Rodzina:Jaskmanicki (także: Jaksmanicki)Herb:LeliwaGniazdo:z Jaskmanic w ziemi przemyskiej.




Джерело:Пашин С. C. Перемышльская шляхта второй половины XIV — начала XVI века. Историко- генеалогическое исследование. Тюмень 2001.
Смуток І. Шляхетська землевласність у Дрогобицькому повіті Перемишльської землі 
в XVI ст. 


На протяжении XV в. владельцы граничившего с Молодовичами и Клоковичами села Яскманичи менялись не один раз, вследствие чего Яскманицкими назывались представители различных шляхетских родов. Известный по актам 1402-1418 гг. Ян Примус с Яскманичей мог жить и в 30-е, и в 50-е годы XV в. Дело в том, что его сын также звался Яном Примусом, или Примусовичем. В мае 1444 г. Ян (отец или сын) обменял Яскманичи на солтыство в Чикове и 50 гривен доплаты от родоначальника Клеофасов Марка Болеславского. Осенью того же года Болеславский за 300 гривен продал село Дмитру Болановскому, а тот сразу же уступил куплю некоему Яну Зброжеку в обмен на солтыство в дедичных Болановичах. Последняя сделка ущемила интересы родной сестры Зброжека Ядвиги (супруги Яна Кобежинского-Вербогрыжского), которая не дождалась причитающегося ей приданого.
У умершего в 50-е годы Яна Зброжека было двое сыновей: Станислав (упом. в 1446 и 1464 гг.) и Мацей. В 1465-1468 гг., когда Мацей едва достиг совершеннолетия, Яскманичи за 10-12 гривен в год арендовались его соседями Яном и Клеофасом с Молодовичей. Арендаторы взяли в залог часть села и вскоре обменяли ее на принадлежавшее Яну Примусу чиковское солтыство. После смерти в 1476 г. бездетного Мацея дедичками большей части Яскманичей стали его кузины Вербогрыжские, которые в 1478-1479 гг. за 402,5 гривен продали наследство Анне Никонковской.
Вдовствующая Анна в 1478 г. была владелицей львовских Никонковичей и части Сорок и опекуншей своих малолетних детей Станислава, Михаила и Агнеты (внуков Михаила Дзялоши). Ее мать Беата, едва схоронив второго мужа Яна Примуса, в июне 1480 г. за 100 гривен уступила дочери свою часть Яскманичей. Ранее лета 1480 г. Анна вышла замуж за Дмитра-Мишку Болановского и, казалось бы, должна была передать управление Яскманичами и львовскими владениями опекуну ее детей Рафаилу Ярославскому, однако пан маршалок добивался от Анны въезда в указанные села еще осенью 1491 г. 
Достигший совершеннолетия к маю 1495 г. будущий земский судья Станислав Яскманицкий не позднее 1500 г. женился на дочери покойного Рафаила Рыботицкого Ядвиге и в обеспечение 250-гривенного приданого получил в залог от шурина 5 сел в верховьях Вяра. Летом 1504 г. младший брат Михаил продал ему свои половины Яскманичей и львовских владений. Годом позже дочери покойного соседа Миколая Клоковского обменяли свою часть Клоковичей на 2 дворища в львовских Сороках. В 1508 г. с Яскманичей, Клоковичей и трех заложенных Рыботицким сел Станислав заплатил 3 гривны (без 1 гроша) налогов. Михаил Яскманицкий в январе 1506 г. ссудил 130 гривен Яну Долинскому-Журовскому, стал держателем половины переворесских Великих Журовичей, с которой и заплатил 0,5 гривны налогов. 
Вороблевичі. У 1504 р. Станіслав-молодший Коритко відступив Вороблевичі Миколаєві Лянскоронському56. Останній
через кілька років, у 1508 р. продав Вороблевичі Станіславові Яскманицькому.
З цього часу й до початку XVII ст. Вороблевичі незмінно входять до маєтків Яск-
маницьких. По смерті Станіслава, на початку 1530-х років, його четверо синів розме-
жували батьківський спадок. Вороблевичі з Ролевом припали старшому Миколаю.
Утім, на початку 1550-х років він помер бездітним, а його власність була розподілена
між іншими трьома братами. У 1552 р. Станіслав і Ян продали братові Андрію свої
частки у Вороблевичах, Боярах і Ролеві відповідно за 3000 і 2000 зл. У 1560 – 1580-х
роках маєток у цих трьох селах належав єдиному синові Андрія Миколаю, а по його
смерті з 1593 р. – його синам Якобу, Яну, Мартину, Андрію57.
Ролів. У перші роки XVI ст. власником села був Петро Хваль, виходець з Пере-
ворського повіту58. Він помер між 1513 – 1515 р. Його єдина дочка Ядвіга, одружена
з Яном-старшим Гербуртом, отримавши спадок, одразу в 1515 р. відступила Ролів
та частку в сусідніх Боярах Станіславові Яскманицькому, натомість отримала від
останнього частину с. Сроки у Львівській землі59. З цього часу Ролів разом із Во-
роблевичами увійшов до єдиного маєткового комплексу, котрий упродовж XVI ст.
належав Яскманицьким.
56 Пашин С. Дрогобицька шляхта XV – початку XVI століття // ДКЗ. – Дрогобич, 2011. –
Т. XIV-XV. – С. 436; AGZ. – Lwów, 1903. – T. 18. – № 4146, 4164, 4260-4261, 4312.
57 ЦДІАУЛ. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 7. – С. 651; Спр. 8. – С. 647, 655-656, 663, 667, 694, 726;
Спр. 14. – С. 285; Спр. 17. – С. 18, 31, 320, Спр. 24. – С. 77, 378; Спр. 28. – С. 723; Спр. 32. –
С. 774; Спр. 170. – С. 1045-1046; Спр. 173. – С. 327; Спр. 175. – С. 204.
58 AGZ. – Lwów, 1906. – T. XIX. – № 500, 504; Źródła Dziejowe. – Warszawa, 1901. – T. XVIII. –
Сz. 1. – S. 108, 134, 143. Пашин С. Перемышльская шляхта второй половины XIV – начала
XVI века... – С. 48. 59 ЦДІАУЛ. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 9. – С. 3, 77.




Wieś ta należała 1436 r. do Jana Prymusa, piszącego się z Jaskmanic, Nikunkowic i Srok, który ją zamienił 1444 r. z Markiem Bolesławskim, na sołtystwo w Cycowie, z dopłatą 50 grzyw. Bolesławski sprzedał ją w tymże roku za 300 grzyw. Dymitrowi z Boratyna, a ten tegoż roku zamienił ją na sołtystwo w Bolanowicach, ze Zbrożkiem. W 1468 r. posiada ją jeszcze Maciej Zbrożek, syn zmarłego już Jana i Anny. Czy występujący w końcu XV-go wieku bracia rodzeni, Stanisław i Michał Jaskmaniccy, byli synami owego Macieja, nie można dociec. Stanisław, zastępca sędziego grodzkiego lwowskiego 1499 r., nabył od brata rodzonego Michała, połowę jego Jaskmanic, Nikunkowic i część Srok w 1504 roku (AGZ. XIII - XVII). ¶ W 1508 r. Stanisław Jaskmanicki, jest właścicielem Jaskmanic, Klokowic, Grosiowej, Wojtkowej i Trzcieńca, a Michał, Żurowic (Paw.). Stanisław, komornik ziemski przemyski 1511 r., a sędzia ziemski przemyski 1518 r., umarł w 1527 r. Synów jego dwóch: Andrzej i Jan. ¶ Jan, stolnik przemyski 1538 r., podsędek bełski 1539 r., w końcu starosta bełski 1541 r. ¶ W procesie toczącym się we Lwowie 1779 r. o Wróblowice, pomiędzy Wiktorynem Łazowskim, a kasztelanem Ustrzyckim, przedstawione jest potomstwo Andrzeja (M. D. Wąs.). Andrzej, dziedzic Wróblowic, Rolowa, Lipowca, Bojar i Zagacia, miał synów: Mikołaja, Stanisława i Zbożnego, bezdzietnych, Jana i Andrzeja, którzy po śmierci Mikołaja, dopełnili 1552 r. działu części powyższych dóbr, których był właścicielem. Zbożny został zamordowany, a brat jego Stanisław, pozwał 1600 r. Drohojowskiego, o niewydanie wyroku na zabójców (Zs. Przem. 303 f. 387). ¶ Andrzej, syn Andrzeja, miał córkę, Zofię Żulińską i syna Mikołaja. Siostra kwitowała brata 1593 r. ¶ Mikołaj, dziedzic Wróblowic, Rolowa i części Bojar 1589 r. (Paw.), żonaty z Elżbietą Herburtówną, pozostawił: Jakóba, Andrzeja, Marcina, bezpotomnych, Jana, Annę Dubrawską i Katarzynę Jajkowską. Pozwali oni 1610 r. Drohojowskiego o sumę (Zap. Lub. 15 f. 710; Gr. Przem. 326 f. 736; 679 f. 53 i 681 f. 446). Jakób żonaty był 1618 r. z Reginą z Drohojowa, 1-o v. Eustachową Kunatową (Gr. Przem. 335 f. 1530). Po Janie pozostali: Krzysztof, Rafał, dziedzic Lipowca i Wróblowic, żonaty z Anną z Drohojowa 1655 r., Stanisław, Aleksander, Jakób, żonaty z Maryanną Niedrzwiecką 1667 r. i Zuzanna, żona Jana Parysa Drohojowskiego, w 1677 r. dziedzicząca po bracie Rafale (Gr. Przem. 104 f. 1183; 107 f. 1423; 132 f. 1514 i 414 f. 1747; Sig. 10 f. 15). ¶ Jan, syn Andrzeja, pisarz ziemski 1582 r., następnie sędzia ziemski przemyski 1589 r., dziedziczył na Bolanowicach. Synów jego pięciu: Piotr, Stanisław, Walenty, Ludwik, bezdzietni i Marek. Walenty i Ludwik sprzedali 1612 r. Bolanowice Korniaktowi (Zs. Przem.). Walenty dziedziczył na Strzelcach; w 1613 r. był dworzaninem królewskim. Stanisław otrzymał 1621 r. konsens królewski, na wykupienie Stobic ze starostwa lwowskiego. Siostra ich Anna, 1617 r. wdowa po Janie Fredrze, łowczym przemyskim (AGZ. X. 2806; Zap, Lub. 20 f. 442; M. 161 f. 254 i Gr. Przem. z 1617 r.). ¶ Marek miał trzech synów: Walentego, Jakóba i Adama. Jakób nabył 1647 i 1660 r. od krewnego swego Rafała, część dóbr Wróblowic. Adam, żonaty 1639 roku z Barbarą Boratyńską, pozostawił syna Aleksandra, po którym, z Barbary Brzezińskiej; syn Samuel, miał z Anny z Sienna, czy z Siennowa, córkę Zofię, za Michałem Łazowskim, zmarłą 1785 r. ¶ Mikołaj, łowczy lwowski 1661 r. ¶ Jedna ich gałąź osiadła na Wołyniu. Franciszek ma sprawę w Łucku 1613 roku. Szymon, ożeniony z Barbarą Rudgierzówną, darował 1608 r. Łubów synowi Pawłowi, ożenionemu z Anną Rusjanówną Szczepiatyńską, podczaszanką bełską. ¶ Piotr, drugi syn Szymona, zapisał 1618 r. 200 fl. żonie swej, Zofii z Milewskich, córce Jakóba. Córki Szymona: Zofia Krzysztofowa Łodzińska i Katarzyna Pawłowa Zakrzewska, w raz z bratankami swojemi, Zuzanną i Zofią, córkami Pawła i Barbarą, córką Piotra, sprzedały 1622 r. spadek po Annie Rudgierzównie Żórawińskiemu. Barbara wyszła 1-o v. za Stanisława Sulimowskiego 1632 roku, a 2-o v. jest żoną Adama Tyszowskiego 1642 r. (Teka W. Rulikowskiego). ¶ Katarzyna z Jaskmanickich, 1-o v. Orańska; 2-o v. Franciszkowa Hańska, przed 1692 r. (Woł. IX f. 1159). Andrzej, podstoli kijowski, żonaty z Anną Grzymalanką, miał z niej synów: Andrzeja i Józefa i córkę Petronellę Świrską. Z nich Józef dochodził w 1717 r. spadku po Grzymałach (Bracł. XV f. 1511). Maryanna z Światopełków Zawadzkich Jaskmanicka 1764 r. (Gr. Biec. 164 f. 81).