Яголдаєвичі, князі

ЯГОЛДАЄВИЧІ -князівський рід, татарського походження у ВКЛ; родоначальником був князь Єголдай-Дмитро Сарайович, який перейшов на литовську службу десь у 1430-х рр., отримавши у володіння т. зв. «Яголдайову тьму» – Мужеч, Милолюбль і Оскол у південно-східній Сіверщині.



Бібліографія:
Kuczyński S. M. Jahołdaj i Jahołdajewicze siewierscy // Miesięcznik Heraldyczny. 1934. Nr 3. 
S. 33-35; Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. Warszawa, 1936. 
S. 78-80, 184-185, 251, 376; Kuczyński S. M. Jahołdaj i Jahołdajewicze, lenni książęta tatarscy Litwy 
// Kuczyński S. M. Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. Warszawa, 1965. S. 221-226; 
Русина О. До історії Київської землі у ХІV – XV ст.: Яголдай, Яголдайовичі, Яголдайова «тьма» 
// Русина О. Студії з історії Києва та Київської землі. К., 2005. С. 100-113 (перша публікація: 
Русина Е. В. Яголдай, Яголдаевичи, Яголдаева «тьма» // Славяне и их соседи. М., 2001. Вып. 10. 
С. 144-152); Беспалов Р. А. Хан Улу-Мухаммед и государства Восточной Европы: от Белева до 
Казани (1437–1445 гг.) // Золотоордынская цивилизация. Казань, 2012. Вып. 5. С. 58.

Цього ж року до Олександра Яґеллончика звернулися
київські бояри Дебор Каленикович, Михайло Гагин, 
Федько Голенчич і Кунця Семенович із проханням надати маєтки Мужач, Мілолюби, Оскол, Ядліївці, Беркове в
Київському й Путивльському повітах. Право на вказані
маєтки київські бояри доводили тим, що на них пре-
тендували їхні дружини, племінниці князя Романа Ягол-
даєвича. Ще за життя останній записав указані маєтки
своїй дочці, котра вийшла заміж за князя Юрія Борисо-
вича В’яземського. Після виїзду подружжя до Москви всі
маєтності відійшли до великокнязівського земельного
фонду. Будучи близькими до маєтків княгині Романової, 
київські бояри скористалися своїм правом на їх отри-
мання. Наведені аргументи бояр переконали великого
князя, ставши підставою для того, щоб надати їм указані
маєтності вічним правом60
РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 6. — Л. 178–179. 

Родоначальником був князь Єголдай-Дмитро Сарайович, який перейшов на литовську службу десь у 1430-х рр.6, отримавши у володіння 
т. зв. «Яголдайову тьму» – Мужеч, Милолюбль і Оскол у південно-східній Сіверщині 
(південь сучасної Курської та Білгородська області РФ)7. 
Він записаний, серед осіб 1-ї половини XV ст., у пом’яннику князів Чернігівських за 
Введенсько-Печерською редакцією; щоправда, там наявна неправильна розбивка на слова і 
помилкова літера: «Кн(я)sя єго Адая, имєнє(м) Димитрія Єсараєвича» (Поменник Введен-
ської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври / Упорядкування та вступна стаття 
О. Кузьмука // Лаврський альманах. К., 2007. Спецвипуск 7. С. 19). На правильну ідентифікацію 
Єголдая-Дмитра вказав Р. Беспалов. Він же зазначив, що наведене у пом’яннику по батькові 
князя, між іншим, спростовує версію О. Русиної (точніше, С. Кричиньського), нібито Єголдай 
Сараєвич жив ще у XIV ст., а у середині XV ст. – його гаданий онук і тезка. Брат Єголдая, князь 
Усейн Сараєв(ич), ще у 1437 р. служив хану Улук-Мухаммеду, а сам Єголдай уперше згадується 
на литовській службі у 1440/1443 р. (Беспалов Р. А. Хан Улу-Мухаммед… С. 58).
7 Русина О. Студії з історії Києва та Київської землі. К., 2005. С. 107. Навряд чи можна 
погодитись з версією деяких дослідників (Ф. Петруня, Н. Яковенко, Р. Беспалова), нібито 
Єголдай володів своїм князівством ще до переходу на литовську службу, і лише після цього 
воно увійшло до складу ВКЛ. Адже «Oskol, Milolubl, Muszecz cum multis districtibus» фіксує 
у складі ВКЛ «Список міст Швитриґайла», складений восени 1432 р. (Полехов С. В. «Список 
городов Свидригайла». Датировка и публикация // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 
2014. № 4. С. 121) – скоріш за все, ще до того, як Яголдай став литовським васалом.

Дом князей Яголдаев (Ингильдеевых)
Ягалтай (упом. сер. 14-го в)
 (татарский бек при дворе золотоордынских ханов Джанибека (1342-1357) и Бирдибека (1357-1359); предполагаемый 
предок князей Яголдаевичей)
Сарай (упом. ок. 1400) (ум. после 1400?)
Яголдай Сараевич (упом. 1440-1443) (ум. после 1443)
 (татарский князь, правитель «Яголдаевой тьмы» в Путивльском повете, в составе Оскола, Мужеча и Милолюба; его 
сыновья осели в Смоленской земле)
Роман Яголдаевич (упом. ок. 1470) (ум. ок. 1497)
 N. Яголдаевич (упом. ок. 1470) (ум. после 1470?)
 (возм. предок князей Ингильдеевых)
?
Линия князей Ингильдеевых (Енгильдеевых)
Савелий Енгильдеев (упом. ок. 1570) (ум. до 1590)
 (помещик Вяземского уезда)
Иван Савельевич Ингильдеев (упом. 1610) (ум. до 1620)
 (назначен королевичем Владиславом наместником Вязьмы и перешёл на королевскую службу)
 Фёдор Савельевич Ингильдеев (упом. 1590) (ум. до 1620)
 (имел сына Никиту (уп. 1620-32; ум. ок. 1632/34))
 Афанасий Савельевич Ингильдеев (упом. 1590-1650) (ум. до 1654)
 (оставил потомство)
Тимофей Иванович Ингильдеев (упом. 1621-1634) (ум. до 1650)
 Семён Иванович Ингильдеев (упом. 1621) (ум. после 1621)
Криштоф Тимофеевич Ингильдеев (упом. 1654-1659) (ум. после 1659)
 (присягнул царю Алексею Михайловичу после капитуляции Смоленска в 1654 г.)
 Кирилл Тимофеевич Ингильдеев (упом. 1672-1686) (ум. после 1686)
 (вероятно одно лицо с князем Криштофом)
?
Потомство князя Афанасия Савельевича Ингильдеева
Афанасий Савельевич Ингильдеев (упом. 1590-1650) (ум. до 1654) 
Осип Афанасьевич Ингильдеев (упом. 1654-1681) (ум. после 1681)
 (присягнул царю Алексею Михайловичу после капитуляции Смоленска в 1654 г.)
 Дементий Афанасьевич Ингильдеев (Янгильдеев) (упом. 1632) (ум. до 1654)
 (в 1632 г. вернулся на русскую службу)
 Пётр Афанасьевич Ингильдеев (упом. 1654) (ум. после 1654)
Афанасий Осипович Ингильдеев (упом. 1682) (ум. до 1704)
Андрей Афанасьевич Ингильдеев (упом. ок. 1720) (ум. после 1720?)
?
Князья Ингильдеевы неизвестного происхождения
(возм. потомки Янгильдея Енгалычева)
Андрей Адашевич Ингильдеев (Енгильдеев) (упом. 1690-1692)
Семён Исеневич Ингильдеев (Енгильдеев) (упом. 1690-1692)
Яков Исеневич Ингильдеев (Енгильдеев) (упом. 1690-1692)
Примечания:
1. Князь Роман Яголдаевич оставил после себя только шесть дочерей и род князей Яголдаев продолжил его 
брат. Возможно, к брату Романа Яголдаевича относится известие за 1486 год о князе Ягодцае.
2. Прямыми потомками Яголдая (Еголдая) в Литве считались князья Ингильдеевы (изначально Енгильдеевы), 
которые с конца 16-го в. известны в Вяземском уезде.
Comments