Сценарії‎ > ‎

День Конституції. День молоді

“ОСНОВА  ЖИТТЯ  –  МІЙ  ЗАКОН  ОСНОВНИЙ”

Ведуча:

Україна... В одному цьому слові й для нас і навіть для чужинців бринить музика смутку і жалю.

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений  високими степовими могилами, руїнами та прекрасними піснями...

Ведучий:

Але 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила Акт незалежності України та створення самостійної держави – України.

 Ведуча:

А у державі, має бути затверджений Закон, за яким вона існує.

Таким Законом є Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року.

Ведучий:

Конституція України – це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства.

Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.

Ведуча:

Вистраждавши, виборовши собі волю, Україна має тепер свою державну мову, свої державні символи: Герб, Прапор, Гімн, які уособлюють її історію, її сутність.

Ведучі йдуть зі сцени. Затемнення.

На сцені театралізований блок –

“Нема  ціни  святині  дорогій...”

(легенда про державні символи)

Дикторський текст:

Давним-давно колись жила собі жінка і було у неї три сина. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.

1-й син:

Мамо піду-но я межи люди, подивлюся світ.

Мати:

Ну що ж, сину, йди та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми з собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.

Дикторський текст:

Минув час і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім’я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом.

Тексти, що пояснюють сутність символіки, супроводжуються відповідними відеоматеріалами, що демонструються на відеоекрани.

Ведуча:

Золотий Тризуб на блакитному тлі – символ влади.

Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб – це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме Тризуб вважають гербом України? Мабуть тому, що число три завжди вважалось магічним, духовним, в ньому відображено триєдність життя. Це – батько, мати, дитина, які символізують собою силу, мудрість, любов.

Дикторський текст:

Настала черга середнього сина. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославляв він свою матір і одержав ймення – Прапор (демонструється відеоряд).

Ведуча:

Національний прапор України – це жовто-блакитний прапор. Жовтий колір – колір хліба, життя, а блакитний – це колір неба, води, миру.

Дикторський текст:

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. І одержав син за свій джерельний голос, величний спів ім’я – Гімн.

Ведуча:

З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями. Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію і велич свого народу, сповнюємося гордістю за його героїчні подвиги та трудові досягнення.

Виконується Гімн України.

До ведучої приєднується ведучий.

Ведучий:

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить.

Ведуча:

У згусток, спресований мудро і чисто,

Він змістом став наших і діянь, і мрій.

Основа життя і мого, і Вітчизни.

І доля моя – мій Закон Основний.

Ведучий:

Тобі, Україно, мій славний народе,

Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку,

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Батьківщино,

Свята незалежна, моя Україно!

Ведуча:

Але вся історія та слава України була затаврована і знищена. Довгі роки українська національна символіка і національні традиції залишались забороненими і невідомими для народу.

“Благословенна  будь,  державо  молода!”

Ведучий:

Молодь – це майбутнє держави. Конституція України охороняє її інтереси, їх право на освіту і гармонійний розквіт життя.

Ведуча:

Сьогодні поряд із державним святом ми відзначаємо День молоді. Держава вірить в свою талановиту і працелюбну українську молодь, яка матиме гідне життя і світлу долю. Але їй ще треба навчитися жити  за законами Конституції.

Ведучий:

Закон життя я схвалюю в труді.

Він в нашім хлібі, в пісні та у слові.

Законом цим зростають молоді,

Законом цим красуються будови.

Ведуча:

“Ми вірим в майбутнє твоє, Україно! –

говорять сьогодні дорослі й малі. –

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,

Немає такої, як ти, на землі.”

Ведучий:

Я сприймаю, немов нагороду

Це співзвуччя добра і краси,

Що нащадок вкраїнського роду,

Що Вкраїни коханої син,

Що вкраїнська усміхнена мати

На світ Божий родилась колись,

Що Поділля, Полісся, Карпати

В долі власній моїй обнялись.

Ведуча:

І мені серед друзів не тісно,

Не доводиться червоніть.

Богом дану свою щиру пісню

Я зуміла всім серцем зігріть.

І я горда до щему, до болю,

Що у співі, як вмію, зіллю

І стеблину вкраїнського поля,

І вкраїнського неба зорю.

Виконується пісня “Моя Україно”, сл. М.Ясакової, муз. С.Городинського

Осипає сонце землю золотом,

як було і сотні літ назад,

А вона йому сміється молодо

І квітує, як весняний сад.

 

Це земля України,

Де дідівські могили,

Що у славі козацькій,

як у квітах калина.

 

Неба синь і поле колоскове

В світанковім мареві бринить,

Розправляє крила рідна мова,

Піснею до матері летить.

 

До моєї Вкраїни,

Де дідівські могили,

Що у славі козацькій

Як у квітах калина.

Це – моя Батьківщина

І для доньки й для сина,

Це – моя Україна,

Що у світі одна.

Використані матеріали Вінницької ОУНБ