовенства (по самбірським актам XVI в.) // Записки НТШ. – 1900. – Т. 34. – С.77. 41 ЦДІАУЛ. – Ф.14. – Оп. 1. – Спр. 16. – С. 478. 42 Там само. – Спр. 269. – С.24. 43 там само. – Спр. 269. – С.24; спр. 267. – С.963–964. 44 Там само. – Спр. 271. – С.461. 45 Там само. – спр. 267. – С.479–480; спр. 271. – С.411–12. 46 Там само. – Спр.25. – С. 382–383. 47 Там само. – Спр. 25. – С.382–383. 48 Там само. – Спр. 36. – С. 103–104. 49 Там само. – Спр. 33. – С. 907–908. 50 Там само. – Спр. 34. – С.478–480. 51 Там само. – Спр. 69, c. 898–901; спр.275. – С.1415; спр. 276. – С.205. Ф. 13. – Оп.1. – Спр. 317. – С.481; спр. 62. – С.1577–1579. 52 Там само. – Ф.14. – Оп.1. – Спр. 68. – С.825–827. 53 Там само. – Спр. 69. – С. 854–857. 54 Там само. – Спр. 19. – С. 24. 55 Там само. – Спр. 42. – С.1530. 56 Там само. – Спр. 62. – С. 1440–1442; спр. 70. – С.424–425. 57 MRPS. – P.4, V.1. – Nr.4051. 58 Ibidem. – P.5, V.2. – Nr. 8646. 59 Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. – Ф. 5 (Осолінських). – Оп.1. – Спр. 2837. – С.18; AGAD. – Archiwum Zamojskich. – Nr 2978. – S. 111–112; ЦДІАУЛ. – Ф.13. – Оп. 1. – Спр. 410. – С.1388–1390. 60 НБ ЛНУ. ВРКіР. – Спр. 536/ІІІ. – Арк. 137. 61 Marcinek R., Ślusarek K. Materiały do genealogii szlachnty galickiej. – Kraków, 1996. – Cz.1: A–K. – Nr. 1092; Poczet szlachty galicyjskiej i bukowińskiej. – Lwów, 1857. – S. 282–283. 62 НБЛНУ. ВРКіР. – Спр. 520/ІІІ. – Арк. 495 зв. 63 Там само. – Спр. 517/ІІІ. – Арк.429, 516зв.–517, 871–2, 868зв.–869. 64 ЦДІАУЛ. – Ф.13. – Оп. 1. – Спр. 293. – С. 267–268. 65 НБЛНУ. ВРКіР. – Спр. 517/ІІІ. – Арк.779–780, спр. 551. – Арк. 7–7зв., 12зв., 22зв.–3, 26–26зв., 32, 39зв.–40. 66 ЦДІАУЛ. – Ф.14. – оп.1. – Спр.43. – С.1322–1324. 67 Там само. – Спр. 44. – С.60. 68 У 1571 р. Андрій Бачинський, син Павла записав 40 гривень віна дружині Марухні, дочці працьовитого Бориса з с. Дережич біля Дрогобича на половині своїх маєтків (ЦДІАУЛ. Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 28. – С.385–386.) 69 У 1602 р. вона квитувала брата Яцька Бачинського з батьківських і материнських маєтків (Там само. – Спр. 67. – С.1004.) 70 Там само. – Ф. 14. – оп.1. – Спр. 34. – С.478–480. 71 Там само. – Спр. 271. – С.1300. 72Див., наприклад: НБЛНУ. ВРКіР. – Спр. 517/ІІІ. 73 ЦДІАЛ. – Ф.13. – Оп. 1. – Спр. 395. – С. 1102. 74 Там само. – Ф. 14. – Оп.1. – Спр. 24. – С.497, 527–528. 75 Там само. – Спр. 38. – С.572–573; спр. 62. – С. 132. 76 Там само. Спр. 35. – С.783–784; спр. 279. – С.38–39. 77 Там само. – Спр. 280. – С.122. 78 Там само. – Спр. 38. – С.948. учень класу ф ілософії Острозької колегіїЙосип [Iosephus] Бачинський (зг. 16 35-16 38 ), поза сумнівом, мав по ходити з тієї сам ої родини, що й N. Бачинський, чернець розта ш ованого в Кременецькому повіті Ш умського унійного монасти ря124, але ми практично нічого не знаємо про цю родину дрібних слуг князів Збаразьких/Виш невецьких. 124 Згаданий під 1644 роком: Архів Української Церкви. Т. з, вип. і: Докумен ти до історії унії на Волині і Київщині кінця XVI — першої половини XVII ст. / Упор. М. В. Довбищенко. К., 2001. С. 279. Rodowód 1.276.1  Piotr,1.276.2 syn Fedora,1.276.3 Wasil Kotel1.276.4 i Łukasz Jurkowicz Ihnatowicz, dziedzice Baczyna 1580 r. (Paw.).1.276.5 Beniamin Baczyński 1618 r. w województwie kijowskiem (Kij. III. A. f. 372).1.276.6 Stanisław, pisarz kancelaryi w. kor., otrzymał 1658 r. prawem kaduka po1.276.7 Luchfusie (?), Zakrzewo w województwie chełmińskiem (M. 201 f. 31).1.276.8 & 6 Z Jadwigi z Oczkowiczów1.276.9 miał syna Michała, który1.276.10 & 9 z żoną swą Elżbietą Karlińską,1.276.11 = 9 sprzedał dom przy ulicy Mostowej w Warszawie 1700 r. (M. 242 f. 20).1.276.12 = 9 synowie Michała:1.276.13 Antoni,1.276.14 Dominik1.276.15 i Wiktor, przedstawili w 1741 r. spis pozostałości,1.276.16 po wuju swoim Karlińskim (Perp. Czers. 25).1.276.17 Jan,1.276.18 & 17 żonaty z Katarzyną Pawszówną, zawiera układ z teściem 1708 r. (Op. Kij. 26).1.276.19 Antoni, komornik kijowski, 1774 roku (DW. 91 f. 296).1.276.20 Stanisław, z wojskiego w. został 1766 r. podstolim owruckim, 1767 r. stolnikiem, a 1774 r. chorążym żytomierskim.1.276.21 Antoni, deputat na Trybunał koronny, łowczy owrucki 1768 r., a podsędek żytomierski 1775 r.1.276.22 Antoni, regent grodzki żytomierski 1753 r., podstarości i sędzia grodzki 1775 r.1.276.23 Stanisław, regent grodzki 1764 r., a sędzia grodzki lubelski 1767 r.1.276.24 Franciszek,1.276.25 & 24 i żona jego Zuzanna z Jawornickich,1.276.26 = 24 kwitują Świdzińskich 1796 r. (DW. 111 f. 555).1.276.27 = 20 ¶ Stanisław, chorąży żytomierski,1.276.28 miał mieć syna Szczepana,1.276.29 którego syn Mikołaj,1.276.30 & 29 żonaty z Józefą z Krauzów,1.276.31 miał syna Waleryana, wylegitymowanego ze szlachectwa w Królestwie 1845 r.1.276.32 = 31 Waleryan, dziedzic Wieliszewa i Kurowa,1.276.33 & 32 żonaty z Pauliną Brzezińską,1.276.34 miał syna Mieczysława1.276.35 i córki: N.1.276.36 & 35 Porazińską,1.276.37 Waleryę1.276.38 & 37 Władysławową Ciechanowską1.276.39 i Wandę1.276.40 & 39 Eugeniuszową Dębicką.1.276.41 Po Janie, właścicielu Moczydłowa 1728 r.,1.276.42 pozostał syn Józef, a po tymże1.276.43 Teodor,1.276.44 którego syn Antoni,1.276.45 & 44 z Magdaleny Kamińskiej,1.276.46 miał syna Samuela, wylegitymowanego ze szlachectwa w Królestwie 1844 r. (A. b. Her.).1.276.47 = 46 Samuel,1.276.48 & 47 z Leokadyi Sołtykówny,1.276.49 pozostawił synów: Marcelego,1.276.50 Feliksa,1.276.51 Stanisława1.276.52 i córkę Zofię,1.276.53 & 52 za Józefem Wybranowskim.1.276.54 ¶ Baczyński Paweł, z przydomkiem Ihnatowicz, udowodnił pochodzenie swoje szlacheckie 1782 r., w sądzie grodzkim przemyskim.1.276.55 = 56 Baczyńscy zaś z przydomkiem Kotłowicz:1.276.56 Stanisław1.276.57 i Tomasz, w sądzie grodzkim przemyskim 1782 r.1.276.58 Franciszek,1.276.59 Julian1.276.60 i Jan w sądzie grodzkim trembowelskim 1782 r.,1.276.61 Szymon1.276.62 i Stefan, w sądzie ziemskim lwowskim 1782 r.,1.276.63 Józef,1.276.64 syn Szymona, 1843 r.,1.276.65 Konstanty1.276.66 i Jan,1.276.67 wnukowie Stefana, w wydziale stanów we Lwowie, 1846 r.1.276.68 Dwóch Teodorów,1.276.69 trzech Janów,1.276.70 Paweł,1.276.71 Piotr,1.276.72 Stanisław,1.276.73 Szczepan,1.276.74 Tomasz,1.276.75 Mikołaj,1.276.76 Andrzej, biskup munkacki,1.276.77 Jerzy, dziekan ungwarski, w sądzie grodzkim przemyskim 1783 r.,1.276.78 Tomasz, w sądzie grodzkim bełskim 1783 r.,1.276.79 Aleksander1.276.80 i Jakób, w sądzie ziemskim lwowskim 1783 r.1.276.81 ¶ Byli i Baczyńscy z przydomkiem Leszkowicz i Pukszyn.1.276.82 Z pierwszych legitymowali się ze szlachectwa: trzech Janów,1.276.83 dwóch Michałów,1.276.84 Mikołaj,1.276.85 Andrzej,1.276.86 Teodor,1.276.87 Bazyli,1.276.88 Szczepan1.276.89 i Jerzy, w sądzie grodzkim przemyskim 1782 r.1.276.90 Michał,1.276.91 wnuk Bazylego,1.276.92 Teodor,1.276.93 syn Jana,1.276.94 Mikołaj,1.276.95 syn Jerzego,1.276.96 i Mikołaj,1.276.97 syn Bazylego, w wydziale stanów we Lwowie, w latach 1830-48.1.276.98 Aleksander,1.276.99 trzech Bazylich,1.276.100 dwóch Jerzych,1.276.101 Gabryel,1.276.102 Piotr,1.276.103 Teodor,1.276.104 trzech Janów,1.276.105 Andrzej,1.276.106 Ignacy,1.276.107 Michał1.276.108 i Jacek, w sądzie grodzkim przemyskim, 1782 r.1.276.109 Michał,1.276.110 syn Jana,1.276.111 = 109 członek stanów galicyjskich 1824 r. we Lwowie.1.276.112 = 113 Z przydomkiem Pukszyn: trzech1.276.113 Janów,1.276.114 Michał,1.276.115 Paweł,1.276.116 Stanisław,1.276.117 Mikołaj,1.276.118 Piotr,1.276.119 Bazyli1.276.120 i Andrzej, w sądzie ziemskim i grodzkim przemyskim, 1782 i 1783 r.,1.276.121 Andrzej, w sądzie grodzkim halickim 1782 r.1.276.122 syn jego Jan,1.276.123 i wnuk Józef, w wydziale stanów we Lwowie, 1833 r.1.276.124 = 125 ¶ Byli i Baczyńscy, żadnego nie używający przydomku.1.276.125 Z nich: Aleksander, legitymował się w sądzie ziemskim halickim, 1783 r.,1.276.126 a synowie jego: Jan,1.276.127 Bazyli1.276.128 i Teodor, w wydziale stanów we Lwowie, 1826 r.;1.276.129 Jakób,1.276.130 Aleksander,1.276.131 Bazyli1.276.132 i Teodor, w sądzie ziemskim halickim, 1783,1.276.133 Adam1.276.134 i Franciszek, w sądzie grodzkim,1.276.135 a Antoni, w sądzie ziemskim przemyskim, 1782 r.1.276.136 Bazyli,1.276.137 Mikołaj,1.276.138 Jakób,1.276.139 Jan1.276.140 i Teodor, w sądzie ziemskim buskim, 1782 r. (Goł.).1.276.141 [Z tomu Uzupełnień, s. 57:] Antoni, zmarły w Łopusznicy 1749 roku,1.276.142 & 141 żonaty był z Maryanną Bartoszewską,1.276.143 & 142 2-o v. żoną Michała Borkowskiego 1751 r.1.276.144 Z niej córka Pelagia Agnieszka,1.276.145 & 144 wyszła 1765 r. za Antoniego Borkowskiego.1.276.146 Drugą jego córką była pewnie Teresa,1.276.147 & 146 żona Jakóba Bilińskiego 1767 r. (metr. Dobromils.).1.276.148 Bazyli, paroch w Łopusznicy, umarł 1896 r.1.276.149 Antonina, ur. 1846 r. w Dernowie,1.276.150 & 149 żona doktora Antoniego Czaczkowskiego w Czortkowie.1.276.151 = 152 ¶ W gubernii podolskiej legitymowali się ze szlachectwa, niżej wymienieni Baczyńscy:1.276.152 Jakób1.276.153 z synami: Janem,1.276.154 Ludwikiem,1.276.155 Antonim1.276.156 i Józefem Adamem1.276.157 i Wincenty1.276.158 z synami: Kajetanem1.276.159 i Aleksandrem,1.276.160 synowie Wojciecha,1.276.161 wnukowie Wawrzyńca,1.276.162 prawnukowie Jakóba, 1852 i 1854 r.1.276.163 Tadeusz1.276.164 z synami: Leonem, u1.276.165 którego syn Hipolit,1.276.166 Józefem1.276.167 i Janem, u1.276.168 którego synowie Grzegorz1.276.169 i Jakób,1.276.170 Jan1.276.171 i Dymitri,1.276.172 synowie Jana Piotra, wnukowie1.276.173 = 160 wymienionego wyżej Wojciecha, w 1859 roku1.276.174 a Grzegorz1.276.175 i Paweł,1.276.176 = 170 synowie Jana, 1895 r.1.276.177 Jan1.276.178 i Franciszek1.276.179 z synem Michałem,1.276.180 synowie Łukasza,1.276.181 = 160 wnukowie powyższego Wojciecha, w 1863 r.1.276.182 ¶ Jan1.276.183 z synami: Konstantym,1.276.184 Włodzimierzem1.276.185 i Narcyzem1.276.186 i Paweł1.276.187 z synem Waleryanem,1.276.188 synowie Jana,1.276.189 wnuki Eliasza,1.276.190 prawnuki Fabiana,1.276.191 praprawnuki Teodora, w 1843 i 1844 r.1.276.192 ¶ Konstanty1.276.193 z synami: Konstantym,1.276.194 Józefem1.276.195 i Władysławem,1.276.196 Benedykt,1.276.197 Kasper1.276.198 i Feliks Marcin,1.276.199 synowie Józefa starszego1.276.200 i Wojciech,1.276.201 syn Józefa młodszego,1.276.202 wnuki Franciszka,1.276.203 prawnuki Michała,1.276.204 praprawnuki Jana, w 1844 i 1855 r.,1.276.205 a Jan,1.276.206 syn Feliksa1.276.207 i syn jego Adam1.276.208 i Franciszek1.276.209 i Aleksander,1.276.210 synowie Wojciecha, w 1850, 1869 i 1875 r. (Spis.).1.276.211 [Z tomu Uzupełnień, s. 58:] Józefa1.276.212 & 211 i Heleny z Karskich,1.276.213 = 211 małżonków Baczyńskich,1.276.214 potomstwo: Zygmunt, żonaty ze1.276.215 & 214 zmarłą w 1899 r. Czesławą Dydyńską,1.276.216 Stanisław,1.276.217 & 216 ożeniony z Wandą Cichowską,1.276.218 Henryk,1.276.219 Zofia,1.276.220 & 219 zaślubiona Władysławowi Wodzińskiemu,1.276.221 Helena1.276.222 & 221 za Dwernickim1.276.223 i Jadwiga,1.276.224 & 223 za Franciszkiem Kotkowskim. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >