Сценарії‎ > ‎

Народознавчі свята

ПОЕЗIЯ  ЛIТА,  ГIМН  ПРИРОДI

Сценарiй купальського свята

 

Свято Iвана  Купала, що  бере початок  з сивої  давнини, припадає на порулiтнього повороту сонця, тобто нiч з 7  на 8 липня (з 23 на 24  червня застарим стилем).Язичницькому боговi достатку i  врожаю Купалу хлiбороби приносили  жертвина початку жнив. На його  честь запалювали "живий вогонь", який  добувалитертям. "Живий вогонь" багаття, яке перестрибували учасники дiйства,  мавочистити їх вiд лихого, грiховного, вiд того, що мiг "причепити" їм  злийдух. У купальську нiч люди  обходили поля, левади, сади. Заговорювали  їхвiд злого духа.Коли  нашi  предки  ще  не  знали  хлiборобства, вони збирали дикоростучiплоди,  злаки,  траву,  квiти.   Особливо  ж  шукали  легендарну   квiткупапоротi.  Свято  Iвана  Купала  -  це  поезiя  лiта,  гiмн силi i буяннюприроди, величальна людинi-працелюбовi.Для  нас  свято  Iвана  Купала  є  дiйство  добра,  щиростi, миролюбностiслов'янської душi,  милосердя. Воно  утверджує єднiсть  природи i людини,святе  почуття  господаря  рiдної  землi,  як чисте джерело, сповнює нашiсерця надiєю на вiдродження нацiональної культури; як перевесло,  зв'язуєз традицiями предкiв, виховує гуманiстичнi почуття, кличе бути  причетнимдо великого Храму тисячолiтнього народного духа.Педагоги, якi прагнуть  впроваджувати народнi обряди  i звичаї, з  7 на 8липня можуть провести свято Iвана Купала, скориставшись нашим сценарiєм.На   початковiй    стадiї   вiдродженню    народних   свят    сприятимутьтеатралiзованi  дiйства.  Наприклад,   старожили  Кiровограда   (колишнiйЄлисаветград)  не  пам'ятають,  коли  в  мiстi  проводилося  свято  IванаКупала.  Iсторичнi  джерела  свiдчать,  що  його вiдзначали українцi, якiжили  на  берегах  Синюхи,  Пiвденного  Бугу,  тобто  в  захiдних районахнинiшньої Кiровоградської областi. Ось чому прилучати людей, де не  зналицього свята, можна i на основi  записiв в iнших мiсцях. До речi,  в липнi1990 р.  перше свято  в Кiровоградi  проводилося за  цим сценарiєм.  Будурадий,  коли  як  один  з  варiантiв  свята Iвана Купала вiн прислужитьсяпедагогам - ентузiастам нацiонального вiдродження.Хiд святаУ  давнi  часи  боговi  Купалу  приносили  жертви.  Ось  чому свято можнарозпочати  з  проходження  його  учасникiв  центральною  вулицею мiста чисела.  Наближаючись  до  води  (рiчки,  ставка),  вони "жертвують" Купалупiснi, iнсценiвки, якi вiдтворюють побут народу.Попереду йдуть козаки на чолi з отаманом. У руках одного з них корогва  знаписом:  "Усi  -  на  Купала,  щоб  життя  красивiшим  ставало!"  Козакиспiвають пiснi  - "За  свiт встали  козаченьки", "Ой  на горi  та й женцiжнуть", iншi.За  ними  простують  чумаки.  В   одного  теж  гасло:  "Найчистiша   сiльдуховностi - в народному обрядi!"  Чумаки спiвають своїх пiсень. У  рядахтих,  хто   поспiшає  на   свято,  можуть   бути  герої   творiв  I.   П.Котляревського, Г. Ф. Квiтки-Основ'яненка,  I. К. Карпенка-Карого, М.  П.Старицького,  М.   Л.  Кропивницького,   Лесi  Українки,   їхнiй  дарунокКупайловi - народна пiсня.Далi йдуть танцюристи, за ними  - гурт парубкiв iз Солом'яником  у руках.Солом'яник iще називають козубом.Парубки           (голосно):Просимо до нашого козубаКинути папiр, солому, трiски,Спалимо все те ми коло дуба.Солом'яник запалає -Прo Купайла нагадає.Хто крiзь полум'я пройде -Своє щастя враз знайде!(Повторюють цi слова, збираючи в козуб трiски для багаття).Завершують колону "вiдьми" та "чорти". Вони пританцьовують, примовляючи:Хто на Купайла не пiде -У себе в хатi нас знайде!До пекла ми таких потягнем.Три шкури з вас ми стягнем!Вiдьма:А я зведу кого завгодно.Кажу усiм це принародно,I покатаюся, мов на свинi,На чоловiковiй спинi.(Стрибає на одного з глядачiв (статиста), верещить.Той везе вiдьму на спинi).Бiс:Aну розплющiть менi очi -На всiх я подивлюсь!З тим, хто боїться бiса й ночi,Я хутко розберусь!Бо хто боїться - не козак,Бо хто трясеться - не козачка.Хапайте ви он тих зiвак.Для них є гаспидова тачка!(Чорти хапають перехожих (статистiв) i "кидають" у порожню тачку-вiзок).Вiдьми й чорти танцюють "нечистосилiвський танок", пiсля того знову жартують.Бiля водиГрупа дiвчат дзвiнко:Ми починаєм наше свято!Людей зiбралося багато.Щоб веселитись i спiвати,Про свято слово слiд сказати!Слово виголошує старiйшина. В основi може бути матерiал вступної частини сценарiю.Дiвчата:Купало! Купало! Де ти зимувало?Старiйшина:Зимувало в лiсi, ночувало в стрiсi,Зимувало в пiр'ячку,лiтувало в зiллячку.Дiвчата:Ой, давайте поспiваємI Купайла пострiчаєм!Заспiвують "Проти Iвана сонце iграло".Проти Iвана сонце iграло.Ой рано, на Iвана. А де ж воно ночувало?Ночувало у Iвана. А що ж воно вечеряло?Вечеряло варенички, варенички з цибулею,З цибулею, з чорним маком, з чорним маком,           з пастернаком,I з юшкою, з петрушкою. Ой рано, на Iвана...Дiвчата:Наше Купайло з верби, з верби,А ти, Iване, прийди, прийди...А як не прийдеш дорiжкою,То привеземо телiжкою!(З гущавини парубки несуть вербу-Купайло).Старiйшина:Друзi, вiн прийшов до насПривiтать усiх у добрий час,Щоб його не забували,Щоб смiялись, жартували,На врожай щоб сподiвались.Крiзь вогонь щоб очищались!(Парубки закопують вербу-Купайло).Дiвчата.Купайла стрiчками перев'яжемо,Травою-зiллям заквiтчаємо,Нехай нас заворожить тайною -Казкою стародавньою!(Заквiтчують дерево i спiвають).- На Iвана на Купала, що Iван дiє?- Гречку сiє.- У нашої гречки гарнi вершечки.Було б тобi, Iванку, не купатися,Було б тобi, Iванку, з нами гратися.- Що Iван дiє?- Пшеницю сiє.- У нашої пшеницi жовтi косицi.Було б тобi, Iванку, не купатися,Було б тобi, Iванку, з нами гратися.(З гурту "чортiв" чується голос):На Iвана КупальногоХодила вiдьма до печального,Хотiла хлопця зчарувати,Собi коханого обрати!Дiвчата:Вiдьмi хлопця не дамо,Бо вiн гарний, чорнобривий.Танець з ним поведемо -Буде серед нас щасливий!Парубки (спвають):Сонце пече - смола тече.Та йдiть, хлопцi, смолу брати,Вiдьмi очi заливати,Щоб на ногах не ходила,Чужих корiв не доїла,Бо корiвки старенькiї.В них телятка маленькiї.(З криком, молодецьким свистом парубки проганяють "нечисту силу", яка, за стародавнiми повiр'ями, могла з'являтися пiсля появи Купайла).Дiвчата:На Купала огонь крешуть,Нехай вiдьми на пень брешуть,Нехай брешуть, нехай знають,Хай молоко не одбирають!Починають спiвати:Купала, наша КупалаЗаграло сонечко на Йвана,Де сходить сонце, сходить, там грає,Там мiй миленький кониченька сiдлає.Сiдлає кониченька при свiчi,А виходить на вулицю уночi.Вийшов на вулицю, посвистав,Все ж вiн миленької не застав.Чогось моя миленька стала пишна,Що до мене на вулицю не вийшла.Iз вечора русу косу чесала,А о пiвночi черевички озувалаI до свiтла на вулицю виходжала.              (Запис П. Чубинського)Старiйшина:Чи не час нам, браття,З Долею зустрiтись,Розпалить багаття,Разом всiм погрiтись?Парубки:Доля - дитя Правди,Доля з нами завжди!(У заквiтчанiй корзинi парубки до верби-Купайла приносять Долю - вродливу дiвчину).Доля:Хто першим вогонь добуде -Той з Долею завше буде!Любi друзi, палицi берiтеI вогонь купальський запалiте!(Старiйшина вручає парубкам знаряддя для видобування вогню i проводить змагання).Звучить вiночок пiсень, допоки парубки не видобудуть вогонь. У сучасних умовах можна скористатися i сiрниками.Старiйшина вручає переможцевi приз, а потiм закликає:Час вогнем очиститись усiм,Нумо, Солом'яника палiте!Бiля багаття розпочинаються iгри, перестрибування, смiх, пiснi.Доля:Що ж, тепер "грiхи" палiть,Сили набеpiться,Полум'я хай трiпотить,Зло нас хай боїться!(Парубки, дiвчата пiдкидають солому у вогонь, роблять рухи, що символiзують позбавлення вiд грiхiв).Старiйшина:Доручаю козаковi, а також i чумаковiПарубкам завзятимРозпалити на плотуЩе одне багаття!Хай горить там, на водi.Мов казкова квiтка!За смiливця враз пiдеТа й найкраща дiвка!(Парубки, запаливши факел, пливуть до плоту, намагаючись загрiбати однiєю рукою, щоб доаавити вогонь. Запалюють багаття. Плiт оббитий жерстю, на нiм - солома та iнше смiття).Старiйшина:Час нам Долю запитати:Коли вiнки на воду опускати?Доля роздає дiвчатам вiнки, багато з них мають свої, їх кидають у воду, течiя несе квiти до вогню, що палає на плоту.Чути пiсню "А ми рутоньку посiєм".А ми рутоньку посiєм,Зеленую руту, жовтий цвiт посiєм!А ми рутоньку пополем, пополем!Зеленую руту, жовтий цвiт пополем!А ми рутоньки нарвемо, нарвемо!Зеленую руту, жовтий цвiт сплетемо!А ми дiвочок вберемо, вберемо!Зеленую руту, жовтий цвiтВберемо!Пiсня "Заплету вiночок".Заплету вiночок, заплету шовковий,На щастя, на долю, на чорнi брови (3 р.)Ой пущу вiночок на биструю воду.На щастя, на долю, на милого вроду (3 р.)Ой полинь, вiночку, прудко за водою,На щастя, на долю милому зо мною (3 р.)Дiвчата:Пливiть, вiночки, за водоюВечiрньою порою.Хто вiночок упiймає -З дiвчиною на рушничок стане!Кiлька парубкiв приносять вiнки для дiвчат, запрошуючи їх до танцю.Доля:Хочу вам пораду дати:Коли будем працюватиI любити рiдний край -Нас вiддячить Урожай.Дiвчата:Ти прийди до нас, Врожаю!Бо ми працю прославляєм.Коли вiзьмем все iз поля,Усмiхнеться до нас доля!З'являється Урожай (хлопець, заквiтчаний колоссям). Вiн говорить:Я приходжу до вас знову,Тiльки Волю збережiте,Славнi звичаї народуУ життя нове берiте!(На честь Урожаю учасники свята спiвають одну з пiсень про рiдну землю).Старiйшина: Час Купайла покупати, Треба вже його сховати. Попрощаємося з Купайлом, Почестi йому вiддаймо!Усi спiвають пiсню "I в нас i в вас хай буде гаразд". У цей час парубки викопують вербу-Купайло i несуть її до води. Через якийсь час доповiдають:Ми Iвана покупали,Аж на рiк його сховали.Через лiто, зиму, осiньНам поверне його просинь.Старiйшина:Попрощатись менi час,Пiснi вашi пречудовi.Ще зустрiнемось, шановнi,На наступний раз.Землю я благословляюНа багатий урожай,Хай достатком розквiтаєСтеповий наш край.Обходить учасникiв свята, посипає їх зерном.Доля:Щастя вам, хорошi люди,Свiтле майбуття.На лихе хай буде згуба,На добро - життя!Дiвчата:Пам'ятаймо рiд козацький,Сонця-духа не цураймось!О Народе український,По-братерськи всi кохаймось!Гурт з пiснями повертається додому.

В.I. КАЮКОВ, директор СШ № 21 м. Кiровограда.

 

 

 

СЦЕНАРІЙ: СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

(СЦЕНАРІЙ СВЯТА ДЛЯ МОЛОДІ)

 

Одним із найстаріших найбуяліших літніх свят наших предків є Івана Купала, яке випадає 7 липня. У народі об’єднався образ язичеського бога достатку Купали з християнським пророком Іваном. Це день літнього сонцестояння. На Купала у давнину відбувалися масові молодіжні ритуальні ігрища, пов’язані з утворенням нових сімей. Це свято молоді, свято сонця, свято землі, свято води і вогню, свято зачакловування на кращу долю, свято духів давнього роду нашого.

 

Реквізити:

Ватра;

Марена;

Купало;

Гільце;

Вогняне Колесо;

Гойдалка;

Факели;

Папороть;

Литаври;

Вогняна брама. Вориння (перед дійством закрите);

Купка прутиків біля ватри;

Вінок для Івана.

 

Головні персонажі:

Дівчата;

хлопці;

Волхв;

Ярило;

Лада;

Іван;

нечиста сила;

русалки;

Водяник;

почесна варта;

бубонник.

 

1. Вінкоплетення (кожна дівчина в’яже два вінки; один з квітів, а другий без). При цьому співають купальських пісень (“Заплету віночок” та ін. ), заворожуючи на щасливу подальшу долю. Квіти добирають до вінка з урахуванням народної квіткової символіки, адже вінок на Україні завжди був своєрідним жіночим оберегом. До віночка впліталися багато різних квітів Це, зокрема, ромашка, ружа, деревій, любисток, безсмертник, незабудка, калина та ін. Особливе місце належить барвінку — символові життя і безсмертя, любисткові і блавату — символам відданості. Основу Вінка Кохання становили ромашка (символ ніжності, доброти, юності) і вусики хмелю (символ гнучкості і розуму); Вінок Відданості плели з волошок і любистку; Вінок Надії в’язали з волошок і польового маку. Волошка — символ простоти і ніжності, мак вселяє надію. Особливо захищає від нечистої сили в Купальську ніч тоя, часник, полин.

Пам’ятайте! Ваше основне завдання полягає у тому, щоб якомога докладніше набула поширення задана інформація. Прослідкуйте, щоб належним чином було підготовлено усі святочні реквізити!

2. Купалочка-Фортуночка. Дівчину саджають по центру, а навколо водять хороводи, співаючи магічних купальських пісень. З-поміж себе дівчата вибирають найкращу (Купалочка-Фортуночка). Навколо неї кладуть вінки, а їй зав’язують очі й проводять повз стіни, де були розставлені чисельні вінки, а її садять біля неї ставлять хліб, сир, масло. У визначеному порядку дівчата підходять до неї і промовляють:

“Ой Купалочка-Фортуночка віночки подай!”

“Вийди, вийди, Фортуно,

до нашого Лада — гай!

Та вінок щастя нам подай,

Нам подай!”

Куполочка-Фортуночка подає вінки, що віщують долю дівчини, опісля під час хороводу вона повертає вінки власницям (за певними прикметами), частуючи їх маслом, сиром, хлібом, замовляючи щастя.

 

3. Хороводи навколо гільця.

“Наша Марена з верби , з верби,

А ти, Іване, прийди, прийди.

Ваше Купало із гіляки,

А ваші хлопці роззявляки”.

 

Забавка. “Ой хто в тому лісі стукає-гукає”.

 

4.

Звук литаври сповіщає про початок дійства.

 

Перед брамою стоїть лісовик із русалками і нікого не впускає у свої володіння. На перед виступають хлопці

 

Хл. О велетню, лісовий царю!

Волхв. Прийшли до тебе з поклоном!

Хл. Прийшли до тебе з поклоном!

Волхв. Пусти нас у свої володіння!

ХЛ. Пусти нас у свої володіння!

Волхв. О велетню, лісовий царю! Пусти їх у свої володіння.

(хлопці кланяються)

Лісовик. Що шукаєте у моєму лісі?

Волхв. Хочу роздобути квітку папороті.

Лісовик. А для чого потрібна вона вам?

Волхв. Це відомо лише їм самим.

Лісовик. Я дозволяю ввійти вам у моє володіння.

Х. Благослови нас, лісовий царю!

Л. Благословляю вас на щасливе повернення.

В. А ви всі стійте тихо, щоб не сполошити нечисту силу.

В лісі чується свист і крик. Вибігають шукачі. За ними женуться чорти. Вибігає останній шукач. Знайшов!

Всі. Де? Невже?

Він розкриває долоні і побачивши, що нічого нема, не може зрозуміти куди це поділося.

Волхв. Але ж ви знали , хлопці, що знайти квітку папороті неможливо.

Лісовик. І це не дивно, колись люди володіли чудодійними квітами, але коли стали робити погані вчинки за їх допомогою.

Мавка. І тоді боги звеліли нечистій силі берегти цвіт папороті і не допускати до неї людей. Але ви не сумуйте. Сьогодні ніч чудес: збуваються бажання, звірі говорять, дерева ходять.

Хл. Кажете, збуваються бажання? То давайте загадаємо бажання всі разом.

Волхв. Так ставайте всі в коло, візьміть ліву ногу в праву руку, а ліва рука за ліве вухо сусіда і плавно рухаючись по колу загадуємо бажання примовляючи.

 

“Мала, нічко-купалочка,

Здійсни наші бажаннячка,

хай водою омиються,

над вогнем здимляться і

хай збудуться!”

 

Лісовик. Якщо ви хочете, то я покажу вам дорогу у країну чудес, де живуть злі і добрі боги. Сьогодні вони разом з вами святкують перемогу сонця, могутнього бога Ярила, над темрявою. І саме цієї ночі донька Ярила, прекрасна богиня любові та парування Лада має передати владу Купайлові, богові жнив. Чи хочете в цю країну див???

Всі. Хочемо!

Всі співають. “Країна Мрій”

Волхв. Якщо ви пройдете крізь вогняну браму, то опинитеся в цій країні.

 

“На Івана нічка мала!

Щоб Купала звеселити, треба браму запалити!”

 

Розставляється вориння.

Всі проходять через вогняну браму та співають, але дорогою їх лякають чорти, що викрадають Гільце.

Дівч. Гільце наше вкрали.

ХЛ. Волхве, допоможи ним повернути Гільце.

Всі. Допоможи!

Волхв. Поганий знак, але я вам допоможу. Стає на жертовник перед Ідолами і говорить.

Чорна смерте-сноровице,

Мертва крівце-крававице,

Йдіть на води, на три броди,

Йдіть до лісу, до пралісу,

Цур вам, пек!

Каміння вам на язик,

Каміння вам на вуста

Кам’янійте й ви самі!

Ідоли, допоможіть своєму народові!

 

Погані справи, певно в спілку з чортами вступила відьма Хвеська.

 

Треба гукати лісовика, це його володіння, він знає, що робити. Тож зможе допомогти.

Всі. Лісовику!!!!

Лісовик. Ви знову гукали мене?

Волхв. О лісовий царю! Нечиста відьма викрала у нас Гільце, допоможи його повернути!

Всі. Допоможи!

Лісовик. Повертається до ідолів, робить магічні рухи. І мавки пішли в ліс і в сітці приводять нечисту силу.

Чорти скиглять і просять про помилування.

На цей раз пробачаю вам, але на майбутнє не смійте заважати добрим людям!

Ідіть!

Чорти схоплюються.

Дівч. Благослови, Волхве Купала зачинати!

Всі. Благослови!

Волхв. Благословляє, а всі береться за руки і водять хороводи співаючи (“Через наше село” та ін.)

Дівч. Ану те хлопці, чи готовий у вас вогонь!

Хл. Готовий!

Стають із чотирьох сторін ватри і символічно запалюють вогнище.

Недалечко біля ватри лежить купа прутиків, всі беруть по одному і запалюють вогонь з ватри. Опісля всі знову стають в коло і водять хоровод.

Але знову набігає нечиста сила на чолі з відьмою Хвеською. Навколо зчиняється шум і вереск. Чорти крадуть дівчат і несуть у ліс.

Хвеська. Ха-ха. Кричіть ніхто вам не допоможе. Сам бог-Ярило і його дочка Лада розгнівалися на вас, що ви забули їх запросити на свято. ХА-ХА-ХА!

Дівч. То що нам робити?

Всі. Що?

Хл. Треба прогнати нечисту силу і попросити прощення в богів.

Хвеська. Як ви нас проженете, коли вищих у нас багато.

Волхв. Правда, треба буде трішки попрацювати, то ж ми ї вас запрошуємо на свято, адже це ніч див, тут все можливе.

Лісовик. Принесіть мені водиці із священної криниці.

Мавки приносять. Лісовик кропить, чорти втікають до вогненного кола, коло запалюється вони перетворюються в людей.

Волхв. Cлухайте мене, і робіть все, що я вам накажу. Отож, повторюйте за мною.

О Всемогутній Ярило!

Всі. Слава Тобі!

Волхв. Ти все можеш!

Всі. Ти все можеш!

Волхв. Будь же милостив і захисти від усякої напасти. Ми приносимо тобі Жертву і молимо тебе, щоб ти прийняв її. Молимо тебе! (Кидає у жертовний вогонь седе?)

Всі. Молимо тебе!

Волхв. Молимо тебе, захисти нас від злих духів і нечистих сил, яви нам свою ласку. Прийми, Ярило-боже, жертву!

Всі. Прийми Ярило-боже, жертву!

Із жертовника, в супроводі слуг, які несуть смолоскипи, виходять Ярило та Лада.

Волхв падає на коліна. О Великий Хорсе! Преславний Ярило! Ти показав нам свій золотий лик, ти вселив у наші серця надію і радість! Будь славен Ярило!

Всі. Будь славен Ярило!

Волхв. Сонечко ясне, Ярило!

Всі. Сонечко ясне, Ярило!

Волхв. Пришли нам літечко ясне, Ярило!

Всі. Ярило!

Волхв. Щоб усе росло і родило, просимо тебе!

Всі. Просимо тебе!

Волхв. Слава тобі!

Д. 1 та Х.1. О Всемогутній Ярило! Пробач нам глухим, сліпим і нерозумним!

Твоє прощення і благословення запалить в наших серцях добро.

Будемо завжди тебе пам'ятати і тобі служити.

Щоб тебе звеселити, дозволь ватру розпалити, щоб Купала розпочати,

тебе, славний, звеселяти, будемо тобі служити.

Всі. Тобі служити!

Д. 1. Будем Ладі поклонятися!

Всі. Будем Ладі поклонятися!

Х. 1. А людям добро творити!

Всі. Добро творити!

Всі. Слава тобі! Слава довіку!

Волхв . Сьогодні небо вступило в шлюбну злуку з землею і кличе до такої свяченої спілки людину.

Сьогодні боги єднаються з людьми і в знак цього єднання поведемо хоровод.

Пісня. Посію я рожу…

Ярило. Вся земля уквітчана, дозрівають плоди.

А щоб настало літо треба Ладі передати свою владу чоловікові — працьовитій і добрій людині,

який після одруження стане Купалом — богом жнив і достатку.

Лада. Бог Перун вас всіх вітає

Блиском, дощем, громом.

Жене вітри вітровії

Горами і долом.

А вітри несуть на крилах радісну новину,

Що вже літо, що вже красне увінчає днину.

Я ж-бо землю устеляю квітами й зелами.

Судженого виглядаю з щедрими дарами.

Подарую очі й руки і щедру розмову.

Ніч дарую теплу й гожу, й радість світанкову.

Ярило. Для моєї дочки потрібно сьогодні обрати чоловіка, щоб увесь людський рід не загинув безслідно.

(Зголошуються парубки від кожного осередку. Ярило загадує їм завдання). Б’ють литаври.

1. Ложкою в роті принести води (7 разів і туди і назад);

2. “Ах, ти ж моя пір’їночка!”

3. Яблуко вкусити на мотузці.

4. Стрибання у мішках чи скакалці.

5. За повір’ям, хто переповзе у Купальську ніч 12 меж на животі, той зуміє побачити, де закопані скарби.

6. Пантоміма.

7. Поцілувати жабу.

8. Загадки:

А що росте без коріння? (камінь)

А що сходить без насіння? (сонце)

А що плаче — сліз не має? (серце)

А що грає — голос має? (скрипка)

А що горить без полум'я? (любов)

А що шумить без буйного вітру? (річка)

А що біжить без перестанку? (час)

9. Найголовніше — принести квітку папороті.

Б’ють литаври. Переможець отримує руку Лади і стає королем свята. Йому подають вінок.

Всі. Слава!

Іван та Лада беруться за руки. Благословіть нас, батьку!

Ярило. Благословляю! І надаю тобі титул Івана Лопушника.

Д.1. О Великий боже, Ярило, благослови весь наш український народ!

Хлопці й дівчата беруться за руки і просять благословення у Ярила.

Ініціатива від вас!

Лада. Сила життя і сила щастя народжуються в доброті вашій, у доброті кожної людини. Зло буйно росте.

Його можна побороти тільки силою добра та духовної краси.

Всі водять хоровод.

Волхв. Тож погойдаймо нашу молоду на весільній гойдалці.

Але за умови , що ви всі співатимете.

Б’ють литаври

Всі йдуть у напрямку гойдалки та по черзі гойдаються співаючи пісень.

 

Волхв. А зараз всі через вогонь стрибаємо, кожен повинен не менше 3 рази перестрибнути ватру.

 

Похід з факелами до річки, де на березі на “поїзд” чекають

Водяник та русалки, які за вторгнення у свої володіння

просять викуп. Хлопці викупляють...

 

Співають пісню:

“Та купався Іван

Да й у воду впав.

Да купався Клим,

Дай у воду вплив.

Да купався Іван —

Доведеться і нам.

Да купався Мусій —

Доведеться усім.

На калину роса впала в нас на вулиці Купала,

Купала на Йвана!” (спільне купання)

Дівчата кидають віночки зі свічками на воду, загадуючи при цьому бажання. Співають “Чий же то віночок...” Хлопці дістають із води вінки. Всі повертаються до ватри. Відбувається викуп віночків. Кожний осередок на ватру має представити себе та придумати забаву.

 

Ватра. Спів.

 

“Сходилось Купало до дому, до дому,

Час нам, дівоньки, до дому, до дому.

А єдна дівчина зосталась, зосталась,

Буде їхать парубок зі Львова, зі Львова,

Да привезе вінок з кадила, з кадила,

Щоб здорова дівочка зносила, зносила”.

 

 

 

 

   Примітки:

Це дійство організовували Студентське Братство ЛНУ ім.І.Франка і Студентське Братство Львівщини, с. Нижнє Синьовидне, 6–7 липня 2002 року

 

 

Джерело: Студентське Братство ЛНУ ім.І.Франка, Студентське Братство Львівщини

 

 

 

 

ДАЖДЬБОГОВI  ОНУКИ

Театралiзований екскурс у свiт слов'янської мiфологiї

 

Захiд проводится у примiщеннi, декорованому пiд капище слов'янських богiв, у лiсi. Коли в зал заходять глядачi, учасники грають у народнi iгри i залучають до участi тих, хто тiлькi прийшов. Приглушено звучить спокiйна музика i спiв птахiв, тобто створюється атмосфера лiсу, лiтнiх гулянь...

 

 

 

ХЛОПЕЦЬ. О! Новенькi! Добрий день! Йдiть до нас, поки волхви не прийшли, ще є час.

 

ДIВЧИНА. А ми в «голки-нитки» граємо, приєднуйтесь до нас! Бо зараз прийдуть вони — Всезнаючi... I будуть вчити, тодi вже не попустуєш!

 

За сценарiєм бажано, щоб глядачi прийняли учать у iграх. Аж ось, нарештi, чується шелест дерев, наче шалений вiтерець пролетiв над лiсом... I далекий стогiн, наче з недр землi... Усi, хто грає, одразу спиняються, i, прислухаючись, iдуть на свої мiсця. Коли встановлюється тиша, до залу заходять волхви.

 

Вони iдуть один за одним, голови їх опущенi на груди, руки ховаються у складах довгих одеж. Потiм вони спиняються i старший робить крок вперед, дивиться суворо на глядачiв i пiсля паузи починає говорити. По ходу його слiв iншi волхви стають до нього спинами. I повертаються на один крок кожного разу, по ходу дiї.

 

СВIТОВИД. Ставаймо, спина до спини, на чотири сторони Свiту i будемо ректи слов'янам! Будемо чотирма вустами провiщати людям про язицтво — нашу прадавню релiгiю, бо грiх вiдмовлятися вiд вiри предкiв!

 

Лицем до глядача стає iнший волхв.

 

МИРОБОГ. Я — Миробог! Головний жрєць, волхв-вiщун! Я приношу жертви богам, я встановлюю час сiвби та збирання врожаю. Я викликаю дощ i спиняю бурю, бо маю надприродну силу. Я — знахар, чаклун i астроном!

 

АВХ. Я — Авх, помiчник Миробога. Я — хранильник, бо виготовляю талисмани-обереги та магiчни амулети. Я вмiю читати всi символи та знаки...

 

БОЯН. Я — Боян-кощуник! Я знаю багато пiсень-переказiв та кощунiв-мiфiв, можу спiвати їх на гуслях i сопiлцi, як плач на тризнi i як пiсню на святi...

 

На середину зали, де iмпровiзоване вогнище, виходить Миробог, стає на колiна, низько кланяється, кладе руки на долiвку, потiм випрямляється, стоячи на колiнах, i здїймає руки вгору, як для молитви.

 

МИРОБОГ. Свароже! Бог сонцю небесного! Батько Даждьбога великого! Запали вогонь життєдайний, принеси свiтло i радiсть людям!

 

За сценарiєм, вогнище починае димити (проста хiмична реакцiя).

 

МИРОБОГ. До Ягни звертаюсь я! До вогню животворного, який у всесвiтi розлитий, у темрявi розбризканий, у твердi захований! До тебе, Ягне-Берегине, вогню животоворного, що ожиляє i будує, зiгрiває i очищає, що умиротворює, змiтає i панує!

 

Берегине Ягна — Дивна — Жива! Спаси i помилуй мiй народ, порятуй мене вiд зради i Манiї, пошлi в мою душу Мир i Надiю, в тiло наснагу i Силу!

 

СВIТОВИД. Морано! Ти покровителька волхвiв. Ти знаєш потаємне: долю людей i народiв. Освiти свiтом добра i розуму цих отрокiв. Хай на користь пiде їм вчення... Розум людини безмежний i не знає препон, лише Божi закони iснують для того, щоб людина не втратила совiстi i не стала Нечистою Силою... Бо совiсть рiдна сестра Правди... Голос совiстi — це голос Бога!

 

БОЯН. ...В книзi Велеса написано: «Тримайтеся, браття нашi, плем'я за плем'я, рiд за рiд. I жийте на землi нашiй, яка належить нам i нiколи iншим! Сежбо ми є — Русичi, славцi богiв наших!»

 

Тож вославимо їх, i принесемо щедрi дарунки!

 

Всi волхви беруть дарунки i пiдходять до iдолiв.

 

 

 

АВХ. Мiй снiп — дарунок тобi, Велесе! Покровителю достатку нашого, «скотнiй боже»! Ти охороняєш худобу вiд хвороб i даєш їй здоровий приплiд! Ти — пастуше хмар небесних, якi поять i луг, i степ, i лiс! Ти — охоронцю купцiв i мандрiвникiв! Торгiвля — це мир i спокiй, благо i достаток. Заступи тих, якi їздять по землi! I сiють мир i порозумiння мiж племенами.

 

Будь з нами, коли п'ємо ми чашу побратимства, бо це найбожистiше почуття з-помiж людей — Дружба! Будь з нами, коли ми п'ємо ми компанею весiльну...

 

Велесе всюдисущий, охорони худобу вiд хвороб i дай їй гарний нагул i здоровий приплiд. Викохай у лузi гарну траву. Прижени свої отари, щоб напоїти землю. Щоб зело буяло, а трави пишались. Щоб ситими були всi!

 

Слава тобi, Велесе, покровителю нашого достатку! Слава!

 

МИРОБОГ. Ця паляниця тобi — Даждьбоже!

 

Даждьбоже, Сварожичу, ти небесний вогонь, домашнє вогнище. Ти зiгрiваєш нашi оселi, твої червонi язики лижуть челюсти нашiх печей, денця наших горшкiв. Ти бог земного достатку, ти даєш житу та пшеницi багатий врожай. Ти охоронець ключiв земних i закриваєш землю на зиму i вiддаєш їх птахам, що летять у вирiй! Даждьбоже, ти наш сiмейний мир, наше добро! Слава тобi, посланцю Ягни, всевладної! Слава!

 

СВIТОВИД: Перуне! Прийми мiй дар — сокиру! Ти вогнеликий бог блискавки та грому, покровитель воїнiв! Коли iдола твого завжди палає вогонь живий — добутий вд тертя дерева об дерево, i вiн не згасає нiколи... Ти стоїш на сторожi законiв наших, наших звичаїв i обов'язкiв. Ти сторож наших договорiв i кара для боговiдступникiв.

 

Слава тобi, Перуне, покровителю княжого вiйська, батьку звитяжцiв i мученикiв, слава!

 

БОЯН: А цей дар — «подих вiтру» (сопiлка) — Стрибоговi — творцю музики та негоди! Ти — батько усiх вiтрiв i дихання потаємної любовi, дух ночi i охоронець закоханих! Тобi ми молимось, щоб була добра погода на врожай, веселе свято i вiйськовий похiд! Слава тобi, Стрибоже!

 

Виходить жiнка-вiдунка. У довгому вбраннi з розплетеними косами. Iншi волхви одходять, даючi їй дорогу.

 

ЗЛАТА. Дозвольте i Златi-вiдунцi дарунки принести... Мiй дарунок — рушник для Мокошi! О велика покровителька жiнок, жiночої сили життедайної! Ти допомогаєш жiнцi ткати i прясти, ти допомогаєш їй здорових дiтей вродити. Ти єдина жiнка серед iдолiв, що стоять на горi Володимира!

 

Тож дай нашiм матерям здорове родюче лоно, захисти їх вiд вогнища, вiд Недуги! Хай вони народжують здорових i дужих дiтей, продовжувачiв роду слов'янського. Ти незрiвнена красуне, мати всього живого! Хай народження оновлює землю. Хай вона вiчно буде молодою! Слава тобi, Мокоше!

 

Вона кладе рушник i йде. На середину зали виходить волхв Миробог.

 

 

 

МИРОБОГ. Слухайте мене, юнi! Ми зараз вклоняємося найбiльшим богам слов'янським. Ми задобрюємо їх, бо прохаємо собi сили i наснаги, достатку i вдачi... Але грiшни ми, або сподiватися на постiйну увагу до своїх прохань! Дуже часто нiкчемни вони, пустого просимо! Тому не варти вони постiйного турбування богiв!

 

Тим бiльш, що iнодi сами ми виннi, що негаразди кояться у нашому життi. Бо всiм незнанням, недбалiстю ми ображаємо i сердимо їстот, що стоять нижче вiд богiв .але вiд яких теж залежить наше земне буття... Адже ми живемо у свiтi, де все живе: i трави, i води, i лiс, i земля. I всi вони пiдвладнi духам i демонам, якi оточують нас всюди. В лii, на лузi, коло рiчки i навiть у своїй оселi. Тож говоритимемо i про них сьогоднi. Щоб знати, хто вони, якi, чи можуть завадити людям... Вже не одну сотню лiт ми допомагаємо людям спiлкуватися iз свiтом духiв природи i нечистою силою. Чи розповiдали вам батьки, якi вони, як пiзнати їх, чи можливо хтось i стикався з ними. Тож, говорить! Ми слухаємо!

 

Миробог сiдає, руки на колiнах i готується слухати. Всi стихають, починає звучати магiчна музика (Е. Артем'єв). Можна вимкнути додаткове освiтлення. Пiсля цього починаються розповiдi учасникiв, що сидять серед глядачiв.

 

 

 

ХЛОПЕЦЬ: Розповiдав колись мiй дiд, що якось на Русальчин Великдень (Трiйця), йшов вiн через болото на полювання. Коли угледiв, що женуться за ним потерчата... (Це дiти, якi вродилися мертвими; або потопленi своїми матерями, ще не хрещеними, вони i з'являються у виглядi дiток, а по семи роках стають русалками)...

 

Так ото, женуться вни за дiдом, собака дiдов десь забiг. Дiд зляквся, i чим дужче до дерева! А рiс дуб величезний за вигоном, батько мiй його пам'ятає... Отож дiд добiг до дуба, видерся на нього, а потерчата i собi почали лiзти. А самi, дiд розказує: голенькi, синi, дуже швидкi. Лiзуть, а самi хохочуть! Тодi дiд стрiлив з ружжа, то вони i вiдбiгли вiд дуба, та i шубовсть у копанку. Та давай купатися: смiються, плескають у долонi. Скачуть при мiсяцi. I так поки пiвнi не заспiвали! Дiд до ранку на дубi сидiв! Вже, як сонце зiйшло, ледь живий добiг до дому...

 

З того часу, на Трiйцю чи Iвана Купала, дiд зроду не пiде в лiс, i нас малих навчає завжди...

 

ДIВЧИНА: Люди кажуть, що у селi Литвякiв, шла одна жiнка увечерi через балку. Коли виходять чотири русалки, маленькi у червоних сорочках, у долонi плескають...

 

Мене мати вродила, та

В хрест не вводила...

 

I стали просити, щоб їх охрестила жiнка. Тодi взяла вона соломинку i усiх перехрестила... Одначе загуло кругом i вони щезли...

 

ДIВЧИНА: А мiй дядько, той, що пiд Полтавою живе, вертався один раз з ярмарку, зимою. На торгу продав вiн вiвцю. Iде вiн з конячкою додому, аж на дорозi стоїть та вiвця, що вiн її продав! Вiн звичайно подумав, що вона втекла якось вiд покупця. Злiз вiн iз саней, пiймав її, несе до саней, голубить: «Моя бiдна овечка!» Аж тут «овечка» вирвалася у нього з рук, вiдбiгла i стала смiятися по-людському: «бiдна овечка!», а потiм i пропала. Дядько на сани i скорiш додому! Довго оговтатись на мiг, бо здогадався, що то був чорт. Отак вiн iнодi жартує!

 

ДIВЧИНА: А ще кажуть, що вiн з'являється у виглядi тих речей, про якi хтось мрiє. Молодицям, iнодi бачиться у виглядi красивого хлопця, i навпаки — хлопцi бачать красивих дiвчат... Жадiбнi люди бачать богача, що роздає свої грошi всiм, хто хоче. Правда, тi грошi перетворюються потiм на череп'я...

 

Також, вiдомо, що всi угоди з дияволом укладаються на перехрестi дорiг i пiдписуються кров'ю з мiзинця... А ще я знаю, що чорти бувають рiзнi, в залежностi вiд того, де живуть...

 

ХЛОПЕЦЬ: Так моя бабуся казали, що один старезний чорт надумав зрiвнитися з Богом. Вiн побудував чортам високу вежу. Вони залезли на неї, щоб подивитися на свiт зверху, але Бог зруйнував тут вежу своїми стрiлами вогненими. I всi чорти летiли звiдти сорок днiв i сорок ночей. Потiм Господь сказав: «Амiнь!». I чорти залишилися там, де хто впав, а деякi навiть до землi не долетiли... Тому, той, що впав в лiс, стал зватися «лiсовиком»; на болото — «болотяником»; на поле — «польовик», в очерет — «очеретяник»...

 

ДIВЧИНА: От ви всi про нечисту силу кажете, то в лiсi, то в рiчцi, а знаєте, що у кожному домi вона є?... У нас в селi «це» звуть «похатник», або «господар», або «хованець» — тобто домовик. А ще розповiдають, що його можно собi виховати — висидiти. Коли на вулицi вихор пiдвiє курку, то вона знесе маленьке яєчко — зносок. Треба його носити пiд пахвою 9 днiв, а по цьому часi з нього i з'явиться домовик...

 

А ще я чула, що коли жiнка зумiсне поронить дитину, з тої дитини по 7 роках постане домовик. Моя бабуся кажуть, що вiн за пiччю живе. Щоб його задобрити i жити з ним у злагодi, iнодi кличе вона бабу Домаху — ту, про яку кажуть, що вона вiдьма — i та рiже чорного пiвня. Кров його випускає на вiник, i тим вiником вимiтає усi кутки у хатi i на подвiр'ї.

 

ХЛОПЕЦЬ: Наша сусiдка, тiтка Василина, розповiдає, що у вiйну, коли її чоловiк та двоє синiв воювали, приходив до неї вночi домовик, а вона нiби то його бачила... Маленький волохатий чоловiк пiдiшов до лiжка, де вони спали з молодшими дiтьми. Тiтка Василина прокинулася, та й каже: «К добру, чи к худу?»... Холодом повiяло вiд дiдка i вiн наче видохнув: «К худу-у-у...» Тiтка зрозумiла, що не добрий це знак, i «Вiн» пропав... А на тижнi принесли їй похоронку на чоловiка... А домовик її попереджав...

 

 

 

СВIТОВИД (пiдiймається зi свого мiсця, пiсля паузи говорить)

... Щодня ми живемо, щоб померти на нiч i знову народитися вранцi... Щодня ми вмираємо и цим звiльняємося од потреби розв'язувати найхимернiшу iз загадок — ТЕМРЯВУ... Але приходять такi хвилини, коли не можно поринути, як завжди, в небуття. Тоди на нас звалюється iєроглiфiчне марення неба i ми намагаємося його прочитати, щоб вiднайти спокiй... Це незавжди вдається, адже людина — денне створiння i для ясностi думок їй потрiбно сонце...

 

Виконується пiсня «Вставай сонце», чи звучить фонограма пiснi.

 

Виходить Миробог i дивлячись у далечiнь, речитативом починає проказувати слова давньої пiснi:

 

 

 

1.  Ой на Купала-Купалочка

    Не виспалась Наталочка.

    Погнала бички дрiмаючи,

    На кiлкi нiжки збиваючи.

    Приточи, Боже, бiльшi ночi

    На Наталчинi чорнi очi...

 

Спiвають на Купала дiвчата, горить вогнище, навколо вогнища — iгри, танцi; плетуть вiночки дiвчата i слухають розповiдi про чарiвну квiтку... Як ви думаєте: чому народилася така пiсня? Чому треба «приточити» ночi?

 

ВIДПОВIДЬ: Свято Iвана Купала за старим стилем визначалося 24 червня, тобто вiдразу пiсля 22 червня — дня лiтнього сонцестояння, коли день починає зменшуватися, а нiч збiльшуватися...

 

 

 

2. Взагалi, в Купальску нiч по землi дiються всiлякi чудеса. Якi саме?

 

ВIДПОВIДЬ: В лiсi зацвiтає папороть, по землi русалки, вiдьми лiтають на помелах, лихi люди роблять закрути на пшеницi; дерева переходять з мiсця на мiсце. Звiрi розмовляють мiж собою i всяка трава набирається магiчної сили.

 

 

 

3. Коли випаде вам серед лiсу здибатися з вовком, не лякайтеся, а голосно прокажiть до нього такi слова: «Де ти був тодi, коли на Орданi Iсус Христос хрестився»? Знаючi люди запевняють, що вовк тiєї ж митi дремене геть... А коли, не при хатi говорячи, стрiнеться у лузi чи коло рiчки русалка i спитає: «Полинь чи петрушка»? Що їй треба вiдповiсти?

 

ВIДПОВIДЬ: Вiдповiдайте їй «полинь». Вона гукне: «Сама згинь!» i пропаде. Глядiть не переплутайте, бо коли скажете «петрушка», вона скрикне: «Ти моя душка!» i залоскоче...

 

 

 

4. Якщо дома виникають якiсь негаразди: щось стукає, трусить кровать, розкидає муку, скидає вночi ковдру, або якщо кiшка бiгає з мiсця на мiсце, неначе її хтось ганяє. То скажiть, хто це жартує i що треба робити?

 

ВIДПОВIДЬ. Це домовик глузує, або бiситься. Взагалi, то вiн не злий, але iнодi йому буває нудно i тодi добрi хазяї залишають йому на нiч молока в тарiлочцi, а 7 лютого на Єфрема Сирина, його кормлять кашею, а ще, якщо не допомагає, можно пошити ляльку з ганчiрок i покласти пiд долiвку, чи покласти пiд нiч карти..., кажуть, вiн буде гратися i не турбуватиме хазяїв.

 

 

 

5. Iнколи люди розказують, що не могли знайти дороги до дому, коли, здається, були поряд, а опинялися знесиленi на тому ж мiсцi, коли сонце зiйде. I домiвку вже видно. Це Блуд водить людину. Як його позбавитися?

 

ВIДПОВIДЬ: Треба згадати день своїх уодин i хрестин, або перевернути на собi сорочку, чи перевдягти взуття з лiвої ноги на праву i навпаки. Можна також згадати, в який день припадав Святий вечiр i якi страви були тодi на столi... Кажуть, що блуд одразу вiдпустить i ви знайдете дорогу додому.

 

 

 

6.  Не мий ноги об ногу,

    Не сiй муки над дiжу.

    Ух, ух, солом'яний дух!

    Мене мати уродила

    Нехрещене положила...

 

Хто спiвав таких пiсень i коли?

 

ВIДПОВIДЬ: Це русалки. А спiвають вони в основному на Iвана Купала (7 липня) , чи на Трiйцю (15 червня).

 

 

 

7. У нашого народу є таке повiр'я: не казати вголос слово «чорт». Для цього iснувало безлiч iнших названь. Пригадайте, яких?

 

ВIДПОВIДЬ: Бiс, диявол, дiдько, люципер, сатана, сатанаiл, лихий, злий, нечистий, куций, рябий, лукавий, щезник, iрод, змiй, дябел, чорний, проклятий, курний, той що за спиною...

 

 

 

8. Укладач Густинського лiтопису (1625), культурний i церковний дiяч З. Копистенський, подаючи опис слов'янських язичеських обрядiв i богiв, i розповiдає про бога достатку, що вважався «пятим идолом его же богом плодов земных быти мняху и ему прелестии бесовского омрачения, венки благодарения и жертвы вначале жатвы приносиху...» Про кого тут йде мова, як ви думаєте?

 

ВIДПОВIДЬ: Цей п'ятий iдол — божество Купало.

 

 

 

9. По повiр'ю, як тiльки-но на папоротi з'явиться квiтка Перуна, чорти намагаються її вiдразу зiрвати, щоб вона не потрапила до людей. Скажiть чому? I якого кольору сама квiтка, Перунiв цвiт?

 

ВIДПОВIДЬ: Якщо людина знайде цю квiтку, то вона розумiтиме мову тварин i рослин, бачитиме, де захованi скарби, вмiтиме лiкувати усiякi хвороби i взагалi, стане щасливою... Насправдi ж, на жаль, папороть не цвiте, тому нiхто не знає, якого вона кольору.

 

 

 

10. Згадайте, будь ласка, лiтературнi твори, присвяченi язицтву, давнiм богам i духам i їх авторiв.

 

ВIДПОВIДЬ: Пушкiн О. С. «Песнь о вещем Олеге»; Гоголь М. В. «Страшная месть», «Майская ночь или утопленница», «Вий», Тургенєв I. С. «Бежин луг»; Жуковский В. А. «Баллады»; Шевченко Т. Г. «Причинна», «Русалка»; О. Островский «Снегурочка»; П. Бажов «Малахитовая шкатулка»; Л. Українка «Лiсова пiсня».

 

 

 

11. У «Лiсовiй пiснi» Лесi Українки, Мавка каже такi слова: «Який Невже се „Той, що греблi рве“? От я не сподiвалася вiд нього!»...

 

ВIДПОВIДЬ: Це уособлення бистрої води, весняної повенi, вiн служить океану...

 

 

 

МИРОБОГ. А зараз вiдпочiньте, юнi!... Дивiться, яi прекраснi дерева в Лесинiм гаю!

 

(Ансамбль виконує танок «Мавки з берiзками»). Музика стихає, зi свого мiсця встає волхв.

 

СВIТОВИД. ...Хто прагне наблизитися до Ягни — вогню, вогню пiзнання; до того сама богиня наблизиться... У кожної людини є душа, яка є частко. Божого Духу. У людини є кров, що є часткою вогню животворного... Ягна дає людинi ще й Совiсть, що є часткою всесвiтнього Сумлiння...

 

Слов'яни! Живить i вмирайте по Закону Божому. Пiд цими одкровеннями шукайте слова для нових одкровень. I хай слова цi будуть вiд вашого серця! Хай вашi дiти ростуть iз знанням цього!.. А ми вже iдемо.

 

(Пiд урочисто-чарiвну музику волхви виходять з залу).

 

ВЕДУЧА. ...Сьогоднi ми з вами лише трiшки пiдняли завiсу таїни над дивним свiтом уявлень, вiрувань наших предкув, їх ставленням до природи i всього, що оточує людину. Багато з того, що ви почули i побачили — цiнне i зараз, а дещо ми сприймаємо з посмiшкою... Але, безперечно одне — iсторiя нашого народу, його свiтогляд, що формувався вiками — це неоцiнний скарб, що дiстався нам у спадок вiд наших предкiв...

 

 

 

Розторгуєва Н. А.

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ: CВЯТО ІВАНА КУПАЛА

(для дітей шкільного віку)

 

(Лунає українська мелодія, ведуча виходить на сцену, розповідає про свято Івана Купала.)

 

Ведуча. З глибини віків прийшло до нас Купало — свято літнього сонцестояння, свято тепла, молодості та кохання, яке відзначається 6-7 липня. У колі річних свят Купало — одне з найголовніших. За народним повір'ям, у цей день відбуваються різні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко спускається з неба, щоб викупатись у річці, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть — хто знайде той цвіт, той здобуде багатство і здоров'я.

 

Напередодні свята хлопці встановлювали за селом, на вигоні, обрядове дерево — вербу, яку в різних регіонах України називають Мареною, Купайлом, Купайлицего. На свято запрошують усіх людей, а хто не прийде, на того накликають різні напасті. Увечері до Купайлиці йшли з піснями, прикрашали її вінками, стрічками, запалювали вогнище, водили хороводи. Потім стрибали через велике багаття, бо вважали, що воно очищає від усього поганого. Молодята, які братимуть шлюб, стрибали парами: якщо руки не розімкнуться, то скоро одружаться.

 

Дівчата плели вінки, пускали їх за водою, ворожили, чи вийдуть заміж. Потім купалися в річці, пускали у воду запалене колесо, що символізувало собою сонечко.

 

Закінчувалося свято обрядом урочистого спалювання Купайлиці.

 

(Діти, пританцьовуючи і співаючи пісню «Як діждемо літа», по троє виходять на сцену.)

 

Діти. Як діждемо літа,

 

Та й нажнемо жита.

 

Літечко тепленьке —

 

Жито золотеньке.

 

Ой гоп-гопака жито золотеньке (двічі).

 

З жита та пшениці

 

Гарні паляниці.

 

Хлопцям та дівчатам —

 

Пиріжечки з маком.

 

Ой гоп-гопака пиріжечки з маком (двічі).

 

А старій Тетяні

 

Ще й млинці в сметані.

 

Всіх ми почастуєм,

 

Ще і затанцюєм.

 

Ой гоп-гопака ще і затанцюєм (двічі).

 

Дівчинка. Любі односельці! Просимо на свято!

 

Будемо співати, грати, танцювати!

 

Хлопчик. Приходьте, молодиці, беріть нам Купайлицю!

 

А ви, красуні-дівчата, квіток несіть багато.

 

Віночки звивайте, на Купала поспішайте!

 

Дівчинка. Чоловіки та хлопці — добрії молодці!

 

Ви теж часу не гайте, на свято до нас завітайте!

 

Хлопчик. А ще, господарі шановні, якщо в господі мотлох якийсь маєте, нам його віддавайте.

 

Не пошкодуйте тріски чи поліна, щоб наше багаття горіло!

 

(Діти заводять купальську пісню.)

 

Діти. Проти Івана сонце іграло.

 

Ой рано, на Йвана.

 

А де ж воно ночувало?

 

Ночувало у Івана.

 

Ой рано, на Йвана.

 

Вареники з цибулею,

 

З цибулею, з чорним маком.

 

Ой рано, на Йвана.

 

З чорним маком, пастернаком,

 

Із юшкою, з петрушкою.

 

Ой рано, на Йвана (двічі).

 

(Хлопчик виносить вербу, встановлює її серед сцени)

 

Хлопчик. Поставлю я вербу, сам сяду зверху.

 

На вербі я сиджу, гукаю,

 

Дівчат на Купала скликаю.

 

Перша дівчинка. Наше Купайло з верби, з верби.

 

А ти, Іване, прийди, прийди.

 

А як не прийдеш доріжкою,

 

То привеземо теліжкою.

 

Друга дівчинка. Наше Купайло з верби, з верби.

 

А ти, Іване, прийди, прийди.

 

Наше Купайло не ламати,

 

А собі дівку вибирати.

 

Усі. Коло Купайла обметено.

 

Ще й барвінком обплетено,

 

Ще й васильочком обтикано,

 

Нас на Купайло викликано.

 

(Хлопці співають пісню.)

 

Хлопці. Гей, ви, дівчата, Йвана, Йвана,

 

Чом ваша верба ще й не вбрана?

 

Гей, виходьте на вулицю,

 

Та й вбирати Купальницю.

 

(Співають дівчата.)

 

Дівчата. А наші хлопці — недбайливці,

 

Не вирубали Купальниці.

 

Якби вони рано встали,

 

Та й Купалу вирубали.

 

(Дівчата плетуть віночки і промовляють.)

 

Дівчата. Піду я у садочок, нарву я квіточок.

 

Гей, гей, нарву квіточок.

 

Нарву я квіточок, сплету віночок.

 

Гей, гей сплету віночок.

 

Заплету віночок, заплету шовковий,

 

На щастя, на долю, на чорнії брови.

 

(Дівчата несуть віночки до верби, прикрашають її, стають навколо, водять хоровод І співають.)

 

Дівчата. Коло Мареноньки ходили дівоньки.

 

Стороною дощик іде, стороною,

 

Та й на нашу руженьку червону.

 

Ой, на горі жито, а в долині просо.

 

Стороною дощик іде, ще й дрібненький,

 

Та й на наш барвінок зелененький.

 

(Дівчата по черзі підходять до верби, знімають віночок, ідуть до сцени, кидають віночок «у воду», промовляючи.)

 

Дівчата. Я свій віночок візьму, кину у ставочок.

 

Гей, гей, кину у ставочок.

 

Хто той віночок спіймає, той мене візьме.

 

Гей, гей, той мене візьме.

 

Пливи, віночок, за водою,

 

Пливе доля за тобою.

 

Пливи, віночок, к бережечку

 

І к рокитяному кущечку.

 

Ой, поплинь, віночку, прудко за водою,

 

На щастя, на долю милому за мною.

 

Хлопчик. Пора запалити купальське багаття! (Виносить макет багаття, ставить на сцені.)

 

Перший хлопчик. На Купалу вогонь крешуть,

 

Нехай відьми на пень брешуть.

 

Нехай брешуть, нехай знають,

 

Нехай молока не одбирають.

 

Другий хлопчик. Ой, на Купала вогонь горить,

 

Ой, там Ганнусю перевозять.

 

Ой, помаленьку її везіте,

 

її віночка не загубіте,

 

її віночок рутів’яненький,

 

її Іванко молоденький.

 

(Під веселу українську мелодію всі стрибають через багаття.)

 

Хлопчак. Дівчата, заспіваймо веселую!

 

Усі (співають).

 

На Івана Купайла

 

Жаба в борщ упала.

 

Дівки не поспіли —

 

Хлопці жабу з'їли! (Двічі.)

 

На Івана Купайла

 

Гуска в борщ упала.

 

Хлопці не поспіли —

 

Дівки гуску з'їли! (Двічі.)

 

Хлопчик. Догоряє купальське багаття, закінчується наше свято.

 

Дівчинка. Сходилось Купало із долу до долу.

 

Час нам, дівоньки, додому.

 

Усі. Допалимо та соломоньку

 

Та ходімо та додомоньку.

 

Лежи, лежи та, Купайлочку,

 

В червоному та багаттячку.

 

(Стають парами, трійками, беруться попід руки, ідуть по сцені, співають і пританцьовують.)

 

Хлопці. Світи, світи, місяцю, місяцю,

 

Та й на нашу вулицю, вулицю.

 

А на нашій вулиці, вулиці

 

Усі хлопці молодці, молодці.

 

Дівчата. А немає кращого, кращого

 

Від Романа нашого, нашого.

 

Сім пар чобіт витоптав, витоптав,

 

Поки Надю висватав, висватав.

 

(Співаючи, діти виходять за лаштунки.)

 

 

В. Скуратівська

     Примітки:

В. Скуратівська - учителька початкових класів Таврійської ЗОШ I-III ст. Голопристанського р-ну. Херсонська обл.

 

 

Джерело: «Шкільний світ» // № 29-32 (157-160), серпень 2002