Ярмултовські

Ярмултовські і Ворошили

Ярмулти гербу Доленга.

І

Павло Ярмултовський (? – 1618 – 1669 – ран. 1670.2.03.) 
– шляхтич. Сотник новобихівський (? – 1656 – ?), комендант бихівський. 4 травня 1657 р. Б. Хмельницький надав йому універсал за «зичливости его в поданню намъ в фортелЂ Биховской», який пiдтвердив володiння «селом его власним» Вербичами, та «волок шест и млинокъ» у с. Горбово, «все тое в тракте Любецком в полку Черниговском лежачіе» [1800,с.225]. У 1664 р. село Постовбиця Роїської сотні король, відібране у нього і його дружини Марини як у ребелітантів, віддав жовніру Яну Ярмултовському. Полковник компанійський (? – 1669 – ?). 2 березня
1670 р. гетьман Д. Ігнатович згадував «славной памяти небожчика Павла Ярмолтовского» та «власніе его gрунта отческіе» [1731,с.310-311].

Д.: (1664) Марина (Мар’яна) NN (Павлівна Кельчевська ?) (? – 1648 – 1688 – ?). Старожили на 
час проведення Генерального слідства про маєтності у 1729-1730 рр. ще пам’ятали, 
що П. Ярмултовський після «лядської війни» одружився з шляхтянкою, спадкоємицею Вербич, а згодом отримав універсал Б. Хмельницького (1657) [1995,с.14]. 
У 1670 р. гетьман Д. Ігнатович надав Маринi Ярмултовськiй унiверсал, який затверджував за нею право на володiння маєтностями. 27 жовтня 1687 р. вона отримала унiверсал чернiгiвського полковника Я. Лiзогуба на володiння д. Вербичами 
[1995,с.17], 11 вересня 1688 р. разом з онуком Павлом Ворошилою, сином зятя  Петра Ворошили – універсал гетьмана Івана Мазепи [1731,с.311-312]. 

Ян Ярмултовський – жовнір (1664).

ІІ

– N Павлівна Ярмултовська (? – 1667 – ран. 1688.11.09. [1731,с.311-312]). 
Ч.: (1667) Петро N Ворошило (? – 1638 – 1671 – ран. 1688.11.09. [1731,с.311-312]) – с. Куликівка [1731,с.311-312] у Седнівській волості після Паців (Тризн) 
перейшла Ворошилі. Ротмістр надвірної корогви гетьмана Ігнатовича (? – 1669 
[1804,с.460] – 1671.01. [1948,с.11] – ?). Володів д. Вербичі [1647,арк.1]. Можливо з роду Петра Ворошильського (? – 1590 – 1607 – ?), любецького шляхтича (1607).
ІІІ
Павло Петрович Ворошило (? – 1667 – 1705 – ран. 1709.1.01. [1731,с.312-
313]) – 2 серпня 1697 р. отримав універсал «въ подтвержденіе его владетельныхъ 
правъ» на с. Вербичі [1995,с.17]. Значний козак, якому Борковський зі своєї 
юрисдикції надав с. Велика Вісь. Сотник любецький (? – 1689 – ?), (1698), 
(1699), (1700). Військовий товариш. Володів д. Вербичі Д.: N Василівна Дуні-
на – Борковська (? – ран. 1709), донька генерального обозного.
ІV
– Марія Павлівна (? – 1696 – 1714 – ?) – власниця частини д. Вербичі. 
1 січня 1709 р. І. Скоропадський надав підтвержуючий універсал осиротілим ді-
тям покійного Павла Ворошили [1731,с.312-313]. Ч.: (після 1709 – 1714 – ?) 
Яків Юрійович Бакуринський (? – бл. 1749), сотник роїський. 
– Анастасія Павлівна (? – 1697 – 1767 [755,арк.618] – ?). Ч.: (після 
1709 – 1713 – 1755 – ?) Яків Ілліч Чирва, значковий товариш. 
– Гафія Павлівна (1704 – 1755 – ?) Ч.: Севастян Пашковський, значковий 
товариш

27 травня 1657 р. гетьман Богдан Хмельницький своїм Універсаломвідновив права військового товариша Павла Ярмултовського на село ним втрачене під час Національно-визвольної війни: «приворочаемъ село его власное, Вербичи названное». А 1667 р. Павло Ярмултовський отримав «випис» з Чернігівської «съезжей избы» від стольника Кирила Хлопова на володіння Вербичами. Старожили села на час проведення Генерального слідства про маєтності у 1729—1730 рр. ще пам'ятали, що П. Ярмултовський після «лядської війни» одружився на шляхтянці, спадкоємиці Вербич, а 1657 р. отримав універсал Б. Хмельницького. Проте, 2 березня 1670 р. гетьман Дем'ян Многогрішний, підтверджуючи права на Вербичі вдові Мар'яні Ярмултовській, згадує «славной памяти небожчика Павла Ярмолтовского» та «власніе его ґрунта отческіе». Підтвердні універсали на Вербичі: полковника Якова Лизогуба — обивательці чернігівській Мар'яні Ярмултовській, датованого 27 жовтня 1687 р., гетьмана Івана Мазепи — Марії Ярмултовській та її онукові Павлові Ворошилі, синові зятя Петра Ворошили, датованого 11 вересня 1688 р., а також Павлові Ворошилі «въ подтвержденіе его владетельныхъ правъ», датованого 2 серпня 1697 р.. 1 січня 1709 р. Іван Скоропадськийнадав підтвердний універсал осиротілим дітям покійного Павла Ворошили та їх опікунці пані Івановій Забіліній. На час проведення Генерального слідства про маєтності Вербичами володів зять Ворошили значковий товариш Яків Іллін.

1764 р. вже згадується як окрема «слобода Вербицкая», в якій 1767 р. — «приезжій дворикъ» райці Чернігівського магістрату Івана Санковського, уступленому тестем Юхимом Йозефовичем 25 березня 1753 р..

ВОРОШИЛО Людвік. Житомирський полковий хорунжий (1659— 1665).

ВОРОШИЛО (Ярмултовський, Ворошилов) Павло Петрович. Походив із поліської любецької шляхти. Новобихівський сотник (1656). Сердюцький полковник у Петра Дорошенка (1668). У 1668-1669 рр. діяв на Лівобережжі. Ротмістр та полковник компанійського полку у Дем’яна Многогрішного (1669-1672). На цьому уряді підписався під Глухівськими статтями. Любенький сотник (1689; 1698; 1699-1700). Власник с. Верби-чі (1657; 1705). Одружений (1664) з донькою чернігівського полковника В. К. Дуніна-Борковського Мариною.


Mlicki h. Dołęga vel Jarmułt-Mlicki, rodzina mazowiecka, pochodząca od Jarmułtów, stąd ich przydomek Jarmułt, błędnie Jarmułta. Nazwisko wzięli od wsi Mlice w powiecie płockim, która w XIX wieku leżała w gminie Majki, parafii Łęg (SGKP). W XVII wieku byli właścicielami wsi Mlice k/ Orchowa na Kujawach, którą zapewne sami założyli. Obecnie wieś ta znajduje się w województwie wielkopolskim, powiecie słupeckim, gminie Orchowo. Według Herbarza Uruskiego, w XV stuleciu pisali się Jarnult, a niektórzy brali przydomek Goliasz, Goliasz z Mlic 1437-1452 r. Jan de Mlicze miał syna naturalnego Jakuba, który w nagrodę zasług otrzymał 1530 r. szlachectwo i przez Feliksa Szreńskiego (Srzeńskiego), kasztelana dobrzyńskiego, dworzanina królewskiego, został przyjęty do herbu Dołęga (Metr. Kor.). Z nich: 1 kasztelan 1788 — 1794. – Jan Mlicki, kanonik gnieźnieński i płocki 1749. Kajetan (zm. 1808), ostatni kasztelan sierpski.
Genealogia
(osób: 71)

• DIONIZY Jarmułt-Mlicki (1801-ok. 20 XII 1882), s. Józefa i Marianny Bogatko, ziemianin, dziedzic dóbr Leszcze; szkoły kończył w Płocku, w Poznaniu, studia w Berlinie, następnie odziedziczył majątek macierzysty Leszcze na Kujawach, gdzie spędził blisko pół wieku; zm. Leszcze, poch. Ostrów 22 XII 1882 (Dz. Pozn. 9/83); ż. (ok. 1840) Walentyna Mieczkowska h. Zagłoba (1816-1905), c. Jana Karola, sędziego pokoju pow. gnieźnieńskiego, i Nepomuceny Nieżychowskiej h. Pomian; dzieci: Nepomucen, Walentyna, Stanisław.

• WALERIA Mlicka (1820-1889), c. Maksymiliana i Marianny Moszczeńskiej, dziedziców Rokitnicy; po śmierci męża mieszkała w Kaliszu; m. (30 IV 1844 Kazimierz) Józef Mielęcki h. wł. (11 II 1816-16 V 1876), s. Walentego i Tekli Koczorowskiej, powstaniec 1848 i 1863, działacz społeczny i narodowy, więziony kilkakrotnie przez władze pruskie; dziedzic Nieszawy w pow. obornickim 1844-1874; ur. w Graboszewie, zm. w Poznaniu (PSB t. 20; MK Cerekwica; Dz. Pozn. 113/76); dzieci: Stefan, Janusz, Wanda, Anna – Mielęccy.

Źródła: Bon.; Dw. Teki; Kos. t.1; Nies.; SGKP t.6/520; Urus. t.11/152-153.
Comments