 БАБИНСЬКІ (Babińscy) – шляхетський рід власного герба, у XV–XVІI ст. – землевласники в Луцькому і Кременецькому повітах Волинського воєводства, Овруцькому повіті Київського воєводства і Пінському повіті Берестейського воєводства. Родове гніздо – село Бабин Луцького повіту Волинського воєводства (нині Гощанського району Рівненської області). Їхні родові маєтності лежали над Случчю з обох боків кордону, що відділяв Київське воєводство від Волині. Родоначальником Бабинських був волинський боярин Іван (Івашко), який жив у другій половині XV ст. Рід існував на кінець XVIII ст. Джерела та література: АР w Krakowie, Archiwum Dóbr Pomorzany, nr 85; ЦДІАУК, ф. 11, on. 1, спр. 9, арк. 1688; Ukraina 1/45,73,74,11/34, ІІІ/228,651; Опись актовой.., т. 19, с. ЗО; SGKP «Kamienne», Stecki T. J., Z boru i stepu, Kraków, 1888, див.: c. 120-121. Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. – Kraków, 1858. – S. 864; Русская историческая библиотека. – Санкт-Петербург, 1910. – Т. 27. – С. 398-399; Wijuk Kojałowicz W. Herbarz rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compendium czyli O klejnotach albo herbach. – Kraków, 1897. – S. 32; Lietuvos Metrika. Kn. Nr. 14 (1524-1529): Užrašymų kn. 14 / Parengė L. Karalius, D. Antanavičius. – Vilnius, 2008. – P. 404. Niesiecki K. Herbarz Polski. – Lipsk, 1839. – Т. 2. – S. 38; Stecki T.J. Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki. – Kraków, 1888. – S. 119-123; Boniecki A. Herbarz Polski. – Warszawa, 1899. – T. 1. – S. 61; Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. – Warszawa, 1904. – T. 1. – S. 56; Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). – Київ, 2016. – С. 188, 289. Babiński h. Bojcza, żyli w ziemi bielskiej w końcu XVI wieku. Byli właścicielami dóbr Żabiniec, Kobylino i Cieszymy (1690). Pisali się z woj. podlaskim na elekcję Stanisława Augusta (1764). Wylegitymowali się ze szlachectwa w Królestwie w latach 1842-44, 1849 i 1851. Źródło: Bon. I 61. Źródło: Bon. I 61. I Iвашко Бабинський (1484) IІ Митько Іванович Бабинський Відповідно до наказу короля Олександра Ягеллончика від 10 вересня 1506 р. судді, яких взяли собі князь Андрій Олександрович (Сангушко) і князь Іван Юрійович Жеславський, князь Петро Михайлович, пан Микита Чаплич, городничий луцький, пан Петро Мушатич та пан Митко Вабинський розмежували маєтки острозькі від заславських в Білотині [Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie … — T. III. — S. 38–39.]. Після отримання привілею на володіння селом Денятиним у Кременецькому повіті волинським зем’янином Митьком Івановичем Бабинським за підписом великого князя Олександра, згодом, за підтверджувальним актом від 19 липня 1506 р., шляхтич виклопотав у господаря й відповідний документ. Згідно з ним Олександр Яґеллончик підтвердив право володіти селом Денятиним М. Бабинському на умовах вічного володіння70. 70 АВВ. — № 3. — С. 58–59. ............ Івашківна (+до1484)
III Семен Митькович Бабинський слуга і вінницький намісник (зг. 1529) великого литовського гетьмана кн. Костянтина Острозького. За свідченням Бартоша Папроцького, він «при Костянтині з Острога в усіх кампаніях входив до кола очільників війська, муж, гідний слави і пам’яті, завдяки вправності якого всі битви з татарами були щасливими». У 1544-1545-х роках Симон Бабинський разом із Богушом Корецьким (староста у 1539-1548 роках) коштом уряду перебудували та значно посилили замок Житомир. IV Андрiй Семёнович Бабинський їхні родові маєтності лежали над Случчю з обох боків кордону, що відділяв Київське воєводство від Волині. На східному березі річки головними центрами володінь були містечка Лучин і Кам.яне, які перебували у власності Бабинських увесь досліджуваний період. Маєтності, зосереджені спочатку в руках Андрія, були поділені після його смерті (до 1598 р.). Київську частину спадщини в результаті кількох поділів отримав у 1607 р. найстарший син Василь (пом. 1624 р.), молодші сини - Левко (Лев) та Іван - волинську. Потому
ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 13, арк. 626 зв.; спр. 30, арк. 196 ЗВ.-197 зв; ф. 26, оп. і, спр. 7, арк. 185 ЗВ.-189. Богдана Семенівна Бабинська
Литовская Метрика, книга публичньїх дел № 9.- Vilnius, 2001. - С. 183 Ганни Семенівна Бабинська Запис Ганни Семенівни з Бабинських, яка, “дознавши великое ласъки, добродеиства и милости малжонъское”, дарує чоловікові Іванові Кирдеєві-Мнішинському “внесення” своє (ЦДІАК України. – Ф. 26. – Оп. 1. – Спр. 3. - Арк. 283 зв.–283). V Василь Андрійович Бабинський Київську частину спадщини в результаті кількох поділів отримав у 1607 р. найстарший син Василь (пом. 1624 р.), молодші сини - Левко (Лев) та Іван - волинську. Були социніанами (антитринітаріями), згодом римо-католиками.Левко Андрійович Бабинський Київську частину спадщини в результаті кількох поділів отримав у 1607 р. найстарший син Василь (пом. 1624 р.), молодші сини - Левко (Лев) та Іван - волинську. Іван (Ян) Андрійович Бабинський обіймав уряд мозирського маршалка (зг. 1634), його нащадки належали до східного християнського обряду. Київську частину спадщини в результаті кількох поділів отримав у 1607 р. найстарший син Василь (пом. 1624 р.), молодші сини - Левко (Лев) та Іван - волинську. У 1633 р. Замойський з дружиною позивали мозирського маршалка Івана та його братів Ілляша і Петра Бабинських, чиї володіння (село Бабин) межували з грунтами протестуючихсе дорогобузскими, до манастыра тамейшего належачими: в 1632 р. відповідачі наказали своїм бабинським підданим засіяти монастирські поля озиминою, а зібраний потім урожай (300 кіп) забрали [70]. Ймовірно, йдеться про землі села Іллін, розташованого поряд. 70. ЦДІАУ - Ф. 25. - Оп. 1.- Спр. 185.- Арк . 155 зв. ..... Андрійович Бабинський Катерина Андріївна Бабинська
ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 16, арк. 166,173 ЗВ.-174. ..... Андріївна Бабинська VI Петро Васильович володіння успадкували сини Василя Петро (Кам.яне) та Ілля (Лучин). Вони користувалися своїми частками до кінця досліджуваного періоду. Ілля Васильович володіння успадкували сини Василя Петро (Кам.яне) та Ілля (Лучин). Вони користувалися своїми частками до кінця досліджуваного періоду. Зрештою Ілля збільшив свої київські маєтності в результаті купівлі сусідніх сіл - Кисоричів (в Олександра Немирича, бл. 1624/28 рр.) та Мойшевичів (у Юрія Чаплича-Шпановського, 1644 р.). Разом це складало чимале володіння - бл. 120 димів у 1628 р., 188 димів у 1640 р. і бл. 292 димів після 1644 р., що забезпечувало йому достатньо високу позицію у місцевій спільноті. Проте Бабинських більше цікавила волинська політична сцена, але й там вони залишалися радше на узбіччі37. За реєстром 1629 р. З особи мають 71 дим у Луцькому повіті, зокрема село Бабин.Марина Іванівна 1650, „законница регулы святого Базилего з монастыра Дубенского”. 73 ЦДІАК України. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 264.– Арк. 492. Babiński h. własnego, z Babina w powiecie łuckim. W 1492 r. otrzymali od Aleksandra Jagiellończyka Deniatyn w pow. krzemienieckim. W 1583 r. byli dziedzicami Babina i wsi Olszany w pow. łuckim. W 1636 r. wzięli w zastaw od Hoyskich Rokitnę i Masewice. Właściciele dóbr Kamionny i Siedliszcz w 1727 r. Piastowali urzędy ziemskie w pow. mozyrskim (1632). Pisali się z woj. wołyńskim na elekcję Jana Kazimierza (1648). Herb ich przedstawia znak zamieszczony powyżej, o czym przekonuje list Semena Mitkowicza Babińskiego z 1540 r., pisany do ks. Fedora Sanguszki. Źródło: Bon. I 61. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Б >